Декоративні злаки: трави для різних умов, вирощування в горщиках.

Як ми вже писали в попередній статті – захоплення злаками починалось ще з шестидесятих років. Але справжнім проривом для демонстрації всіх можливостей цих трав став проект парку Висока Лінія в Нью-Йорку. Так як цей парк є по суті проектом ревіталізації надземної залізничної колії, і там не було ідеальних умов та достатньої товщини землі для вибагливих сортів, то автор дендроплану, Піт Удольф, використав витривалі посухостійкі злаки та багаторічники, сорти, які були похідними від дикокросів з гірських ареалів, чи посушливих районів. Також були використані дерева і кущі, які можуть жити в складних умовах, і так звані «піонерні» рослини, ті, які першими засіваються на пустирищах, згарищах чи занедбаних індустріальних територіях (берези, компактні сорти кленів, сумахи, черемхи, ліщини, дерени). А великий сектор з монопосадкою куничника діамантового ( Calamagrostis brachytricha ) між коліями є дуже популярним місцем для фотознімків в Інстаграмі парку.

Парк Висока Лінія в Нью-Йорку

Так злаки стали дуже популярними для використання в різних місцях з несприятливими умовами.

А також для озеленення садів на дахах, террасах, чи в горшках навколо літніх площадок кафе.

І хоча все те, що висаджується в невеличкі горшки, це все ж таки сезонне озеленення, бо взимку може вимерзати, та якщо взяти більше кашпо, до того ж з дерева чи композиту, які не промерзають так, як кераміка чи бетон, то деякі злаки успішно переживають зиму. Це ті самі куничники в сортах, вівсяниця (костриця), лисохвіст (перистощетинник, пенісетум) в сортах ( Pennisetum ) .

Та навіть на один сезон деякі злаки виглядають вражаюче на терасах чи на дахах.

Наприклад імперата циліндрична ( Imperata cylindrica ), вертикальна трава з червоними кінчиками. Її можна висаджувати з вересом та еріками. Так само з вересом, еріками, а також з гейхерами красиво і незвично виглядає в кашпо осока буханана ( Carex buchananii “ Red Rooster ”). У цієї осоки тонкі листки мідного кольору, які еффектно відтіняють пурпурові вереси, чи гейхери з пурпуровим і карамельним листям. Інша осока з дуже цікавим забарвленням – осока коричнувата «Варієгата» ( Carex brunnea “ Variegata ”), в білі смужки. Більш компактна в порівнянні з осокою Буханана, дуже красиво виглядає в компанії з імператою чи компактними формами дзвіночків (дзвіночок пожарського та портеншлага). Можна комбінувати з примулами або карликовими декоративними часниками для весняного ефекту.

На зображенні ліворуч: Лисохвіст, імперата, гейхерелла “FireFrost” і гейхера “Obsidian”. Праворуч: Імперата циліндрична

Безперечно приверне до себе увагу осока коричнувата «Ріббон фолз» ( Carex brunnea “ Ribbon Falls ”). Це та рослина, яка не потребує компанії, її звисаюче ременевидне листя насиченого зеленого кольору виглядає, як творіння якогось дизайнера-кутюр’є. Чи вона буда одна в маленькому кашпо, чи довгим бордюром в прямокутному кашпо вздовж балкону або тераси – ця осока притягне погляд.

Осока коричнувата «Варієгата» в білих кашпо на лавці. В кашпо на ящику – лаванда, а в чорних, позаду – бамбук. Сірий гравій, лійки, білі кашпо і нейтральний колір деревини гарно поєднанні з пурпуровим клематісом.

І імперата, і осоки потребують пухкої землі, доброго дренажу і достатнього зволоження.

Хоч вище наведені приклади для оформлень кашпо, але всі ці рослини (лисохвіст, імперата, осоки) є багаторічними рослинами, які чудово зимують в грунті без укриття. І в грунті ви також можете їх висаджувати з вересами, еріками, гейхерами, примулами, дзвіночками тощо.

Осока «Варієгата», наприклад, зберігає свій вигляд і взимку, і тому її залюбки використовують в поєднанні з морозниками, між кущами дерену з червоними прутами ( Cornus alba “ Sibirica ”, “ Sibirica Variegata ”).

Майже всі осоки люблять вологі проникні грунти, чудово почувають себе в напівтіні, між кущами і деревами, по краях водойм, зберігають колір і габітус до середини грудня, та дуже еффектні в монопосадках.

Джерела:

Автор статті: Ксенія Ніколс для “Зелених Янголів”

Декоративні злаки для саду (журнал «СонцеСад» 3/2023)

Ми тісно пов’язані з природою та прагнемо до неї повертатися, щоб надихатись і поліпшувати настрій. Наші будні – це бетон, асфальт, скло, шум міста, у якому бракує кисню. Там вітер не колише трави, а здебільшого розносить порох і бруд. А ми, заплющивши очі, вслухаємося в шелест вітру навколо галявини з польовими квітами й травами. Мрієте про затишний куточок у вашому саду? «СонцеСад» вам допоможе створити його.

⌂ Фото: Світлана Кучер, ландшафтний дизайнер

Також слухайте цю статтю в аудіоформаті:

Що таке «Голландські хвилі»

Перенесімося з лісової галявини у власний сад, у якому поєднано декоративні злаки із квітучими багаторічниками. Згадаймо деякі історичні факти. Рух зі створення садів у природному стилі під назвою «Голландська хвиля» розпочався у Голландії і Нідерландах ще у 1980-х роках минулого століття, коли інтенсивно розвивалося сільське господарство, що призвело до частих випадків руйнування багатих на дику флору луків і болотних угідь. Садівники і селекціонери почали працювати над створенням нових декоративних сортів, стійких до різних умов. Один із найяскравіших представників «Голландської хвилі», або, як її ще називають, «Нової хвилі», – ландшафтний архітектор Піт Удольф. Він належить до тих, хто найбільше популяризував природний стиль, перетворивши його на тренд.

Основні рослини, які застосовують у цьому стилі, – злаки, що надають квітнику компактності – підтримують об’єм декоративно-квітучих багаторічників. Ці рослини мають привабливий вигляд удень і уночі. Сьогодні в озелененні використовують багато видів і сортів, що підходять для різних цілей та екологічних умов. За періодом вегетації рослини поділяють на тепло- і холодолюбні.

✔ До тих, що віддають перевагу сонячним місцям, належать міскантус, пенісетум, просо, молінія, імперата, кортадерія, арундо очеретяний тощо. Їхній вегетаційний період триває з кінця квітня до початку червня (залежно від виду), коли прогріється ґрунт.

✔ Холодолюбні, серед яких війник, щучка, фалярис, відростають раніше – уже наприкінці березня. Є і зимово-зелені, зокрема вівсяниця сиза та вічнозелена.

Види злаків у ландшафтному дизайні

Екзотичний і дуже красивий злак – арундо очеретяний Еллі (Аrundo donax Elly). Він міцний, вітростійкий, не агресивний. Білі смужки на широких зелених листках привертають увагу. Еллі не хворіє і не вражається шкідниками. Посухостійкий, але швидше розростається на вологих ґрунтах. Цей культивар досягає висоти 150 см, що дає змогу використовувати його на невеликих ділянках. Гармоніює з перовскією лебединолистою, яка має листки такого самого зеленого відтінку.

⌂ Фото:Арундо тросниковый Ely

Фалярис тростинний (Phalaris arundinacea) не такий потужний, але в деяких випадках незамінний злак. Наприклад, для укріплення сухих сонячних схилів або швидкого озеленення ділянки. Він досить агресивний, тому на невеликій території треба закопувати обмежувач на глибину 20 см. Дуже схожий за формою манник великий Варієгата (Glyceria maxima Variegata). Цей злак, навпаки, підійде для укріплення берегів, навіть може рости у водоймі.

⌂ Фото: Війник гостроквітковий Овердам Фалярис тростинний

Неповторний вигляд має молінія блакитна Варієгата (Molinia caerulea Variegata). Над невисокою куртиною з тонкого листя здіймаються витончені стебла з мережними волотями. Вони не акцентні, але квіти на їхньому тлі захоплюють чарівністю. Волоті молінії, ніби руки міфічної богині, торкаються струн сонячного проміння.

⌂ Фото: Молінія блакитна Варієгата

Війники додадуть динаміки та створять ілюзію дикої природи. Війник гостроквітковий Овердам (Calamagrostis acutiflora Overdam), як холодолюбний злак, швидко утворює куртину, зацвітає у липні, підходить для піщаних ґрунтів.

⌂ Фото: Вівсяниця сиза

Грація і легкість – це кортадерії Розеа і Вайт Фазер (Cortaderia selloana Rоsea, White Father). Завдяки теплим зимам ці рослини можна використовувати в нашому кліматі. Але на зиму треба вкривати, висаджувати в затишному місці – на схилі або підвищенні, тому що вони не витримують замокання.

⌂ Фото: Кортадерія Розеа Вайт Фазер

Імперата циліндрична Ред Барон (Imperata cylindrica Red Baron) зацікавить повзучим, але сором’язливим кореневищем. Оригінальним буде її сусідство з вівсяницею сизою (Festuca glauca). Холодний, майже білий відтінок останньої підкреслить темно-червоні вогники листків імперати.

⌂ Фото: Імперата циліндрична Ред Барон

Улітку сад легкий і динамічний. І це завдяки тонким, граційним текстурам злаків. Коли ж на схожі форми, але на вже зовсім інші кольори поснулих трав падає кришталь осіннього інею або зимовий білий пух, у саду всюди витає магія. Ці рослини бажано, деколи й обов’язково, обрізати не раніше ніж у лютому – на початку березня – до вегетації. До того ж сухе листя слугує укриттям від морозу та вітру.

Поєднавши трави з такими багаторічниками, як ехінацея, монарда, котяча м’ята, шавлія, вербозілля, створите неповторну природну атмосферу в саду.

В ексклюзивному інтерв’ю для «СонцеСаду» розповіла Світлана Кучер, ландшафтний дизайнер