«Маруся Богуславка». Образ української полонянки Марусі
Українські народні думи. «Слово про похід Ігорів»

Мета: продовжити опрацьовувати ідейний зміст народної думи «Маруся Богуславка», проаналізувати образ української полонянки Марусі, її сміливий, героїчний вчинок; розвивати навички аналізу художнього образу, культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, пам’ять; вміння узагальнювати, робити висновки, формувати круто-зір учнів; виховувати почуття любові до вітчизни — одної з найбільших людських чеснот, поваги до культурної спадщини рідного краю.

Обладнання: текст думи, учнівські малюнки-ілюстрації до епізодів твору.

II. Актуалізація опорних знань

1. Розгадування кросворду за народною думою «Маруся Богуславка»

По вертикалі: 1. Ім’я головної героїні думи. (Маруся)

По горизонталі: 1. Кількість ув’язненнях козаків. (Сімсот) 2. Як козаки називали свою визволительку? (Бранкою) 3. Море, на узбережжі якого відбуваються події у творі. (Чорне) 4. Рідне місто головної героїні. (Богуслав) 5. Чого не хоче героїня, щоб збирали для її звільнення батьки? (Скарбів) 6. Сороковий день від Великодня названо. (Святим)

• Які історичні події відображені у творі? Наведіть переконливі аргументи, посилаючись на зміст думи.

• Яких страждань зазнав український народ від турецько-татарських загарбників?

• Чим Маруся Богуславка нагадує Чураївну?

• Чому народ склав думу про Марусю?

• Прокоментуйте фразу: «Вороги не могли вбити у бранців любов до рідної землі, волелюбного духу».

III. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

Чимало дум склав нард про муки українських невільників у татаро-турецькому полоні в XVI—XVII століттях. Жорстокість ворогів не мала меж: бранців продавали на ринку, непокірних гноїли в темницях, на галерах, дітей віддавали в спеціальні військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей убивали. Розлучали матір з дочкою, брата з сестрою. Та не могли вбити у бранців любові до рідної землі, волелюбного духу. Саме такою є Маруся Богуславка. Вона — головна героїня, оскільки в центрі твору стоїть не звільнення козаків-бранців як факт сам по собі, а вчинок Марусі, її ім’ям і названо думу.

2. Особливості характеристики персонажа (методичний коментар)

Щоб правильно зрозуміти художній твір, треба заглибитись в аналіз змальованих у ньому характерів дійових осіб, тобто дати характеристику виведеним у ньому персонажам. Для цього необхідно розкрити риси героя, що відрізняють його від інших персонажів. Про деякі з них ми дізнаємося з його портрета, мови, з опису обстановки, що його оточує, з біографічних відомостей про нього, які подає автор. Інші риси (переважно для характеристики внутрішнього світу людини) розкриваються у поведінці, вчинках героя, через його думки, ставлення до інших людей. Характеризувати героя можуть й інші персонажі.

Такий фактичний матеріал про літературного героя найчастіше буває розкиданий по всьому твору. Зібрати його і систематизувати — головне завдання, яке стоїть при складанні характеристики літературного персонажа. Характеризуючи героя, слід висловити своє ставлення до нього, дати йому оцінку.

3. Характеристика образу Марусі Богуславки

• Яким чином українські дівчата ставали дружинами турецьких багатіїв?

• Хто така Маруся? Як її називали козаки?

• За що ув’язненні українці ображалися на Богуславку?

• Чому героїня, ризикуючи своїм життям, вирішує допомогти ув’язненим козакам?

• Чим пояснити ставлення Марусі до своїх батьків?

• Що свідчить про те, що Богуславка, перебуваючи далеко від рідної землі, не забула своєї вітчизни, народу, батьків?

• Чому народ співчуває героїні?

• Вмотивуйте, чи можна вважати вчинок Марусі Богуславки патріотичним.

• Чому образ героїні думи — це художній вимисел?

3.2. «Вільний мікрофон». Відповіді на запитання:

• Як я ставлюсь до героїні думи?

• Маруся Богуславка — патріотка чи зрадниця?

3.3. Скласти «доміно» до характеристики образу Марусі Богуславки. (Маруся — добра — відповідальна — турботлива — співчутлива — рішуча — здатна на самопожертву — патріотка — бусурманка. )

4.3. Цитатна характеристика.

• . Дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка, А все добре дбає.

• Не майте мене, Не заклинайте мене! . Буду до кам’яної темниці Прибувати, отирати, Вас, бідних невільників, А з кам’яної темниці випускати.

• До батька до мого й матері То знать давайте: Нехай буде батько і мати Та ще добре дбати, То статків – маєтків не збувають, Великих скарбів не збирають, Моєї голови А з тяжкої неволі не визволяють, Бо вже я потурчилась, Побусурманилась Для розкоші турецької, Для лакомства нещасного.

Патріотичний подвиг української дівчини-невільниці оспівано в думі «Маруся Богуславка».

Маруся — проста дівчина-бранка з благородною, чистою душею. Вона не забула своєї вітчизни, народу і прагне врятувати козаків-невільників. Звідси благородні риси і вчинки героїні. Маруся Богуславка не осуджується в думі, хоч вона і «потурчилась, побусурманилась». Навпаки, співець викликає до неї глибоке співчуття у слухачів, наділяє її багатьма позитивними якостями: християнська земля для неї — «наша», Маруся постійно думає про змучених невільників і здійснює свій задум — допомагає їм вирватись з ненависної турецької каторги.

Тож Маруся приходить до козаків-невільників, які «тридцять літ у неволі пробувають, божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають», і обіцяє їм на Великдень дати ключі від темниці (саме тоді «пан турецький», її чоловік, має «до мечеті від’їжджати», а їй залишить ключі). Хоч козаки-невольники і не повірили спочатку в щирість наміру Марусі, а стали проклинати її, проте Маруся дотримала свого слова — вона визволила козаків з неволі, хоч сама з ними не захотіла тікати в рідну землю, і не могла вже залишити чужої країни. Вона просить козаків передати батькам, щоб не збирали грошей для її викупу, бо вона вже додому не повернеться:

Бо я вже потурчилась, побусурманилась

Трагедія Марусі в тому, що вона, ставши жінкою турецького хана, не забула батьків своїх, свого рідного краю. Патріотичні почуття десь глибоко озиваються в її серці, і вона відважується на дуже ризикований крок: визволяє своїх земляків-невольників.

Таким чином, патріотичний вчинок, який здійснила Маруся Богуславка, свідчить про її велику любов до рідної землі, до українського народу.

Образ Марусі Богуславки — це художній вимисел, але спирається він на дійсні факти. Літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків, коли українські дівчата-полонянки були дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. Окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на подвиги в ім’я своєї Батьківщини.

Головна героїня змальовується у всій психологічній складності. Її образ розкривається не відразу, а поступово, в міру розгортання сюжету. В цьому виявилась висока майстерність твору. Симпатії творців і виконавців думи на боці героїні, і вони прагнули викликати до неї співчуття. Тому він продовжував відігравати суспільно-виховну роль і в пізніші часи.

Ця дума була добре відома Тарасу Шевченку, він її вмістив у свій «Буквар южнорусский», виданий ним у 1861 році для українських шкіл. А М. Старицький під впливом цього твору написав однойменну історико-побутову драму (1897), п’єсу під цією ж назвою («Маруся Богуславка») написав і І. Нечуй-Левицький (1895), а також Б. Грінченко драму «Ясні зорі», С. Воробкевич оповідання «Турецькі бранці»; композитор А. Свечников створив балет «Маруся Богуславка» (1951); М. Пригара — оповідання «Богуславка».

Отже, історична дума надихнула митців на створення за її мотивами нових творів літератури і мистецтва.

V. Закріплення вивченого матеріалу

З класу обираються два учні, які змагатимуться між собою.

Завдання: за 1 хвилину необхідно дати відповідь на запитання.

1. Матеріал, з якого була побудована темниця, де перебували козаки. (Камінь)

2. Кількість ув’язнених козаків. (Сімсот)

3. Чого не бачили в’язні у темниці? Відповідь надати користуючись текстом. («Сонця праведного», «Божого світу»)

4. Як Маруся називала невільників? (Бідними)

5. Яка субота згадується у творі? (Великодня)

6. Проклинаючи Марусю, козаки бажали їй, щоб вона. (Щастя-долі не мала)

7. Час перебування козаків у неволі. («Тридцять три годи»)

8. Куди збирався від’їхати пан турецький? (До мечеті)

9. Яким чином Маруся хотіла визволити ув’язнених? (За допомогою ключа, наданого їй паном турецьким)

10. Для чого Маруся прийняла віру турецьку? («. Розкоші турецької. лакомства нещасного»)

11. Чого не хотіла героїня, щоб робили її батьки? Відповідь надати, користуючись текстом. (. Статків-маєтків не збувають, Великих скарбів не збирають)

12. Прийнявши віру турків, героїня. («Потурчилась, побусурманилась»)

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

• В чому повчальне значення цієї думи?

• Як кожний із вас повинен ставитися до здобутків наших предків?

• Яким хотіли б бачити свій рідний край його оборонці?

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

Прочитати народну думу «Буря на Чорному морі», скласти питання до твору.

Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.

§ 16. Походи монголів на Русь. Підпорядкування руських князівств Монгольській імперії (Золотій Орді)

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: коли відбувся перший похід монгольського війська на Русь і в чому полягає сутність трагедії на річці Калка; що таке монгольська навала та якими були її наслідки; як утворилася Золота Орда; хто такий «баскак»; що таке «ярлик», «улус».

ЗАВДАННЯ НА ПОВТОРЕННЯ: 1. Які князівства існували на сучасних українських землях напередодні монгольської навали? 2. Яке князівство було наймогутнішим? 3. Якими землями на 1239 р. володів Данило Романович?

1. Перший похід монголів на Русь. Битва на річці Калка. На початку XIII ст. в монгольських степах під владою хана Чингізхана постала могутня держава, яка протягом 1207—1222 рр. підкорила Південний Сибір, Північний Китай, Середню Азію та Закавказзя.

Чингізхан. Китайський середньовічний малюнок

Для подальшого вторгнення через Кавказ було направлено 30-тисячне військо під керівництвом найдосвідченіших полководців Чингізхана — Субедея і Джебе.

У 1222 р. монгольське військо здолало Кавказькі гори й опинилося поблизу володінь половців. Їхні хани, зібравши сили, дали монголам бій на березі річки Сіверський Донець, але зазнали поразки. Потім монголи рушили до Криму, де захопили венеціанську фортецю Сугдея.

Тим часом тесть галицького князя Мстислава Удатного половецький хан Котян звернувся по допомогу до руських князів: «Якщо не допоможете нам, будемо ми сьогодні порубані, а вас назавтра порубають». На з’їзді князів у Києві було вирішено дати монголам бій у половецьких степах. У похід проти монголів виступили київський, галицький, волинський, чернігівський, смоленський, курський, трубчевський і путивльський князі. Лише володимиро-суздальський князь відмовився від походу.

31 травня (за іншими джерелами — 16 червня) 1223 р. головні сили русько-половецького війська й монголів зустрілися на річці Калка (зараз — Кальчик, притока річки Кальміус, що впадає в Азовське море). Спочатку русько-половецьке військо примусило монголів відійти на лівий берег річки.

СХЕМА БИТВИ НА РІЧЦІ КАЛКА 31 травня 1223 р.

Однак між князями не було згоди. Мстислав Удатний, прагнучи слави, вступив у бій без погодження своїх дій з іншими князями. Так, дружини під проводом Данила Романовича й половці переправилися через Калку та атакували монголів, які під ударом важкоозброєних дружинників почали відступати. Однак половці не витримали монгольського контрудару й кинулися тікати.

Під час бою Данила було поранено, але він зміг організовано вивести військо з бою й повернутися додому. Інших князів монголи розбили поодинці.

Поразка на Калці призвела до загибелі шести князів, і лише кожен десятий воїн повернувся з бою неушкодженим. Як повідомляє літопис, «руські князі зазнали такої поразки, якої ще не було ніколи».

Монгольське військо, зруйнувавши декілька невеликих міст, повернулося у свої степи.

Під час битви на Калці найзавзятіше чинив опір монгольському війську великий київський князь Мстислав, який встиг збудувати укріплений табір. Монголи три дні намагалися захопити його, але їхні спроби були невдалими. Тоді вони вдалися до хитрощів, пообіцявши, що відпустять обложених в обмін на викуп. Мстислав повірив цій обіцянці. Проте тільки-но руські князі склали зброю, монголи «людей посікли, а князів подавили, поклавши під дошки, а самі зверху сіли бенкетувати».

2. Монгольська навала на північно-східні князівства. Після десятирічної перерви монголи продовжили свій рух на Захід. Очолив Великий західний похід хан Батий (Бату), який був онуком Чингізхана.

Першим удару монголів на початку зими 1237 р. зазнало Рязанське князівство. Батий, розгромивши князівську дружину на кордоні, узяв в облогу Рязань. Жителі міста чинили опір шість днів, але не змогли встояти перед монгольськими облоговими машинами, створеними за допомогою китайських інженерів.

До монгольської армії, що рушила на захід, крім монголів, увійшли загони підкорених племен. Серед них були татари. Саме цю назву використовували літописці щодо монгольського війська. Татарами часто називали монголів і в європейських хроніках.

Наступною жертвою монголів стало Володимиро-Суздальське князівство, яке мало доволі сильне військо. Проте великий князь Юрій Всеволодович так і не зміг ним скористатися. Військо, яке зібрав князь, було зненацька захоплено монголами в таборі на річці Сіть та знищено разом із князем. Інші міста князівства стали легкою здобиччю монголів.

Далі монголи повернули на південь у степи, несподівано перервавши похід на Новгород. У 1238 р. Батий завдав поразки й половецькому ханові Котяну, після чого той зі своїм племенем подався до Угорщини.

3. Падіння Переяславського та Чернігівського князівств. Узимку 1239 р. монголи спрямували свої війська на Переяславське й Чернігівське князівства. Здолавши оборонну лінію проти кочовиків на кордоні Переяславського князівства, монголи підійшли до головного міста.

Наприкінці року монгольське військо підійшло до Києва, але не наважилося на його штурм і відійшло в степи. Того самого року монголи здійснили вдалий похід у Крим, підкоривши його східну частину, обклали даниною Сугдею.

Переяслав мав сильні укріплення. Крім того, оборону міста зміцнювали природні перешкоди — річки Трубіж і Альта та рів між ними. Очолив оборону міста єпископ Симеон. Незважаючи на відчайдушний опір, 3 березня 1239 р. місто впало. Як свідчить літопис, ворог узяв місто «списом, вибив його увесь, і церкву архангела Михаїла сокрушив. І єпископа, преподобного Симеона, вони вбили».

Восени монгольське військо підійшло до Чернігова. Князь Мстислав Глібович дав бій монголам під стінами міста, але був переможений. Князь із рештою дружини врятувався втечею, а місто було пограбоване та спалене монголами. Далі військо Батия зруйнувало Глухів, Путивль, Вир, Рильськ та інші міста.

Наприкінці березня 1238 р. головні сили монголів підійшли до невеликого міста Козельськ у Чернігівському князівстві. Протягом семи тижнів Батий намагався зламати опір його жителів. Лише після застосування облогових машин монголам вдалося потрапити до Козельська. Останні захисники вночі вийшли з палаючого міста й ціною своїх життів знищили 4 тис. монголів та облогові машини. За відчайдушний опір населення монголи назвали Козельськ «злим містом».

Карта «Монгольська навала на Русь»

4. Оборона Києва. Монгольська навала на Галицько-Волинську державу. 5 вересня 1240 р. Батий підійшов до стін Києва та взяв його в облогу. Дізнавшись про найслабше місце в обороні Києва, яке розташовувалося в районі Лядських воріт, монголи зосередили там основну кількість стінобитних машин, які «безперестанно били день і ніч».

Зрештою 19 листопада в стінах виникли проломи. Монголи пішли на штурм. У перший день вони оволоділи стінами й валом «міста Ярослава», але далі просунутися не змогли. Скориставшись перервою, кияни на чолі з воєводою Дмитром створили нову лінію оборони вздовж укріплень «міста Володимира». Однак 6 грудня монголам усе ж таки вдалося підійти до останнього рубежу оборони міста біля Десятинної церкви. Знову застосувавши облогові машини, військо Батия завалило кам’яні стіни, під уламками яких загинули останні захисники міста.

Оборона Києва від монголів. Художник В. Шаталін

Узяття Києва відкрило Батию шлях на захід. Проте несподівано для себе монголи зіткнулися із сильним опором міст-замків Колодяжин, Данилів, Кременець та інших. Колодяжин вдалося захопити лише обманом після тривалого штурму. Інші встояли. Тоді Батий змінив тактику. Він поділив свою армію на кілька сильних загонів, які розійшлися землями Галичини й Волині, знищуючи все на своєму шляху. Прорвавшись через Волинську лінію укріплень, на початку 1241 р. основні сили Батия взяли в облогу Володимир, потім — Звенигород, Галич, Райки, Ізяслав тощо. Лише Холм та гірські фортеці змогли відбити напади.

Тим часом князь Данило Романович марно намагався схилити до спільної боротьби проти монголів правителів Угорщини та Польщі. Останні сподівалися, що навала омине їх. Проте Батий, здолавши Карпатські перевали, увійшов на території їх країн та завдав угорцям і полякам нищівної поразки. Далі монгольське військо рушило до Адріатичного моря, спалило Загреб і розорило Далмацію. Серйозною перешкодою просуванню стали погодні умови.

У 1242 р. монголи повернулися до причорноморських і прикаспійських степів. Приводом до цього стала смерть головного монгольського хана Угедея, проте причини були набагато серйознішими: Батий не мав достатніх сил, щоб тримати в покорі всі завойовані народи, які не змирилися зі своїм становищем.

Італійський мандрівник Плано де Карпіні про відвідання Києва в 1246 р.

Коли ми їхали через їхню землю, ми знаходили незліченні голови й кістки мертвих людей, які лежали на полі, бо місто це було досить великим і дуже багатолюдним; а тепер воно зведено майже нанівець, ледве існує там 200 будинків, а людей там тримають вони в найтяжчому рабстві.

(До навали місто мало 9 тис. дворів, і мешкало в ньому 50 тис. осіб.)

• 1. Через скільки років після монгольської навали посланець Папи Римського відвідав Київ? 2. Яку картину спустошень він побачив? 3. Якими були наслідки навали для Києва?

5. Наслідки монгольської навали. Навала Батия не була звичайним грабіжницьким набігом кочовиків, яких раніше зазнавала Русь-Україна. Правляча монгольська верхівка прагнула не лише збагатитися за рахунок пограбування, а поставити під свою залежність князівства, приєднати їх до своєї імперії, якою управляли нащадки Чингізхана, та отримувати з них постійний дохід.

Наслідки навали були катастрофічними для руських князівств. Із 74 міст Русі було розорено 49, із них 14 міст уже не відродилися, а 15 міст із часом перетворилися на села. У перші 50 років монгольського панування не було побудовано жодного нового міста, а відродити рівень кам’яного будівництва вдалося лише через 100 років. Занепав ряд ремісничих спеціальностей, було втрачено секрети виробництва ювелірних виробів (перегородчаста емаль, зернь, чернь). Деякі райони знелюдніли, скоротилися посівні площі, занепала торгівля.

6. Утворення Золотої Орди. Монгольське панування на українських землях. У 1242 р., повернувшись із походу, монголи облаштувалися в прикаспійських і причорноморських степах. Там вони заснували власну державу — Золота Орда зі столицею в місті Сарай (у перекладі — Палац).

Особливістю монгольського панування було те, що руські землі не були безпосередньо включені до складу Золотої Орди (за деяким винятком). Також на території Русі не існувало постійного монгольського адміністративного апарату. Монголи терпимо ставилися до християнства й православного духовенства.

Спочатку Золота Орда була складовою частиною Монгольської імперії, що постала в результаті монгольських завоювань, і називалася улус (вотчина). Столицею Монгольської імперії було місто Каракорум (на території сучасної Монголії), де перебував великий хан. У 60-ті рр. XIII ст. Золота Орда звільнилася від влади каракорумських ханів.

Після навали Батия землі Київщини, Чернігівщини, Переяславщини потрапили в золотоординське ярмо. На підкорених землях монголи вимагали, щоб народи «давали їм десяту частину від усього — як від людей, так і від майна». Крім того, вони збирали поплужне (податок із плуга), мито, подвірне (податок із двору), корм (перевезення й утримання ханських послів). Для визначення розмірів надходжень монголи здійснювали переписи населення й майна. Перший такий перепис на українських землях відбувся на межі 1245—1246 рр. Крім того, починаючи з 50-х рр. XIII ст. на українських землях монголи запровадили баскакську систему. Баскаки (намісники) із військовим загоном, об’їжджаючи свої володіння, збирали данину та здійснювали нагляд за цими територіями. На землях, де монголи зберегли князівську владу, князь збирав данину, а потім відправляв її в Орду. Для цього князь мав отримати ярлик — дозвіл на княжіння у своїх володіннях.

Золотоординське ярмо — традиційна назва системи експлуатації східнослов’янських земель у XIII—XV ст. монгольськими завойовниками, встановленої в результаті навали хана Батия.

Баскак — намісник хана Золотої Орди в підвладних країнах, який проводив облік населення й збирав данину.

Ярлик (тюркською «указ») — грамота золотоординських ханів, що давала право на правління князівствами або окремими територіями.

Частина земель Київського, Переяславського й Чернігівського князівств безпосередньо увійшли до складу Орди. У межах цих земель постали монгольські округи — тьми. Землі на південь від Києва почали називати Татарською землею. На цих землях жило як монгольське, так і місцеве населення.

Золотоординський ярлик

Незважаючи на руйнівні наслідки, монгольська навала не зупинила розвиток земель Русі. Поступово населення відродило міста й господарство. Після розгрому монгольських військ на річці Сині Води в 1362 р. землі Русі були звільнені від їхнього панування.

Запам’ятайте дати

31 травня 1223 р. — битва на річці Калка.

1237—1241 рр. — монгольська навала на Русь.

1239 р. — спустошення монголами Переяславського та Чернігівського князівств.

Кінець 1240 р. — оборона Києва.

1240—1241 рр. — спустошення монголами Київського князівства і Галицько-Волинської держави.

Столиця Золотої Орди — Сарай — спочатку була звичайною ставкою правителя кочовиків. Проте згодом з’явилися постійні будівлі, завдяки яким місце ставки хана перетворилося на місто. Центральну частину міста займала площа близько 10 км 2 , територія навкруги була забудована помістями та садибами, а це ще близько 20 км 2 . У час свого розквіту багатонаціональне населення міста становило близько 75 тис. осіб. Крім монголів, тут жили слов’яни, половці, алани, черкеси, болгари тощо. Кожна етнічна група селилася в окремому кварталі. Ремісники різних спеціальностей теж селилися окремими кварталами. Палаци й громадські будівлі споруджували виключно з обпаленої цегли, будинки звичайних жителів — із цегли-сирцю та дерева. Сарай мав каналізацію й систему водопостачання, а деякі будівлі — навіть систему центрального опалення. Оборонних споруд до середини XIV ст. місто не мало.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що. Чому?

• У 1237—1241 рр. руські князівства зазнали спустошливої навали монголів. Проте руські князівства діяли нарізно, тому були приречені на загибель.

• Оселившись у степах, монголи заснували державу Золота Орда, що стала складовою могутньої Монгольської імперії.

• Руські князівства на тривалий час потрапили під монгольське панування. Це затримало та змінило їх подальший розвиток.

Запитання та завдання

1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Знайдіть на карті». Правила гри. Учні та учениці об’єднуються у три команди. Перша команда (двоє осіб) готує перелік із 12 географічних об’єктів, які пов’язані з певними історичними подіями (тут: пов’язані з монгольською навалою на Русь). Треба вказати суттєві ознаки об’єкта, при цьому не називаючи його. Друга команда (двоє осіб) має за чітко визначений час (10 секунд на один географічний об’єкт) показати ці об’єкти на стінній карті. Третя команда експертів (двоє осіб) визначає правильність складання та виконання завдань.

2. Якою була реакція руських князів на першу появу монголів біля кордонів Русі-України? 3. Чому трагедія на річці Калка не спонукала руських князів зміцнювати оборону своїх володінь? 4. Чому монголи змінили тактику, коли вступили в межі Галицько-Волинської держави? 5. Як проявлялося панування монголів на землях Київського, Переяславського й Чернігівського князівств? 6. Чому монголи не включили землі руських князівств безпосередньо до своєї держави і не ліквідували владу князів? 7. Робота в малих групах. Чому руські князі зазнали поразки в боротьбі з монгольською навалою?

8. Колективне обговорення. Чим монгольська навала відрізнялася від нападів кочовиків, яких зазнавала Русь-Україна в попередні століття? 9. Складіть хронологічну таблицю «Монгольська навала на Русь».

10. Складіть розповідь про монгольську навалу на північно-східні князівства та її результат. 11. Чому жителі Києва та інших руських міст до останнього захищали від навали Батия свої міста, розуміючи, що вони приречені? Аргументуйте свою відповідь. 12. Робота в парах. Доведіть, що боротьба жителів Київського князівства і Галицько-Волинської держави мала героїчний характер.