Гайморит: причини, симптоми і лікування

Якщо гайморит не вилікувати, він може стати причиною серйозних ускладнень. Через що він з’являється, як правильно лікувати, чи допомагають народні засоби і що робити, щоб зовсім уникнути цього захворювання — розповідає лікар-оториноларинголог Марія Поляєва.

Що таке гайморит

— Гайморит — це запалення верхньощелепних придаткових пазух носа. При цьому захворюванні запалюється слизова оболонка.

При гаймориті у людини виникають головні болі. Коли вона змінює положення голови, наприклад зав’язує шнурки і просто нахиляється, можуть з’явитися тягнучі, тиснучі, пульсуючі болі в області чола, щік, перенісся. У пацієнта змінюється голос, стає гугнявим. З’являються виділення з носа слизового характеру, прозорого або ж, якщо приєднується бактеріальна флора, зеленого або жовтого кольору. В цілому знижується нюх, може підвищитися температура. Все це і є симптоми гаймориту.

Через що з’являється запалення

Одні з найпоширеніших причин гаймориту: загальне переохолодження та гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ). Гайморит може виникнути, якщо у людини є невилікуваний зуб верхньої щелепи або якщо корінь зуба вростає в нижню стінку верхньощелепної пазухи. Ця стінка буває тонка, іноді трапляється так, що коріння зуба проростають в порожнину верхньощелепної пазухи, і в неї потрапляє інфекція. В цьому випадку виникає сильне одонтогенне запалення, яке лікується важче, ніж звичайний гайморит.

Гайморит може з’явитися через хронічну інфекцію або хронічне запалення в піднебінних мигдалинах — тонзиліт. Оскільки слизова одна, ускладнення можуть перейти наверх і відбитися у вигляді запалення навколоносових пазух.

Ще до причин відносяться вірусні інфекційні захворювання. Серед них може бути скарлатина чи кір. Аденоїди у дітей теж можуть спровокувати розвиток гаймориту.

Іноді можна говорити і про схильність до гаймориту. Мова йде про людей, у яких викривлена носова перегородка — така посттравматична або анатомічна особливість. У цих випадках повітря поступає не зовсім звичайним способом, можуть осідати інфекції і розвиватися гайморит.

Як лікувати гайморит

Як тільки з’явилися симптоми гаймориту, потрібно йти до лікаря, щоб він призначив відповідне лікування. Лікар збирає анамнез, дізнається скарги, перевіряє, чи лікувала людина гайморит самостійно і як. Після цього роблять рентгенівський знімок приносових пазух. Хоча краще робити комп’ютерну томографію, вона показує всі у великих зрізах і дозволяє побачити всі клітини гратчастого лабіринту, основну пазуху.

Головне, що потрібно робити в першу чергу, коли виник гайморит, — евакуювати гній, якщо він скупчився в верхньощелепній пазусі. Лікар призначає місцеву протинабрякову терапію — судинозвужувальні краплі. Вони прибирають набряк з порожнини носа і допомагають розширити сполучення верхньощелепної пазухи — і все виходить.

Призначається антибактеріальна терапія. Як правило, починають з антибіотиків, що діють саме на флору верхніх дихальних шляхів, бронхолегеневу систему. Зазвичай вибирають такі препарати: «Флемоклав солютаб», «Аугментин», «Амоксиклав». Терапевтичну дозу призначають залежно від віку пацієнта і його ваги.

Якщо ж це лікування виявляється неефективним і рясні виділення тривають, а температура піднімається, лікар може призначити пункцію верхньощелепної пазухи. Її проводять зовні через ніс, ніяких проколів не роблять. З пазухи дістають гнійний вміст, щоб вона стала вільною. Якщо гній перейде в голову, це може бути дуже небезпечно.

Які можуть бути ускладнення

Якщо проігнорувати лікування або кинути його на півдорозі, гайморит може дати ускладнення на очі. Верхня стінка верхньощелепної пазухи — це нижня стінка орбіти очниці, і наслідки можуть поширитися на очну клітковину. Людина може осліпнути або захворіти на менінгіт — запалення мозкової оболонки.

Буває, що пацієнтові лікують гострий гайморит, але не доліковують, і тоді захворювання переходить в хронічну форму. Людина починає періодично хворіти, слизова в пазусі наростає, можуть з’явитися кісти і виникати поліпи в пазухах. Хронічні запалення ні до чого доброго не призводять. Якщо до них періодично приєднується бактеріальна флора, у людини починається гноєтеча з носа. Таке запалення потрібно лікувати вже хірургічним шляхом, видаляючи цю патологічну слизову оболонку.

Як не допустити появи гаймориту

Профілактика гаймориту включає в себе здоровий спосіб життя, фізичну активність, дотримання режиму сну, регулярне провітрювання приміщення, в якому знаходиться людина.

Людині, у якої зміщена або викривлена носова перегородка, порушене носове дихання, швидше за все, доведеться зробити операцію. Через те, що ніс дихає неправильно, інфекція може «застоюватися» у верхніх дихальних шляхах. Якщо в порожнині носа є поліпи, їх краще вчасно видаляти — не чекати, коли вони розростуться.

Поширені помилки пацієнтів

Якщо виникло запалення, з’являються виділення з носа і є інші симптоми гострого гнійного гаймориту, ні в якому разі не можна гріти щоку. Багато використовують мішечок з гарячою сіллю або грілку і думають, що запалення зменшиться. Але так можна тільки погіршити процес — гнійне запалення посилиться.

Ні в якому разі не варто займатися самолікуванням. Завжди краще звернутися до лікаря, щоб він призначив адекватну антибактеріальну терапію з урахуванням вашого анамнезу.

Як лікувати гайморит: медики назвали найефективніші назальні засоби й таблетки

Порушення носового дихання, гнійні виділення з носа та інші симптоми гаймориту знижують продуктивність і примушують відчувати себе весь час втомленим. У нашій статті ви дізнаєтеся про профілактику гаймориту, а також про те, як правильно лікувати гайморит та які бувають симптоми і причини цього захворювання.

Зміст :

Одне з найбільш неприємних захворювань носа — гайморит. Він може супроводжуватися гнійними виділеннями, підвищенням температури та багатьма іншими симптомами. Але як його правильно лікувати та які медикаменти для цього вибрати?

Що таке гайморит і які види його існують

Гайморит — це запалення слизової верхньощелепних пазух носа (гайморових). Він буває гострим і хронічним. Найчастіше гайморит викликається вірусами та бактеріями.

Важливо зауважити, що дана патологія є різновидом синуситу, який ділиться на кілька видів залежно від місця локалізації. Гайморит також називають синуситом верхньощелепних пазух носа.

Гостре запалення слизових триває не більше 12 тижнів, а хронічне більше 3-х місяців.

Хронічний гайморит виникає на тлі повторних гострих запалень і при хронічному риніті. Причинами його появи також можуть бути:

• викривлення носової перегородки;
• аденоїди;
• каріозні зуби;
• вроджена вузькість носових ходів.

Виділяють три ексудативні (вихід рідини) форми гаймориту:

1. Гнійний . Для нього характерно виділення гною з носових пазух. Даний тип захворювання може супроводжуватись підвищеною температурою, а збудниками в більшості випадків є бактерії.
2. Серозний . При ньому спостерігається виділення серозної рідини з носа. Вона з гайморових пазух стікає в носову порожнину й людина відчуває необхідність висякатися.
3. Катаральний. Супроводжується почервонінням і набряком внутрішньої оболонки. Причиною його появи можуть бути віруси та алергенні агенти. У більшості випадків виникає в дітей.

Також виділяють кілька форм продуктивного гаймориту (патологія слизових оболонок пазух):

• поліпозний;
• атрофічний;
• пристінно-гіперпластичний;
• некротичний;
• холестеатомний;
• казеозний.

Але чому ж виникає синусит верхньощелепної пазухи носа, що саме його провокує?

Причини й симптоми гаймориту

Звичайно, основним фактором, що провокує запалення гайморових пазух, є бактерії та віруси. Через бактерії якраз і з’являються гнійні виділення з носових пазух.

Основні причини гаймориту :

• у результаті ускладнення гострого риніту, скарлатини, запальних захворювань зубів, грипу;
• ослаблений імунітет або слабка імунна система через діабет, ВІЛ;
• аномальна структура носових пазух;
• протяги та переохолодження;
• погана гігієна носових ходів або її повна відсутність.

Як же відрізнити гайморит від інших захворювань носової порожнини? Яка йому властива симптоматика?

Симптоми запалення гайморових пазух :

• біль у гайморових пазухах (область під очима);
• слизові виділення з носа;
• порушення носового дихання;
• підвищена температура тіла, озноб;
• сльозотеча;
• проблеми з нюхом або його втрата;
• припухлість щік або повік (у окремих випадках).

Виявивши в себе ознаки появи гаймориту, потрібно негайно зайнятися його лікуванням, попередньо проконсультувавшись з лікарем.

Як лікувати гайморит: препарати та назальні засоби

Лікування повинно забезпечувати відтік рідини (гною, слизу) з ураженої гайморової пазухи та зняття запалення. Щоб зменшити набряк носових слизових, який виникає при запальному процесі, потрібно використовувати судинозвужувальні краплі.

Приклади дієвих судинозвужувальних, протинабрякових крапель при гаймориті:

Якщо в людини спостерігається сильне запалення, то щоб його зняти лікар може порекомендувати спрей в ніс з кортикостероїдами, наприклад:

Також в індивідуальних випадках може бути призначена інгаляція через небулайзер з використанням препарату Пульмікорт . Її слід проводити під наглядом лікаря.

Часто при гаймориті спостерігається підвищена температура тіла. Щоб її знизити потрібно дотримуватися постільного режиму, пити велику кількість води та приймати жарознижуюче. Найбезпечніший лікарський засіб, який знімає температуру — парацетамол , він є основною діючою речовиною багатьох препаратів. Також проти лихоманки можна використовувати ібупрофен . Однак перед вибором препарату варто проконсультуватися з лікарем.

Однією з причин появи гаймориту може бути бактеріальна інфекція. Для боротьби з нею використовують антибіотики. Спочатку лікар встановлює фактор, що спровокував запалення гайморових пазух, і якщо це були бактерії — виписує антибактеріальні засоби.

Кращі антибіотики при гаймориті в таблетованій формі:

Крім лікування спеціаліст також може призначити фізіотерапію, наприклад:

1. Світлолікування (солюкс, лампа Мініна) . Солюкс представляє собою лікування за допомогою спеціальної лампи з інфрачервоним випромінюванням. Її встановлюють на відстані 50-100 см від пацієнта і промені направляють на проблемну ділянку. Процедура триває 15-30 хв, а курс терапії розрахований на 10-15 сеансів. Приблизно такий же принцип використання й рефлектора Мініна, тільки він випромінює синє світло.
2. УВЧ-терапія . Ідея цього виду фізіотерапії полягає у використанні електромагнітних полів ультрависокої частоти, звідси й абревіатура назви УВЧ. Її можна представити як лікування теплом, яке проникає в проблемні місця. УВЧ-терапія знімає спазм судин, зменшує біль, а також має протизапальну дію. Як правило, перед початком сеансу рекомендують використовувати судинозвужувальні капали.
3. Електролікування (діатермія) . Під час даної процедури застосовується струм високої частоти. Він проникає в тканини людини та викликає парниковий ефект. При гаймориті таке електролікування можна використовувати тільки якщо спостерігається позитивна динаміка й хороший відтік вмісту гайморових пазух.

Діатермію та всі перераховані вище методи повинен призначати виключно лікар, враховуючи в кожному даному випадку особливості пацієнта.

Дуже важливо при гаймориті промивати носову порожнину антисептичними розчинами. Найбезпечніше використовувати розчини, до складу яких входить морська сіль.

Для промивання носа можна застосовувати такі засоби:

Після промивання, коли гайморит викликала бактеріальна інфекція варто використовувати краплі в ніс або назальний спрей з антибіотиком. Найяскравішим прикладом таких препаратів вважається Ізофра .

Також для лікування риніту використовують фітопрепарати. Найбільш відомим з них є Синупрет . Він зменшує набряклість слизових, знімає запалення та сприяє поліпшенню відтоку гнійного або серозного вмісту гайморових пазух. Крім того, активні компоненти препарату пригнічують розмноження різних вірусів.

Усі представлені лікарські засоби можна використовувати для лікування гаймориту в домашніх умовах, звичайно, при дотриманні приписів лікаря. Фізіотерапевтичні процедури потрібно проходити в спеціально відведеному для цього кабінеті в лікарні.

Перед вибором лікарського засобу для боротьби із запаленням гайморових пазух, потрібно звернутися до профільного фахівця. Він випише найефективніший препарат і при необхідності призначить фізіотерапію.