Простий і дієвий спосіб покращити роботу мозку і здолати стрес

Мені сказали зосередитися на чорному хресті, поки апарат функціональної магнітно-резонансної томографії (фМРТ) виконує свою шумну роботу. Також мені важко тримати відкритими очі. Дзижчання сканера мене гіпнотизує, і я трохи хвилююся, що якщо я задрімаю, це вплине на результати дослідження.

Як журналістку з питань науки мене завжди зачаровувала робота мозку – і саме тому я опинилася всередині томографа в Лондонському університеті, щоб перевірити свій мозок перед тим, як розпочати шеститижневий курс зміни його роботи.

Моя мета полягала в тому, щоб дослідити, чи ми можемо якось суттєво вплинути на роботу свого мозку. Я сподівалася з’ясувати, чи можливо зміцнити ключові зв’язки в нашому мозку та зберегти його здоров’я, змінюючи певні аспекти свого повсякденного життя. У процесі я опанувала техніки, які може використовувати кожен – і отримувати помітні результати.

Наш мозок має неймовірну здатність адаптуватися, навчатися та рости, оскільки за своєю природою він пластичний – тобто може змінюватися.

Це називається нейропластичність – здатність мозку адаптуватися та розвиватися з часом, змінювати свою структуру та функції. Колись вважали, що це стосується лише молоді, але тепер ми знаємо, що це постійна сила, що формує нашу особистість. Щоразу, коли ми опановуємо нові навички, наш мозок змінюється.

Нейробіологи та психологи тепер вважають, що ми можемо певною мірою це контролювати. І є вагома причина бажати покращити свій мозок – дедалі більше досліджень показують, що це може допомогти відтермінувати або запобігти дегенеративним захворюванням мозку.

Тож за допомогою Торстена Барнгофера, професора клінічної психології з Університету Суррея у Великій Британії, я вирішила спробувати це зробити.

Він проводить дослідження впливу усвідомленості (mindfulness) на опанування стресу та важких емоцій, приділяючи особливу увагу людям із важкою депресією.

Я була здивована, що ця проста техніка може відігравати таку вирішальну роль у підтримці здоров’я нашого мозку. Дослідження показали, що усвідомленість є простим, але потужним способом покращити кілька когнітивних функцій.

Вона може покращити увагу, полегшити біль і зменшити стрес. Дослідження виявили, що лише через кілька місяців тренувань техніки усвідомленості можуть послабитися деякі симптоми депресії та тривожності, хоча, як і у випадку з будь-якою складною проблемою психічного здоров’я, це, звичайно, залежить від індивідуальних обставин.

І це ще не все. Усвідомленість може змінити мозок. Коли рівень гормону стресу кортизолу зростає і залишається високим, він може стати токсичним для мозку, каже Барнгофер. Стрес також може безпосередньо гальмувати нейропластичність, тому його опанування дозволяє мозку залишатися більш пластичним.

Тож мені стало цікаво – чи спрацює це в моєму випадку? Протягом шести тижнів 30 хвилин на день – один сеанс або два 15-хвилинні сеанси – я практикувала керовану медитацію усвідомленості, прослуховуючи аудіозапис. Крім того, у мене була одна щотижнева сесія медитації з Барнгофером через Zoom. Повний курс усвідомленості доступний безкоштовно онлайн.

Суть полягала у тому, щоб бути якомога більш включеною у поточний момент і звертати увагу на речі, які я зазвичай ігнорую – наприклад, про що я думаю і чим переймаюся у цей момент.

Курс також заохочував мене бути уважнішою у повсякденному житті – наприклад, під час приготування їжі чи бігу, зосереджуватися на моменті, концентрувати свої думки на тому, що я роблю, а також помічати, як часто вони десь блукають.

Цікавим у цій галузі досліджень є те, що усвідомленість, яка здається доволі простим процесом, може мати ефект, який можна виміряти.

“Усвідомленість може пом’якшувати стрес, ви починаєте усвідомлювати виклики та свої розумові реакції, схильність хвилюватися”, – пояснює Барнгофер.

Хоча я, мабуть, не була ідеальним кандидатом – мій рівень стресу, який виміряли до та після курсу, загалом низький – я все одно відчула користь від нього.

Коли я починала сеанс, перші пару хвилини здавалися мені легкими. Я зосереджувалася на своєму диханні або частинах тіла відповідно до вказівок. Але в моменти тиші я помічала, що мої думки починають блукати. Я думала про розмову з другом кілька тижнів тому, потім за кілька секунд переходив до роздумів про призначення візиту до стоматолога, потім про дедлайн на роботі. Я бачила, як швидко мій розум переходив від думки до думки. Якщо цей процес прискорити, він може стати надзвичайно виснажливим.

“Блукання думок, звичайно, може бути корисним у деяких ситуаціях, — каже Барнгофер. – Воно може допомогти у творчості, але також може вийти з-під контролю. І саме тоді виникає повторюване мислення, нав’язливі роздуми, занепокоєння. Це ті фактори, які посилюють стрес”.

Коли я почала це помічати, я зрозуміла, що ця дивовижна здатність, яку ми маємо – думати наперед, планувати, хвилюватися – може бути виснажливою, якщо стає надмірною. Іншими словами, розуміння роботи нашого розуму – важливий перший крок, щоб позбутися цього навантаження.

Протягом шести тижнів курсу усвідомленості я також спілкувалася з іншими нейробіологами для документального фільму Brain Hacks, щоб дізнатися про інші можливі способи покращити роботу мозку.

Зокрема, дані свідчать, що нейропластичність також покращують медитація та фізичні вправи. Я не збільшувала свій звичайний рівень фізичного навантаження, проте все ж змусила себе швидше бігати – пробігати свої звичні 5 км у місцевому парку приблизно за 21 хвилину. Мене мотивувало розуміння, що це також може допомогти мені розвинути мозок.

“Фізична активність покращує пластичність, – каже Орі Осмі, викладач кафедри розвитку мозку та когнітивних функцій у Біркбекському університеті Лондона у Великій Британії. – Якщо поєднати її з когнітивними вправами з метою покращити певні навички, вам, ймовірно, вдасться зробити це успішніше”.

Це логічно, враховуючи, наскільки тісно пов’язані здоров’я нашого тіла та нашого мозку, погоджується Джилліан Форрестер, професорка порівняльного пізнання в Університеті Сассекса у Британії.

За допомогою дослідження немовлят Форрестер та її колеги намагаються побачити зв’язок мозку та тіла в дії.

У новій лабораторії Baby Lab Університету Біркбек Форрестер показала мені свій останній проєкт під назвою Baby Grow. У рамках дослідження вчені стежать за розвитком немовлят у перші 18 місяців їхнього життя з метою виявити ознаки когнітивних розладів до того, як вони стануть очевидними.

Чому важливо робити це на ранньому етапі? Це також пов’язано з нейропластичністю. Мозок дитини особливо пластичний у перші роки розвитку – коли дитина росте та вивчає довкілля, нові неврологічні зв’язки та мережі створюються з шаленою швидкістю. Це означає, що потенційне втручання у тих, хто його потребує, набагато ефективніше робити саме у цей період. На думку Форрестер, це одна з причин, чому важливо дізнатися більше про повсякденні процеси, які допомагають формувати мозок.

Цей підхід також можна застосовувати, коли пацієнти відновлюються після серйозних травм головного мозку. Я зустрілася з Анджело Куартароне, науковим директором Centro Neurolesi Bonino Pulejo, центру черепно-мозкових травм на Сицилії. Він щодня стає свідком пластичності мозку в дії.

“Навіть у найгірших умовах мозок допомагає собі певним чином відновлюватися… За допомогою нейрореабілітації ми можемо прискорити одужання”, – каже він.

Його команда використовує різноманітні методи реабілітації, зокрема роботизацію, віртуальну реальність і вплив електричного струму на мозок.

Я була вражена, коли дізналась, що один із його пацієнтів, який втратив м’язову силу у правих кінцівках, зміг створити нові нейронні зв’язки завдяки комп’ютерному симулятору. Це допомогло йому відновити втрачені рухові навички.

Ми всі можемо навчитися такого вдосконалення мозку. Відомо, що відпрацювання нових навичок і перебування у нових ситуаціях допомагають мозку продовжувати адаптуватися та розвиватися.

Саме тому я вирішила почати вчити італійську, взяла урок гри на традиційному сицилійському бубні, а потім сиділа й медитувала біля підніжжя вулкана Етна. Звісно, у моєму випадку це не було повноцінне наукове дослідження – але мені було цікаво, що з цього вийде.

Опановувати нові навички – не лише весело, а й допомагає мозку продовжувати розвиватися

Через шість тижнів мені не терпілося дізнатися, чи вся ця робота якось вплинула на мій мозок. Я зробила контрольну томографію та пішла до Барнгофера за результатами.

І ці результати були: структура мого мозку фактично змінилася, і ці зміни можна було наочно побачити.

Одна половина мого мигдалеподібного тіла – ділянки мозку, що відповідає за обробки емоцій – зменшилася в об’ємі з правого боку. Зміна була незначною, але її можна було виміряти.

Найбільш захопливим було те, що такі зміни узгоджуються з науковою літературою, яка твердить, що усвідомленість може зменшити розмір цієї ділянки, оскільки вона зменшує стрес, який, своєю чергою, провокує збільшення мигдалеподібного тіла.

Інша зміна стосувалася моєї поясної кори – частини лімбічної системи, яка бере участь у наших поведінкових та емоційних реакціях. Вона також відіграє важливу роль у мережі пасивного режиму роботи мозку, яка активізується, коли людина марить наяву чи занурена в себе.

У моєму мозку вона трохи збільшилася в розмірі протягом шести тижнів, що свідчить про посилений контроль над цією областю. Знову ж таки, це перегукується з опублікованими дослідженнями в науковій літературі.

Це також підтверджує те, що я помітила під час своїх сесій. З часом я зрозуміла, що можу краще позбуватися нав’язливих думок і давати мозку відпочити.

Однак варто зауважити, що будь-які зміни в моєму мозку, які ми побачили, могли бути випадковими, адже мозок постійно змінюється і без цілеспрямованого втручання. Однак дослідження свідчать про те, що такий досвід все ж може бути корисним для багатьох людей.

Звичайно, щоб зміни були тривалими, важливо постійно докладати до цього зусиль.

Чи буду я продовжувати медитувати щодня? Я б дуже хотіла сказати: “Так, звісно!”. Але – життя покаже.

Матеріал підготовлений за участю Тома Гейдена та П’єранджело Пірака

Реабілітація при ДЦП: відновлення і адаптація дітей з ДЦП

Причин згубного впливу на життєво важливий орган безліч. Діляться вони на три групи: вагітність, пологи і післяпологова діяльність малюка – в залежності від часу отримання патології.

Фази розвитку ДЦП

ДЦП різниться за формами і фазами перебігу захворювання, яких виділяють три:

1. Рання стадія – вік до 5 місяців. Виявляється затримкою розвитку дитини, збереженням рефлексів, як у новонароджених, неможливістю грати однієї з рук, внаслідок порушення м’язового тонусу.
2. Початкова резидуальная фаза – вік до 3 років. Дитина до двох років не намагається говорити, помітна асиметрія в тілі і рухах, відзначається підвищена пітливість, малюк часто давиться їжею або власною слиною.
3. Пізня резидуальная фаза – вік старше 3 років. Виявляється тугоподвижностью, Укороченість ноги на ураженій стороні, порушенням ковтання, слуху, мови, зору, розладом сечовипускання і дефекації, патологією з боку зубів, судомами.

Батькам важливо не проігнорувати ознаки появи ДЦП. При виявленні тривожних симптомів треба відразу звернутися до лікаря.

Сучасний підхід до лікування і реабілітації

Методи, засоби та програми реабілітації ґрунтуються на комплексному різноплановому вплив на дитину, яку включають безліч різнобічних підходів: медичний, фізичний, психічний, соціально-економічний, професійний і особистісний.

Заходи спрямовані на корекцію рухового дефекту, поліпшення рухової діяльності, можливості спілкування, формування навичок незалежності дій хворого в повсякденному житті, емоційний і соціальний розвиток, навчання і отримання освіти.

Метою реабілітації є фізична і соціальна адаптація хворої дитини і розширення його індивідуальних можливостей. Кожній дитині з ДЦП готується індивідуальна програма реабілітації, по якій і працюють з ним медики в реабілітаційних центрах.

комплекс заходів

Основним завданням реабілітації дітей, хворих на ДЦП, є максимальний розвиток умінь і навичок. Спосіб корекції рухових розладів – це становлення рухових дій шляхом стимуляції випрямних рефлексів.

Для цього застосовуються такі методи:

• масаж – повинен виконуватися тільки фахівцем;
• лікувальна фізкультура ;
• бобат-терапія ;
• застосування спеціальних технічних пристосувань , щоб уникнути появи патологічних поз;
• логопедичні заняття, спрямовані на корекцію порушення мови ;
• заняття з психологом ;
• медикаментозне лікування – застосування препаратів, що знижують тонус м’язів;
• хірургічні ортопедичні втручання – сухожильная пластика, коррегирующая остеотомія та інші;
• функціональна нейрохірургія ;
• фізіотерапія – зняття хворобливих спазмів м’язів;
• іпотерапія і дельфінотерапія – спілкування з тваринами допоможе дитині поліпшити мова, координацію, адаптуватися в суспільстві;
• арт-терапія – лікування мистецтвом і творчістю – спрямована на підготовку дитини до навчання.

Дітям з ДЦП необхідно регулярно займатися ЛФК – це допомагає розтягувати м’язи, знімати з них напругу, розширювати діапазон рухів, розроблені комплекси вправ, спрямовані на витривалість, підготовку до ходьби, зняття судом, поліпшення рівноваги.

Для дітей з ДЦП частіше інших застосовують такі програми і засоби реабілітації:

1. Бобат-терапія – призначається для дітей будь-якого віку, починаючи від 3 місяців і до повноліття. Вона включає в себе забороняють утримування, напрямні руху і стимулювання дитини на очікуваний результат.
2. Використання пристосувань – спеціальні пристосування необхідні дитині в усіх сферах життя, для того, щоб він міг стояти, сидіти, митися, пересуватися. Вони призначаються в залежності від типу порушення і стадії порушення координації і рівноваги. Пристосування поділяються на три види: мобільність (інвалідні крісла, ходунки, сидіння), розвиток (вертикалізатори, столи і стільці, велотренажери), гігієна (крісла-туалети, сидіння для ванн).
3. Фізіотерапія – призначається на всіх етапах захворювання з урахуванням віку, стану хворого і особливості перебігу патології. Призначаються процедури з обережністю, враховуючи інші захворювання і тяжкість симптомів ДЦП. Найпоширенішими процедурами вважаються: електростимуляція, СМТ, магнітотерапія, ультразвукова терапія, лазеротерапія та інші фізіотерапевтичні призначення.
4. Медикаментозна терапія – спрямована на усунення небажаних симптомів. Призначаються мозкові метаболічні препарати і нейропротектори (Церебролізин, пірацетам), а також судинні препарати (Актовегін). Виражений спазм лікується Мидокалмом, баклофеном. Епілептичні напади знімаються протисудомними препаратами – Ламотриджин або Топарамат.
5. Войта-терапія – це метод реабілітації дітей, при якому відбувається «запуск» певних м’язів. Згодом вони повинні включити спонтанну моторику пацієнта. Ця методика особливо ефективна для дітей до року, тому що в ранньому віці рефлекторні реакції найбільш інтенсивні. Цей метод запобігає загрозу розвитку ДЦП, якщо він виявлений на ранній стадії і вчасно розпочати лікування.
6. Педагогічна програма – при порушенні мови застосовуються заняття з логопедом. Однією з кращих програм є Логоритміка, де діти в ігровій та музичній формі запам’ятовують і відтворюють пропонований текст.
7. Іпотерапія – верхова їзда зміцнює м’язи дитини, особливо спинні. Відновлюється рівновага і дихальні розлади. Спілкування з тваринами на свіжому повітрі розширює діапазон дитини і покращує емоційний стан. Не маючи можливості використовувати коня, можна кататися на каруселі, гойдалках, результат буде той же.
8. Костюм Аделі – це і ортопедичний апарат, і тренажер, призначений для перерозподілу навантаження на м’язи і суглоби, утворюючи м’язовий каркас. Завдання тренувань за допомогою наведеного костюма – «розбудити» сплячі клітини рухового центру. Це досягається шляхом впливу на певну групу м’язів, які і посилають імпульси в мозок. Костюм складається з жилета, шорт, деталей для колін і рук, кистьових опор, взуття з петельной системою, шапочки і набору еластичних тяг.

Готові програми реабілітації

До найбільш ефективним відноситься програма «Рання реабілітація» призначена для дітей до року. Направлена ​​на корекцію затримки психо-мовного і моторного розвитку, отриманого внаслідок ураження нервової системи під час виношування плоду, пологів або в перші місяці життя. Вона включає в себе послідовну і тривалу роботу лікарів і батьків дитини.

Реабілітацію можна починати з 3 місячного віку. Курс триває 5 днів і повторюється щомісяця, якщо це необхідно. Надійшов дитини ретельно обстежують.

Проходження комплексу заходів нормалізує м’язовий тонус, покращує рухову активність, дихальний ритм, кровообіг, метаболізм тканин – це стимулює можливості психо-мовного розвитку і моторики дитини.

Програма «Рання реабілітація» зменшує неврологічні розлади у маленьких дітей і дає шанс уникнути в подальшому фізичної інвалідності, допомагає їм соціально адаптуватися і бути повноцінними людьми в суспільстві.

Реабілітаційні центри в України

У центрах проходять реабілітацію не лише діти, а й їхні батьки.

Всі вони укомплектовані сучасним обладнанням, в кожному трудяться тільки досвідчені лікарі та інший медичний персонал.

слово батькам

Відгуки батьків про центрах реабілітації та застосовувані методи відновлення дітей з ДЦП.

Ми були в Московському реабілітаційному центрі, коли вони тільки відкрилися. Сподобалася дитяча йога, масаж кожен день по півгодини: один день спина, інший – руки і ноги.

А ЛФК не сподобалося, я можу сама так займатися. Персонал ввічливий, привітний, обладнання та приміщення сучасні.

Римма, Київ

У дитини ДЦП – тетрапарез. Лікувалися в різних містах, пройшли 3 курсу реабілітації в Самарі, результати є. Доньці 6 років, пересувається на колінах, знає дві мови, сидить сама, дуже хоче ходити сама.

Інна, Самара

Нам провели 3 курсу ЛФК, результати дуже радують. Сонечка навчилася ходити, тримаючись за руки – раніше вона не розуміла, що треба робити.

Тепер ми впевнено ходимо не тільки вдома, а й на вулиці по піску, де є і ямки, і горбки. Навчилася повзати, поки повільно, але з кожним днем ​​все впевненіше. Вчимося ходити, тримаючись за одну ручку.

Лена, Вологда

• Дитячий церебральний параліч – це важке захворювання, що вимагає тривалого регулярного лікування та реабілітаційних заходів.
• Батькам спільно з медиками слід розробити програми з адаптації дитини, проводити курси медикаментозної терапії, підібрати правильні допоміжні засоби для пересувань, занять і проведення гігієнічних процедур.
• Необхідно навчити дитину всім навичкам комфортних і незалежних від сторонніх повсякденних дій.

Реабілітація дітей з ДЦП – види програм з відновлення

• Дитячий церебральний параліч – це захворювання, яке вимагає проходження всіляких процедур і програм.
• Реабілітація дітей з ДЦП включає в себе фізичні заходи з відновлення м’язової активності, соціальну адаптацію, вживання медикаментів, психологічну підготовку.
• Діти, яким поставлений діагноз ДЦП, на все життя залишаються інвалідами.

Це пояснюється тим, що вражені ті ділянки головного мозку, які відповідають за правильну мову і м’язовий тонус. Після народження для кожної дитини складається своя індивідуальна програма по відновленню (реабілітації).

В першу чергу, хворому малюкові необхідна медична реабілітація. Існує значна кількість медичних методів лікування – це і вживання медикаментозних препаратів, і лікувальний масаж, і спеціально підібрані фізичні вправи, і фізіотерапевтичні заходи.

медикаментозна терапія

Медикаментозне лікування застосовуються в перші шість місяців життя малюка або при частих судомах, а також для запобігання самовільних дій і зниження спастики м’язів.

Препарати призначаються лікарем в необхідної дозуванні.

Для поліпшення роботи нервової системи використовуються фолієвої і ліпоєвоїкислоти, бемітил, гліцин та інші комплексні амінокислоти, рибоксин, АТФ та інші. Також з урахуванням особливостей організму використовуються аітоіммунние, гормональні та біогенні препарати.

Антиконвульсанти – це група медикаментів, які оберігають від судомної активності. Як правило, такі препарати застосовуються досить тривалий час.

Бензодіазепіни – ця група препаратів використовується при дуже сильних судомах або епілептичних припадках. Найбільш поширений серед препаратів діазепам – він впливає безпосередньо на хімічні процеси, що відбуваються в головному мозку.

Також до медикаментозного лікування відносяться ін’єкції ботулінового токсину А, більш відомого, як ботокс.

Препарат викликає помірний параліч м’язових тканин і знімає їх напруга. Ефект від ін’єкцій може протриматися від 3 до 6 місяців.

Медикаментозна терапія не дає довгого ефекту і є доповненням до інших методик лікування.

Лікувальна фізкультура

Лікувальна фізкультура (ЛФК) – це необхідна процедура при реабілітації ДЦП. За допомогою фізкультури дитина зможе поліпшити координацію своїх рухів, зменшити порушення м’язового тонусу, придбає необхідні навички, необхідні для нормального життя.

Лікувальна фізкультура сформує у малюка необхідні трудові навички, навчить правильним рухам, освоїть навички самообслуговування.

Для кожної окремої дитини складається певна програма занять відповідно до його ступенем захворювання, віку, особливостей розвитку. Важливе значення має регулярність, безперервність і поступове збільшення навантажень.

Для перших двох років життя дитини з ЦП дуже важливо розвивати його вестибулярний апарат.

• ходьба з поворотом голови;
• ходьба з размахами руками вперед-назад;
• ходьба з закритими / відкритими очима;
• підняття голови з положення лежачи;
• нахили тулуба вправо-вліво, вперед-назад;
• «Повзання» по твердій поверхні;
• розробка шиї, кінцівок і суглобів.

Дітям від двох років і старше рекомендовані наступні вправи:

• «Млин»;
• нахили тулуба вліво-вправо;
• поздовжні і поперечні випади ногами;
• присідання;
• розтяжка ніг різними способами;
• підтягування та віджимання;
• «Човник»;
• підйом ніг з положення лежачи.

масаж

Техніка виконання масажу може бути різною: це і потряхивания, і легкі погладжування, і розтирають, розминають руху, і пощипування, і катання різних предметів, і вібрація.

Вибір техніки також залежить від віку і точного діагнозу маленького пацієнта . Масаж стимулює деякі зміни в організмі:

• поліпшується обмін речовин;
• нормалізує тонус м’язів, поліпшуються моторика;
• зміцнюються м’язи і збільшується м’язова маса;
• поліпшується артикуляція;
• збільшується рефлекторний вплив на внутрішні органи.

фізіотерапія

Фізіотерапія включає в себе безліч різних процедур: водолікування, електролікування, магнітотерапія, грязелікування, електростимуляція, іпотерапія, ультразвук, електрофорез та інші.

1. Під впливом цієї процедури поліпшується кровообіг і робота імпульсів головного мозку.
2. Ультразвук використовується як теплова процедура, яка використовується для того, щоб розширити судини дитини.
3. Електричний сон застосовується при порушенні сну, приступах епілепсії і протипоказання до інших методів фізіотерапії.

Однією з найпопулярніших процедур фізіотерапії є водні заходи: це і солоні ванни, плавання в басейні, морські та хвойні ванни, дельфінотерапія. Як правило, водні процедури поєднуються з гімнастикою і підводним душем-масажем.

Психолого-педагогічна і логопедична корекція

В комплексне лікування ДЦП також входять заняття з педагогами-психологами і логопедами.

Основні принципи психолого-педагогічної роботи:

• розвиток навичок спілкування з оточуючими: мови, емоцій, ігрових і трудових навичок;
• організація навколишнього середовища дитини, щоб він через хворобу не надто відрізнявся від своїх однолітків;
• стимуляція інтелектуальної діяльності;
• формування уявлень про простір і час;
• розвиток п’яти основних почуттів;
• підготовка до навчальної та пізнавальної діяльності: читання, оволодіння листом, математичні і фізичні уявлення;
• формування правильної координації та моторики;
• виховання навичок самообслуговування і гігієни.

Великий внесок у корекційну роботу з дитиною вносить логопедія. Основними принцами логопедичної роботи є:

• розвиток правильної і зрозумілою оточуючим людям мови;
• поліпшення артикуляції;
• усунення порушень вимови будь-яких слів;
• формування мовного дихання і голосу;
• розвитку сили голосу і мовного потоку.

Соціально-средовая реабілітація дітей з ДЦП

Соціально-средовая адаптація спрямована на навчання дитини навичок спілкування і поведінки в тій чи іншій соціальній середовищі: в школі, дитячому садку, на вулиці і так далі.

Як правило, програма з соціальної адаптації включає в себе наступні пункти:

• навчання дитини навичкам поведінки в соціумі (суспільстві);
• трудова терапія;
• соціально-культурна адаптування;
• соціально-побутова реабілітація;
• індивідуальна терапія – складається відповідно до віку, діагнозу і вже набутим навичкам.

Як правило, діти з церебральним паралічем набагато емоційніше і збудливість своїх однолітків, тому дуже важливі заняття з професійними психологами і соціологами.

В рамках соціально-середовищної адаптації дитини вчиться відрізняти погане від хорошого, позитивного ставлення до своєї сім’ї, до друзів і однолітків, до школи і процесу навчання, до оточуючими світу. Діти на прикладах вчаться належному поведінки в мінливому і іноді лякає їх світі.

Завдяки постійним і безперервним занять у різного роду фахівців і проходженням різних процедур, дитина навчиться співіснувати в навколишньому його середовищі, вчитися, розвиватися і радіти життю.

Відео на тему

Реабілітація дітей з Дитячим Церебральним Паралічем

Реабілітація дітей з ДЦП є високоефективним комплекс лікувальних заходів, спрямованих на відновлення і поліпшення поточного стану хворого малюка.

Процедури допомагають дитині адаптуватися, поліпшити фізичні і розумові здібності. ДЦП розшифровується як дитячий церебральний параліч.

Він характеризується порушенням мозкової і рухової активності, через неправильне розвитку кори, стовбура і капсули головного мозку.

особливості захворювання

Існує безліч причин, через які відбуваються порушення в розвитку такого важливого для нормального життя людини органу як головний мозок. За перебігом ДЦП можна розділити на кілька форм і фаз. Всього їх три:

• Рання фаза . Триває до 5 місяців. Виражається в уповільненому розвитку м’язових рефлексів. Рухи схожі на дії новонародженого. Дитина не в змозі грати через ослаблення м’язів.
• Початкова резидуальная стадія . Може проявлятися у дітей до 3 років. Малюк до двох років робить спроб заговорити, може бути помітна неправильна симетрія тіла. Дитина не може жувати їжу, часто давиться своєї власною слиною.
• Пізня резидуальная стадія . Починається після 3 років. Дитині важко пересуватися, ноги стають асиметричними по довжині, порушується мова, слух і зір. Ситуація може ускладнюватися нетриманням, судомами і хворобами зубів.

• У такі моменти для батьків найголовніше не упустити час і звернутися за допомогою до фахівців якомога раніше.
• Важливо!

Для малозабезпечених сімей існує безкоштовна реабілітація дітей з ДЦП, можна отримати безкоштовну путівку в лікувальний центр, де дитину забезпечать кращими препаратами і найбільш ефективними процедурами.

Причини появи ДЦП поділяються на дві категорії – внутрішньоутробні і післяпологові. До внутрішньоутробним ризиків можна зарахувати:

• Вагітність проходила з ускладненнями;
• Під час вагітності мати зловживала шкідливими звичками;
• Генетичний фактор;
• Важкі пологи з виникненням асфіксії у плода;
• Під час вагітності мати страждала від важких хронічних хвороб;
• Народження набагато раніше покладеного терміну;
• Невелика вага новонародженого;
• Впливу прихованих інфекційних захворювань на розвиток плода;
• Несумісність резус факторів матері і плоду, внаслідок чого може статися токсичне отруєння головного мозку новонародженого.

Післяпологових причин набагато менше. До них відносяться:

• Невелика вага новонародженого (менше 1 кілограма);
• Народження двійнят або трійнят;
• Поразки голови, що трапилися в період раннього розвитку.

Часто трапляється, що справжні причини виникнення ДЦП залишаються невідомі. У будь-якому випадку, соціальна реабілітація дітей ДЦП повинна починатися якомога раніше. Таким чином, у хворих дітей зростають шанси на гідне життя і нормальну інтеграцію в суспільство.

Завдання ЛФК при реабілітації дітей з ДЦП

Лікування та реабілітація дітей з ДЦП в першу чергу допомагають їм адаптуватися в суспільстві і вести відносно нормальний спосіб життя.

Програма відновлення складається з декількох етапів, кожен з яких спрямований на розвиток і посилення сильних сторін. До лікування малюків підходять комплексно.

У програму реабілітації включають медичне лікування, фізичні вправи, психологічний підхід і заняття для поліпшення пам’яті і мислення.

До кожної людини необхідно знайти власний підхід. Для лікування і адаптації застосовують ті процедури, які необхідні конкретному малюкові. У центрах допомоги хворих на ДЦП працюють психологи, ортопеди, неврологи, реабілітологи та тренери фізкультури. Курс реабілітації краще починати якомога раніше.

Найбільш сприятливий вік для початку лікування та адаптації настає після року. Тривалість курсу залежить від ступеня захворювання і індивідуальних особливостей дитини. Деяким вистачає 6 місяців, а інші знаходяться на лікування кілька років. Методи реабілітації дітей з ДЦП побудовані на поетапному досягненні мети. Це називається дробове лікування.

! Батьки повинні розуміти, що досягти всього і відразу неможливо. Слід брати до уваги можливості самого маленького людини, враховувати його потреби і йти до мети поступово.

Реабілітація дітей з ДЦП

Незважаючи на те що дитина, яка страждає на дитячий церебральний параліч, не такий, як інші діти, він також хоче радіти життю, грати, вчитися і мати друзів. Тому так важливо своєчасно почати процес реабілітації дітей з ДЦП, тим більше що дана хвороба – це ще не вирок. І хоча неможливо повернути загиблі в результаті гіпоксії клітини головного мозку, при відповідних умовах їх функції можуть з часом взяти на себе інші відділи.

Фізична реабілітація дітей з ДЦП

Дитячий церебральний параліч є хронічне захворювання, що виникає в результаті ураження різних відділів головного мозку, що тягне за собою дисфункцію рухової і м’язової активності. Разом з різними захворюваннями нервової системи, ДЦП є найбільш частою причиною дитячої інвалідності.

Розвивається дане захворювання внутрішньоутробно, під час пологів або в ранньому дитячому віці в результаті ураження одного або декількох відділів головного мозку. Причому ДЦП не є спадковим або інфекційним захворюванням, не прогресує і не дає рецидивів.

У дітей старше чотирьох тижнів вже не може виникнути церебральний параліч, хоча вилікувати його повністю теж неможливо.

Реабілітація дітей з ДЦП зводиться переважно до поліпшення загального стану дитини, забезпечення відповідних умов для реалізації його потенційних можливостей.

Створення подібних умов – це кропітка, наполеглива, щоденна праця лікарів, батьків і самого малюка. Зусилля лікарів без допомоги сім’ї не дадуть великого результату, так як при такій патології медикаментозне лікування – не найголовніше.

Причому реабілітація дітей з ДЦП має починатися якомога раніше, так як саме в перші роки життя лікування здатне найбільш ефективно компенсувати наявні пошкодження головного мозку і звести до мінімуму прояви м’язової спастики.

Це дозволяє в майбутньому зменшити деформацію скелета і контрактур, підвищити здатність до утримання рівноваги, нормальній роботі м’язів і руху.

В даний час по всьому світу існує безліч реабілітаційних центрів для дітей з ДЦП, де з хворими займаються різні фахівці – неврологи, ортопеди, педіатри, психологи, логопеди, мануальні терапевти, а батьки проходять курс навчання реабілітації дитини в домашніх умовах. Адже навіть проста гра в ляльки дозволяє поліпшити координацію рухів, функції м’язів, пригнічує патологічні рефлекси.

ДЦП може проявлятися цілим рядом симптомів, таких як:

• Незграбність, незручність рухів;
• Зниження концентрації уваги;
• непосидючість;
• Нелюбов до малювання або розфарбовування;
• Невміння ловити м’яч або бити по ньому ногою;
• Нездатність стрибати на одній або двох ногах, перескакувати через перешкоду;
• Труднощі при ходьбі.

Фізична реабілітація дітей з ДЦП, перш за все, складається з прийому лікарських препаратів (спазмолітики, знеболюючих засобів, антидепресантів, транквілізаторів), постійних занять лікувальною фізкультурою, хірургічних і ортопедичних методів у поєднанні з масажем.

Хороших результатів дозволяють домогтися фізіотерапевтичні методи: електростимуляція нервів і м’язів, теплове і грязьове лікування, електрофорез.

При виражених контрактурах застосовується хірургічне лікування, в ході якого проводиться подовження м’язів, кісток, а для зняття спастики – підрізання сухожиль.

Період відновлення рухової активності та соціальної адаптації хворої дитини складається з чотирьох етапів:

• Гострий період. Триває 7-12 днів, протягом яких спостерігаються яскраво виражені розлади рухового апарату, судоми;
• Ранній відновний період. Триває до двомісячного віку дитини;
• Пізній відновний. Закінчується у дитини приблизно в дворічному віці і характеризується наявністю яскраво вираженого тонічного рефлексу, який не дозволяє розвинутися в покладений термін настановних рефлексів і свідомим рухам;
• Останній період. Характеризується наявністю залишкових явищ і може тривати довічно.

Велике значення для успішного лікування дитини з церебральним паралічем мають умови, при яких проходить відновлення. Реабілітаційні центри для дітей з ДЦП дозволяють за допомогою кваліфікованих фахівців, якісного обладнання домогтися більш ефективних результатів. Також дуже важливо починати реабілітацію якомога раніше, дотримуючись безперервність лікування.

У міру дорослішання дитини з ДЦП та наближення його до шкільного віку слід приділити особливу увагу його моторному розвитку, щоб полегшити його адаптацію в суспільстві.

Соціальна реабілітація дітей з ДЦП є розвиток здібностей та підготовку до життя в колективі.

Тому необхідно обов’язково забезпечити для малюків у віці від 4 до 7 років з збереженим інтелектом відвідування дитячих дошкільних установ з логопедичними групами, так як часто рухові дефекти супроводжуються з вадами мовлення.

При відвідуванні дитячого садка, дитина з ДЦП отримує необхідне спілкування з однолітками, збільшується його природна потреба в русі, кількість мовних контактів. Таким чином малюкові прищеплюється безцінний досвід спілкування соціальної взаємодії, підвищується рівень його самооцінки.

При цьому фізична реабілітація повинна бути тепер спрямована на формування навичок повсякденного життя, навчання дитини самостійно одягатися, їсти, користуватися туалетом. Все це допоможе значно полегшити життя хворого і підвищити його впевненість.

Але найголовніше – це пам’ятати, що, хоча дитячий церебральний параліч є серйозним захворюванням, проте багатьом людям з цим діагнозом вдається вести нормальне життя.

При правильній реабілітації дітей з ДЦП згодом вони ходять в школу, працюють, одружуються і народжують дітей.

Реабілітація дітей з ДЦП

Виникає в перинатальному періоді групу хронічних непрогрессірующім сімптомокомплексов рухових порушень, які є вторинними по відношенню до поразок і аномалій головного мозку, називають загальним терміном «Дитячий церебральний параліч» (ДЦП). За своєю природою ДЦП не є спадковим захворюванням, причиною його виникнення виступає патологія в підкіркових областях, корі, капсулах і стовбурі головного мозку. Головною відмінністю ДЦП від інших видів паралічів є час виникнення, адже проявиться ця недуга може як під час вагітності та пологів, так і після народження дитини, і в період до 3 років.

В наші дні передові реабілітаційні центри для дітей з ДЦП знаходяться переважно в Китаї, де для лікування використовують стовбурові клітини, Таїланді та Південній Кореї.

Симптоми хвороби можуть з часом погіршуватися, однак само по собі ДЦП не є прогресуючим захворюванням. В основному у дітей з ДЦП спостерігаються порушення роботи центральних відділів мозку, які відповідають за роботу рухових функцій, через що виникають проблеми з поставою, рухами і тонусом м’язів.

Реабілітація дітей з ДЦП – трудомісткий процес, в якому повинен брати участь висококваліфікований лікар, а центри, які спеціалізуються на лікуванні цієї недуги повинні бути забезпечені спеціальним медичним обладнанням.

Існує прямий взаємозв’язок між розвитком нервової та кістково-м’язової системи дитини з прогресуванням і проявом симптомів хвороби. Також на симптоматику впливає ступінь вихідного пошкодження мозку і якість реабілітації дітей з ДЦП, яку застосовували в перші роки життя.

Реабілітаційні центри для дітей з ДЦП

На жаль, в наші дні конкретного ліки від ДЦП не розроблено, однак поліпшити якість життя дитини та знизити тяжкість симптомів можна. Саме цим займаються центри реабілітації дітей з ДЦП, розташовані в різних країнах. Досвід, накопичений в області лікування ДЦП за останні десятиліття, дав можливість лікарям домогтися успішних результатів.

В основному в таких центрах реабілітація здійснюється за допомогою трудотерапії, хірургії, фізіотерапії, медикаментозного лікування, традиційної китайської медицини і клітинної терапії.

Також відомі центри, які використовують для реабілітації дітей з ДЦП дельфінотерапію.

Регулярне спілкування з дельфінами під контролем фахівців і при правильному підході, позитивно впливає на розвиток хворих дітей.

Соціальна реабілітація дітей з ДЦП

Для будь-якої дитини процес соціальної адаптації є на перших порах великим стресом, особливо в тих випадках, коли коло спілкування крихти складався виключно з членів сім’ї. Соціальна реабілітація дітей з ДЦП є складним завданням як для батьків, так і для працівників спеціалізованих дитячих садків, шкіл, інтернатів та технікумів.

Програма соціальної адаптації дітей з ДЦП в таких установах повинна включати в себе:

• Соціально-культурну реабілітацію;
• Соціально-побутову адаптацію;
• Навчання соціальної поведінки;
• Трудову реабілітацію;
• Індивідуальну реабілітацію.

Процес реабілітації дітей з ДЦП має починатися відразу ж після народження і безперервно тривати в міру переходу з нижчих спеціальних навчальних закладів до вищих.

Діти з ДЦП відрізняються від однолітків підвищеною збудливістю, неспокоєм, безініціативність, надмірною чутливістю, пасивністю і зайвої расторможенностью.

Саме тому у працівників установ, де проходить навчання дітей з ДЦП, має бути спільне і спеціалізовану освіту, велика педагогічна і логопедична практика, вони повинні вміти надавати психологічну та медичну допомогу.

Тільки такі співробітники можуть забезпечити максимально повну соціальну реабілітацію дітей з ДЦП.

Важливим моментом є розвиток в таких дітях позитивного ставлення до сім’ї, суспільству, людям, праці, навчання і життя в цілому. Корекційно-педагогічна робота з дітьми, що страждають на ДЦП, повинна бути великою і комплексної, розвивати всі сторони їхньої психіки, мови і моторики, а також попереджати і коригувати наявні порушення.

Велике значення для подальшої реабілітації дітей з ДЦП має рання діагностика захворювання.

Чим раніше з дитиною почнуть працювати фахівці, тим більший шанс попередити, а не виправляти згодом сповільненій реакції батьків, відхилення мови і психіки.

Загалом, соціальна адаптація дітей з ДЦП та корекційна робота фахівців повинна будуватися не з урахуванням віку дитини, а в залежності від того, на якому етапі психомовного розвитку він знаходиться.

Не менш важливою для розвитку дитини є фізична реабілітація, можливість опановувати різними трудовими навичками, творчий розвиток, спілкування з однолітками, ігрова діяльність, а також тісна взаємодія його батьків з усім оточенням в установі.

Основними завданнями виховно-педагогічної роботи з дітьми, що страждають на ДЦП, є такі, як:

• Розширення запасу знань і уявлень про навколишній світ підопічних;
• Гігієнічне виховання;
• Формування математичних уявлень;
• Розвиток мислення, пам’яті та уваги;
• Розвиток їх мовного спілкування з оточуючими однолітками і дорослими;
• Розвиток дрібної моторики, сенсорних функцій, кінестетичного сприйняття і стереогноза;
• Виховання навичок самообслуговування.

Правильно налагоджений процес навчання дітей з ДЦП позитивно впливає на їх здатність організовувати і регулювати свою діяльність, розумовий і фізичний розвиток, а також забезпечує оволодіння навичками соціально-трудової орієнтування.

Фізична реабілітація дітей з ДЦП

Велике значення для ведення більш-менш нормального способу життя дитини з ДЦП грає його фізичний розвиток. Правильно організована трудова діяльність благотворно впливає на фізичний стан навіть глибоко відсталих дітей, сприяє корекції і розвитку їх рухових навичок.

Фізична реабілітація дітей з ДЦП має бути поетапною і реалізовувати такі завдання:

• Розвивати тактильне сприйняття;
• Виробляти координацію рухів;
• Розвивати велику і дрібну моторику;
• Розвивати уміння довільно розслаблювати дихальну і скелетні м’язи.

Визначивши ступінь фізичного розвитку дитини, лікар-реабілітолог підбирає оптимальне лікування, здійснюване за допомогою лікувальної фізкультури, з використанням спеціальних ортопедичних пристосувань, ігор, мотивуючих дитини використовувати свої фізичні можливості, масажу і плавання, яке забезпечує зміцнення його м’язів. Для кожної дитини опрацьовується індивідуальний план лікування, спрямований як на розвиток рухових навичок, так і на корекцію наявних недоліків.

Реабілітація дітей з ДЦП – складний і багатоетапний процес, учасниками якого повинні бути висококваліфіковані фахівці, що працюють в тісному взаємозв’язку з батьками і близьким оточенням хворих дітей.

Реабілітація дітей з ДЦП: ефективні методики

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – це поліморфний захворювання нервової системи, при якому у дітей порушується рухова функція, а також мовне, інтелектуальне і психоемоційний розвиток. Повністю вилікувати патологію можна, але чим раніше розпочато реабілітація дітей з ДЦП, тим успішніше буде корекція порушень і подальша соціалізація.

початок реабілітації

Коли потрібно починати реабілітацію дітей з діагнозом ДЦП? Багаторічний досвід підказує, що найкращих результатів можна досягти при ранньому початку лікування. Крім того, захворювання має тенденцію до прогресування.

Тому терапія повинна начитатися відразу ж після постановки діагнозу. Дітям, які народилися в асфіксії, отримали родові травми, лікування проводять з перших днів життя. Комплексна реабілітація дітей з ДЦП має бути безперервною.

Які фахівці займаються лікуванням

При підозрі на будь-які рухові порушення у дитини слід звертатися до невролога.

Під особливим наглядом перебувають діти після кесаревого розтину, стрімких пологів, стимуляції родової діяльності, ускладненої вагітності. Показано обстеження в разі низької оцінки за шкалою Апгар.

Невролог в обов’язковому порядку оглядає всіх недоношених дітей, народжених в асфіксії, з родовими травмами, гематомами.

При підозрі на ДЦП призначається ряд додаткових обстежень:

• електроенцефалографія;
• електроміографія;
• електронейрографія;
• транскраніальна магнітна стимуляція;
• нейросонографія;
• МРТ головного мозку.

Все це дозволяє не тільки підтвердити діагноз, але і виявити ступінь порушень, органічні зміни в нервовій системі. Після постановки діагнозу розробляються програми реабілітації.

Лікування діти проходять в амбулаторних умовах, відвідують кабінети фізіотерапії при поліклініках. Також передбачено лікування в стаціонарі і санаторіях.

Зараз існує безліч реабілітаційних центрів, які проводять заняття з дітьми за сучасними методиками. На жаль, більшість з них платні.

Медичні методи реабілітації дітей з ДЦП

Першим етапом лікування дітей з ДЦП є фізична або медична реабілітація. Вона спрямована на максимальне відновлення рухової функції, зняття спазму мускулатури, придушення вогнищ патологічного збудження в нервовій системі. Фізична реабілітація включає наступні методики:

• медикаментозну терапію;
• лікувальну фізкультуру (ЛФК);
• масаж;
• фізіотерапію.

Комплексне лікування повинно проводитися без перерв. Призначає процедури і проводить контроль їх ефективності лікар-невролог в тісній співпраці з лікарем-реабілітологом.

Батьки обов’язково повинні займатися з дітьми вдома, застосовуючи методики, яким вони навчаються в реабілітаційному центрі.

Ефективне лікування та реабілітація дітей інвалідів з ДЦП неможливі без активної участі родичів.

Ефективність заходів багато в чому залежить від тяжкості порушення рухової функції. Прийнято виділяти чотири ступені:

1. Незначні порушення. Після реабілітації пацієнт може ходити самостійно, без особливих перешкод.
2. Середній ступінь порушення. Діти після терапевтичних курсів ходять з підтримкою або з допоміжними приладами.
3. Важка ступінь рухових порушень. Можна домогтися самостійного пересування дитини в колясці, забезпеченою електричним приводом.
4. Дуже важка ступінь. Рухова реабілітація мінімальна, діти без сторонньої допомоги не можуть пересуватися, сидять з підтримкою.

Терапія лікарськими препаратами

Медикаментозне лікування грає лише допоміжну роль в реабілітації дітей з ДЦП та направлено на досягнення таких цілей:

• зняття запалення і боротьба з аутоімунними процесами, які могли стати причиною ДЦП в період внутрішньоутробного розвитку;
• запобігання утворенню спайок і рубців після крововиливів, травм, запалень;
• боротьба з наслідками асфіксії (кисневого голодування тканин мозку);
• поліпшення обмінних процесів в тканинах головного мозку та інших відділах нервової системи;
• усунення судом і внутрішньочерепної гіпертензії;
• усунення або зменшення спазму м’язів, насильницьких рухів, нормалізація тонусу мускулатури;
• запуск компенсаторних механізмів в нервовій системі;
• стимуляція розвитку мови і психіки дитини.

Лікарська терапія обов’язково проводиться в перші півроку життя дитини. Потім її призначають, залежно від показань, щоб доповнити інші методи реабілітації дітей з ДЦП. Наприклад, при судомах, гипертонусе м’язів. Дітям призначають такі групи препаратів:

• засоби, що знижують тонус м’язів. Їх дія нетривалий, рекомендують застосовувати за 30-60 хвилин до початку ЛФК або масажу;
• препарати для поліпшення нервово-м’язової провідності;
• транквілізатори і нейролептики призначають при гіпертонусі м’язів і гіперкінезів. Рідше використовують похідні атропіну. Важливо зауважити, що похідні атропіну і прозерина є антагоністами, їх не можна застосовувати одночасно;
• препарати, що стимулюють роботу центральної нервової системи, призначають при мозочкових формах ДЦП, коли тонус м’язів у дитини знижений;
• метаболічні препарати, що покращують обмін речовин в ЦНС;
• засоби для поліпшення мікроциркуляції;
• препарати, що стимулюють регенерацію тканин і запобігають утворенню рубців;
• сечогінні (діакарб, гіпотіазид, лазикс) для зменшення внутрішньочерепного тиску, зняття набряку;
• протисудомні препарати слід приймати постійно протягом трьох-п’яти років, скасовують їх поступово.

Останнім часом з’явилися повідомлення про успішне застосування ботокса для розслаблення м’язів у дітей з ДЦП. Але ця методика лікування поки нова, перед її застосуванням потрібно обов’язково порадитися з лікарем, дізнатися думку інших фахівців

ЛФК у дітей з ДЦП

Лікувальна фізкультура – це стара і перевірена методика реабілітації пацієнтів з ДЦП. Призначають її, щоб домогтися таких результатів:

• розвинути у дитини здатність самостійно гальмувати свої рухи;
• знизити тонус мускулатури;
• поліпшити координацію рухів;
• збільшити рухливість суглобів;
• навчити дитину побутовим навичкам, самообслуговування, правильним рухам тіла.

ЛФК може принести позитивний результат, якщо проводиться регулярно, системно і безперервно.

При розробці комплексу вправ підхід до кожного пацієнта повинен бути індивідуальним, інакше рухова реабілітація буде просуватися надто повільними темпами. Враховують тяжкість хвороби, стадію, вік дітей, переносимість процедур.

Під час занять дитина не повинна сильно втомлюватися, навантаження збільшують поступово. ЛФК має приносити дітям з ДЦП радість і задоволення.

Лікувальний масаж

Лікувальний масаж допомагає позбутися дітям від цілого ряду симптомів і входить в обов’язкову програму лікування. Його основні цілі:

• знизити тонус м’язів;
• стимулювати зростання мускулатури і скелета у дитини;
• поліпшити лимфоток і кровообіг в тканинах;
• прискорити метаболізм;
• попередити розвиток контрактур і рубців;
• зменшити кількість синкинезий (мимовільних рухів кінцівок).

Види і способи проведення масажу підбираються строго індивідуально. Враховується різновид захворювання, стан і вік маленького пацієнта. Роблять масаж після прийому ліків і завершення фізіотерапевтичних процедур. Поза дитини повинна сприяти максимальному розслабленню м’язів. В кінці сеансу отримані результати закріплюють спеціальними вправами з комплексу ЛФК.

Для лікування дітей з ДЦП застосовують такі види лікувального масажу:

1. Класичний. Включає погладжування, розтирання, розминка (валяння, катання), вібрацію.
2. Масаж по Фелпсу. Основна техніка – поштовхи кінцівок для зняття спазму мускулатури, боротьби з контрактурами.
3. Масаж для поліпшення дихання. Використовуються класичні техніки в певних комбінаціях, точкові впливу.
4. Масаж для стимуляції росту кісток. Впливає на зони росту трубчастих і плоских кісток.
5. Сегментний масаж. Його суть полягає у впливі на ділянки шкіри, які іннервуються тими чи іншими сегментами спинного мозку, а також поліпшення трофіки і кровообігу в ЦНС. Фізична реабілітація після курсу такого масажу значно прискорюється.
6. Масаж Манакова. Спрямований на боротьбу з контрактурами і спаєчними процесами. Основний прийом масажу – вібрація.
7. Точковий масаж. Буває двох типів: гальмівний і збудливий. Перший виконується при спазмі і підвищеному тонусі мускулатури, другий – при гіпотонії м’язів.

фізіотерапевтичне лікування

Фізіотерапію використовують в комплексі з ЛФК, масажем, медикаментозним лікуванням. Курс складається з 10-20 процедур, які підбираються індивідуально, залежно від віку дитини і типу порушення. Дуже часто фізіотерапію включають в курс санаторно-курортної реабілітації. Застосовуються наступні види лікування:

1. Електротерапія. Включає вплив різних видів струму на нервові закінчення і м’язи. Застосовуються гальванічні, імпульсні, синусоїдальні, імпульсні струми, електростимуляція.
2. Електросонотерапія. Показана при підвищеній збудливості дитини, порушеннях сну, гіперкінезах.
3. Магнітотерапія. Допомагає зняти підвищений тонус мускулатури, покращує кровообіг в м’язах.
4. Ультразвукова терапія. Використовується для усунення контрактур у дітей старшого віку.
5. Лазеротерапія. За допомогою впливу лазера на судинну стінку можна домогтися поліпшення кровообігу в м’язах і суглобах.
6. Ультрафіолетове опромінення паравертебральной зони. Передбачає вплив ультрафіолетових променів на ділянки навколо хребта. Нерідко використовується для підготовки дитини до електростимуляції м’язів.

Фізіотерапія не повинна завдавати пацієнтам болю або дискомфорту. Спеціаліст, який проводить процедури, повинен мати хороший контакт з дітьми старшого віку, уважно спостерігати за поведінкою малюків. У більшості сучасних клінік на сеансах завжди присутні батьки або опікуни хворих дітей

Розвиток мови, навчання і психологічна реабілітація при ДЦП

Правильна система реабілітації дитини з ДЦП обов’язково повинна включати заняття з логопедом, психологом, дефектологом. Ці фахівці допомагають вчасно виявити і лікувати різні порушення мови, поведінки, психологічної адаптації. Такі відхилення є практично у всіх дітей з ДЦП.

В першу чергу хворим дітям слід організувати середу, в якій вони не будуть відчувати себе ущемленими в порівнянні зі здоровими однолітками.

Важливо максимально спростити їх пересування в просторі, прибрати в квартирі пороги, сходи, розширити дверні отвори, якщо дитина пересувається на візку.

На жаль, на вулицях наших міст, в громадських закладах є поки мало пристосувань для інвалідів. Тому нерідко такі люди стають ще більш обмеженими у своїх можливостях.

Психологічна реабілітація дітей з ДЦП також включає вироблення навичок спілкування, правильних емоційних реакцій на ті чи інші події, вміння грати і виконувати завдання.

Фахівці допомагають дитині сформувати уявлення про простір і час, розвивають органи чуття, координацію рухів, що в свою чергу допоможе їм обслуговувати себе.

З перших місяців слід стимулювати інтелектуальний розвиток дітей відповідно до їх віку.

Діти дошкільного та шкільного віку обов’язково повинні займатися з педагогом, який допоможе навчити їх письму, читанню, рахунку. Для розвитку дрібної моторики рук дуже корисні уроки малювання і ліплення, рукоділля. Програму розробляють завжди індивідуально, залежно від можливостей конкретної дитини, його віку.

Приблизно у 80% дітей з ДЦП спостерігаються порушення мови. Вимовляти перші слова вони починають пізно, в два-три роки, до п’яти років спілкуються короткими реченнями і словосполученнями.

Більш інтенсивно мова розвивається в шість-сім років. Регулярні заняття з логопедом можуть прискорити цей процес. Важливо почати їх не пізніше трьох років.

Ось основні цілі, які ставить перед собою логопед на заняттях з дитиною: