Товщина літосфери під океанами становить від 5 до 100 км (максимальне значення на периферії океанів, мінімальне – під Серединно-океанічними хребтами), під материками – 25-200 км (максимум – під древніми платформами, мінімум – під порівняно молодими гірськими масивами, вулканічними дугами ).
4 зміни у цій версії очікують на перевірку. Стабільну версію було перевірено 3 липня 2019. Континента́льна земна́ кора́, материко́ва земна́ кора́ — земна кора материків, що складається з осадового, гранітного і базальтового шарів. Середня потужність 35—45 км, максимальна — до 75 км (під гірськими спорудами).
Товщина земної кори коливається від 5-10 км під океанами до 80 км – у найвищих горах на суходолі. Земна кора разом з верхньою частиною мантії до шару астеносфери утворює тверду оболонку Землі – літосферу. Отже, середня товщина літосфери становить 150-200 км.
Потужність континентальної кори під рівнинами становить 30 – 50 км, під горами — до 75 км. Потужність перехідної кори — 20 – 25 км, а океанічної кори — від 5 до 10 км.
Найтоншою є океанічна земна кора (від 4 до 10 км), а найпотужнішою — материкова (від 13 до 90 км). Земна кора переважно складається з твердих гірських порід. Виключення становлять привулканічні зони, де існують вогнища розплавлених порід (магма), що виливаються на поверхню у вигляді лави.
Типи земної кори Потужність континентальної кори в залежності від тектонічних умов становить від 25-45 км (на платформах) до 60-80 км (в областях гороутворення).
Земна кора є твердим утворенням товщиною 5—40 км, що становить 0,1—0,5 % радіуса Землі. Від мантії Землі відокремлена поверхнею Мохоровичича .