Розрізняють первинну і вторинну імунну відповідь: первинна відповідь – розвивається при первинному контакті зі збудником (антигеном), вторинна – при повторному контакті. Після первинного контакту з збудником кількість В- лімфоцитів у крові і вироблюваних ними антитіл через певний проміжок часу різко зростає.
Первинні імунодефіцити (ПІД) – це велика група захворювань, що виникають, коли деякі компоненти імунної системи (здебільшого клітини та протеїни) недостатньо виконують свою функцію. ПІД мають як легкий, так і важкий перебіг. ПІД зазвичай діагностують в дитинстві, проте їх також діагностують в дорослих.
Для кожного організму властивий свій генетично зумовлений тип імунної відповіді. Основними формами імунної відповіді організму людини є клітинний імунітет, гуморальний імунітет, імунологічна пам'ять та імунологічна толерантність.
До периферичних (вторинних) органів імунної системи відносять селезінку, лімфатичні вузли, мигдалики, лімфоїдну тканину, асоційовану зі слизовою оболонкою кишок, бронхів і легень.
виробляє антитоксичний імунітет, що не гарантує повної несприйнятливості до дифтерії, однак зумовлює легший перебіг захворювання. Багатокомпонентність дифтерійного токсину (компонент А, компонент В із гемолізином, некротичний фактор, гіалуронідаза та ін.) перешкоджає досягненню абсолютного антитоксичного імунітету.
Імуніте́т (лат. immunitas — «вільний», «захищений») — сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, найпростішими, гельмінтами, їхніми токсинами, різноманітними хімічними речовинами тощо. У вузькому …