§ 6. НАСЕЛЕННЯ ЄВРОПИ

Чим відрізняється природний рух населення від механічного?

Що таке урбанізація і субурбанізація?

• Демографічні процеси, природний і механічний рух населення. Демографічна політика. Кількість населення Європи останніми роками збільшується, але темпи його зростання уповільнилися. Причиною цього є насамперед демографічні процеси, що відбуваються в країнах Європи. На відтворення населення впливає природний приріст – перевищення народжуваності над смертністю, що обчислюється на 1000 наявного населення на рік. За показником природного приросту більшість європейських країн належить до першого типу відтворення населення. Для нього характерні невисокі показники народжуваності (пересічно до 2 осіб на 1000 мешканців), а отже, незначні темпи природного відтворення населення. За прогнозами у зв’язку з незначною народжуваністю і депопуляцією (на рівні 0,04 %) населення Європи продовжуватиме старіти і скорочуватися.

Щоб збільшити народжуваність і природний приріст, у європейських країнах здійснюють відповідну демографічну державну політику. Так, у багатьох високорозвинутих країнах Європи (Німеччина, Нідерланди, Швеція та ін.) запроваджуються грошові субсидії, певні заходи соціального захисту сімей з дітьми, заохочення жінок до народження двох і більше дітей.

На чисельність населення європейських держав значно впливає і його механічний рух, або міграції. Міграції класифікують за різними ознаками. За причинами бувають економічні, політичні, міжконфесійні та інші міграції, за тривалістю — сезонні, тимчасові, остаточні, за напрямками переміщень – внутрішні, зовнішні, між- і внутрішньоконтинентальні міграції та ін. Найважливішим типом внутрішньої міграції населення в країнах Європи є його рух із села в місто, тобто з аграрних регіонів до промислових центрів країни. Нині в окремих європейських країнах намагаються контролювати внутрішні міграційні потоки, обмежуючи переміщення людей, збільшенням робочих місць у районах їхнього постійного проживання.

РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ

Європейська міграційна криза. Гуманітарна катастрофа – так називають міграцію в країни Європи, що активізувалася з 2015 р. Масовий наплив мігрантів, кількість яких становить мільйони осіб, у різні європейські країни з охоплених війною країн Африки і Близького Сходу є найбільшою міграційною кризою із часів Другої світової війни. Основні маршрути переміщення біженців такі: Італія-Франція-Німеччина та Італія-Австрія-Німеччина (переважно з Африки); Туреччина-Греція-Македонія-Сербія (переважно із Сирії).

У Європарламенті наголошують, що основною проблемою є відсутність солідарності задля прийняття спільних правил вирішення проблем з розселенням мігрантів, що призводить до суттєво нерівномірного навантаження на міграційні служби окремих країн Європи. Значний притік мігрантів також створює серйозне фінансове навантаження на країни ЄС. Додаткове соціальне напруження виникає через неповагу мігрантів до норм і традицій країн перебування.

Зовнішні міграції – виїзд людей за межі країни проживання, або еміграція, чи прибуття до неї населення з інших країн, або імміграція. Основними причинами потоку сучасних іммігрантів до Європи є політичні утиски людей у їхніх країнах і пошук роботи. Нині Європа є лідером у світі за кількістю іммігрантів. Найбільше їх у Німеччині, Росії, Великій Британії, Франції, Іспанії, Італії, Греції.

Нині значна кількість українців переважно в пошуках роботи також в’їжджає до європейських країн. До країн, які здебільшого обирають українці, належать Німеччина, Польща, Італія, Франція, Іспанія, Нідерланди, Росія.

Українська діаспора почала формуватися в Європі понад 100 років тому. Нині вона існує в більшості європейських країн. Зв’язок української діаспори з історичною батьківщиною здійснюється за допомогою товариства «Україна», громадських і культурних організацій.

• Структура населення регіону. Найважливішими характеристиками населення Європи є його статева і вікова структура. У більшості європейських країн жінок значно більше, ніж чоловіків (наприклад, у Росії, Німеччині, Австрії, Франції, Іспанії, Україні). Це зумовлено різними рівнями смертності чоловіків і жінок. Так, тривалість життя чоловіків нижча за тривалість життя жінок пересічно на 6-10 років, що пов’язано з особливостями трудової діяльності чоловіків, участю в різних військово-політичних конфліктах і способом життя загалом. Отже, висока смертність чоловіків призводить до зменшення їхньої чисельності порівняно з чисельністю жінок від 15 років і до 49 років, тобто у найпрацездатнішому віці (мал. 9). Істотно відрізняється статева структура населення в сільській і міській місцевостях європейських країн. Чоловіків у сільській місцевості дещо більше, ніж жінок.

Мал. 9. Статево-вікова структура населення деяких європейських країн на 2016 р.

Вікова структура населення в країнах Європи залежить від динаміки народжуваності та смертності з урахуванням їхніх вікових особливостей за порівняно довгий попередній період. Загалом зниження народжуваності в Європі призвело до старіння населення і збільшення частки населення віком понад 65 років (мал. 9). Для економічно розвинених країн Європи характерне так зване старіння «зверху», яке є результатом підвищення середньої тривалості життя, скорочення смертності в старших вікових групах за умов низького рівня народжуваності. Для менш розвинених європейських країн, зокрема й для України, характерне старіння «знизу», яке є результатом суттєвого скорочення народжуваності.

• Розміщення і розселення населення в Європі. Населення Європи розміщене нерівномірно, про що свідчить показник густоти населення (див. Додаток). Середня густота населення становить 73 особи/км 2 . У різних країнах Європи цей показник суттєво відрізняється. Найнижчий він у країнах Європейської Півночі (Ісландія, Норвегія, Фінляндія) і в Росії, найвищий — у країнах-карликах, як-от Монако, Мальта та ін. Значна густота населення також у розвинених країнах Західної Європи (Бельгія, Нідерланди, Німеччина), у Великій Британії (мал. 10).

ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ

Користуючись сайтом The Central Intelligence Agency https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2119rank.html і Додатком, порівняйте площу, кількість і густоту населення європейських країн.

На розміщення населення в Європі впливає комплекс чинників, серед яких насамперед природні умови території, площа країн і рівень їхнього соціально-економічного розвитку.

Як ви вже знаєте, за місцем проживання населення поділяють на міське й сільське. Нині в містах мешкає понад 70 % населення Європи (близько 26 % – у сільській місцевості). Цей показник дає змогу зарахувати Європу до високоурбанізованих регіонів світу. Повністю міське населення проживає у Ватикані, Монако. Вища за середній показник частка міського населення в Бельгії (98 %), Ісландії (94 %), Нідерландах (90,5 %). Проте останнім часом у більшості економічно розвинутих європейських країн темпи урбанізації значно вповільнилися, а кількість мешканців у столицях та інших великих містах цих країн навіть дещо знижується. Натомість зростає кількість мешканців приміських поселень і міст-супутників. Багато містян нині воліють жити не в центрах великих міст, а в приміській зоні й сільській місцевості. Отож у Європі посилюються процеси субурбанізацїі і рурбанізації.

Мал. 10. Густота населення в деяких країнах Європи (осіб/км 2 )

Мал. 11. Лондонський мегаполіс

Процесом, протилежним субурбанізації, є джентрифікація – відновлення окремих районів міст, які перебувають у занедбаному стані і втратили колись привабливий вигляд і свої функції. Термін «джентрифікація» з’явився в 60-ті рр. XX ст. у Великій Британії. Згодом процес відновлення і модернізації окремих частин міст став популярним в інших країнах Європи.

Підвищення економічного й соціального рівня життя європейців є головною причиною зростання кількості міського населення, інтенсивного розвитку міських поселень, поширення міського способу життя і в сільській місцевості європейських країн. Унаслідок урбанізаційних процесів у Європі продовжують формуватися великі міські агломерації (таблиця), які, поступово об’єднуючись між собою, утворюють мегаполіси.

Найбільшими серед мегаполісів у Європі є Московський, Лондонський (мал. 11), Паризький, Мадридський, Рурський та ін. Кількість населення в цих мегаполісах – понад 30 млн осіб.

Серед великих міст Європи кілька належать до так званих світових міст, які відрізняються від інших міст масштабом впливу на економічне, політичне й культурне життя регіонів і країн світу. Це насамперед Лондон, Париж, Брюссель, які мають високий рівень ділової активності, людського капіталу, інформаційного обміну, культури і політичної впливовості. До світових міст належать також Амстердам, Франкфурт-на-Майні, Цюрих, Женева, Відень, Мілан, які зробили значний внесок у розвиток не лише європейської цивілізації, а й світу загалом.

• Працересурсний потенціал європейських країн визначається багатьма чинниками, серед яких насамперед чисельність працездатного населення, чисельність безробітних і структура зайнятості населення. Економічно активне населення в регіоні становить пересічно понад 60 % від загальної кількості людей працездатного віку. Цей показник різниться за європейськими субрегіонами.

Таблиця. Найбільші міські агломерації Європи (2016 р.)

Місце серед європейських агломерацій

Місце серед світових агломерацій

Кількість населення, млн осіб

§ 6. НАСЕЛЕННЯ ЄВРОПИ: ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ

Демографічні процеси. Вам відомо з попередніх класів, що кількість та якість населення, а також причини, які призводять до їхньої зміни, вивчає наука «демографія». Тобто вона розглядає демографічні процеси. До них належать природний рух, або відтворення населення, та механічний рух, або міграції населення, а також пов’язані з ними процеси. Якість населення передбачає, передусім його можливість до самовідтворення. Вона характеризується такими основними показниками, як шлюбність, розлучуваність, рівень здоров’я.

Природний рух населення. Внаслідок природного руху населення відбувається його відтворення, тобто безперервна зміна поколінь. Ситуацію з відтворенням населення в сучасній Європі називають «демографічною зимою». Для неї характерні найнижчі серед регіонів світу показники народжуваності (10,34 %) та природного приросту населення (0,05 %). У деяких європейських країнах природний приріст припинився, а у 21 країні у 2016 р. відбувалася навіть депопуляція – систематичне зменшення абсолютної кількості населення (табл. 2). Все це ознаки першого (звуженого) типу відтворення населення, що спричиняє низку проблем.

Демографічні процеси в країнах Європи, 2015-2016 рр.

Народжуваність, %

Смертність, %

Природний приріст, %

Тривалість життя, роки

Сальдо міграцій, %

Рівень урбанізації, %

Після нетривалого бебі-буму, характерного для кінця 1940 – 50-х рр. як демографічного наслідку Другої світової війни, у більшості європейських країн виявилася чітка тенденція до зниження рівня народжуваності та зростання рівня смертності. Народжуваність у Європі за останні півстоліття скоротилася вдвічі. Сучасна жінка в Європі протягом життя народжує в середньому 1,3 – 1,5 дитини, що не забезпечує розширеного відтворення майбутніх поколінь, для якого потрібно 2,1 дитини на одну жінку. Найнижчі показники – 1,15 – 1,2 дитини на кожну жінку – зареєстровано в Італії, Іспанії й Португалії. Винятками є лише Албанія та Ірландія, де наразі переважає молоде населення.

Існують і соціально-економічні чинники зниження рівня народжуваності, такі як зайнятість жінки на роботі, пізнє взяття шлюбу (жінки – 24 – 28 років, чоловіки – 26 – 30 років), часті розлучення подружжів, зростання «ціни дитини» (економічно дорого утримувати дитину), підвищення рівня культури суспільства, поширення міського способу життя, виробничий травматизм, шкідливі звички, економічні та політичні потрясіння в ряді країн, нещасні випадки тощо. Внаслідок складної демографічної ситуації частка Європи в світовій кількості населення за останні 65 років скоротилася з 15,5 до 9,9 %.

Отже, демографічну кризу, що вразила країни Європи, визначають дві протилежні тенденції: з одного боку, зменшення рівня народжуваності, з другого – зростання тривалості життя. Все це призводить до старіння й загального скорочення кількості населення країн внаслідок природних чинників. Відповідно до прогнозів ООН, до 2025 р. загальна кількість населення Європи практично не зміниться, а до 2050 р. почне скорочуватися.

Демографічна політика. У всіх країнах Європи у зв’язку зі складною демографі фічною ситуацією проводять демографічну політику, спрямовану на збільшення народжуваності. Впроваджувана система заходів демографічної політики в цілому подібна, хоча різниться розмірами різного роду виплат та інших пільг. У країнах ЄС було схвалено закони, відповідно до яких передбачено тривалі відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами зі збереженням зарплати у повному обсязі або 75 – 90% від неї. Молодятам надають одноразові позики, матеріальну допомогу в зв’язку з народженням кожної наступної дитини за прогресивно зростаючою шкалою, щомісячну допомогу на дітей, переважне право на придбання квартири багатодітним родинам, на утримання дітей у дитячих установах. Крім того, заборонено законами країн звільняти жінок з роботи в період декретної відпустки.

1. Пригадайте, які ознаки характерні для першого типу відтворення населення. Які проблеми з ним пов’язані? 2. За довідковою таблицею «Демографічні процеси в країнах Європи» (див. табл. 2) порівняйте середні показники народжуваності, смертності, природного приросту, тривалості життя в окремих країнах Європи, регіоні в цілому та світі. Назвіть країни з найнижчим показником народжуваності в світі (8 — 9 % та менше), найвищими показниками смертності (14-16 %), найбільшою тривалістю життя (понад 80 років). До яких типів і підтипів країн за рівнем економічного розвитку належать ці країн и? У якому з чотирьох субрегіонів Європи демографічна ситуація є найгіршою та найкращою?

За довідковою таблицею «Демографічні процеси в країнах Європи» (див. табл.2) порівняйте показники природного приросту та сальдо міграцій у деяких країнах, що розміщені в різних субрегіонах Європи. З’ясуйте, в яких субрегіонах і країнах сальдо міграцій перевищує природний приріст, а у яких є меншим за нього. Поясніть причини одержаних даних. Які причини міграцій людей до Європи?

У Скандинавських країнах запроваджено безкоштовне дошкільне навчання для дітей 4 і 5-літнього віку, гарантовано оплачувану відпустку з догляду за дитиною (частина з якої обов’язково надається не матері, а саме батькові), місячну допомогу на дитину.

Механічний рух населення. З початку 90-х років XX ст. механічний рух (міграції) населення став основним чинником його зростання в країнах Західної та Північної Європи. Ці субрегіони – основний світовий центр притягання імміграційних потоків з Південної та Східної Європи, Північної Африки, Західної та Південної Азії, островів Карибського моря. Там практично в усіх країнах населення зростає завдяки припливу іноземного населення, який випередив природний приріст. За кількістю іноземних підданих серед країн Європи лідирують Німеччина (понад 7 млн осіб), Франція та Велика Британія.

Останнім часом імміграція до країн Європи набула масового характеру. Нині немісцеве населення становить у середньому близько 10% від загальної кількості населення регіону.

Основними причинами імміграції до європейських країн є економічні: майже 40% офіційних переселенців прибули до європейських країн у пошуках роботи. Решта – ті, хто звернувся з проханням про притулок або приїхали із метою возз’єднання з родиною. Врешті-решт і ця група людей згодом опиняється на ринку праці. Водночас у Європі перебуває близько 5 млн нелегальних мігрантів.

Імміграція до Європи має позитивні та негативні наслідки. З одного боку, приїжджі люди навіть за високого рівня безробіття місцевого населення стають джерелом дешевшої робочої сили в країнах, де вже сьогодні кожна шоста людина старша за 65 років.

З іншого боку, політичні міграційні потоки в Європу мають негативні наслідки. Масовий притік мігрантів з охоплених війнами країн Африки та Близького Сходу призводять до численних людських жертв на шляху до Європи та в самій Європі. Притік мігрантів спричиняє серйозне фінансове навантаження: для їхнього облаштування уряди європейських країн виділяють значні кошти. Мігранти створюють додаткове соціальне навантаження. Україна не фігурує як кінцева точка прибуття політичних біженців, а є країною-транзитером на їхньому шляху до ЄС.

1. Які процеси належать до демографічних? 2. Схарактеризуйте природний рух населення в Європі. 3. Поясніть, що таке демографічна політика. Які її основні заходи є Європі? 4. Які позитивні та негативні наслідки імміграції до країн Європи? 5*. Поясніть, чому за достатньо високого рівня безробіття високорозвинуті країни Європи заохочують притік іммігрантів з інших країн. 6*. Оцініть працересурсний потенціал різних субрегіонів Європи: кількість, якість, вартість трудових ресурсів.