Дорожчий за золото. Втрачений колір, який ніхто не може відтворити

Спочатку вони побачили плями. Йшов 2002 рік, й команда археологів працювала в Катні – руїнах палацу на краю сирійської пустелі, на березі давно зниклого озера. Вони отримали дозвіл на дослідження через три тисячоліття після того, як палац закинули – і почали полювати на царську гробницю.

Пройшовши великими залами та вузькими коридорами, спустившись по розвалених сходах, вони натрапили на глибоку шахту. З одного боку були дві однакові статуї, що охороняли запечатані двері: вони знайшли те, що шукали.

Всередині був цілий стародавній скарб – 2000 предметів, серед яких були ювелірні вироби та велика золота рука. Але також на землі були загадкові темні плями. Зрештою дослідникам вдалося відокремити від пилу та бруду яскравий пурпурний шар і відправити зразок до лабораторії на тестування.

Вони знайшли один із найлегендарніших товарів стародавнього світу. Цей дорогоцінний продукт створював імперії, скидав королів і зміцнював владу поколінь світових правителів. Єгипетська цариця Клеопатра була настільки одержима ним, що навіть використовувала його для вітрил свого човна, а деякі римські імператори постановили, що будь-кого, хто буде його носити – крім них – засудять до смерті.

Це був тірський пурпур, також відомий як фінікійський або королівський пурпур. Хоча цей благородний пігмент був найдорожчим продуктом у давнину – згідно з римським едиктом, виданим у 301 році нашої ери, його ціна втричі перевищувала золото, – сьогодні ніхто не знає, як його виготовити. У 15 столітті складні рецепти добування та обробки барвника були втрачені.

Але чому зник цей привабливий колір? І чи можна його воскресити?

У маленькій хатині на північному сході Тунісу, недалеко від місця, колись було розташоване фінікійське місто Карфаген, один чоловік протягом останніх 16 років трощив морських равликів у спробі перетворити їхні нутрощі на щось схоже на тірський пурпур.

Автор фото, Alamy

Після понад трьох тисяч років змішування з осадом тірський пурпур, знайдений у царській гробниці Катни, досі був інтенсивно забарвленим

Імперський колір

Тисячоліттями найпривілейованіші верстви суспільства носили тірський пурпур – символ сили, суверенітету та грошей. Стародавні автори описують точний відтінок, гідний цієї назви: насичений червонувато-багряний, як у згорнутої крові, з чорним відтінком. Пліній Старший писав, що він “сяяв, якщо його піднести до світла”.

Завдяки унікальному насиченому кольору та стійкості до вицвітання тірський пурпур обожнювали стародавні цивілізації Південної Європи, Північної Африки та Західної Азії. Він також мав величезне значення для фінікійців – його назвали на честь їхнього міста-держави Тір, і вони стали відомі як “пурпурний народ”. Цей колір можна було побачити скрізь – від плащів до вітрил, картин, меблів, настінних розписів, коштовностей і навіть похоронних саванів.

У 40 році нашої ери в Римі за наказом імператора несподівано убили короля Мавританії. Попри те, що він був другом римлян, нещасний король завдав смертельної образи, коли зайшов до амфітеатру на перегляд гладіаторського поєдинку… у пурпуровому вбранні. Ревниву, невгамовну хіть, яку викликав цей колір, іноді порівнювали з якимось божевіллям.

Слизька таємниця

Як не дивно, але найвідоміший пігмент у світі походив не від прекрасного ультрамаринового дорогоцінного каменю, як його сучасник ляпіс-лазурит, або яскравих коралово-рожевих коренів, як червона марена.

Натомість він народився із прозорої рідини, яку виробляли морські равлики сімейства Murex. А точніше – з їхнього слизу.

Автор фото, Alamy

Тірський пурпур знаходили на малюнках Бронзової доби

Тірський пурпур можна було отримати з виділень трьох видів морських равликів, кожен з яких мав різний колір: Hexaplex trunculus (блакитно-пурпуровий), Bolinus brandaris (червонувато-пурпуровий) і Stramonita haemastoma (червоний).

Равликів збирали вручну вздовж скелястого узбережжя або за допомогою пасток з іншими равликами (морські равлики Murex є хижаками), а потім видобували з них слиз. У деяких місцях слизову залозу вирізали спеціальним ножем. Один римський автор писав, як кров равлика потім сочиться з його ран – “тече, як сльози” – а потім її збирають в ступку. Тим часом менші види подрібнювали цілими.

Але на цьому подробиці закінчуються. Розповіді про те, як безбарвний слиз равликів перетворювався на легендарний барвник, розпливчасті, суперечливі, а іноді й явно помилкові – Арістотель казав, що слизові залози походили з горла “пурпурової риби”. Ще більше ускладнює справу те, що фарбувальна промисловість була дуже засекреченою – кожен виробник мав власний рецепт, і ці складні, багатоступеневі формули ретельно охороняли.

“Проблема в тому, що люди не записали важливі підказки”, – каже Марія Мело, професорка природоохоронної науки в Лісабонському університеті NOVA, Португалія.

Автор фото, Mohammed Ghassen Nouira

Равлики Murex також могли бути історичним джерелом “техелет” – священного кольору в єврейській традиції, згаданого в єврейській Біблії

Докладний запис зробив Пліній, який пояснив процес створення барвника у І столітті нашої ери. Це виглядало приблизно так: після виділення слизових залоз їх солили і залишали бродити на три дні. Далі йшло приготування в олов’яних або, можливо, свинцевих горщиках на “помірному” вогні. Воно тривало доти, поки вся суміш сильно не зменшувалася в об’ємі. На десятий день барвник перевіряли, занурюючи у нього тканину – якщо на тканині лишався потрібний відтінок, барвник був готовий.

Враховуючи, що кожен равлик містить лише малу кількість слизу, для виготовлення лише одного грама барвника може знадобитися близько 10 000 молюсків. Лишилися повідомлення про насипи мільярдів викинутих раковин морських равликів у районах, де колись виготовляли барвник. Насправді виробництво тірського пурпуру можна вважати першою хімічною промисловістю – і це стосується не лише масштабу операцій, але й їхнього вимогливого характеру.

“Отримати колір нелегко”, – каже Іоанніс Карапанагіотіс, професор консерваційної хімії в Університеті Арістотеля в Салоніках, Греція.

Він пояснює, що тірський пурпур абсолютно не схожий на інші барвники, де сировина, наприклад листя, вже містить пігмент. Натомість слизова оболонка морського равлика містить хімічні речовини, які можна перетворити на барвник, але лише за правильних умов.

“Це справді дивовижно”, – каже він. Однак багато важливих деталей процесу давно забуті.

Автор фото, Alamy

У стародавні та середньовічні часи тірський пурпур був настільки цінним, що його часто підробляли – зазвичай з поєднанням синього барвника з рослин індиго та червоної марени

Різкий занепад

Вранці 29 травня 1453 року візантійське місто Константинополь захопили османи. Це був кінець Східної Римської імперії – і вона забрала з собою тірський пурпур.

У той час центром промисловості були фарбувальні підприємства міста. Цей колір став глибоко пов’язаним з католицизмом – його носили кардинали та використовували для фарбування сторінок релігійних рукописів. Але він вже потерпав від низки надмірних податків. Тепер же церква повністю втратила контроль над виробництвом пігменту. Тому незабаром Папа вирішив, що новим символом християнської сили стане червоний колір. Його можна було легко і дешево зробити з комах-щитівок.

Однак, можливо, був іще один фактор, який вплинув на занепад тірського пурпуру. У 2003 році вчені натрапили на купу раковин морських равликів на місці стародавнього порту Андріаке на півдні Туреччини. Загалом вони підрахували, що ця купа, датована VI століттям нашої ери, містила близько 300 кубічних метрів їхніх решток, тобто 60 мільйонів особин.

Інтригує те, що у нижній частині купи – там, де були старіші мушлі, – знайшли великі дорослі екземпляри, однак зверху були мушлі від значно менших та молодших равликів. Одне з пояснень полягає в тому, що морських равликів надмірно виловлювали, і врешті-решт там просто не залишилося дорослих особин. Дослідники припускають, що це могло призвести до зникнення виробництва барвників у цьому районі.

Але лише через кілька років після цього відкриття нова знахідка породила надію на відродження цього стародавнього кольору.

Автор фото, Mohammed Ghassen Nouira

У Мексиці та Центральній Америці корінне населення використовує зовсім інший метод фарбування за допомогою равликів Murex – вони безпосередньо натирають тканину живими равликами

Плани відродження

Одного вересневого дня 2007 року Мохаммед Гассен Нуїра пішов на звичну обідню прогулянку пляжем на околиці міста Туніс.

“Минулої ночі був жахливий шторм, тож на піску було багато мертвих істот, таких як медузи, водорості, маленькі краби, молюски”, – каже він. Аж раптом він помітив кольорову пляму – з тріснутого морського равлика сочилася яскрава червонувато-пурпурова рідина.

Нуїра, який працює менеджером-консультантом, одразу згадав історію, яку їм розказували у школі, – легенду про тірський пурпур. Він помчав до місцевої гавані, де знайшов ще багато равликів, точнісінько таких самих, як і на пляжі. Їхні маленькі спіралеподібні тіла вкриті шипами, тому вони часто потрапляють у пастку рибальських сіток.

“Рибалки їх ненавидять”, – каже він.

Один чоловік виривав їх зі своєї сітки та клав у стару банку, яку Нуїра пізніше забрав додому.

Перший експеримент Нуїри став розчаруванням. Тієї ночі він розкрив равликів і шукав яскраво-фіолетові нутрощі, які бачив на березі. Але там не було нічого, крім блідої плоті. Він поклав їх у пакет, щоб викинути, та й ліг спати. Наступного дня вміст пакета змінився.

“Тоді я навіть не підозрював, що пурпур спочатку був прозорим – він схожий на воду”, – каже Нуїра.

Автор фото, Mohammed Ghassen Nouira

Щоб барвники лишалися на тканині, їх молекули потрібно перевести у водорозчинну форму. Незрозуміло, як цього досягали в давнину

Тепер вчені знають, що для того, щоб хімічні речовини в равликах Murex змінили свій колір з безбарвного, вони мають зазнати впливу світла. Спочатку їхній слиз стає жовтим, потім зеленим, бірюзовим, синім і, зрештою, пурпуровим, залежно від виду равликів.

“Якщо робити це у сонячний день, увесь процес займе менше п’яти хвилин”, – каже Карапанагіотіс.

Але це не буде миттєвий тірський пурпур. Цей відтінок насправді складається з багатьох різних молекул пігменту, поєднаних разом. Мело пояснює, що є індиго, яке є синім, “бромоване” індиго, яке є пурпуровим, та індірубін, який є червоним.

“Залежно від обробки вашого екстракту та процесу фарбування, ви можете отримати дуже різні кольори”, – каже вона.

Навіть після того, як вдасться досягти бажаного кольору, потрібно провести ще більше маніпуляцій, щоб перетворити пігменти на барвник – тобто надати їм такої форми, щоб вони залишалися на тканині.

Для Нуїри це стало початком 16-річної одержимості віднайденням втраченого методу виготовлення тірського пурпуру. Хоча схожі дослідження вже проводили раніше – зокрема, один вчений перетворив 12 000 равликів на 1,4 г чистого порошкоподібного пігменту за допомогою промислових методів – Нуїра хотів зробити це по-старому та відродити автентичний відтінок, який шанували тисячоліттями.

Коли він вперше приніс равликів додому 2007 року, минув лише тиждень після його медового місяця.

“Моя дружина була нажахана запахом, вона мало не вигнала мене з дому… Але я мав продовжувати”, – каже Нуїра.

Автор фото, Mohammed Ghassen Nouira

Давньоримські автори порівнювали тірський пурпур з кольором згорнутої крові

Нуїрі знадобилися роки, щоб створити свій перший порошкоподібний барвник – однак він мав колір блідого індиго, зовсім не схожий на тірський пурпур. Протягом багатьох років проб і помилок Нуїра поступово відкрив прийоми, які, як він підозрює, могли використовуватися в давнину: змішування виділень усіх трьох видів морських равликів, згаданих у розповіді Плінія, регулювання кислотності суміші, чергування сонячного світла з темрявою під час приготування, й готування суміші протягом різного часу.

За зразок Нуїра здебільшого використовував візантійську мозаїку із зображенням Юстиніана I та його дружини Теодори, хоча пізніше він також порівнював свої результати з уцілілими фрагментами тканини. Зрештою він отримав чисті пігменти та барвники, які, на його думку, дуже близькі до справжнього тірського пурпуру – і виправдовують стародавні очікування.

“Він [колір] дуже живий, дуже динамічний, – каже Нуїра. – Залежно від світла, воно змінюється та мерехтить… він постійно змінюється та жартує з вашими очима”.

Автор фото, Mohammed Ghassen Nouira

Достеменно невідомо, для чого равлики Murex виробляють хімічні речовини, з яких роблять тірський пурпур, але одна ідея полягає в тому, що вони можуть допомогти паралізувати здобич

Після десятиліть експериментів у своєму сараї, Нуїру запрошували продемонструвати його пігменти та фарбовані вироби на виставках по всьому світу, зокрема до Британського музею у Лондоні та Музею образотворчих мистецтв Бостона.

Він також став кулінарним експертом з приготування морських равликів. Його улюблені страви – гостра туніська паста з морськими равликами або смажені морські равлики.

Але тірський пурпур знову опинився під загрозою. Й тепер це загроза – не іноземне вторгнення чи секретність методів – хоча Нуїра, як і його стародавні колеги, не розкриває деталі своїх методів – а вимирання.

Морські равлики Murex потерпають від впливу людини, зокрема забруднення та зміни клімату. Stramonita haemastoma, яка надає кольору червонуватий відтінок, уже зникла зі східного Середземномор’я. Отже, незалежно від того, чи буде відроджений справжній тірський пурпур, одне можна сказати напевно: його можна легко втратити знову.

Золото жовте, біле, червоне – в чому відмінність

Перше на що звертають увагу при покупці, так це вартість виробу. Якщо багато хто вважає, що червоне золото дорожче, то це помилкова думка. Жовтий метал більш цінний, визнаний кольором царської корони в Європі. Якщо вже й порівнювати жовте золото, то краще з білим аналогом. Також необхідно пам’ятати і враховувати, що жовтий метал містить менше сплавів міді, ніж червоний, який за рахунок цього має специфічний відтінок.

Потрібно знати, що у прикраси з червоного виду золота вищої якості, не може бути присутній насичений червоний відтінок. Якщо це спостерігається, то виріб буде коштувати дешево або взагалі ставитися до розряду біжутерії. Дуже часто покупці наштовхуються саме на вироби з даного виду золота.

Що стосується виробів з жовтого металу, то вони символізують багатство, владу і удачу. У більшості випадків виготовлення обручок здійснюється саме з цього виду.

Відмінна характеристика червоного і жовтого золота

Розгляньмо позитивні і негативні сторони цих двох видів металу, щоб точно зрозуміти, в чому їх відмінності. Необхідно пам’ятати, щоб придбати якісний виріб з якого-небудь золота, краще це робити в спеціалізованих магазинах, де ймовірність покупки підробки занадто низька або взагалі відсутня. Там ви зможете вимагати сертифікат на цікаву продукцію.

Жовте золото відноситься до класики, в основному має лимонний відтінок. Що стосується червоного золота, то воно відрізняється своєю міцністю, оскільки містить деякі домішки, здатні вплинути на відтінок виробу. Прикраси з жовтого золота визнані менш практичними, більш м’якими.

Позитивні відмінні сторони червоного золота:

1. Вироби більш міцні, що відрізняє їх своєю довговічністю.
2. Через домішки міді мають лікувальні властивості.
3. Прикраси з цього металу не здатні потьмяніти.
4. З часів прикраси не подаються деформації.

До позитивних ознак жовтого золота належать:

1. Розкішний, красивий і яскравий зовнішній вигляд виробів.
2. Поєднання з багатьма речами.

Ці два види золота користуються однаковою популярністю. Прикраси з червоного золота в більшості випадків доповнюються більшою кількістю каменів і візерунків, чим і відрізняються від прикрас з жовтого золота. Варто пам’ятати, що в коштовностях немає ніяких недоліків, і кожен покупець підбирає вироби під себе.

Також до головної відмінної ознаки можна віднести складність виконання ювелірного виробу. Зазначимо, що з червоного золота прикраси завжди фігурні і складні, ніж з жовтого золота. Це пояснюється м’якістю другого металу.

Багато хто з вас, купуючи собі або в подарунок ювелірну прикрасу, задаються питанням: а яке краще – червоне чи жовте золото?

Хтось вперто пропагує свою думку, що червоне золото не справжнє, а справжнє жовте. Хтось упевнений, що все жовте золото саме імпортного виробництва, при цьому найнижчої якості, мало не біжутерія. Ще один з поширених страхів деяких клієнтів – “А моє кільце не облізе? У вас справжнє золото? Воно точно 100%? “. І так, давайте детально розберемося і з’ясуємо все про колір золота, його властивості і склад сплаву.

Самородне золото яскраво-жовтого кольору, але в ювелірній промисловості його не використовують, зв’язки з м’якістю металу, а відповідно його легкої деформації. Тому для ювелірних виробів застосовують сплав, в якому частина золота і частина лігатурних металів (примесь), які дають твердість і міцність. Найпоширеніші проби золотих виробів це 585 і 750, за часів СРСР використовувалася 583 (те ж саме, що і 585), 54 проба- антикварна проба (за кількістю золота в сплаві приблизно дорівнює 585), 958 (в основному використовувалася для обручок) і 999 (тільки для золотих злитків). Тобто, якщо проба виробу 585, то це означає, що в сплаві 58,5% золота і 41,5% лігатури. Як додаткові метали в сплаві можуть бути срібло, мідь, платина, паладій, якраз таки які і відповідають за колір золота. Виходячи з цього, просто не може бути такого поняття, як «100% золото для ювелірних виробів».

Наше старше покоління надавало перевагу червоному золоту (у цьому сплаві більше міді), жовте золото дуже поширене в Європі, оскільки цей колір королівської корони і візуально більш благородно виглядає. Чим же відрізняється червоне золото від жовтого? Тільки тим, що в загальному сплаві у червоного золота більше міді, а у жовтого більше срібла, при цьому відтінки можуть бути різними і у червоного золота і у жовтого (трохи темніше, трохи світліше).

Жовте золото не можна розцінювати як російське, італійське або турецьке. Виробництво виробів може бути в будь-якій точці світу, але при одній і тій же пробі, золота в загальному сплаві однакова кількість. «Турецьке золото» погане – це міф, поширений незнаючими покупцями, які придбали собі прикрасу на якомусь закордонному курорті на ринку. Кажучи іншими словами, їм продали виріб, який просто напросто не відповідає заявленій пробі, а набагато нижче. Тому куплені в таких місцях прикраси швидко можуть деформуватися або починають облазити. Тут хочеться лише дати пораду покупцям, які вирішили заощадити – завжди звертати увагу на пробу виробу і купувати прикраси в спеціалізованих магазинах.

Всі вироби, що продаються з дорогоцінних металів, просто зобов’язані мати пробу і відбиток заводу-виробника, що ж стосується імпортного виробництва, то законодавство дозволяє обходитися без відбитка заводу-виробника, але проба зобов’язана бути.

Золота прикраса ніколи не облізе, такої властивості схильні тільки позолочені вироби і то, тільки з часом.

Червоне золото в основному використовують для повсякденної шкарпетки, а жовтий дорогоцінний метал вважається більш благородним і урочистим. Але все ж, при виборі кольору ювелірної прикраси керуйтеся своїми уподобаннями, а не віянням моди і думкою оточуючих.

У магазинах “ТД” Золотий “широкий асортимент виробів не тільки з червоного золота, але і з жовтого і білого!

Яке золото краще?

Прикраси з цього металу завжди цінуються кількістю золота, що міститься в них. Тому, чим вища вартість виробу, тим вище вміст натурального сплаву в ньому і відповідно вище проба. Червоне золото відрізняється своєю привабливістю і популярністю, але не найкращою якістю. Що стосується цінової політики на дані прикраси, то вона низька і доступна всім.

Жовте золото дорожче, тобто ціна відповідає якості. Воно містить меншу кількість сплавів і зараз часу майже не знайдеш вироби з нього низьких проб. Але зате не відрізняється різноманітністю прикрас, що не кожного покупця влаштовує. Одним словом складно сказати, яке золото краще. При виборі обов’язково потрібно враховувати не тільки переваги, але призначення прикрас, адже від цього буде залежати, скільки вони вам прослужать.

Чому золото різного кольору.

Від чого це залежить і на що впливає.
Ювелірні прикраси робляться не із золота, а із золотих сплавів. Чисте золото 999 – дуже м’яке. Воно швидко покриється подряпинами, і навіть вм’ятинами. Через це ювеліри використовують сплави.

Сплави золота відрізняються за своїм складом. Залежно від складу сплаву змінюється його колір, гнучкість, температура плавлення.

У золоті сплави найчастіше додається мідь і срібло. Для досягнення білого кольору ще додають цинк і нікель.

Чисте золото 999 проби

Воно дуже схоже на сонце. Якщо прибрати яскравість, залишити чистий жовтий колір і додати трохи металевого блиску – вийде колір чистого золота. Як ювелір вам скажу, що саме цей колір закохує учня в його майбутнє ремесло. Як шкода, що чисте золото дуже м’яке і дороге, і з нього не роблять ювелірні вироби.

Віддалене уявлення про цей колір ви можете уявити подивившись на старі монети, ще дореволюційної Росії. У них використовувалося золото 958-ї проби, точніше 96-ї золотникової проби.

З 958 так само робилися і золоті коронки. А чому їх робили не з 585 або 750? Тому, що чим вище проба золота, тим вона м’якша. І тільки 958 проба підходила для протезу зуба. Якби зубний міст був зроблений з більш твердого металу, то при попаданні на нього якогось жорсткого предмета, він би не деформувався сам, а тиснув усією силою на десну. Вам би таке не сподобалося. Плюс до всього золото не схильне до корозії і взагалі веде себе порядно, перебуваючи в ролі зуба. Але через дорожнечу 958, шляхетний метал замінювали булатом, схожого кольору, але не представляє ніякої цінності. Зараз і зовсім обходяться без металів, протезуючи зуби зі спеціальної кераміки.

Навіщо ювелір використовує різні види золота

Ще на етапі ескізу ювелір визначає для себе який сплав йому краще використовувати. Вибір стоїть не тільки в естетичному плані – адже кожній аудиторії подобаються різні кольори золота і різні проби, а так само в практичному, різні типи сплавів розрізняються за гнучкістю і температурою плавлення, що має значення при створенні тієї чи іншої ювелірної прикраси.

Робимо правильний вибір

Дані види дорогоцінного металу затребувані скрізь, але найбільше в ювелірній справі. Щоб правильно вибрати золото, необхідно чітко визначитися з метою.

1. Повсякденне носіння виробу. Для цих цілей рекомендується купувати червоне золото.
2. Розкіш і багатство. Якщо хочете виглядати більш розкішно, то краще віддавати перевагу прикрасам з жовтого золота, які будуть відповідати поставленій меті.
3. Думаємо про майбутнє. Якщо вибрати вироби з жовтого золота, то при пошкодженні, ремонт виллється в чималі витрати.
4. Поєднуємо правильно. Купуючи годинник або інші прикраси, де є суміщення металів, краще віддавати перевагу виробам з червоним золотом, оскільки воно виглядати ефектніше і добре поєднується з дорогоцінним камінням.
5. Форма. Покупцям, які воліють масивні прикраси або вироби з хитромудрою фактурою, рекомендується купувати червоне золото, яке добре віддається фігурній обробці.
6. Мінімалізм. Такий стиль більше підходить для якісного і менш міцного жовтого золота.

З усього вищесказаного, можна зробити однозначний висновок, червоне і жовте золото відрізняється між собою, але не за багатьма ознаками. Кожен вид даного дорогоцінного металу повністю відповідає своїй ціні і якості. При виборі завжди потрібно враховувати не тільки відмінні характеристики, але цілі та уподобання.

Краса і додаток Коментувати

Особливості червоного золота

Червоні та рожеві різновиди містить у своєму складі велику кількість міді та цинку. Отримуваний в результаті матеріал відрізняється високою ковкістю і міцністю, що важливо при ювелірній обробці. Готові вироби мають чудовий зовнішній вигляд і привабливу ціну. Червоне золото часто використовується як оригінальна оправа для рубінів і діамантів.

Вироби, виконані з цього металу, виходять дуже довговічними, а часто і дуже елегантними. Останнє можливо завдяки високій пластичності металу: з ним дуже легко працювати і можна без проблем створювати найскладніші, найтонші та оригінальні візерунки. В Європі рожеве і червоне золото не дуже високо цінується, зважаючи на поширену думку про те, що цей метал низькоякісний.

А от якщо говорити про Росію, то тут донедавна все було дещо простіше: крім розглянутих варіантів нічого було вибирати, тому задовольнялися тим, що є. Червоного кольору матеріал, незважаючи на демократичну ціну, відрізняється високою міцністю, чудовою збереженістю і добре поєднується практично з будь-якими дорогоцінними каменями.

Отже, які ж гідності виробів з червоного золота:

1. Висока міцність;
2. Довговічність;
3. Збереження форми;
4. Невеликий лікувальний ефект (завдяки великій кількості міді у складі);
5. Збереження початкового кольору (з часом не тьмяніє).