Бобер

Бобер (лат. Castor fiber) є ссавцем, що належать до ряду гризунів. Сімейство бобрових включає в себе два види – звичайного європейського або річкового бобра і канадського бобра (Castor canadiensis). Обидва ці виду зовні дуже схожі. Бобер є другим за величиною в загоні гризунів.

Опис

У довжину ці тварини виростають до 1,2-1,3 м, хоча в середньому це приблизно 80-100 см. Вага ж у них близько 18-20 кг, але зустрічаються екземпляри до 29-32 кг. У природі бобри живуть від 10 до 18 років, а в неволі можуть існувати до 35 років.

У бобрів важке, приосадкувате тіло і потужний череп. Задні лапи у них набагато сильніше передніх. На пальцях лап є спеціальні плавальні перетинки, більш розвинені на задніх лапах і менш – на передніх. У бобрів сильні кігті.

Цікава у них і форма хвоста, що нагадує по виду весло довжиною до 30-35 сантиметрів і шириною до 13 сантиметрів. Хвіст позбавлений волосяного покриву по всій поверхні, крім підстави, зате покритий рогоподібними щитками, між якими трапляються рідкісні волосинки.

Очки у бобрів невеликі з Мигальна перетинками. У підстави потиличної кістки є округле заглиблення. Вуха незначно виступають з жорсткого хутра. Вони, як і ніздрі мають особливість замикатися під водою. Зуби у бобрів високі, коріння не мають і ростуть постійно. Різці відокремлені від решти ротової порожнини, тому з їх допомогою тварина може гризти навіть під водою.

У бобрів дуже красиве хутро, він одночасно і грубий, жорсткий і м’який, шовковистий. Колір, як правило, варіюється від світло-коричневого до темно-каштанового, ближче до чорного. Хвіст і лапи чорні. Линяють бобри раз на рік. Починається цей процес в кінці весни і може тривати аж до зими.

В області анального отвору розташовані парні залози, а також жировики. Там же знаходиться і боброва струмінь, за допомогою якої тварина виділяє секретну рідина з дуже сильним специфічним запахом. Секрет жировик призначений для інших бобрів і несе в собі інформацію про стать і вік, боброва ж струмінь слугує дороговказом про кордон поселення бобрів. Секрет цікавий ще й тим, що він унікальний для кожної особини, як відбитки пальців у людей.

Поширення і спосіб життя

Ареал проживання європейських бобрів в даний час не такий широкий, як це було в 19 столітті. На початку 20-го століття тварин інтенсивно винищували, що згодом призвело до того, що бобрів довелося штучно акліматизувати і реінтродуцірован.

На території Європи їх можна зустріти на Скандинавських островах, а також поблизу таких річок, як Рона, Ельба, Вісла і їх басейнів. Є він і в лісових масивах європейської частини Росії і Білорусі. Що стосується території Російської Федерації, то там бобра можна побачити в Північному Зауралля, іноді на річці Єнісеї в її верхів’ях, в районі озера Байкал, на Камчатці і в Хабаровському краї. Є він і в Томській області. Бобер також зустрічається в Монголії, в районі річок Урунгу і Бімен і на північному заході Китаю.

Селяться бобри уздовж повільних річок і на берегах озер і ставків. При цьому водоймище не повинен взимку промерзати до дна. Тварини добре пірнають і плавають. Сім’я бобрів налічує від 5 до 8 особин. Але можуть ці тварини жити і поодинці. Активність бобрів спостерігається зазвичай в темний час доби і в сутінках.

Живуть вони в норах, які ще називають хатками, вхід в які обов’язково знаходиться під водою. Повітря в хатку надходить через щілини в стелі. Сама хатка нагадує купу хмизу, скріпленого землею і мулом. Тварини ці дуже охайні. Їх житла не бувають засмічені ні їжею, ні відходами життєдіяльності.

Бобри харчуються виключно рослинною їжею. Звичайний їх раціон складають кора і пагони дерев, а також трав’янисті рослини. Воліють вони дерева м’яких порід, і саме в лісах з такими культурами вони і водяться. Як правило, це осика, береза, тополя і верба. З вільхи та дуба бобри роблять споруди, але в їжу їх не вживають. Люблять вони є жолуді. Їдять бобри багато, щодня здатні з’їдати до однієї п’ятої своєї ваги. В їх кишковому тракті присутня спеціальна мікрофлора, що дозволяє переварювати багату целюлозою їжу. Якщо боброві доводиться в харчуванні переходити зі звичних йому порід дерев на інші, то цей процес вимагає адаптації.

У теплий період року бобри більше поїдають трав’янисті рослини. А з приходом осені заготовляють деревину на зиму. Одне боброве сімейство заготовлює 60-70 кубів деревини.

Розмноження

Розмножуються бобри один раз на рік. Відбувається це з середини зими до її кінця. Спаровуються бобри під льодом.

Самка виношує дитинчат трохи більше 100 днів (105-107). Від однієї самки в квітні або травні народжується від 1 до 5-6 бобрят вагою трохи менше півкіло. До моменту народження на них є пушок. Бобрята з’являються напівзрячі. Через пару днів після народження дитинчата вже вчаться плавати, самка виштовхує їх на воду. До віку трьох місяців бобрята харчуються молоком матері, але вже в 3-4 тижні починають їсти листя та м’які стебла. До двох років діти живуть з батьками. Тільки до 2 років вони досягають статевої зрілості, і вже тоді відокремлюються від батьків.

Бобер або бібр: важливий гризун для екосистеми озер та річок

Бобер або бібр – великий напівводний гризун, відомий будівництвом дамб з палиць та листя. Боброва гребля є одним з найбільших природних див у світі тварин. Бобри змінюють навколишній ландшафт, щоб захиститися від хижаків, та роблять це з такою наполегливістю, що стали символом працьовитості.

Бобер – класифікація, види та наукова назва

Бобер – ссавець, що належить до ряду Мишоподібні (Muriformes), надряду Гризуни. Він є єдиним родом (Castor) у родині Боброві (Castoridae). До нього належать 2 сучасні види та 1 – вимерлий.

Типовим представником цього роду гризунів на теренах Європи є бобер річковий або європейський (Castor fiber). Його найближчий родич – канадський або американський бобер (Castor canadensis) мешкає на теренах Північної Америки. Головна різниця між цими двома видами – у відмінностях будови черепу та різній кількості хромосом.

Про існування ще двох, нині вимерлих видів бобрів відомо із вивчених скам’янілостей. Бобер каліфорнійський (Castor californicus) мешкав на заході Північної Америки та, ймовірно, вимер у якийсь момент плейстоцену.

Інший рід – гігантський бобер, ймовірно, вимер під час останнього льодовикового періоду. Довжина тіла в нього сягала до 2,4 м, а вага становила 90 кг.

Наукова назва цієї тварини – Castor походить з давньогрецької мови та є похідною від слова, що означає «деревина». Пов’язано це звісно з тим, що бобри дуже добре сточують дерева, створюючи на водоймах штучні дамби.

Англійська назва цього гризуна – «Beaver» походить з давньогерманської мови та має значення «коричневий», що є посиланням на типове забарвлення тварини. Схоже значення має й український варіант, який походить від праслов’янського слова зі значенням «бурий».

Цікавий факт! Бобер вперше з’являється в літописі скам’янілостей приблизно 10-12 млн. років тому в Німеччині. Він досяг Америки через Берингову протоку щонайменше 7 млн. років тому.

Як виглядає бобер? Опис тварини

На теренах Старого Світу бобер є найбільшим гризуном та займає друге місце за величиною в світі, поступаючись лише капібарі. Довжина тіла у європейського виду сягає 70-100 см, хвоста – 25-50 см, а вага – до 30 кг.

Канадський бобер виростає до 90-117 см, має довжину хвоста 20-25 см та вагу – 13-35 кг. Зазвичай самиці трохи більші за розміром та вагою, але інші ознаки статевого диморфізму відсутні.

Незалежно від виду, ці великі гризуни мають доволі потужне тіло та міцну шию, велику голову з короткими округлими вухами, перетинчасті лапи та великий плаский хвіст. Хутро у бобра водонепроникне та складається з двох шарів – м’якішого нижнього та більш захищеного жорсткого верхнього. Цікаво, що на задній лапці у цих тварин є спеціальний роздвоєний кіготь, що функціонує як гребінець та дозволяє чистити шерсть.

Густе довге хутро європейського бобра зазвичай блідо-коричневе або палеве. Проте деякі з цих тварин мають рудо-коричневу шерсть. Хутро у більшості канадських бобрів червонувате або чорно-коричневе.

Європейські та канадські бобри зовні дуже схожі. Проте певні помітні відмінності все ж є. Європейський бобер має менш округлу голову, вужчу морду та більш вузький хвіст, ніж канадський. Також ці види можна відрізнити за формою носових отворів. У канадського бобра вони квадратні, а у європейського – трикутні.

До уваги! Незважаючи на всі зусилля людей, 2 існуючі види бобрів не можуть бути схрещені, можливо, через те, що вони мають різну кількість хромосом (48 – у європейського виду та 40 – у канадського).

Риси пристосованості бобра

Ці гризуни мають цілий набір пристосувань, що дозволяють їм вижити в природному середовищі існування. Гострі зуби бобра збагачені мікроелементами та залізом, через що мають помаранчевий колір. Крім того, вони мають легкий вигин назад. Все це дозволяє бобру легко «рубати» зубами дерева, не пошкодивши при цьому свої зуби.

Великий плаский веслоподібний хвіст слугує для багатьох цілей. По-перше, в ньому бобер накопичує зайвий жир на зиму. По-друге, великий міцний хвіст слугує попередженням для інших, коли ці тварини плескають ним у воді або притискають до землі, жуючи дерева.

Коли бобер занурюється, його вуха, ніс, мигаюча перетинка (по суті, додаткова повіка) і губи закриті, тому вода не потрапляє в тіло. Рухаючись задніми лапами, що мають більш розвинені перетинки, ніж передні, ці гризуни можуть плавати у воді зі швидкістю приблизно 8 км/год.

Завдяки великим легеням та печінці бобер має значні запаси повітря та артеріальної крові під водою. Він здатний пірнати та не виходити подихати повітрям до 10-15 хвилин і при цьому пропливати до 750 м.

Поведінка та спосіб життя бобра

Бобри живуть невеликими родинними групами, приблизно з 8-ми тісно пов’язаних між собою особин. Вони разом добувають їжу, будують греблі та вирощують дитинчат.

Бобри – територіальні тварини, які дуже агресивно захищають свою ділянку від чужаків та хижаків. Вони мітять свої території, створюючи помітні купи бруду, приправлені виділеннями.

У разі загрози бобри ляскають хвостами по воді, що слугує попередженням для хижаків та сигналом для членів родини, які знаходяться поблизу. При особливій небезпеці вони тікають у воду та ховаються у своїх будиночках.

Нюх – невід’ємна частина навичок спілкування бобрів. Ці тварини виробляють касторієву олію на основі сечі зв своїх анальних залоз, що пахне мускусною ваніллю.

Вони використовують її з метою позначення території та ідентифікації інших бобрів. Також ці гризуни змащують цим маслом своє хутро, щоб зробити його водонепроникним.

Бобри зазвичай не використовують для спілкування між собою звуки. Проте вони можуть видавати тихий стогін, гарчання та шипіння. Найпоширеніша форма спілкування бобрів – плескання хвостом по поверхні води.

Бобрів рідко можна побачити вдень, за винятком сутінок. Практично все вони роблять вночі, коли у хижаків менше шансів їх помітити.

На відміну від багатьох інших ссавців, бобри не впадають в зимову сплячку. Натомість вони ретельно готуються до зими, створюючи запаси живу та їжі. У воді ці тварини доволі спритні, але на суші – досить незграбні.

До уваги! Бобри не становлять прямої небезпеки для людей, але їхні греблі можуть спричиняти повені в деяких житлових районах.

Греблі бобрів

Ці гризуни витрачають величезні ресурси на будівництво своєї фірмової греблі. Зазвичай вони будують її влітку або на початку осені, рубаючи зубами дерева та кущі, що потім транспортують у роті до місця своєї хатки.

Бобри складають палиці у напрямку течії води, а потім набивають їх травою та брудом. Щоразу, коли є витік, вони намагаються якнайшвидше ліквідувати його.

Головна мета греблі бобра – створення стійкого водного середовища, в якому ці гризуни можуть побудувати свою хатку. Остання слугує своєрідним острівцем-фортецею на воді.

Житло бобра має центральну камеру та два підводні входи, до яких хижаки не мають доступу. Якщо за якоїсь причини ці тварини не можуть або не хочуть будувати дамбу на воді, вони можуть осісти в барлозі на берегу водойми, куди є вихід із нори.

Греблі бобрів змінюють потік і рівень навколишньої води. Вони можуть його збільшити, що зменшує посухи та значно покращує життєздатність водно-болотних угідь. Проте, на жаль, бобер може стати й неприємністю, якщо випадково перегородить рукотворні струмки, що може спричинити небажані повені.

Цікавий факт! Найбільша боброва гребля, яка коли-небудь була помічена, сягала приблизно 800 м в довжину. Вона існувала на території парку Вуд-Баффало в канадській Альберті. Вчені вважають, що ця споруда створювалася кількома поколіннями бобрів.

Де живе бобер та яке його середовище існування?

Канадський бобер поширений на всьому північноамериканському континенті. Він зустрічається в Канаді, Сполучених Штатах та подекуди в Мексиці.

Крім того, цей вид бобрів був завезений на Вогняну Землю в Аргентині та до Фінляндії. Зазвичай канадські бобри живуть поблизу озер та струмків, де є підходяща їжа та будівельний матеріал.

Європейський або річковий бобер поширений на теренах Євразії. Ареал його розповсюдження охоплює частину Європи (включаючи Великобританію та Скандинавію) та Центральну Азію. Цей вид бобрів зустрічається виключно в прісноводних екосистемах: струмках, озерах, річках, ставках, оточених густими хвойними лісами та заростями чагарників.

У фауні Україні європейський бобер є єдиним представником підряду Бобровиді. Він мешкає майже на всіх річках країни, крім малих, що впадають безпосередньо до моря.

Цікавий факт! Канадський бобер є національною твариною-символом Канади та американського штату Орегон.

Що їсть бобер європейський та канадський?

Бобри – травоїдні тварини. Вони харчуються винятково рослинною їжею. Завдяки наявності у кишечнику спеціалізованих мікроорганізмів, бобри мають змогу легко розщеплювати та перетравлювати дуже міцну целюлозу з рослин.

Раціон цих травоїдних гризунів змінюється залежно від сезону. Навесні та влітку бобер харчується листям, травою, осокою та лататтям, корінням.

Восени та взимку він споживає переважно кору та деревні рослини. Євразійські бобри віддають перевагу річковим рослинам, таким як мирт, рогоз та латаття.

Щоб пережити найхолоднішу пору року, бобер може робити запаси їжі на зиму під своїм будиночком. Тоді, навіть якщо замерзне вода, він зможе без проблем дістатися до харчів.

Цікавий факт! Канадський бобер полюбляє тополю, бук, вільху, клен та осику. Він може створювати канали, що ведуть від джерела їжі до будинка. Щоденний раціон євразійського бобра становить 20% від його власної ваги.

Розмноження бобрів та тривалість життя

Бобри відомі як моногамні тварини, що створюють пару на все життя. Лише у випадку загибелі партнеру вони шукають іншого. Проте генетичне дослідження 2009 р. виявило, що бобри також можуть вступати в безладні короткочасні стосунки, коли є така можливість.

Ці гризуни спаровуються лише раз на рік, у період із січня-грудня по березень-травень у північному кліматі та з листопада по грудень – у більш теплому. Перед початком сезону розмноження самець будує дамку, яка слугує укриттям для вирощування дитинчат та зберігання їжі. Самиця створює у будиночку затишне місце із м’яким ліжком, де вона народить малят.

Вагітність триває приблизно 3 місяці, на світ з’являється від 1 до 3-4 бобренят. Малюки народжуються зі шерстю, з відкритими очима та здатністю плавати. Вони отримують базову освіту та захист від обох батьків, які навчають їх всьому, що пригодиться у дорослому житті.

Приблизно через 3 місяці після народження бобренята відлучаються від молока матері та починають їсти лише тверду їжу. Більшість молодих особин залишається з батьками протягом перших 2-х років життя. Вони допомагають у будівництві греблі та у догляді за наступним потомством.

Статевозрілими самці стають на 3-й рік життя, а самиці інколи ще на 2-му році. У дикій природі канадські бобри живуть приблизно від 10 до 20 років. Тривалість життя європейського бобра в природі сягає 7-8 років та 14-17 років – у неволі.

Хижаки та загрози для бобра

На канадських бобрів зазвичай полюють пуми та койоти, а європейські – нерідко стають здобиччю вовків та лисиць. Також на цих тварин можуть полювати росомахи, орли, рисі та інколи – навіть ведмеді.

Бобер історично був під загрозою через втрату середовища та полювання. Протягом багатьох століть на нього у величезних масштабах полювали заради хутра, м’яса та олії.

Торгівля бобровим хутром була невід’ємною частиною колоніальної економіки в Америці. У 19-му ст. тут виловлювали понад 150 тисяч бобрів на рік. Відтоді занепад торгівлю хутром усунув величезне джерело тиску на популяцію цих тварин, що дозволило їй відновитися.

Популяція бобра в світі

Обидва існуючі види бобрів вважаються такими, що викликають найменше занепокоєння. Популяція канадського бобра сягає від 6-ти до 12-ти млн. особин, а європейського – 1 млн.

На початку 20-го ст., після багатьох років інтенсивного полювання, бобер зник з багатьох ареалів колишнього розповсюдження. Чисельність європейського виду на той момент становила лише приблизно 1200 особин.

Із припиненням торгівлі хутром ситуація із популяцією цих тварин покращилась, але ще не повернулася до колишнього рівня. Значна заслуга у збільшенні чисельності річкових бобрів пов’язана із успішною реінтродукцією, здійсненою захисниками природи в Європі. Ще один фактор успіху в цьому пов’язаний із здатністю цих тварин адаптуватися до нових середовищ існування.

Наразі чимало країн, які втратили популяції бобрів, мають процвітаючу кількість цих гризунів. Приблизно 14 тисяч особин мешкає у Франції та близько 100 тисяч – у Німеччині. У 2018 р. європейські бобри повернулися до Італії, де були відсутні 500 років.

Проте деякі країни колишнього ареалу розповсюдження цих тварин так і не відновили своїх популяцій. Річкові бобри ще досі вважаються видом, що знаходиться під загрозою зникнення у Великобританії, Шотландії та більшій частині Азії.

Значення бобра в дикій природі

Бобер вважається ключовим видом. Тобто його існування життєво важливе для здорової екосистеми. По-перше, бобри сприяють покращенню водно-болотних угідь, які підтримують чималу кількість видів, включаючи водоплавних птахів та дрібних гризунів.

Видаляючи дерева, ці тварини сприяють відростанню густих чагарників, які забезпечують укриття для птахів та дрібних тварин. Крім того, очищені дерева також полегшують пересування лісних кажанів.

По-друге, боброві греблі покращують якість води, захоплюючи та фільтруючи осад. Це в свою чергу збільшує популяцію важливих видів риб (зокрема, лосося та форелі).

Таким чином бобри покращують екосистему озер та ставків та є ключовим видом у своєму середовищі існування. Їхні греблі створюють джерела їжі та води для інших тварин в екосистемі, а їхня діяльність з розчищення дерев сприяє росту здорових лісів.

Березень 2024

Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
1	2	3
4	5	6	7	8	9	10
11	12	13	14	15	16	17
18	19	20	21	22	23	24
25	26	27	28	29	30	31