аршин

арши́н у пле́ча́х. Широкоплечий, дужий (про людину). — Куди лізеш? Не на тебе піджак шитий. Ось на кого! На Івана — у нього аршин у плечах! Добрий козак! (З газети). арши́н в плечі́. Никола йде, неначе брила,— Сажений зріст, аршин в плечі (П. Воронько).

мі́ряти на свій арши́н (своє́ю мі́ркою, на свою́ мі́рку і т. ін.) кого, що і без додатка. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь із свого погляду, за власними критеріями, суб’єктивно. Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко); — Що тут замішаний мужик — для мене це факт безперечний. — На свій аршин не міряй (А. Головко); Петро Петрович .. з посмішкою сказав: — Левицький, не міряй на свій аршин. У тебе всі корисні думки вилітають у дірку в капелюсі (П. Панч); — Він отак скоса глянув на ваші ніжки… ото знаєте, коли ви на стільця стаєте папери з шафи діставати. Я теж, каюсь, грішу іноді. — Ви все міряєте на свій аршин (В. Підмогильний); Вона всіх людей міряла своєю міркою і, сама нездатна на підлість, не допускала її і в інших людях (В. Собко). змі́рити свої́м лі́ктем. Один мій вчинок своїм ліктем змірив І мовиш: “Всякий це розчовпа” (І. Франко). мі́ряти на свою́ ку́цу мі́рку. — От не люблю, коли баби починають усе на свою куцу мірку міряти (М. Стельмах).

мі́ряти одніє́ю мі́ркою (на одну́ мі́рку, на оди́н арши́н і т. ін.) кого, рідше що. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь однаково, без урахування індивідуальних особливостей; вважати однаковими. Він міряв усіх однією міркою, усіх вважав споживацькими, несвідомими елементами (Ю. Збанацький); — Отакого старого чоловіка — і то не пожалів… всіх на одну мірку міряєш (Григорій Тютюнник). виміря́тися одніє́ю мі́ркою. І чесність теж повинна вимірятись однією міркою (С. Сартаков).

на оди́н арши́н. 1. перев. з дієсл., несхв. За тим самим зразком; однаково. Всі будівлі були збудовані на один аршин (З газети); Сукні пошиті на один аршин — ті ж короткі рукави, тісний ліф і по подолу — густі оборки (З журналу). 2. Дуже схожі між собою; однакові. — Товаришу гвардії майор, а як залізничні колії? — запитує хтось із бійців.— Теж неоднакові! У нас ширша, у них вужча .. Вона буде колись перешиватись? Щоб скрізь на один аршин? — Очевидно, буде (О. Гончар).

під арши́н, заст. 1. зі сл. піти́, взя́ти і под. До війська, в солдати. Он у вдови один син, Та й той пішов під аршин. (П. Куліш); Єсть у вдови їден (один) син — Взяти б його під аршин (С. Руданський). 2. Підходить для служби у війську, в солдатах. Усі невлад, усіх назад, В усіх доля мати. А у вдови один син, Та й той якраз під аршин (Т. Шевченко).

як (мов, ні́би і т. ін.) арши́н (па́лицю, багне́та) проковтну́в. 1. Неприродно прямо, дуже виструнчено. Олексій ішов, випроставшись так, як Юрко, мов проковтнув палицю (П. Куліш); Волосся було старанно зачесане. Обличчя начебто застигло. А тримався він так, ніби аршин проковтнув (Ю. Шовкопляс). 2. Дуже виструнчений, стрункий. В попереку був прямий, як багнета проковтнув (Є. Гуцало).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

1. аршин — арши́н іменник чоловічого роду арх. Орфографічний словник української мови
2. аршин — А. Давня східнослов’янська одиниця довжини (0,711 м), яка вживалася до впровадження метричної системи. Літературне слововживання
3. аршин — -а, ч., заст. Давня східнослов’янська міра довжини, яка вживалася до запровадження метричної системи; дорівнювала 0,711 м. || Лінійка, прут і т. ін. такої довжини. Міряти на свій аршин — оцінювати кого-, що-небудь тільки зі свого погляду. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. аршин — АРШИ́Н, а, ч. Давня східнослов’янська міра довжини, яка вживалася до запровадження метричної системи; дорівнює 0,711 м. Зимою були великі сніги, так деінде закидало, що аршинів у три було (Г. Словник української мови у 20 томах
5. аршин — Не міряй всіх на свій аршин. Не суди всіх по собі. Приповідки або українсько-народня філософія
6. аршин — Арши́н, -на, -нові; -ши́ни, -нів і (після числ.) -ши́н. Два арши́ни. П’ять арши́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. аршин — АРШИ́Н, а, ч., заст. Давня східнослов’янська міра довжини, яка вживалася до запровадження метричної системи; дорівнює 0,711 м. Зимою були великі сніги, так деінде закидало, що аршинів у три було (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
8. аршин — рос. аршин міра довжини давньої Русі. Один А. дорівнює 71,12 см. Надалі замінений метричною одиницею — метром. Застосовувався А. у Болгарії і Туреччині, дещо відрізняючись розмірами. Eкономічна енциклопедія
9. аршин — Арши́н, -на м. 1) Аршинъ. У нас на спідницю вісім аршин набірається. Васильк. у. 2) Въ Полт. губ. при измѣреніи земли — погонная сажень по ширинѣ десятины, а въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Миргор. и Хорольск. уу. Словник української мови Грінченка

Словник української мови

АРШ И ́ Н, а, чол. , заст. Давня східнослов’янська міра довжини, яка вживалася до запровадження метричної системи; дорівнює 0,711 м. Зимою були великі сніги, так деінде закидало, що аршинів у три було (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 144) ; Соломіїн човен повернув боком і був усього на аршин од турецького (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 386) ; Допитувалась [мати]. скільки коштує аршин ситцю у Москві (Анатолій Шиян, Гроза. 1956, 320) ;
// Лінійка, прут і т. ін. такої довжини. Він зайшов у перший мануфактурний магазин, позичив там.. залізний аршин (Володимир Самійленко, II, 1958, 273) .
♦ Вирости на аршин — в очах людей піднятися вище в матеріальному, культурному та ін. відношеннях; Міряти на свій аршин — оцінювати кого-, що-небудь тільки із свого погляду. Не міряй всіх на свій аршин (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 189) ; Ніби (неначе, немов і т. ін. ) аршин проковтнув — про людину, яка держиться неприродно прямо, виструнчено. А тримався він так, ніби аршин проковтнув (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 119) ; Під аршин [ставати] , заст. — іти до війська. Усі невлад, усіх назад, В усіх доля мати. А у вдови один син, Та й той якраз під аршин (Тарас Шевченко, I, 1951, 233) .