Олександр Захарченко: досьє і біографія

Народився 26 червня 1976 року. Дата смерті – 31 серпня 2018 року.

Дитинство та юність пройшли в Донецьку – тут він народився і виріс.
У його батьків різна національність. Батько, шахтар із тридцятип’ятирічним стажем – українець, мати – росіянка. Зараз вони проживають у Бахмуті (колишній Артемівськ).

Але не тільки виконувала роль рятувальника. Побоюючись за життя чоловіка, разом із ним із автоматом Калашникова в руках розправлялася з українськими військовими. Так звана Дружина і Мама вбивала українців, які відстоювали свободу своєї країни, навіть із ручного кулемета. Статистика убитих українців Гладковою пристойна.

Але на її рахунку не тільки смерті українських військових. На каналі ютуб є інформація, згідно з якою в переддень святкування нового 2018 року на непідконтрольній території України місцеві шахтарі, трактористи та російські найманці смертельно отруїлися горілкою, виробленої на підприємстві, контрольованому цивільною дружиною Захарченко Гладковою.
Журналіст Олексій Чібісов прокоментував ситуацію наступним чином: у новорічну ніч масово отруїлися російські військові та днровці. Бойовики померли від отруєння саме алкоголю, який виробляється на території ДНР. У страшних муках померли сорок чоловік.

Після закінчення донецької загальноосвітньої школи №4 вступив до технікуму промислової автоматики. З червоним дипломом закінчив донецький навчальний заклад.
Вищу освіта так і не отримав, оскільки не закінчив Донецький юридичний інститут МВС України, до якого вступив під час роботи на шахті.

Після закінчення технікуму, освоївши професію «техніка-електромеханіка шостого розряду», пішов працювати гірським електромеханіком на шахту.
Його нелегальний бізнес пов’язаний із вугільною галуззю. Був замішаний у розробках так званих «копанок». Торгував також курятиною. За неофіційними даними, деякий час працював у донецькій філії київського підприємства “Гаврилівські курчата”.

З початком військових дій на Донбасі створив невеличкий загін добровольців із семи чоловік, які захопили будівлю донецької міської адміністрації. Вони були озброєні. І вимагали від київської влади місцевого референдуму.

На чолі із Захарченко його загін стверджував, що не вірить Партії регіонів. І просив виконком надати допомогу в підготовці майбутнього референдуму.
Після протестів на сході країни до 7.07.2014 року очолював відділення харківської терористичної організації в Донецьку під назвою «Оплот». Керуючи екстремістською організацією в період Євромайдану заробив чималий капітал.

Потім був призначений на посаду військового коменданта Донецька. Після зайняв пост заступника міністра внутрішніх справ “ДНР”.
Неодноразово брав участь у боях у зонах конфлікту. Отримав поранення в руку.
22.07.2014 – командував атакою на селище в Шахтарському районі Донецької області під назвою Кожевня.

Дату 23.07.2014 р. прийнято вважати особливо важливою в житті ватажка банди. Він отримав військове звання майора.
7.08.2014 р. Захарченко стає послідовником Олександра Бородая, голови Ради Міністрів «Донецької Народної Республіки», який йде у відставку із займаної “посади”.

У листопаді 2014 року – глава самопроголошеної республіки, здобув перемогу на загальних виборах.
У прем’єра самопроголошеної «Донецької Народної Республіки» був один виступ за іншим перед жителями Донбасу. Він прийняв присягу. Брав участь у прес-конференції. Влаштовував онлайн-трансляцію.
Так, наприклад, конференція про програми підтримки жителів ДНР, про майбутні реформи, фонд із промовистою назвою «Єдиний Донбас» і положення “ДНР” у світі. Останній аспект особливо цікавий. За його словами, імідж республіки вже сформувався і закріпився. Але в західних лідерів склався помилковий образ того, що тут живуть терористи.

На його офіційному сайті раз у раз з’являється указ за указом «Про відзначення», «Про призначення», «Про повірку приладів обліку холодної та гарячої води» та інші укази.
Було створено Форум руху, який зібрав делегації людей із сімнадцяти районів так званої «Донецької Республіки». На заході «Шлях єдності» назвав основні пріоритети.

Йшлося про те, що необхідно піднімати економіку, а донецька земля повинна процвітати. Потім був концерт, виконання пісень для «справжніх чоловіків» російським поетом-актором Денисом Майдановим.
17.01.2015 р. Олександр Володимирович Захарченко запросив на зустріч президента України Петра Порошенка до будівлі аеропорту “Донецьк”, гарантуючи при цьому цілковиту безпеку. Стверджував, що той веде братовбивчу війну на Донбасі.

17.02.2015 р. отримав друге поранення: під Дебальцево був поранений у ногу.
У мережі Інтернет неодноразово з’являлася інформація про те, що ватажок Захарченко буде президентом. Між іншим, за життя він пропонував внести Януковича, Азарова, Клименко та Арбузова до списку «нев’їзних» у «ДНР».

Останнім часом контролював більшу частину ліквідних активів рідного міста й прилеглих територій. Його армія бойовиків кришувала супермаркети, торговельні центри, ресторани й кафе.

Звідки брав товар? На реалізацію у тепер уже реквізовані супермаркети поставляв крадені продукти з гуманітарної допомоги, що надається Російською Федерацією. У глави “ДНР” була ще одна ніша: він контролював контрабанду продовольства з території України.
Взявся і за ринок нафтопродуктів. Отримував прибуток шляхом контролю АЗС його найближчим оточенням. Вони формували цінову політику на паливо, маючи при цьому свою вигоду.

Ще чотири роки тому в так званого прем’єр-міністра зникла партія зброї, що поставляється російськими кураторами. І ті звинуватили в їх зникненні Захарченко. У зв’язку з тим, що кудись зник товар, що поставляється, йому свого часу навіть довелося перебувати під домашнім арештом.

1 червня 2018 року в мережі Інтернет ряд сепаратистських веб-порталів публікували інформацію про те, як глава “ДНР” вітав дітей та батьків зі святом. І обіцяв у День захисту дітей, що дорослі захистять їх від усіх проблем і негараздів.

Останні новини: 31 серпня 2018 року голова «ДНР» був убитий. Смерть терориста одних людей шокувала. У інших викликала радістний трепет. Про його загибель відомо те, що вбивство відбулося в донецькому ресторані «Сепар», куди він заходив разом із Олександром Тимофєєвим (позивний – Ташкент). Його всі побачили на похоронах Захарченко, які відбулися 2 вересня, із забинтованою головою.

Щоправда, спочатку деякі російські ЗМІ також повідомляли, що він загинув. Але виявилося, що важко поранений. Буквально за пару днів після поранення в голову вже зміг бути присутнім на похоронах ватажка бойовиків, якого ховали в закритій труні.

У «Сепар» вони прийшли, щоб справити поминки про естрадному співаку Йосипу Кобзону, який пішов із життя 30 серпня 2018 року. Все сталося дуже швидко – пролунав вибух. Захарченко отримав черепно-мозкову травму голови, несумісну з життям.
Як відомо, ресторан “Сепар” було відкрито буквально рік тому – в кінці 2017 року. Його власником вважали главу «ДНР», але офіційно заклад належав іншій людині. Ось чому кажуть, що до його вбивства той може бути причетний.

Спочатку Олександр Костенко став головним підозрюваним. Однак пізніше з’явилася інформація, що мішенню був зовсім не глава бандитського угруповання, а його «гаманець» Тимофєєв. А Захарченко нібито став випадковою жертвою.

Кому ж смерть ватажка бойовиків може бути вигідна? У ряді ЗМІ є інформація про те, що одним із найактивніших бізнесменів на окупованій території є колишній «гаманець» сім’ї Януковича. І, можливо, замах планувався на Тимофєєва через перерозподіл грошей та власність. Оскільки слідство не ведеться, з’ясувати справжню причину навряд чи вдасться.
Тим більше, що Кремель вже без суду й слідства знайшов винних у смерті Захарченко. Це нібито зробили українські диверсанти. Вибито зізнання з чотирьох місцевих осіб. Деякі джерела сурмлять про те, що вбивством «керувала рука США».

Але, як відомо, останнім часом невдоволення поведінкою і діями глави «ДНР» і Тимофєєва в Кремлі росло. Тож не виключено, що у вбивстві замішана російська сторона, якій вигідна смерть героя-терориста, як і деяких інших некерованих “героїв” – Гіві та Мотороли.
Зіграв свою роль і той факт, що останнім часом у Донецьку окупована територія нахабно і відкрито перетворювалася на власну приватну резервацію. У Путіна була своя думка із цього приводу і того, що ватажок бандитів відчував себе справжнім господарем донецьких земель.

Крім цього, донецькі диктатори останнім часом терпіли фіаско: контроль над Горлівкою було втрачено. І те, що Захарченко віддав наказ на знищення військової техніки ЗСУ не зіграло ніякої ролі.
Російські ЗМІ продовжують нагнітати ситуацію в «ДНР», відзначаючи, що після смерті ватажка бойовиків без вісті зникла не одна людина, а кудись поділися дев’ятнадцять осіб. Відзначають, що це якось пов’язано з Києвом.
Українська Служба безпеки перевіряла інформацію про смерть Захарченко. Вона підтвердилася.

Олександри Захарової – 57: Що і кому все життя доводила знаменита актриса

17 червня виповнюється 57 років відомій актрисі театру і кіно, народної артистки Росії Олександри Захарової. Вона давно звикла до того, що її скрізь представляють у першу чергу як дочка знаменитого батька – режисера Марка Захарова, хоча вона вже давно підтвердила свою професійну спроможність. Вона не любить, коли журналісти в черговий раз називають її «принцесою Ленкому» – принцесам не потрібно стільки працювати, щоб відвоювати своє місце під сонцем.

Олександра Захарова у фільмі *Будинок, який побудував Свіфт*, 1982 | Фото: kino-teatr.ru
Її шлях був зумовлений з народження – вона народилася в родині режисера і актриси, зростала за лаштунками і проводила кожне літо разом з батьками в гастрольних поїздках. Після того, як Захарова закінчила Щукінське училище, їй запропонували роботу відразу в 5 столичних театрах, але вона вибрала батьківський «Ленком», який з дитинства був її другим домом. Правда, перед тим, як прийняти його в трупу свого театру Марк Захаров провів таємне голосування і надав худраді право вирішувати, чи потрібна ця актриса театру. З упередженим ставленням до себе їй доводилося миритися все життя. Навіть однокурсники в свій час не хотіли з нею зближуватися, щоб це не було витлумачено як спроба звернути на себе увагу її знаменитого батька.

Актриса в молодості | Фото: biography-life.ru
Звичайно, вона все життя чула докори на свою адресу – мовляв, актрисою стала тільки завдяки батькові. У театрі її взяли не відразу. Однак заздрісники не знали про те, що Марк Захаров пред’являв до дочки більше вимог, ніж до іншим акторам. Його критика завжди була жорсткою і навіть жорстокою, Олександра часто плакала на репетиціях. Довгий час він випускав її на сцену тільки в масовках, і тільки після того, як режисер Гліб Панфілов довірив їй роль Офелії у виставі «Гамлет», де Олександра проявила себе як талановита актриса, батько почав давати їй головні ролі.

Олександра Захарова у фільмі *Формула кохання*, 1984 | Фото: culture.ru
Її кінодебют відбувся в 20 років – теж завдяки батькові. Олександра Захарова зіграла в його комедії «Будинок, який побудував Свіфт», а ще через 2 роки – у легендарній «Формулі любові», де створений нею образ чарівної дворової дівчата Фимка заслужив високі оцінки навіть найсуворіших кінокритиків. Але найбільше вона чекала і побоювалася вердикту свого батька, який завжди сумнівався в її акторських здібностях. Але на цей раз він був задоволений результатом.

Кадр з фільму *Формула кохання*, 1984 | Фото: kino-teatr.ru

Олександра Захарова у фільмі *Кримінальний талант*, 1988 | Фото: culture.ru
Всесоюзне визнання прийшло до неї трохи пізніше, коли у 26 років Захарова виконала головну роль у фільмі Сергія Ашкеназі «Кримінальний талант». Образ авантюристки, шахрайки і повії став для неї справжнім випробуванням, адже її героїня повинна була викликати у глядачів обурення і співчуття одночасно. До того ж починаюча актриса дуже переживала з приводу того, що її партнером по знімальному майданчику став визнаний метр кіно – Олексій Жарков, на тлі якого вона ризикувала загубитися.

Кадр з фільму *Кримінальний талант*, 1988 | Фото: domkino.tv
Однак всі побоювання і сумніви були марними. У цьому образі Олександра Захарова була настільки переконлива і органічна, що навіть справжні шахрайки брали її за свою. І знову найважливішу оцінку вона отримала від свого батька, який після цієї її роботи не поскупився на компліменти: «Для мене її участь в «Кримінальному таланті» було приємною несподіванкою. Абсолютно самостійна робота, без всякої допомоги з мого боку. Саша показала себе справжнім професіоналом… Після успіху картини жінки, які мають якщо не талантами, то здібностями і торгують з-під поли в підземних переходах, сприймали Олександру як свою і пропонували їй купувати зі знижкою дефіцитні в ту пору товари. Вона, безумовно, здобула визнання як актриса». Однак у 1990-е рр. в кінематографі вибухнула криза, Захарова майже перестала зніматися і зосередилася на театральних роботах.

Народна артистка Росії Олександра Захарова | Фото: kino-teatr.ru

Олександра Захарова, Олександр Абдулов у фільмі *Убити дракона*, 1988 | Фото: kino-teatr.ru
Коли їй у черговий раз задають питання про батька і його протекції в професії, Олександра Захарова відповідає, що купити визнання глядачів просто нереально – адже обдурити публіку можна лише один раз: «Якщо людина нічого не вміє, то все закінчиться дуже швидко. Що стосується зв’язків… Ну, по-перше, я, будучи дочкою режисера, перші десять років провела в масовці, і своє право на головні ролі мені довелося доводити довше і переконливіше, ніж багатьом моїм однокурсникам, чиї батьки не мають ніякого відношення до театру. По-друге, взяти хоча б Мішу Єфремова… якби сам Міша був бездарний, його розчавили б з ще більшою швидкістю, ніж якого-небудь самородка з Магнітогорська. Я взагалі не дуже розумію, чому ми так поважаємо династії лікарів, вчителів, металургів і з таким упередженням ставимося до династій акторським».

Кадр з фільму *Графиня*, 1991 | Фото: kino-teatr.ru

Народна артистка Росії Олександра Захарова | Фото: culture.ru

Олександра Захарова у виставі *Стрибуха* | Фото: 24smi.org
За її спиною досі шепочуться – адже вона задіяна в усіх виставах свого батька. Багато заздрісників і зараз, незважаючи на визнання публіки, продовжують називати її бездарної актрисою. Але вона вже давно навчилася не звертати уваги на ці пересуди – Олександра Захарова не приховує того, що головним суддею для неї завжди залишався глядач і, звичайно, її батько, і що доводити свою професійну спроможність вона продовжувала все життя. Актриса говорить, що найголовніше для неї те, що вона – дочка своїх батьків, і не заперечує того, що батько створив її як актрису.

Актриса з батьком, режисером Марком Захаровим | Фото: 24smi.org

Народна артистка Росії Олександра Захарова | Фото: culture.ru
В одному з інтерв’ю Олександра Захарова зізналася: «Звичайно, ми, артисти, грішники. Але я люблю артистів. Це така беззахисна професія! Така залежна професія. Неймовірна, несправедлива залежність від випадку! Тетяна Іванівна Пельтцер говорила: «99 відсотків випадку – і тільки 1 відсоток таланту». Пощастить – не пощастить. Ця професія калічить фізично і дуже морально калічить. Люди не витримують, спиваються. Я думаю, що в людині має бути дуже розвинений інтелект. Особливо в людині театру. Тому що тільки інтелект може витягнути з емоційної воронки: чаду радості чи відчаю». Напевно, це її завжди і рятувало…

Олександра Захарова у виставі *Вишневий сад* | Фото: 24smi.org

Народна артистка Росії Олександра Захарова | Фото: 24smi.org
Цей фільм досі називають її кращою кінороботою. «Кримінальний талант» 30 років потому: Як склалися долі акторів.