Чим відоме місто Оренбург

Чи любите ви своє місто? Досить часто можна почути: «Та за що його любити: за брудне повітря та сміття? І взагалі, Кам’янське звучить, наче якесь село…» Проте, мабуть, не знаючи історії нашого міста, люди і справді не розуміють, що окрім промисловості Кам’янське має величне минуле, яким можна пишатися. Член Національної спілки журналістів України та краєзнавець Любов Алексієвська вже не перший рік проводить для містян екскурсії по Кам’янському та його околицях, відкриваючи нові сторінки нашої історії.

«Вважаю, що наше місто і Україна в цілому мають великі шанси на позитивні перетворення. Для цього потрібні лише бажання всіх, хто тут проживає. І любов. Любов до своїх дітей і майбутніх онуків, любов до своєї сім’ї і її історії, своєї вулиці і міста. Саме розуміння молоддю таких простих речей зробить свою справу. А туризм і хороші книжки стануть у цьому надійними помічниками. Мої хобі – тому підтвердження».

— Невже навіть кам’янчани не знають свого міста?

— Так, наше місто практично не вивчене, та й своїм власним корінням люди не дуже цікавляться. «Мой адрєс нє дом і нє уліца…» – «совкова» програма кількох десятиліть дала свої плоди. Коли я стала членом краєзнавчого товариства «Кам’янське-Дніпродзержинськ» при Центральній бібліотеці, нарешті зустріла однодумців, кому небайдуже все, що нас оточує. Ми намагаємося донести людям, що в нас багата історія, наше місто цікаве і нам є чим пишатися.

Спільнота добилася того, що у Кам’янському на початку 2017-го року була прийнята міська програма з розвитку туризму. Коли через рік ми зібралися на засіданні туристичної комісії, я підготувала невеличку презентацію. Відвідуючи різні країни і міста України, зібрала родзинки, які ми могли б використовувати в себе на місці. А потім спробувала показати непривабливі світлини – яким бачать наше місто туристи, і тільки «зіпсувала присутнім настрій», бо навіть вже існуюча програма не є для міста пріоритетною.

— Чи цікаве наше місто для туристів?

— Дуже! Завдяки туристичній програмі у нас нарешті з’явилася карта цікавих місць, але навіть з нею гостям зорієнтуватися непросто. Хочемо ми цього чи ні, туристи до нас їздять, і їх досить багато. Краєзнавці пропонували встановити вказівники із сучасними назвами вулиць, щоб людям було зручніше мандрувати містом, встановити прямо на вокзалі і в міській раді карту міста з означеними цікавими місцями, та поки до цього «руки не доходять». Влітку до нас приїжджали з експедицією мандрівники з історичного клубу «Дніпро». Мені було настільки приємно, коли вони в соцмережах виклали більше сотні чудових світлин і поділилися відгуками, мовляв, думка про Кам’янське як недоклон Дніпра розвіялась, адже вони були здивовані, наскільки у нас компактне та цікаве місто. В Кам’янському вдосталь пам’яток історії, природи, архітектури, культури різних часів, але вони не мають відповідних поміток. На жаль, влада поки не бажає зробити ці об’єкти привабливими для туристів, та й улюбленими куточками для самих містян. Ми продовжуємо втрачати те, чим мали б пишатися.

— Що саме приваблює туристів у Кам’янському?

— По-перше, у нас є унікальні половецькі та скіфські кургани, які й досі не досліджені професійними археологами.

По-друге, саме поблизу нашого міста, навпроти Романкового, знаходилась стара Запорізька Січ. Всі ми знаємо, скільки туристів їздить на Хортицю, ми чуємо, що Нікополь – місто п’яти січей. І ніхто не хоче подивитися на старі карти, де видно, що стара Січ була саме на території нашого міста (зараз затоплена водосховищем). Наче й добре, що на початку червня біля Музею історії міста проводиться «Мамай-фест», але він зводиться до гостювання в Кам’янському пари десятків художників, хто привозить до міста картини Мамая. Спитайте звичайних містян, чи знають вони про цей фестиваль, чи бувають на ньому… Наше місто сформувалося на території чотирьох козацьких зимівників, кожен з яких мав свою культуру, традиції. Людська пам’ять донесла до нас спогади про відомих особистостей, які жили або бували в наших краях. Козацьке минуле Кам’янського можна зробити нашою візитівкою, тим самим приваблюючи туристів.

По-третє, у нас велика європейська історія. На території Романкового Катерина ІІ та австрійський імператор Йосип ІІ «ділили Європу» на зустрічі напередодні Російсько-турецької війни.

А ще у нас є унікальне західноєвропейське місто – Верхня колонія. Я була приголомшена, коли впізнала «нашу» архітектуру у Польщі. Але там двохсотрічні дерев’яні будинки у кращому стані, ніж наші кам’яниці у Верхній колонії. А все тому, що там доглядають за історичними пам’ятками. У 1905 році навколо Верхньої колонії була споруджена стіна з гарними воротами, революція змела ворота, але частина стіни залишилась. У країнах Європи цей фрагмент стіни відмили б, впорядкували, зробили б туристичним об’єктом, але у нас там – купи сміття від сусідніх «генделиків». Що вже говорити про знищені храми, млини, інші свідчення давнини… Мені дуже імпонує, коли заклади у Кам’янському називають історичними топонімами. Як то на Дніпробуді був магазин «Старий млин». Там дійсно до революції був водяний млин, і цей будинок зберіг свої історичні обриси. З нього також можна зробити історичний об’єкт.

Були у нас і «Базарний спуск», і «Кам’янські вечори». Прикро, але навіть найкраще збережена частина радянського періоду виглядає жалюгідно.

Соцмісто взагалі було радянським ГУЛАГом, там можна мандрувати цілий день. Це архітектура 30-50-х років, яка, на жаль, на сьогодні дуже занедбана. На території колишнього села Тритузне дивом виживає діюча козацька церква. Люди дивуються, як вона стоїть на такому місці, де в п’яти метрах від неї ходять поїзди, з іншого боку – звалище радіоактивних відходів, а її ніщо не бере. Живе!

— На вашу думку, що заважає розвиватися туризму у Кам’янському?

— Небажання влади і заможних земляків вкладати у цю сферу зусилля та гроші. На міські розважальні заходи викидаються шалені бюджетні кошти, а активісти, патріотично налаштована молодь, краєзнавці рвуть душу, намагаючись зберегти справжні історичні, культурні об’єкти, всіляко привертають до них увагу. Переконана, що в таких справах зусилля треба об’єднувати.

Скільки ми написали звернень до влади, щоб підтримати найгарніший будинок нашого міста по вул. Інститутській, 2, споруджений ще в 1915 році (відомий у місті як будинок Сокола або будинок для іноземних фахівців)! Тут в 1930-х роках проживали запрошені іноземні спеціалісти, які допомагали піднімати індустрію радянської країни. Проте колишній найгарніший житловий будинок дореволюційного Кам’янського (він і досі є елітним), відлякує своїм зовнішнім виглядом. Наше місто дуже привабливе, але дуже брудне, фасади не реставруються. Та й ставлення мешканців до свого міста не краще. І якщо люди не люблять свою мову, свій дім та себе, тоді хто буде поважати нас?

— Ви проводите багато безкоштовних екскурсій містом, чим це корисно для вас?

— Спочатку ці екскурсії ми проводили для краєзнавців та гостей міста. Наразі до цих екскурсій приєднуються і багато містян, траплялося так, що приходили навіть у негоду по 50-60 чоловік. Люди цікавляться, починають згадувати щось своє. Наприклад, у 1941 році, коли місто захопили німецькі нацисти, загарбники повернули місту історичну назву, відкрили церкви, дозволили вести у школах навчання і навіть ставити вистави в театрі українською мовою. В центрі міста перейменували всі вулиці. На Нових планах вони отримали імена відомих композиторів. Ось один краєзнавець, який на момент окупації був дитиною, пригадував: «Як тільки наша вулиця Перекопська стала вулицею Брамса, її мешканці стали такі культурні. Перестали виливати під ноги помиї, викидати золу, розбили гарні клумби». Через деякий час у одному з осінніх номерів газети «Кам’янські вісті» 1941 року я раптово знайшла наказ по місту про заборону смітити на вулиці, за що передбачався величезний штраф. Те ж саме стосувалося ставлення до бездомних тварин, забезпечення шкіл усім необхідним. Ось так, на екскурсіях, спілкуючись з людьми, ми знаходимо нові історичні факти. Зараз люди почали цікавитися історією міста, а також власним генеалогічним корінням. Але я пам’ятаю той період, коли екскурсії були нікому не потрібні. Працюючи в редакції газети «Дзержинець» (тоді єдиної в місті і дуже партійної), мала справжню віддушину у вихідні у вигляді улюблених екскурсій. Якось на питання однієї шкільної вчительки, які теми може запропонувати наше бюро подорожей і екскурсій, порадила їй до Дня визволення міста проїхатися пам’ятними місцями, пов’язаними з подіями Другої світової війни, на що почула обурливе: «Мы этой войной уже пресытились!» Ось якби не було таких, що «прєситілісь» патріотизмом, у нас би не було цієї війни, яку ми маємо зараз.

— Переходячи до теми патріотизму, розкажіть, будь ласка, про книгу, яку нещодавно анонсували.

— На мою журналістську долю випала задача створити книжку про всіх загиблих кам’янчан у сучасній російсько-українській гібридній війні. Я не могла відмовитися від непростої пропозиції стати редактором-упорядником. На щастя, мене підтримали багато талановитих, небайдужих журналістів і краєзнавців. Ми з колегами домовились, що у назві книги обов’язково буде слово «життя». Адже ми писали про те, якими наші герої були у мирний час. Вони дуже різні, їхні історії не схожі одна на одну. Нам потрібно було пережити долю кожного героя. Це було складно і для рідних, і для нас із колегами, хто приєднався до створення цієї книги. Дехто з міських писак не приховував своїх сепаратистських поглядів, чинив різними способами перешкоди у підготовці матеріалів, тому не лише у зоні АТО можна побачити, хто є хто. Мене приголомшила історія про те, як мама розшукувала 17-річного сина, студента-першокурсника. Він поїхав до університету в Дніпро і зник, а як виявилося – пішов добровольцем в АТО. Він віддав своє життя за Україну. Справжнього, вродженого патріотизму іншого з наших героїв родина абсолютно не розуміла і не підтримувала. А коли він загинув, навіть відмовилась ховати його як героя. Рідні спершу відмовлялися ділитися спогадами, тому нам потрібно було шукати різні підходи і варіанти, аби достовірно передати, яким був герой насправді. Мені спало на думку зробити з ним «небесне інтерв’ю». Адже в соцмережах залишилася його сторінка, де й досі «живуть» його думки, спогади. Ми боялися пропустити бодай одне з прізвищ полеглих. Вели широку пошукову роботу по всій Україні, зустрічалися не тільки з рідними, побратимами, а й друзями дитинства, вчителями, колегами, ретельно підбирали світлини.

Зараз книжка вже скомпонована, вийшов її сигнальний примірник. Наразі триває збір коштів, щоб надрукувати наклад та роздати ці книжки рідним загиблих, до навчальних закладів, бібліотек та військових частин. Радує, що до збору коштів долучаються небайдужі містяни, наприклад учні НВК №37 імені М. Самойловича самотужки зібрали гроші та передали для книги, у той час коли деякі заможні пани навіть копійки не хочуть виділити. Книгу важливо створити зараз, поки свіжа пам’ять, поки живі друзі та побратими загиблих.

Чим славиться місто Львів?

Є в Україні місто, яке причаровує з першого погляду — дивовижний та таємничий Львів. Тут гармонійно поєднуються старовина та сучасність, що манить туристів з різних куточків нашої та інших країн.

Зміст:

Пам’ятки архітектури та історії — от чим славиться Львів

Місто Лева — справжня скарбниця. Тут зосереджена найбільша в Україні кількість архітектурних пам’яток: понад 2500 цінних історичних та архітектурних об’єктів. Завдяки цьому, в 1998 році Львів почав охоронятися ЮНЕСКО. Це зокрема такі будівлі, як:

• Вірменський кафедральний собор, початок будівництва якого датується ще 1363 роком. Споруда гармонійно поєднує в собі колоритну архітектуру вірменських церков, романсько-готичний стиль Західної Європи та староукраїнське галицьке зодчество.
• Бернардинський монастир, що споруджувався з 1600 по 1630 роки. Збереглися деякі оборонні будівлі комплексу: Глинянська вежа та укріплення в східній частині.
• Костел святих Петра та Павла, який почали зводити у м. Львів у 1610 році.
• Домініканський собор, відкритий у 1760 році. Є найбільшою бароковою спорудою міста.
• Личаківський цвинтар, що почав функціонувати в 1786 році. Тут поховані Іван Франко, Соломія Крушельницька, Маркіян Шашкевич та багато інших видатних діячів.

Місто Львів має безліч історико-культурних пам’яток у самісінькому центрі. Коли ж відвідаєте найцікавіші для вас та забажаєте більше вражень, можна навідатися до місцевих середньовічних замків: Свірзького, Підгорецького, Золочівського. Вони знаходяться приблизно в годині їзди від міста. Якщо ви не маєте власного авто та бажання пересуватися екскурсійним автобусом, оренда авто у Львові — оптимальне рішення.

Затишні місця для прогулянок Львовом

Кожен мандрівник має пройтися проспектом Свободи та обов’язково роздивитися принади площі Ринок. Багато простору для пішоходів, будиночки, що мають ляльковий вигляд та старовинні статуї чекають вас на центральній площі. Якщо ж прагнете відчути місто Львів без натовпів туристів, позначте на своїй мапі або на навігаторі наступні локації:

1. Район Підзамче. Саме з цієї точки починалася історія галицької столиці. Найвизначнішими та найгарнішими пам’ятками є Кам’яниця Шульців, Онуфріївський монастир, церква св. Параскеви П’ятниці.
2. Район старого Ринку. Якщо обійти «Оперний театр», чим славиться Львів серед поціновувачів культури, а потім піти за ринок «Добробут», перед вами постане місто без натовпу туристів, але зі старовинними будівлями та гарними краєвидами.
3. Під’їзди. Майже кожна будівля, вік якої складає понад 100 років, має ошатний парадний вхід. Мармурові сходи у поєднанні з кованим мереживом поруччя, різнобарвні плиточки, ліпнина та вишукані вікна — усе це в різному виконанні можна побачити, гуляючи львівськими під’їздами. Вулиця Героїв Майдану, 6; вулиця Дорошенка, 23; вулиця Зелена, 20 та 46 — це той мінімум, який вдовольнить вашу цікавість щодо парадних у м. Львів.
4. Італійський дворик. Тихе та напрочуд колоритне місце, датоване 1580 роком — ідеальний вибір для перепочинку та проведення фотосесії.
5. Новий світ. Район із віллами 19 ст. Обов’язкові маршрути: вулицею Коновальця до сотого будинку, а також — вулицею Гіпсовою.

Чим славиться Львів, так це духом старовини, тож можна на згадку про захопливу подорож знайти собі якийсь раритет на барахолці. Пошукати цікавий сувенір можна на львівському «Вернісажі» та біля пам’ятника Івану Федорову.

Вам неминуче доведеться подолати багато кілометрів, проте знайомство з архітектурними дивами без гамору інших людей — того варте. До того ж, щоб побачити місто Львів, можна звернутися у прокат автомобілів. Візьміть автівку, яка вам до вподоби та спростіть собі шлях до омріяних локацій.

Гастрономічні цікавинки Львова

Запитавши в містян або туристів: «Чим славиться Львів?», ви напевне отримаєте відповідь: «Кавою!». Тутешні кавові традиції є одними з найдавніших на території нашої країни. Тут напій, який бадьорить, п’ють вже понад трьохсот років. Численні сорти, види обсмажування, способи приготування — щодо всього цього місцеві бариста володіють неабиякою майстерністю.

Шукати, де б спробувати каву, довго не доведеться, адже заклади, де її варять, зустрічаються мало не на кожному кроці. Є навіть копальня кави — її точно слід відвідати кожному, хто цікавиться незвичними місцевими локаціями. Куштувати напій краще із популярними десертами, чим славиться місто Львів не менше. Кава відмінно смакує з традиційним львівським сирником, штруделем, еклерами та круасанами.

Відоме місто і культурою пивоваріння. Її зародження тут почалося у XV столітті. В 1425 роцівийшов перший статут пивоварного цеху. Алкогольний напій настільки припав до душі публіці, що в 1533 році було навіть видано королівський наказ, направлений на стримування бурхливого розвитку галузі.

Сьогодні «Львівська пивоварня» відома на всю країну як одне з її найбільш потужних підприємств промислових масштабів. Також Львів має крафтові пивоварні, багато пабів та інших закладів, де можна скуштувати хмільний напій.

Існує чимало страв, які були вигадані саме в місті Лева. Вони не лише дуже поживні, а й неймовірно смачні, тож кожен турист має хоча б раз їх спробувати. Це така їжа, що готується за автентичними місцевими рецептами:

• Часникова зупа. Саме таким незвичним словом містяни називають суп. Його роблять з картоплі, часнику та прянощів, перетворюючи продукти на кремоподібну страву.
• Флячки. Пікантний вершковий суп, приготований із тоненько нарізаного яловичого рубця з додаванням прянощів.
• Дві грулі з барабулі. Картопляні млинці, начинені бринзою.

За десерт можна взяти львівський шоколад. Цей продукт відомий не лише на Галичині, а й далеко за її межами. Місто Львів проводить на честь шоколаду конкурси, виставки та фестивалі. Тут є багато крамниць із шоколадними смаколиками ручної роботи, виконаними із різними начинками та декором.

Загалом гастрономічний туризм у м. Львів розвинений настільки ж добре, як і екскурсійний. Відвідування деяких закладів можна сміливо порівняти із візитом до музею або на виставку. Львівські ресторани мають власну історію та легенду, фірмові страви та їх унікальне подавання.

Місто Львів та безліч його музеїв

Якщо вас цікавить, чим славиться місто Львів, тоді обов’язково треба дізнатися про його музеї. Деякі з них є настільки захопливими та мають такі багаті експозиції, що туристи відвідують їх по декілька разів, аби точно побачити все. Особливої уваги гідні наступні локації:

• «Арсенал» — важлива частина системи фортифікаційних будівель, споруджених, щоб обороняти місто Львів. В наші часи функціонує як музей зброї. Тут представлено експонати з понад 30 країн світу.
• «Львіварня» — комплекс є інтерактивним та стосується історії пивоваріння загалом, тобто можна дізнатися факти про процес створення пива аж з часів до нашої ери.
• «Тюрма на Лонцького» — одне з місць, що найбільш лякають в межах м. Львів.
• Аптека-музей «Під чорним орлом». Історія місця починається з 1775 року — це дата зведення будинку, де розташовується аптека. Тут можна побачити колекцію фармацевтичного приладдя, старовинну лабораторію, таємниче підземелля та багато іншого.
• Львівський історичний музей — місце для справжніх поціновувачів старовини: меблів, стародруків, монет тощо.
• Музей скла. Це єдиний не лише у місті Львів, а й у цілому світі музей, де зібрано стародавні скляні експонати, найдавніші з яких датовано 1 століттям нашої ери.

Тепер вам відомо, якими стежками ходити, щоб побачити найпопулярніші точки на мапі столиці Галичини, а також ті її куточки, куди ступала нога небагатьох туристів. Коли ви знаєте, чим славиться місто Львів, вам легко обрати пам’ятки-фаворити для подальшого відвідування. Не маючи власної автівки, доцільно заощадити свій час та сили, пересуваючись на орендованій машині.

Заявку успішно надіслано!