Про бабака (байбака) для дітей дошкільного та шкільного віку

Ця розповідь про бабака (байбака) для дітей дошкільного та шкільного віку . Прочитавши її дитина дізнається багато цікавого. Бабаки – це чималі й вельми своєрідні звірята. Заселяють високогірні луки Альп і Татр, цілинні ділянки степів Євразії, Північної Америки. В Україні збереглися лише в заповіднику Стрілецький степ на Луганщині. Довжина тіла досягає 60 см, хвоста – близько 16 см, маса – до 9 кг. Ці незграбні валькуваті тварини мають короткі лапи, озброєні міцними кігтями, пристосованими до риття ґрунту. Хутро бабака забарвлене в солом’яно- жовтий колір з бурим відтінком. Живуть бабаки великими постійними колоніями на відкритій місцевості. Для поселення риють глибокі нори, нагортаючи біля входу купи землі, часом заввишки до одного метра. Це – бабаковини. Глибина нори буває до 3м, підземні ходи – до 20м. У кінці нори міститься гніздова камера, вистелена сухою травою. Стелю гніздової камери бабаки старанно вимазують мокрою глиною, тому вона не обсипається.

Бабаки більшу частину свого життя проводять у норі. Виходять з неї тільки вранці та надвечір. Можуть видавати голосний свист. Бабаки грубої їжі не їдять, а споживають тільки ніжні стебла зернових рослин, квітки, молоді кореневища, баштанні культури. Цікаво знати: Бабак ніколи не з’їдає рослину повністю. На одній відгризає стеблину, на другій – листок чи квітку. Завдяки цьому рослинний покрив не страждає і не змінюється. Цим бабаки відрізняються від усіх інших гризунів. Восени звірятазалазять у свої нори, засипають входи в них землею і поринають у глибокий сон. Бабаки зимують сім’ями, іноді навіть по декілька родин в одній норі. Запасів їжі не роблять. На осінь вони накопичують у своєму тілі до одного кілограма чи більше жиру і за його рахунок живуть під час сну. Прокидаються в березні. Навколо основної нори на різній відстані бабаки влаштовують неглибокі тимчасові нори, в яких переховуються в разі небезпеки. Бабаки дуже обережні. Вилазячи з нори, звірок висовує голову і уважно оглядає все навколо. Лише пересвідчившись, що йому ніщо не загрожує, він вискакує з нори і стає стовпчиком на бабаковині. Знову сторожко роздивляється і тільки після цього віддаляється на значну відстань від родової нори і починає пастись. Навесні самиця приводить 3-6 бабаченят. Малюки народжуються не тільки голими та сліпими, а й дуже маленькими: вони важать у ІX) разів менше від матері. У травні малеча вже вилазить із нори. Бабаки – тварини мирні і навіть потішні. Люблять вовтузитися, гратися одне з іншим, особливо молоді. З сусідами уживаються добре. На третьому році життя бабаки лишають родову нору і риють власну. Вони вже дорослі.

Чому говорять «Спить, як бабак»?

«Спить, як бабак» – ця приказка справедлива: ці тварини проводять уві сні 9/10 свого життя. Сплять вони «глибоко», не просинаючись і навіть не перевертаючись на другий бік. Під час сну вдихають 2–3 рази на хвилину, а серце б’ється зі швидкістю 5–6 ударів на хвилину, тим часом як улітку воно робить 100–140 ударів на хвилину. Сплячих звірят можна брати у руки, термосити, однак розбудити їх неможливо.

Розповідь про бабака «Бобчик»

– Поглянь, Оленко, яке цікаве звірятко привіз тобі Сергій Іванович! – гукнули мені з вікна нашої квартири. Я стрімголов кинулась додому. На канапці лежав незнайомий звірок жовтувато-пісочного кольору з чорною підпалиною. Звірок був завбільшки з кішку. Він лежав на животі, випроставши передні лапки. – Що це за звірятко? Яке чудове! Як воно називається? Можна його взяти на руки? – Це бабак, а звуть його Бобчик, – сказав мені тато. – Він ручний. Піймали його ще маленьким; зараз йому три місяці. Можеш брати його, гратися з ним: він не кусається. Бабаки легко звикають до людини, навіть коли їх приручають і дорослішими. Радості моїй не було меж. Я відразу спустила Бобчика з канапки. Він став на задні лапи і обдивився навколо. У Бобчика була м’яка пухнаста шерсть. Приземкуватий і незграбний, на коротких лапках, він був дуже схожий на ведмежа. Опустившись на всі чотири лапи, Бобчик обережно підходив до стола, стільців, ставав дибки, обнюхуючи незнайомі предмети, знов опускався і неквапливо йшов далі. Так поступово, але досить швидко він вивчив усю квартиру. Потім під моїм столом знайшов кошик з м’якою підстилкою, де жив раніше білий щур, заліз у нього, зручно вмостився. Видно, хотів там відпочити, а може, й оселитися. Цілий день я носила Бобчика на руках, укладала його спати. З’ясувалося, що Бобчик дуже не любить, коли його кладуть на спину: він починає кричати й смішно дриґати лапами, ніби відганяючи когось, при цьому будь-що намагається перевернутися. Швидко збіг перший день мого знайомства з Бобчиком, а ввечері, поклавши його спати, я почала розпитувати старших про бабаків. – Ну, а що Бобчик їсть? Чим годувати його? – А ти придивися, що він полюбляє. – відповів тато. – На волі бабаки живляться дикими травами – їдять шавлію, вівсюг, пирій, дику конюшину, люцерну, польову березку. Бабаки не шкідливі, навпаки, навіть корисні: у них гарне, тепле хутро, особливо ж у сибірських бабаків; цінується також їхній жир: ним лікують худобу… …Бобчик спав часто й довго, надто за похмурої погоди, в м’якому, затишному місці. Уночі він укладався на батьковому ліжку, а вдень спав на канапці. Якщо його будили раніше, ніж звичайно, він дуже смішно потягався, виставляючи то одну передню лапу, то другу і випростуючи по черзі задні; смачно позіхав, показуючи свої гострі зуби та рожевий язичок. …Бобчик виявився великим ласуном: із задоволенням їв різні цукерки та печиво. Любив фрукти, а найбільше виноград та сливи; з овочів – свіжі огірки й помідори. Коли він їв щось соковите, то дуже смішно кректав, виказуючи цим особливе задоволення. З блюдця, припавши до підлоги, він їв тільки хліб з молоком, а все інше апетитно гриз, сидячи на задніх лапах і тримаючи поживу передніми. Якщо ж ми давали йому щось зовсім для нього неїстівне, наприклад смажене м’ясо, смажену картоплю чи рибу, він, понюхавши, сердито чхав кілька разів і відходив убік. Посидівши в задумі якийсь час, він знову підходив і наполегливо вимагав смачного. Дуже любив Бобчик соняшникове насіння і добре навчився його лущити, викидаючи лушпиння та виїдаючи зернятка…

Бабак

Баба́к (Marmota) — рід ссавців родини вивіркових (Sciuridae). Походження назви точно не встановлене, можливо, з тюркських мов (зокрема, тат. bajbak , первісно — ледар).

Зміст

Таксономія і характеристика

Рід налічує 14 сучасних видів, серед яких в Україні один — бабак степовий (Marmota bobak).

З-поміж видів родини бабаки мають найбільші розміри. Голова, тіло та кінцівки кремезні, хвіст короткий, вуха короткі й округлі. Передні кінцівки з міцними кігтями, призначеними для копання; на передніх кінцівках 4 пальці, на задніх 5. Різці міцні, їхня передня поверхня жовтувата. Волосяний покрив має різне забарвлення, часто це відтінок коричневого з прожилками чи плямами жовтого, білого або чорного.

Бабаки живляться рослинною їжею, зрідка безхребетними. Багато часу проводять у норах. Активні вдень. Набирають значні запаси жиру наприкінці літа, щоб використати їх під час тривалої зимової сплячки. Більшість бабаків є дуже соціальними тваринами.

Поширення та екологія

Шість видів поширені в Північній Америці, вісім — у Євразії. Більшість видів мешкає в регіонах із суворим кліматом. Бабаки живуть у багатьох екосистемах від низин до високогір’я, уникаючи густих лісів і болотистих місцевостей.

Чисельність більшості видів зменшилася через наступ сільського господарства й полювання заради м’яса й сала. Винятком є бабак лісовий (Marmota monax), який поширився завдяки вирубкам лісів. Три види бабака, згідно з даними Міжнародного союзу охорони природи, перебувають під загрозою зникнення — бабак ванкуверський (Marmota vancouverensis), бабак монгольський (Marmota sibirica) і бабак Мензбіра (Marmota menzbieri).

Додатково

У багатьох країнах світу, зокрема й в Україні, 2 лютого відзначають День бабака і прогнозують погоду за поведінкою цієї тварини. Традиція цього свята (англ. Groundhog Day ) зародилася 1886 у м. Панксатоні (штат Пенсильванія, США).

Однак прогнози погоди, засновані на спостереженнях за тваринами, робили ще у Стародавньому Римі (там будили їжаків). У Німеччині тваринами-провісниками вважали борсуків.

Найбільшої популярності святкування Дня бабака набуло з виходом на екрани в США кінокомедії «День бабака» (1993, режисер Г. Раміс).

Вважають, якщо після пробудження бабак повернеться до своєї нори, весна настане через 6 тижнів, якщо ні — весна буде ранньою й зима невдовзі закінчиться.

За даними метеорологів, точність прогнозів бабаків незначна (до 40 %). Але популярність свята не зменшується, цього дня відбуваються заходи у різних країнах, а святкування у м. Панксатоні відвідують тисячі туристів.

Література

1. Barash D. P. Marmots: Social Behavior and Ecology. Stanford : Stanford University Press, 1989. 368 p.
2. Ruf T., Arnold W. Mechanisms of Social Thermoregulation in Hibernating Alpine marmots (Marmota marmota) // Life in the Cold. Berlin : Springer, 2000. P. 81–94.
3. Species of the World: a Taxonomic and Geographic Reference : in 2 vol. / Ed. by D. E. Wilson, D. M. Reeder. Baltimore : Johns Hopkins University Press, 2005.
4. Bowers N., Kaufman K., Bowers R. Kaufman Field Guide to Mammals of North America. New York : Houghton Mifflin Harcourt, 2007. 352 p.
5. A Guide to the Mammals of China / Ed. by A. Smith, Y. Xie, R. Hoffmann et al. Princeton : Princeton University Press, 2008. 572 p.
6. The IUCN Red List of Threatened Species. URL: http://www.iucnredlist.org.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Харчук С. В. Бабак // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Бабак (дата звернення: 23.02.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.02.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів