Деперсоналізація у підлітковому віці при- зводить до погіршення якості життя особистості. Якщо не корегувати цей стан, можливе виникнен- ня хронічного незадоволення життям, що часто викликає суїцідальну поведінку.
Деперсоналізація — це дисоціативний розлад, за якого виникає повторюване відчуття відстороненості, втрати самого себе. Людина, яка переживає деперсоналізацію, дивиться на себе збоку, як на персонажа кінофільму або сновидіння, і може втрачати контроль над своїми думками та діями.
Це може включати психотерапію, ліки або інші методи лікування. Якщо дереалізація стає регулярним та неприємним станом, важливо звернутися до психіатра або психотерапевта для діагностики та лікування.
Також часто до цього відчуття приєднується дереалізація, коли людина втрачає відчуття реальності цього світу. Деперсоналізація — це не самостійне психічний розлад, в переважній більшості випадків вона виникає на тлі травмуючих психіку подій, як реакція на стрес, коли мозок таким чином прагне захистити себе.
Дереаліза́ція (аллопсихічна деперсоналізація) — порушення сприйняття, при якому навколишній світ сприймається як нереальний або віддалений, позбавлений своїх фарб та при якому можуть відбуватися порушення пам'яті. Деколи супроводжується станами «вже баченого» (déjà vu) або «ніколи не баченого» (jamais vu).
Стабільну версію було перевірено 9 травня 2023. Деперсоналіза́ція (лат. de, лат. persona — особистість; також абаліенція) — це стан відчуження від самого себе, неадекватне сприймання людиною своєї особи, свого «я». Причинами можуть бути психофізіологічні, соціальні захворювання.
admin 2023 2023 Залишити коментар до Чим небезпечна деперсоналізація? Тривалий стан деперсоналізації дуже небезпечний, він може викликати думки про суїцид .