✅Чорноземні ґрунти світу: опис і географічне положення

Згідно з вікіпедією чорнозем – це родючий шар землі, який утворився на територіях з суглинистою або глинистою структурою. Насиченість цього пласта корисними речовинами робить його найбільш затребуваним в приватному землеробстві та аграрному секторі в цілому. Опис чорноземних ґрунтів, їх географічне положення-важливе і цікаве питання для вивчення.

Характеристики ґрунту

Чорноземи мають здатність поглинати і утримувати вологу, ґрунт пухкий і добре пропускає повітря до коріння рослин. Ґрунтовий шар містить найбільшу кількість гумусу на відміну від нечорноземних типів земель — від 6 до 9 відсотків.

Саме насиченість органікою надає йому чорний колір, це ж якість пояснює, чому чорнозем називають найродючішим ґрунтом .

насичений азотом (100%) і фосфором (60%), які повністю засвоюються рослинами:

• надає рихлість структурі ґрунту, що покращує пропускні здатності;
• містить органічні речовини;
• має властивість поглинати сонячні промені і утримувати тепло, підігріваючи коріння.

Види ґрунту

Географічне положення чорнозему в світі займає кілька кліматичних зон. Ґрунти розрізняють по товщині шару, складу і вмісту гумусу. Так звані жирні землі відрізняються високою кількістю поживної добавки — 10%, середньогумусні 5-9%, нежирні – до 5%. Товщина шару чорноземних ґрунтів коливається від 25 см до 1,5 м.від того, якого розміру пласт ґрунту, залежить тип культур, рекомендованих для вирощування (з поверхневою або глибокою кореневою системою).

Також ґрунт поділяють на типи в залежності від місця, де він сформувався:

• типовий – луки і степи, де ростуть злаки;
• вилужений – Лісостепу зі слідами розпаду злаків і листя дерев;
• опідзолений – сформований в лісових зонах;
• південний-степові зони з переважанням трав.

Попри поділ, всі типи відрізняються високою врожайністю.

Умови утворення

Для утворення чорноземних ґрунтів (за найскромнішими підрахунками вчених) потрібно 6-8 тис.років. Головний компонент ґрунту – гумус, який утворений перегноєм органічних і рослинних залишків.

Відтворити штучним шляхом, перегноїти за короткий період трави і листя, останки живих організмів — нереально.

• рельєф – переважно рівнинний, обов’язково перемежовується з водоймами, ґрунтовими водами;
• клімат – помірний, помірно континентальний (низка вологих і посушливих періодів);
• рослинність – багаторічна (трави, злаки, Листяні дерева);
• живі організми – безхребетні (черви).

Географічний розподіл у світі

Географія чорноземів обширна. Такий ґрунт поширена в Європі, обох Америках і в Азії. У списку європейських країн-власниць родючих земель:

• Австрія;
• Болгарія;
• Угорщина;
• Чехія;
• Словаччина;
• Молдова;
• Україна;
• Румунія;
• Польща.

Азійський регіон – це Монголія і Китай.

У Північній Америці чорноземні землі знаходяться в США і Канаді, в Південній — в Чилі, Уругваї та Аргентині. Також незначні запаси є в Австралії, Індії Японії.

Правила використання

Згідно з повідомленнями вчених за попередні роки інтенсивного землеробства, застосування добрив і пестицидів ґрунти збідніли на 70%. І це не дивно, оскільки безконтрольна розробка ґрунту може виснажити родючі землі і привести до їх зникнення. Чорнозем не відновлюється сам по собі, він, як і інші типи ґрунту, вимагає підживлення і догляду, адже корисні речовини, крім того, що вони поглинаються культурними рослинами, ще й вимиваються дощами і талими водами.

Якість і структуру землі погіршує посадка одних і тих же видів культур. Є рослини з поверхневою кореневою системою, які не сприяють розпушенню в глибоких шарах. Інші ж культури сильно виснажують ґрунт, тому аграрії чергують посадки овочів і злаків, бобових і ягідних.

Степові ділянки, багаті гумусом, не захищені від вітру, що призводить до ерозій. Усунути цю проблему допомагають заслони з дерев і високих чагарників з глибоким корінням. Вони утримують ґрунт, формують природну перешкоду для вивітрювання.

При поливі родючого ґрунту не варто використовувати мінералізовану воду, її потрібно відстоювати, оскільки домішки згубно впливають на гумус. Чорнозем також потребує регулярного внесення добрив (органічних і мінеральних). Раз в п’ять років для поліпшення структури ґрунту висаджують рослини-сидерати.

Чорнозем – один з найбільш родючих і врожайних типів ґрунту. У всьому світі аграрії намагаються використовувати запаси цих земель дбайливо і раціонально, щоб продовжити їх експлуатацію.

✅Чорноземні ґрунти світу: опис і географічне положення

Згідно з вікіпедією чорнозем – це родючий шар землі, який утворився на територіях з суглинистою або глинистою структурою. Насиченість цього пласта корисними речовинами робить його найбільш затребуваним в приватному землеробстві та аграрному секторі в цілому. Опис чорноземних ґрунтів, їх географічне положення-важливе і цікаве питання для вивчення.

Характеристики ґрунту

Чорноземи мають здатність поглинати і утримувати вологу, ґрунт пухкий і добре пропускає повітря до коріння рослин. Ґрунтовий шар містить найбільшу кількість гумусу на відміну від нечорноземних типів земель — від 6 до 9 відсотків.

Саме насиченість органікою надає йому чорний колір, це ж якість пояснює, чому чорнозем називають найродючішим ґрунтом .

насичений азотом (100%) і фосфором (60%), які повністю засвоюються рослинами:

• надає рихлість структурі ґрунту, що покращує пропускні здатності;
• містить органічні речовини;
• має властивість поглинати сонячні промені і утримувати тепло, підігріваючи коріння.

Види ґрунту

Географічне положення чорнозему в світі займає кілька кліматичних зон. Ґрунти розрізняють по товщині шару, складу і вмісту гумусу. Так звані жирні землі відрізняються високою кількістю поживної добавки — 10%, середньогумусні 5-9%, нежирні – до 5%. Товщина шару чорноземних ґрунтів коливається від 25 см до 1,5 м.від того, якого розміру пласт ґрунту, залежить тип культур, рекомендованих для вирощування (з поверхневою або глибокою кореневою системою).

Також ґрунт поділяють на типи в залежності від місця, де він сформувався:

• типовий – луки і степи, де ростуть злаки;
• вилужений – Лісостепу зі слідами розпаду злаків і листя дерев;
• опідзолений – сформований в лісових зонах;
• південний-степові зони з переважанням трав.

Попри поділ, всі типи відрізняються високою врожайністю.

Умови утворення

Для утворення чорноземних ґрунтів (за найскромнішими підрахунками вчених) потрібно 6-8 тис.років. Головний компонент ґрунту – гумус, який утворений перегноєм органічних і рослинних залишків.

Відтворити штучним шляхом, перегноїти за короткий період трави і листя, останки живих організмів — нереально.

• рельєф – переважно рівнинний, обов’язково перемежовується з водоймами, ґрунтовими водами;
• клімат – помірний, помірно континентальний (низка вологих і посушливих періодів);
• рослинність – багаторічна (трави, злаки, Листяні дерева);
• живі організми – безхребетні (черви).

Географічний розподіл у світі

Географія чорноземів обширна. Такий ґрунт поширена в Європі, обох Америках і в Азії. У списку європейських країн-власниць родючих земель:

• Австрія;
• Болгарія;
• Угорщина;
• Чехія;
• Словаччина;
• Молдова;
• Україна;
• Румунія;
• Польща.

Азійський регіон – це Монголія і Китай.

У Північній Америці чорноземні землі знаходяться в США і Канаді, в Південній — в Чилі, Уругваї та Аргентині. Також незначні запаси є в Австралії, Індії Японії.

Правила використання

Згідно з повідомленнями вчених за попередні роки інтенсивного землеробства, застосування добрив і пестицидів ґрунти збідніли на 70%. І це не дивно, оскільки безконтрольна розробка ґрунту може виснажити родючі землі і привести до їх зникнення. Чорнозем не відновлюється сам по собі, він, як і інші типи ґрунту, вимагає підживлення і догляду, адже корисні речовини, крім того, що вони поглинаються культурними рослинами, ще й вимиваються дощами і талими водами.

Якість і структуру землі погіршує посадка одних і тих же видів культур. Є рослини з поверхневою кореневою системою, які не сприяють розпушенню в глибоких шарах. Інші ж культури сильно виснажують ґрунт, тому аграрії чергують посадки овочів і злаків, бобових і ягідних.

Степові ділянки, багаті гумусом, не захищені від вітру, що призводить до ерозій. Усунути цю проблему допомагають заслони з дерев і високих чагарників з глибоким корінням. Вони утримують ґрунт, формують природну перешкоду для вивітрювання.

При поливі родючого ґрунту не варто використовувати мінералізовану воду, її потрібно відстоювати, оскільки домішки згубно впливають на гумус. Чорнозем також потребує регулярного внесення добрив (органічних і мінеральних). Раз в п’ять років для поліпшення структури ґрунту висаджують рослини-сидерати.

Чорнозем – один з найбільш родючих і врожайних типів ґрунту. У всьому світі аграрії намагаються використовувати запаси цих земель дбайливо і раціонально, щоб продовжити їх експлуатацію.

Чорнозем – візитна картка українських ґрунтів

Початківцю садівникові ще з курсу шкільної біології зрозуміло, що отримання високого врожаю садово-городніх культур, а також вирощування і догляд за рослинами безпосередньо залежать від великої кількості різних супутніх факторів. Зміна погодних показників, аномальна вологість, холод чи посушлива спека, терміни висадки, сорти підібраних культур, необхідність у підживленнях, частих поливах та прополюваннях. Всі ці фактори можуть, як допомогти, так і нашкодити садівникові-городнику, якщо зовсім не мати поняття з яким видом ґрунту маєш справу. Тому, при закладці майбутнього саду дуже навіть необхідно, перш за все, звернути увагу на хімічний склад ґрунту ділянки, визначити вид та кислотність землі, потребу у воді та підживленні.

Види ґрунту, поширені в Україні

Сільськогосподарські землі України складаються здебільшого з кількох видів ґрунтів. Варто зазначити, що родючими в Україні вважають глинисті та суглинні, піщані та супіщані, а також болотисті, вапняні ґрунти. Кожен вид грунтового ґрунту має як свої особливості, нюанси та сильні сторони. Отже, і правила, і вимоги щодо догляду за рослинами для різних видів ґрунтів суттєво відрізняються. Відрізняються і види як овочевих, так і фруктових культур, сорти квітів, чагарників і дерев. Дотримання правил, знання особливостей і характеристик ґрунту відведеної ділянки може підвищити кількість і якість продукції, що вирощується, в кілька разів. У цій статті розглянемо найбільш родючий та корисний ґрунт України – це чорнозем. Вивчимо основні характеристики ґрунту, визначимо зовнішній вигляд, потребу у збагаченні корисними добривами та ознайомимося з раціональним вибором рослин, що дають відмінний результат при вирощуванні на чорноземних землях.

Зовнішній вигляд чорнозему

Чорнозем – це створений природою шар землі, що містить до одного метра в глибину потужний шар чорного гумусу, що нараховує у своєму складі вуглецеві сполуки, азот, водень та велику кількість сорбованих мінеральних сполук. Гумус утворюється в процесі росту і відмирання степових рослин та їх коріння, а також життєдіяльності підземних мешканців, таких як черв’яки, всілякі комашки, мурахи. Саме гумусом харчується рослина всіх етапах свого зростання.

Місця утворення чорнозему

Зони степів і лісостепів, де панує сухий і теплий помірно-континентальний клімат з обов’язковою кількістю опадів, зміною температурних показників, певною придатністю грунтів для існування мікроорганізмів і безхребетних особин, а так само обов’язкова наявність рясної трав’янистої багаторічної рослинності. .

Слід зазначити, що чорноземи, як і глинисті і піщані ґрунти в чистому, не змішаному вигляді зустрічаються досить рідко. Зазвичай ґрунтові шари мають змішаний характер, з переважанням якогось окремого виду, на характеристики якого спираються садівники при здійсненні догляду. Цей фактор притаманний і чорноземам. Максимальна кількість саме чорнозему у представлених ґрунтових зразках, відібраних на садових ділянках, не перевищує 80%.

Чорнозем – це високопотенційний, чудовий ґрунтовий шар, що має особливу структуру, що нагадує зернисті грудки. Найчастіше він складається з біологічного гумусу, що є джерелом кальцію та калію, що відрізняється високою водопоглинаючою та вологовтримною здатністю, справедливо вважається найбільш оптимальним варіантом для вирощування на території України.

Основні характеристики чорнозему

1. Дихаючий грунт, що добре пропускає вологу, за рахунок наявності комкуватої структури.
2. Наявність гумусу, який не випаровується протягом 3-4 років.
3. Великий вміст кальцію, необхідне будь-якій рослині.
4. Маса корисних мікроелементів у вигляді заліза, азоту, сірки та фосфору.
5. Зазвичай нейтральна кислотність, що підходить усім рослинам.
6. Висока родючість.

Різновиди чорнозему

Експерти розрізняють п’ять видів чорнозему.

• Звичайний.На вигляд більш комковатий і вологоємний. Основні місця залягання – це всі види степових зон, поширених на території України.
• Південний. Відсоток вмісту гумусу трохи більше, ніж у стандартного. Зустрічається в степових районах південної частини країни, утворюється внаслідок припинення існування ковилових рослин.
• Типовий. Вважається збалансованим ґрунтом, утворюється на суглинках, луках, степах та в лісостепових смугах за рахунок відмирання різних трав’янистих культур та рослин.
• Опідзолений. Слабокислий грунт та малий відсоток перегною. Зустрічається у широколистяних та трав’янистих лісах.
• Вилужений. Підвищений вміст кальцію та магнію. Вилужений чорнозем зустрічається в лісостепових зонах і збагачується за рахунок відмирання та перепревання різних степових трав.

Поповнення поживного балансу (добрива)

Родючі чорноземи, як і інші ґрунти та ґрунти, що знаходяться довгий час в експлуатації потребують поповнення поживних речовин, які вони віддають рослинам на всьому періоді зростання. Точніше, чорноземні землі теж потребують періодичного підживлення. Добре відгукуються чорноземи на внесення органіки та засівання площ рослинами-сидеритами, що значно збагачує землю та живить. Чорноземи за своєю структурою вважаються важкими ґрунтами, тому для полегшення процесу розпушування найкраще додавати невелику кількість піску, або можливо торфу. Чорноземи бувають різноманітними за кислотністю, тому для кожного виду потрібне своє підживлення. Для відновлення необхідного балансу в кислий ґрунт додають вапняний розчин і деревну золу, слаболужний ґрунт вимагає підвищення кислотності.

Як визначити чорнозем?

На вигляд чорнозем дуже схожий на свіжий торф, перегній або гній. Але, при просушуванні на відкритому сонці, торф’яна куля обов’язково розсиплеться на дрібні фракції. Ком чорнозему залишиться таким же щільним за рахунок утримання вологи. Гній складається з екскрементів птахів і тварин, а перегній одержують із гною після процесу бродіння і перепревання, а також обробці гною впродовж певної кількості часу. Чорнозем – це родючий шар ґрунту, а перегноєм і гноєм удобрюють її для збільшення родючості. Торф’яні пласти, як і чорноземні шари, утворюються за рахунок розкладання та переперевання залишків рослин і відбуваються ці процеси в болотистих місцевостях, де основною рослиною є мох. Тому чорнозем утримує вологу, а торф’яні пласти добре пропускають її. Справжній чорнозем залишає на долоні чорний і жирний слід після сильного стиснення його грудки. Жирність і чорний колір – особливість гумусу, основного елементу чорнозему.

Що краще вирощувати на чорноземних ґрунтах?

Кращим ґрунтом для обробітку та вирощування, як овочевих, так і фруктових культур, а також злакових, пасльонових та бобових, чагарників та дерев визнаний чорнозем. Їм засипають майбутні газони, використовуючи як спеціальний рослинний ґрунтозміш, окультурюють земельні ділянки з великим вмістом глини, а також розбавляють землі зі слабкою дренажною системою для створення на них необхідного для рослини повітряно-водного стану.

Сьогодні саме чорнозем вважається найкращим ґрунтом для вирощування сільськогосподарських культур, на якому добре ростуть, цвітуть і плодоносять квіти, чагарники, дерева. Чорнозем – це садовий ґрунт, придатний як для садів та городів, так і для вирощування кімнатних рослин.