Дрібний ставок глибокий ставок дрібний дощ

@ В а ша (йог о і т. д. ) ст а вка б и та див. б и тий.

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови – понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну “паспортну” (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База “антисуржика” містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс “Наголоси”, що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ – Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.

Завдання і тести до оповідань В. О. Сухомлинського

Над ставком росли дві верби. Все було дивляться у воду. Тихого ранку їхнє листячко ні ворухнеться, ні зашепотить. А коли на гілку сідала пташка, воно тремтіло. Верба й дивувалася: хто це прилетів?

Одного разу прийшов до ставка чоловік з сокирою. Підступив до однієї верби, замахнувся, рубонув. Полетіли тріски. Здригнулась верба, застогнала. А листочки тривожно й питають один одного:

Впала верба. Занімів ставок, мовчить очерет, закричала тужливо чайка. Сіра хмарина заступила сонце, і стало похмуро.

Лежить зрубана верба. А листочки перешіптуються та вербу питають:

Де цюкала сокира, там виступили сльози. Чисті, прозорі, вони падали на землю.

2. Одного разу до ставка прийшов:

а) здригнулася верба, застогнала;

4. Яка пташка тужливо закричала?

5. Лежить зрубана верба. А листочки перешіптуються та вербу питають:

б) – Чого це ми лежимо на землі?

6. Що виступило там, де вдарила сокира:

Відповіді: 1. б, 2. а, 3. а, б, 4. б, 5. б, 6. а.

Завдання: знайти речення, які зустрічаються в тексті.

1. Біля ставу росло багато дерев та кущів. –

2. Люди приходили до ставка, щоб відпочити. –

3. Одного разу прийшов до ставка чоловік із сокирою. +

4. Сіра хмарина заступила сонце. +

5. Вітер став сильнішати, почався дощ. –

6. Де цюкала сокира, там виступили сльози. +

Відломлена гілка

Уздовж алеї парку біг хлопчик. Був ясний весняний день, на деревах співали пташки, серед квітів літали барвисті метелики. Хлопчикові було весело. Він біг розмахуючи руками.

Уздовж алеї росли маленькі липки, їх недавно посадили. На гілочках зеленіли ніжні пахучі листочки. Хлопчик зривав їх і кидав собі під ноги. Потішався. От зупинився біля однієї липи. Та не листочок відірвав, а цілу гілочку відчахнув. Гілочка впала додолу. Хлопчик на хвильку зупинився, глянув на тремтячі листочки. Глянув і на липку. З північного боку зяяла ранка…

Хлопчикові стало жалко липки, та жалість у його серці жила недовго. Бо надворі був такий радісний сонячний день… Хлопчик переступив гілочку й побіг далі. Минуло багато-багато літ. Хлопчик виріс, став дорослий. І діти його повиростали.

Ось теплого весняного дня приходить він до того парку, де бігав колись малим пустотливим хлоп’ям. Уздовж алеї росли високі стрункі липи. Одна тільки була мовби з північного боку поранена. У неї ніби руки не було. Замість гілки – глибокий шрам.

Дідусь зупинився. Упізнав липу. Це він давно колись відчахнув гілочку. І ось тепер на високому стрункому дереві не було великої гілки. Менше листя зеленого, менше цвіту липового, менше співу бджолиного – бо він зламав гілочку. Менше й радості в світі.

Дідусь зітхнув. Він стояв на алеї, дивився на рівну доріжку, по якій біг маленький хлопчик.

1. Уздовж алеї парку бігли:

2. Які дерева росли уздовж алеї?

а) відчахнув гілочку з дерева;

4. Що побачив хлопчик через багато років, коли став дідусем?

а) відломлена гілка лежала на землі;

б) замість гілки на дереві був глибокий шрам.

6. Чи зрозумів дідусь свою помилку?

Відповіді: 1. б, 2. б, 3. а, 4. б, 5. б, 6. а.

Завдання: знайти речення, які зустрічаються в тексті.

1. Був ясний весняний день, на деревах співали пташки, серед квітів

2. Уздовж алеї росли маленькі липки, їх недавно посадили. +

3. Люди приходили і поливали молоденькі деревця. –

4. Сильний вітер зламав багато гілок з молодих дерев. –

5. Одна тільки була мовби з північного боку поранена. +

6. Дідусь зітхнув. +

Тільки живий красивий

Величезний красивий метелик сів на червону квітку канни. Махаон. Сів і ворушить крилами.

До Махаона підкрався хлопчик і спіймав його. Тріпочеться метелик, а вирватись не може. Хлопчик приколов його великою шпилькою до аркуша паперу. Крильця метелика й зів’яли.

Махаон мовчить. Хлопчик поклав аркуш з мертвим метеликом на підвіконня. За

кілька днів дивиться – крильця посохли і розсипались, по черевці повзають мурашки.

– Ні, він тільки живий красивий, – сказав засмучений хлопчик. – Коли крильця його тріпочуть на квітці канни, а не на папері.

а) приколов метелика шпилькою до аркуша паперу;

б) підкрався до метелика, щоб роздивитися його.

6. Який висновок зробив хлопчик?

а) – Метелик завжди красивий;

б) – Метелик тільки живий красивий.

Відповіді: 1. б, 2. а, 3. а, 4. б, 5. а, 6. б.

Завдання: знайти речення, які зустрічаються в тексті.

1. Величезний красивий метелик літав над трояндами. –

2. До Махаона підкрався хлопчик і спіймав його. +

3. Хлопчик почав роздивлятися метелика. –

4. Тріпочеться метелик, а вирватись не може. +

5. Хлопчик поклав аркуш із мертвим метеликом на підвіконня. +

6. Метелик більше ніколи не затріпоче крильцями. –

Зайчик під час завірюхи

Була холодна зима. Вранці світило сонце, а потім небо вкрилося хмарами. Повіяв вітер, пішов сніг. Почалася завірюха. Я пішов на подвір’я поглянути, як падає сніг. Ловив сніжинки й дивився: хто їх робить – такі красиві? Аж бачу – полем біжить маленький сірий зайчик, а над ним кружляє великий птах. Підбіг зайчик під копичку сіна та й заховався. Покрутився птах над сіном та й полетів собі.

А завірюха все дужчала: вітер свистів, завивав, виростали снігові замети. Підійшов я до сіна. Зайчик сховався в кубельці, сніг засипав його, тільки очі блищать. Дивиться на мене й ніби просить: не чіпай мене, хлопчику, мені так хочеться жити. Хочеться бігати в зеленому лузі, хочеться поїсти зеленої капустки.

Мені стало жаль зайчика. Я пішов додому.

Цілу ніч завивала хуртовина. Вранці я прокинувся і дивлюсь у вікно. Сяє сонце. Іду я до копички сіна. Ледве добрався через замети. Та зайчика під копичкою вже не було. Він вибрався із схованки і пострибав до лісу. Ось його слід. Гуляй, зайчику, в лісі. Як треба буде врятуватися від небезпеки, біжи до мене.

2. Якою стала погода під вечір:

б ) затихло, пішов дрібний сніжок.

а ) маленький сірий зайчик;

4. Зайчик прибіг і сховався під копною сіна:

6. Що трапилося із зайчиком вранці?

а ) він залишився сидіти під копною сіна;

б ) він вибрався із схованки і пострибав до лісу.

Відповіді: 1. б, 2. а, 3. а, 4. б, 5. б, 6. б.

Завдання: знайти речення, які зустрічаються в тексті.

1. Повіяв вітер, пішов сніг. +

2. Аж бачу – на полі бігають зайчата. –

3. Покрутився птах над сіном та й полетів собі. +

4. Тим часом завірюха вщухала. Затихло. –

5. Мені стало жаль зайчика. Я пішов додому. +

П’ять дубків

Дмитрик і Сергійко ходили з учителем до лісу. Вчитель викопав їм по три маленькі дубочки і сказав:

Приніс Дмитро. Викопав ямку посадив дубок. Узяв другий дубок, глянув і здало-

ся йому, що корінець кволий.

Викинув Дмитрик того дубка на дорогу.

Глянув на третій дубок. І здалося Дмитрикові, що гілочки на ньому слабкі.

Викинув Дмитрик і того дубка на дорогу.

А Сергійко посадив свої три дубки, виходить на дорогу, аж бачить: два саджанці у пилюці лежать. Підняв їх, посадив поруч із тими трьома дубками.

Поливає Сергійко дубки, ростуть вони, зеленіють.

А Дмитрик забув про свій дубок. Засохло маленьке деревце.

Минуло багато років. Стали Дмитро і Сергій дорослими людьми. У Дмитра вже синок є – Дмитрик, а в Сергія – Сергійко.

Питається якось Дмитрик у батька:

– Тату, чому біля Сергійкової хати росте п’ять дубків, а біля нашої жодного немає?

1. З ким ходили до лісу хлопчики? а) з дідусем; б) з учителем.

а) по 5 дубків; б) по 3 дубки. 3. Дмитрик посадив: а) 1 дубок; б) 3 дубки.

4. Сергійко знайшов дубки: а) на городі; б) на вулиці.

5. Сергійко посадив дубки: а) біля яблуні; б) поруч з трьома дубками.

6. Що запитав малий Дмитрик у батька: а) – Хто посадив дубки біля нашої хати? б) – Чому біля Сергійкової хати росте п’ять дубків, а біля нашої жодного немає?

Відповіді: 1. б, 2. б, 3. а, 4. б, 5. б, 6. б.

Завдання: знайти речення, які зустрічаються в тексті.

1. Дмитрик і Сергійко ходили з учителем до лісу. +

2. Дмитрик приніс додому дубки і посадив їх. –

3. І здалося Дмитрикові, що гілочки в нього слабкі. +

4. Поливає Сергійко дубки, ростуть вони, зеленіють. +

5. Зазеленіли дубки у хлопчиків. –

6. – Тату, чому біля Сергійкової хати росте п’ять дубів, а біля нашої

Юрко прийшов до школи з рогаткою. До уроків було ще чимало часу. Він сів під кущем бузку й став дивитися на горобців, що весело цвірінькали, плигаючи з гілки на гілку.

Враз усі горобці знялися й кудись полетіли. Залишився один. Він цвірінькав тихо й ласкаво. Потім став чистити дзьобиком пір’ячко.

Юрко націлився з рогатки й пустив у нього камінець. Камінець влучив у голівку. На листя бризнула кров, а тільце впало додолу.

Юркові стало страшно. «Невже це я зробив?» – подумалось йому.

Тут відчув, як хтось поклав йому руку на плече. Обернувся – Панас Іванович, учитель.

Панас Іванович відхилив гілку, і Юрко побачив на бузковій гілці горобине гніздо. З нього виглядало п’ятеро пташенят. Голі, безпомічні, вони жалібно пищали, роззявляючи дзьобики.

– Вони тепер лишилися без матері, – тихо сказав Панас Іванович. – А якби з твоєю мамою хтось таке вчинив…

Юрко стояв блідий і мовчазний.

– Ну, що ж, іди на урок, – зітхнув Панас Іванович. – Допомогти цим бідолашкам ніхто вже не зможе…

Уночі Юрко майже не спав. Йому ввижалися пташенятка, що роззявляли дзьобики й жалібно пищали, гукаючи матусю.

а) сів повторювати домашнє завдання;

б) сів під кущем бузку і став дивитися на горобців.

а) сиділи на гілці і весело цвірінькали;

б) весело цвірінькали, плигаючи з гілки на гілку.

а) націлився з рогатки і пустив камінець;

4. Що зробив Панас Іванович?

5. Що побачив Юрко на бузковій гілці?

б) майже не спав, йому ввижалися пташенята.

Відповіді: 1. б, 2. б, 3. а, 4. а, 5. а, 6. б.

Завдання: знайти речення, які зустрічаються в тексті.

1. Юрко прийшов до школи з друзями. –

2. Враз усі горобці знялися і кудись полетіли. +

3. На листя бризнула кров, а тільце впало додолу. +

4. Юрко впіймав горобчика і посадив його у клітку. –

5. Голі, безпомічні, вони жалібно пищали, роззявляючи дзьобики. +

6. Допомогти цим бідолашкам ніхто вже не зможе. +

Не забувай про джерело

– Бачите, діти, ось цей спалений сонцем пустир у долині? – питає учитель.

– Бачимо, – відповідають діти.

– Тож послухайте бувальщину. Ось тут, на місці цього пустиря, багато років тому був глибокий ставок – аж до села, що розкинулось ген під горою. Можна було випливти човном на середину й веслувати аж до он тих дубів, їх тоді там багато було, а тепер три лишилося, та й ті усихають… На березі верби росли. В лісі водились білки.

То старовинне козацьке село. Викопали ставок запорожці після битви під Жовтими Водами. І поселились на його березі. Та стали помічати, що ставок мулом заносить. Зійшлися селяни на сходку й ухвалили: кожен, хто скупався в ставку чи помилувався його красою, мусить набрати відро мулу й винести аж туди, за балку, й висипати в поле.

Люди й дотримувались цього розпорядку. Над ставом, на вербових кілках, висіли дерев’яні відра. Для дорослих чоловіків – великі, як половина нинішньої бочки. Для жінок, підлітків – менші. Для дітей – маленькі. Тільки той, що був у матері на руках, не платив працею за радість і задоволення.

Ставок ставав чистіший і глибший. Та ось хтозна звідки приїхала в село сім’я (батько, мати, четверо синів і дві дочки), яку прозвали Неприкаяними. Поселились вони на околиці, недалеко від ставка. І дорослі, й діти з весни до осені купалися в ставку, а за відра й не брались. Спочатку люди якось не звертали на те уваги. А потім стали помічати, що чимало підлітків так само роблять: купаються, а мулу не виносять.

Старі люди брались повчати молодь: «Що ж ви робите?» А підлітки їм:

– Раз Неприкаяним можна, то й нам не гріх.

Поганий приклад виявився перехідним. Багато підлітків, а потім і дорослих стали приходити купатися після смеркання, щоб ніхто не бачив…

Старі хитали головами, та вдіяти нічого не могли. Дерев’яні відра, що висіли на вербових кілках, розсохлись, розсипались, а потім зникли.

Кожному думалось: «На мій вік вистачить». Та ставок мілів, перетворювався на болото, заростав бур’яном.

Настав час, коли вода тут затримувалась тільки весною. А потім і того не стало.

Тільки спогад про нього зберігся.

Подумайте над цією бувальщиною, діти.

Напившись води, не забувай про джерело, з якого вода витікає.

1. Що було на місці пустиря? а) весела річка; б) глибокий ставок; в) безмежне море.

2. Скільки дубів залишилося? а) п’ять; б) три; в) сім.

3. Хто викопав ставок? а) запорожці після битви під Жовтими Водами; б) люди, які жили в селі; в) веселі дітлахи.

4. Що вирішили селяни на сходці? а) приходити до ставка кожного дня, щоб помилуватись його красою;

б) кожен, хто скупався у ставку, мусить набрати відро мулу й винести його аж за балку;

в) весело відпочивати на березі ставка.

5. Хто першим порушив угоду? а) старі люди; б) сім’я, яка приїхала жити до села; в) жінки та діти.

6. Що трапилося із ставком? а) залишився таким же красивим; б) трохи помілів; в) зовсім щез. Відповіді: 1. б, 2. б, 3. а, 4. б, 5. б, 6. в.

Завдання: знайти речення, які зустрічаються в тексті.

1. Ось тут, колись давно несла свої води красуня річка. –

2. На березі верби росли. У лісі водились білки. +

3. Ставок став чистіший і глибший. +

4. Зібрались люди на сходку і вирішили почистити ставок. –

5. Багато підлітків, а потім і дорослих стали приходити купатися

після смеркання, щоб ніхто не бачив. +

6. Напившись води, не забувай про джерело, з якого вода витікає. +