Монархія в сучасному світі: атавізм, традиція чи необхідність

Смерть королеви Великої Британії Єлизавети II викликала нову хвилю інтересу до монархії. Чи потрібна вона в сучасному суспільстві, чи це просто красива дорога традиція? До речі, вже у ХХІ столітті статус монархії втратили дві держави. 2001 року впав Ісламський Емірат Афганістан і була проголошена Ісламська Республіка Афганістан, а 2008-го – Королівство Непал, на місці якого з’явилася Федеративна Демократична Республіка.

«КП в Україні» з’ясовувала все про монархії світу.

Навіщо сьогодні потрібна монархія

На перший погляд, може здатися, що королі, султани та принци – це історичний атавізм у ХХI столітті. Але це не так. Монархія, у разі у Європі, є політичним інститутом, що забезпечує стабільність і політичну наступність, якщо вона обмежена конституційними рамками, які виключають зловживання владою, усувають монарха від реальної влади. У Європі ці умови зараз дотримані: загалом і загалом, нинішні монархії в Європі надійно вмонтовані у демократичні системи.

В Іспанії, наприклад, саме монархія дозволила без потрясінь та переворотів перейти від диктатури до демократії. У Нідерландах усі основні політичні сили визнають королівську родину, суперечки точаться лише навколо грошей, у які вона обходиться. І бюджет двору поступово скорочується. Крім цього, монархія – це традиція, це культура, це сполучний елемент, який поєднує весь народ, на що не здатний жоден окремий політик.

Король Іспанії Філіп VI та королева Іспанії Летиція з дочками Леонор та Софією. Іспанська монархія – наймолодша із сучасних. Фото: Andreas Rentz/Getty Images

Королі, султани і принци мають різну владу

Зараз у світі є 13 монархій у Європі, 13 – в Азії, три в Африці та дві в Океанії. Також є ще 15 країн Британської Співдружності, які формально визнають главою держави англійську королеву. Раніше вони входили до Британської імперії, але потім здобули незалежність. Королеву цих територіях представляє генерал-губернатор, який переважно виконує суто церемоніальні функції. До країн Співдружності відносяться, наприклад, Австралія, Нова Зеландія, Канада та ін.

У багатьох із цих країн є партії чи громадські організації, які виступають за скасування монархії, але вони, як правило, малопопулярні.

Всі монархії світу мають різний ступінь влади та вплив на події в країні та світову політику. Наприклад, досі, у ХХI столітті, ще існують абсолютні монархії, де вся повнота державної влади (законодавчої, виконавчої, судової, військової) перебуває у руках монарха. Це монархії Катару, Об’єднаних Арабських Еміратів та Оману.

На противагу такій формі правління у світі є конституційні парламентські монархії, де монарх не має значних владних повноважень порівняно з урядом і відіграє представницьку чи церемоніальну роль. Така форма правління існує в Самоа, Іспанії, Норвегії, Великій Британії, Люксембурзі, Андоррі, Нідерландах, Швеції, Бельгії, Данії, Бутані, Таїланді, Камбоджі, Японії, Лесото, Малайзії.

Король Саудівської Аравії Салман бін Абдель Азіз Аль Сауд – у назві держави прізвище імператора. Фото: Dan Kitwood/Getty Images

А чи не вибрати нам короля

У світі навіть є виборні монархії, коли новий монарх після припинення повноважень попереднього обирається парламентом, членами монаршої сім’ї чи іншим спеціальним органом чи прямим голосуванням громадян держави. Така форма правління існує у Мальтійському ордені.

Існує і проміжна форма – це конституційна дуалістична монархія, де влада монарха обмежена конституцією, але формально і фактично зберігає великі владні повноваження. Така форма правління існує у Ліхтенштейні, Марокко, Монако, Бахрейні, Йорданії, Есватині (колишній Свазіленд), Тонга, Кувейті.

Нарешті, у деяких країнах є звані традиційні монархії, де титул верховного правителя зберігається за керівниками окремих областей чи об’єднань. Наприклад, султанат Джокьякарта – це провінція в Індонезії з особливим статусом. А Маорійський королівський рух – це об’єднання корінного народу Нової Зеландії, який обирає верховного вождя. «Король маорі» немає юридичної влади у країні, проте грає значної ролі у житті.

До цих пір у світі ще збереглася теократична монархія, за якої необмежену вищу державну владу має головна посадова особа церкви. Така форма правління існує у Ватикані, Саудівській Аравії та Брунеї.

Король маорі Тухейтія Пакі (ліворуч) та Макау Аріки (праворуч) – юридичної влади монархи в країні не мають. Фото: Phil Walter/Getty Images

Цікаві факти про монархії світу

Найдавнішою у світі з нині існуючих є японська монархія, яка була встановлена у 660 році до н. е. а найдавніша в Європі – датська, яка веде свій відлік з 899 року.

У світі є три держави з монархічною формою правління, що мають назву, дану на честь правлячої династії. Йорданське Хашимітське Королівство (на честь Хашимітів), королівство Саудівська Аравія (династія Саудитів) та князівство Ліхтенштейн (володіння князів династії Ліхтенштейн).

Наймолодшою із сучасних монархій є іспанська. Після періоду Другої Іспанської республіки (1931-39 роки) країни встановилася диктатура. Формально Іспанія була знову оголошена королівством у 1947 році, але лише у 1975 році, після смерті диктатора Франка, король Хуан Карлос I зійшов на престол.

Найменшою монархією за кількістю підданих та площі територій є Ватикан, а найбільшою – країни Британської Співдружності.

Найбагатша монархія – Люксембург (ВВП – близько 116 тис. доларів на душу населення), найбідніша – Лесото (ВВП – близько 1,3 тис. доларів на душу населення).

В Андоррі правлять два монархи, які називаються князі-співправителі. Зараз це архієпископ Жоан Енрік Вівес-і-Сілісіа та президент Франції Емманюель Макрон.

Японська монархія вважається найдавнішою. Імператриця Масако (праворуч) та імператор Японії Нарухіто. Фото: Carl Court/Getty Images

Британська монархія у питаннях та відповідях

Британська королівська родина була і залишається в центрі уваги всього світу. Особливо зараз, після гучних скандалів навколо принца Гаррі та його дружини Меган Маркл і чуток, що королева Єлизавета II має намір передати корону.

Хто стане наступним королем Великої Британії? Які зобов’язання покладені на членів королівської родини?

І взагалі, чи впала популярність у королівстві ідеї монархії, внаслідок чого Єлизавета стане останньою королевою?

На ці запитання відповідає колишній народний депутат та член Міжнародного товариства шанувальників Вінстона Черчилля Володимир Куренной.

Відповіді можна прочитати у тексті, а можна подивитися відеоінтерв’ю на нашому YouTube-каналі.

“Пенсія” для королеви

Королева Великої Британії Єлизавета II не може вийти на пенсію – у неї немає такого права. Тому з імовірністю під 90% можна стверджувати, що в інший світ вона піде як діючий британський монарх.

Річ у тім, що такої традиції в історії британської монархії не існує, а ті, хто порушує традиції, входять у неформальний чорний список порушників табу. Тобто цей крок б’є по повазі до них з боку інших членів родини та підданих.

Єдиний варіант, за якого вона може померти королевою, проте вже “на відпочинку”, можливий в разі її важкої хвороби, внаслідок чого буде призначений регент, і ним стане її син принц Уельський Чарльз.

Що зміниться після смерті принца Філіпа?

Вже незабаром британська королівська родина планує зібратися на великий саміт – він має пройти незабаром після завершення трауру по герцогу Единбурзькому.

Усі старші члени королівської родини зберуться разом для обговорення майбутнього родини і перерозподілу повноважень і обов’язків – адже було дуже багато обов’язків, які виконував саме принц-консорт.

Наразі можна прогнозувати одне з рішень саміту: титул герцога Единбурзького перейде до принца Уельського. І це стане досить цікавим прецедентом – в одній особі буде сконцентровано два дуже важливих титули.

По-перше, це титул принца Уельського, який є уособленням патронату над Уельсом, а по друге – герцог Единбурзький, де-факто головний титул Шотландії, і тепер вони обидва зійдуться в одній особі.

Король Чарльз III

Імовірність того, що Чарльз не стане монархом, буде високою тільки у разі, якщо у нього будуть якісь проблеми зі здоров’ям. Проте, швидше за все, він почуватиметься добре – згадайте, як швидко він минулого року вилікувався від ковіду, лише за шість днів.

Інших перешкод між ним та короною після смерті Єлизавети II просто не буде.

Так, його старший син Вільям набагато популярніший, проте це не вибори прем’єр-міністра чи депутатів британського парламенту. Популярність має значення, але не є визначальною.

Тож принц Вільям зможе стати монархом лише після того, як піде його батько.

Шанси на те, що Чарльз сам відмовиться від корони, дуже невисокі.

Чи можуть політики вплинути на кандидатуру майбутнього монарха? Формально ні, хоча зрозуміло, що політики так чи інакше впливають на такі рішення.

Якби, наприклад, уряд і більшість у Палаті громад контролювала Лейбористська партія, то можна уявити, що вони стали б тиснути на двір, щоб змусити Чарльза продовжувати вирощувати рідкісні рослини у своєму маєтку Хайгроув. Але правлять консерватори – прихильники традицій, установ, інституцій, їхньої стабільності. І вся соціологія показує, що торі прийшли надовго.

До речі, вже зараз звертають увагу на цікавий факт. В історії Великої Британії скорочення абсолютизму монархів йшло поступово, але незворотно. Але були спроби деяких монархів повернути собі повну владу.

Обидва були представниками династії Стюартів, але головне, навколо чого вже зараз є багато спекуляцій – обидва носили ім’я Чарльз.

Тобто в історії Британії було два королі Чарльзи, які активно втручалися у політику. А Чарльзом III стане нинішній принц Уельський.

Як скандали вплинули на популярність монархії у Британії?

У британської монархії були різні часи, в тому числі дуже погані, коли популярність королівської родини падала, навіть до 55%.

Таке було через кризу після загибелі принцеси Діани (у 1997 році) – відбулося дуже велике падіння підтримки монархії суспільством, і особисто принца Чарльза, і навіть королеви Єлизавети.

Британці не сприйняли цей цілком американський формат дій молодят, і скандал вдарив по рейтингу саме Гаррі та Меган. Деякі британці навіть вимагають не пускати їх у країну та відібрати титули.

Таке покарання є можливим, але тільки за рішенням королеви.

Єлизавета II вирішила цього не робити.

Натомість рівень підтримки монархії на тлі цієї кризи лише зріс. Наразі 84% британців в тій чи іншій формі виступають за продовження монархічної форми правління, і тільки 14% – за республіканську. Це найнижчий показник підтримки республіканської ідеї у Британії за останні десятиріччя.

Скандал із Маркл навчив, що не завжди потрібно нервувати і кричати “Караул!” відразу після якоїсь події, навіть якщо вона виглядає катастрофою.

У Букінгемському палаці від самого початку були катастрофічні настрої, а виявилося, що все навпаки – більшість суспільства підтримала і королеву особисто, і інститут монархії.

Ким тепер є принц Гаррі?

Його титул, який залишається з ним – герцог Сассекський. Хоча принц із дружиною відмовилися від виконання обов’язків при дворі, але не від титулів.

До слова, коли Меган Маркл заявляла, що її сина Арчі лишили без титулу принца, то це є неправдою – він і не мав права на цей титул.

Арчі Гаррісон наразі не є принцом, але стане ним, щойно королем стане Чарльз.

Щоправда, для дітей Вільяма тут зробили виняток, як для родини найбільш імовірного спадкоємця престолу – вони отримали цей титул достроково та у винятковому порядку, за рішенням королеви.

Навіщо був потрібен цей скандал? Цілком імовірно, це просто питання практичної користі, адже принц має право на охорону за рахунок Палацу.

Прізвище для принців

Якщо відкинути усі регалії, то прізвище і принца Гаррі, і принца Вільяма – Уельс. Тобто це свідчить, що вони – діти принца Уельського.

Натомість син принца Гаррі вже носитиме родинне прізвище – Віндзор-Маунтбеттен.

Інша ситуація – з дітьми Вільяма: Джорджем, Шарлоттою та Луї. Вони мають прізвище, похідне від титулу їхнього батька – Кембриджі.

Якими іменами можна називати британських принців?

Писаних правил немає, проте у Британії (країні, яка не має конституції!) неписані правила стабільніші за писані.

Якщо брати старших членів королівської родини, то тут допустимими є декілька – до чотирьох імен, одне з яких має бути неодмінно пов’язане з представниками королівської родини.

Чи втручається монарх у політичні справи?

У королеви є право вето на певні закони, але, на відміну від вето американського президента, воно використовується не публічно.

Королева може сказати прем’єр-міністру: “Я не підпишу цей закон, тому що тут є помилки і деякі речі, які мене не влаштовують”. І якщо порахувати, стільки разів це вже відбулося, то виявиться, що королева Єлизавета за своє правління використала право вето більше разів, ніж усі післявоєнні американські президенти разом узяті.

Проте треба віддати належне – ці ветування не стосуються політичних питань. Як правило, вони стосуються приватної власності або податків на землю. Особливо коли це торкається інтересів вищої аристократії та королівської родини.

Чому монархи більше не накладають вето на політичні питання?

Монархи зрозуміли, що якщо вони хочуть довго правити, то їм не слід втручатися в політику. Вони – інститут стабільності держави, фундамент та символ.

Проте певні винятки все ж бувають. Наприклад, перед Brexit, навіть попри те, що сама королева жодним чином не коментувала це питання, в багатьох таблоїдах з’явилися повідомлення від джерел із Букінгемського палацу, де стверджувалося про підтримку ідеї виходу зі складу Євросоюзу. І що важливіше – жодних спростувань цих заяв потім не було.

Останнє – доказ того, наскільки впливовими є працівники апарату Палацу. Іноді кажуть, що головний секретар Букінгемського палацу за впливовістю поступається лише прем’єр-міністру. А інколи й не поступається.

Найслабше місце британської корони

Головна проблема – кількість членів королівської родини зростає, і контролювати всіх дедалі складніше.

Час від часу деякі члени родини так чи інакше завдають залпового пострілу по монархії. І йдеться не лише про скандали навколо Меган Маркл.

Найскандальнішою особою в королівській родині безумовно є принц Ендрю, середній син королеви.

Добре відомий скандал з американським віп-сутенером Джеффрі Епштайном, коли принца Ендрю звинуватили в тому, що він також користувався його послугами. Це був дуже серйозний скандал, який він додатково поглибив своїми інтерв’ю.

І тому існує неофіційне рішення, щоб герцог Йоркський Ендрю більше не виконував жодних публічних функцій. Де-факто він більше не бере участі у королівському служінні.

Чого британська монархія може навчити українську політику?

По-перше, розумінню того, що нам потрібно формувати власну еліту. Я не кажу про багатих і знаменитих людей, це не еліта.

Таких багато й у Британії, проте еліта – це зовсім інше.

По-друге, поваги до традицій. Мабуть, не до всіх – у нас багато непотрібних радянських традицій. Проте за роки незалежності у нас з’явилися і свої власні традиції, і їх треба цінувати.

І, нарешті, гнучкості. Політичному класу, суспільству, усім нам треба навчатися у британської монархії тому, як вона може підлаштовуватися під зміни світу і виживати.

Спілкувався Юрій Панченко,
відео Володимира Олійника,

“Європейська правда”

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.