Понад 18 тисяч вильотів: у Повітряних силах підсумували втрати Росії за два роки

Нагадаємо, що над Азовським морем ввечері 23 лютого було збито черговий російський літак ДРЛС А-50У. Це сталося внаслідок успішної операції ГУР МО та Повітряних сил.

У Повітряних силах відзвітували за свою роботу

Микола Олещук зауважив, що зафіксувати статистику “воєнної рутини” непросто, адже оновлюється вона майже щогодини. Йдеться про російські А-50 та “сушки”, іранські дрони-камікадзе типу “Шахед” та “непереможні ракети”.

Зокрема, статистика оновлюється ворожими пунктами управління, крейсерами, підводними човнами та цілими штабами флоту. Водночас за цей час Повітряними силами проведено десятки блискучих операцій.

За даними Повітряних сил, загалом у взаємодії із Силами оборони України знищено:

• 1905 ракет різних типів (серед них – 43 балістичних та 25 аеробалістичних – Х-47М2 “Кинджал”);
• 4844 – ударних дрони та 7660 БпЛА оперативно-тактичного рівня;
• 340 – літаків;
• 325 – вертольотів.

Щоденно кажу “дякую” підлеглим за знищені цілі та успішну бойову роботу. Адже за кожною цією цифрою – люди,
– додав Микола Олещук.

За його словами, 730 днів росіяни у своїй пропаганді “знищують” наші Повітряні Сили, а тим часом українські пілоти в умовах потужної ворожої протидії здійснили уже понад 18800 вильотів. З них 7800 – на вогневе ураження, 8900 – на авіаційне винищувальне прикриття.

Командувач Повітряних сил зауважив, що поки такі успіхи здійснюють на радянській техніці. Втім, наразі триває процес очікування та активної роботи над тим, аби найближчим часом до боротьби проти країни-агресорки нарешті долучились F-16.

Останні втрати ворога в авіації: коротко

• Авіаційні втрати окупантів розпочалися ще 17 лютого. Тоді Повітряні сили збили відразу три літаки росіян – бомбардувальники Су-34 та винищувач Су-35.
• Наступного дня, 18 лютого, завдяки роботі ЗСУ впав ще один Су-34. Згодом 19 лютого наші захисники ліквідували ще два ворожі літаки, які завдавали ударів КАБами.
• Зранку 21 лютого стало відомо, що Україна ліквідувала ще один винищувач-бомбардувальник Су-34. За словами командувача Повітряних сил Миколи Олещука, під прицілом був і Су-35, але екіпаж здійснив маневр.
• Вже 23 лютого українські захисники знищили російський літак А-50У у районі Азовського моря. Тоді окупанти почали одразу вигадувати, що, мовляв, “літак” приземлили “дружнім вогнем” з боку окупованого Маріуполя.

Україна оголосила про збиття унікального російського літака А-50У. Що відомо?

Командувач Військово-повітряних сил ЗСУ Микола Олещук повідомив про збиття унікального російського літака радіолокаційного виявлення А-50У над Азовським морем.

“Вітаю окупантів “С Днем защитника отечества!” Святкувати треба вдома. “, – написав він у телеграмі.

Олещук подякував військовослужбовцям ВПС та Головного управління розвідки Міноборони, які брали участь в операції.

У ГУР вже підтвердили інформацію про збиття літака А50У. За даними української розвідки, збито нову модернізовану версію літака, його вартість становила 350 млн доларів.

“Різке падіння швидкості та висоти підбитого літака А-50У зафіксовано поблизу міста Єйськ”, – повідомляють у телеграм-каналі ГУР, де також опубліковано маршрут польоту літака.

Раніше повідомлення про збиття невідомого літака в районі Азовського моря з’явилися у соцмережах.

Російські ЗМІ наразі повідомляють про падіння двох літальних апаратів в Краснодарському краї поблизу узбережжя Азовського моря.

“Два літальні апарати впали на території Канівського району Краснодарського краю, почалася пожежа, загрози житловим будинкам немає, повідомляє оперативний штаб регіону”, – повідомило офіційне інформагентство ТАСС.

Міністерство оборони Росії інформацію ще не коментувало.

А-50 – це радянський та російський літак далекого радіолокаційного виявлення та управління. Його мета – виявляти та відстежувати повітряні та морські цілі, а також управляти діями протиповітряної оборони. У Росії є лише кілька таких літаків.

“Це повітряний командний пункт, який держава-агресор використовувала для дальнього радіолокаційного виявлення, управління та наведення для ударів по Україні ракетами зі стратегічної авіації”, – пояснюють в ГУР Міноборони України.

Автор фото, Головне управління розвідки Міноборони

ГУР Міноборони України опублікувало мапу маршруту польоту літака

Якщо інформація про збиття літака А-50 підтвердиться, це буде вже другий збитий українськими військовими подібний літак. Ще один літак був пошкоджений на аеродромі в Білорусі у лютому 2023 року.

Про перше знищення А-50 ввечері 14 січня 2024 року повідомили спочатку українські, а потім і російські блогери, а вранці 15 січня про це офіційно заявив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Тоді ж зазнав суттєвих пошкоджень російський літак Іл-22, проте речник ВПС України Юрій Ігнат наголосив, що саме літак А-50 був першочерговою ціллю.

Збиття літака такого класу на такій відстані від лінії фронту породило багато версій, як саме його могли вразити ЗСУ.

Співрозмовник ВВС Україна в ГУР стверджує, що А-50 вдалося збити із зенітного ракетного комплексу дальнього радіуса дії С-200.

Ці ЗРК почали розробляти в Радянському Союзі 60 років тому. Згодом комплекс пройшов кілька модернізацій.

В липні 2023 року росіяни почали робити заяви щодо ударів по об’єктах в РФ та на окупованих територіях ракетами від комплексу С-200. За словами росіян, українці переробили систему ППО для ударів по наземних цілях і б’ють ракетами 5В28.

Чим цінний літак А-50

Розповідає кореспондент ВВС Павло Аксьонов

А-50 – особливо цінний літак. Їх набагато менше, ніж винищувачів. У Росії існували лише дев’ять одиниць літаків ДРЛО А-50 і чотири модернізовані версії – А-50У.

Такий літак – дуже важлива військова мішень. Це “очі та вуха” авіаційного угруповання, а заразом і її “нервовий центр”.

Літак далекого радіолокаційного виявлення, як називається А-50, потрібен для того, щоб контролювати повітряний простір, в якому діє авіація, виявляючи цілі, координувати та спрямовувати свої бойові літаки.

Він може відстежувати не лише повітряні, а й наземні цілі, наприклад, радари.

Це найважливіший елемент будь-якої сучасної авіаційної операції. Такий радар розширює можливості контролю повітряного простору там, де не вистачає потужних наземних станцій та центрів керування.