Як сказати по-людськи: п’ять чоловік чи п’ять людей?

Мовляв, якщо російською кажуть так, то українською має бути зовсім інакше. Такий підхід у кращому разі збіднює мову, у гіршому – призводить до курйозів, помилок, творення штучних словесних форм.

У ЗМІ за останні десятиліття вкоренилася неприродна форма «людей» з кількісними числівниками. Замість того, щоб казати й писати «150 чоловік», «тисяча чоловік», «п’ять чоловік», кажуть і пишуть: L«150 людей», L«тисяча людей», L«п’ять людей». Ще й знаходять пояснення: мовляв, не про чоловіків же йдеться, а загалом про людей… Крім того, російською правильно «семь человек», отже, українською має бути інакше – L«сім людей»…

Але так історично склалося, що слово «людина» (у множині «люди») в українській мові з кількісними числівниками не використовується. У цьому випадку вживаємо лише форму «чоловік», яка відмінна від «чоловіків» – на позначення осіб чоловічної статі («сто п’ять чоловік» і «сто п’ять чоловіків», «декілька чоловік» і «декілька чоловіків», «три чоловіка» і «три чоловіки»). Так само «чоловік» пишемо, коли переставляємо слова місцями, маючи на увазі приблизну кількість: «чоловік п’ять», «чоловік триста»). Без кількісного числівника форма родового відмінка множини «чоловік» не вживається.

Щодо неозначено-кількісних числівників, очевидно, з деякими з них можливі обидві форми: «кілька чоловік» і кілька людей» (так само з «декілька», «кільканадцять», «кількасот»), але тільки «людей» з «багато», «мало», «безліч».

Лише «людська» форма використовується зі збірними числівниками: двоє, п’ятеро, сімнадцятеро людей, а не Lчоловік (але «чоловіків», якщо йдеться про осіб чоловічної статі). А також із дробовими числівниками, та словами, що позначають масу людей («дві третини людей», «половина людей», «купа людей», «36% людей», «частина людей» тощо). З числівниками у множині (сотні, десятки, тисячі, мільйони, мільярди, а також дві сотні, три десятки, кілька десятків тощо) теж маємо писати й казати «людей», а не «чоловік».

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства

“Олені Кравець дали голос радянської системи”. Чому всі говорять про оперу “Ти (Романтика)”

Історія про трагедію Павла Тичини та поетів Розстріляного відродження, розказана під динамічну реп-начитку і хіп-хоп композиції, здається нішевим мистецьким проєктом. Однак в українських медіа реп-оперу “Ти (Романтика)” обговорюють вже три дні.

Від відгуків “це геніально” і порівнянь з бродвейськими мюзиклами до закидів в аматорстві і пафосі та навіть орфографічних помилках, – думки слухачів розділилися.

Утім, більшість погоджується, що головне – це поява такого культурного продукту і можливість його слухати та сперечатись.

“Ти (Романтика)” – це 18 пісень, об’єднаних одною сюжетною лінією, історією поетів Розстріляного відродження.

Музиканти записали альбом разом із Сергієм Жаданом, Євгенієм Яновичем, гуртами “Хейтспіч” і NAZVA та іншими митцями.

BBC Україна запитала експертів, чим так зачепив слухачів цей музичний альбом, а творців альбому, як проєкт народився і що вони думають про критику.

Паралелі з сучасністю

“Ми зовсім не очікували такої реакції і завжди розуміли, що альбом не збере мільйони переглядів, тому що українською літературою цікавляться не так багато людей”, – каже BBC Україна автор ідеї й текстів Олександр Хоменко.

Але лише за перші вихідні відео на ютубі подивились 150 тисяч разів, а фільм-пролог до альбому, який музиканти випустили за добу до релізу, в інстаграмі зібрав понад мільйон переглядів.

Як пояснюють і автори проєкту, й критики, “Ти (Романтика)” захоплює насамперед паралелями з сучасністю.

“У нас тут Володимир Сосюра служить у Третій штурмовій (відсилка до 3-го Гайдамацькому полку Армії УНР, в якому служив поет. – Ред.), Курбас – тримає “культурний фронт”, а Тичина – нагадує долю людини на окупованих”, пояснюють творці альбому.

Творці проєкту “МУР” – (зліва направо) Марія ОʼРайлі, Микола Шмундир, Соломія Козолуп, Олександр Хоменко й Віктор Ткаченко

Олександр Хоменко, який народився і вчився у Києві, розповідає, що поезією й поетами захоплювався ще зі школи.

Перші свої вистави він присвячував російським поетам, каже, тому, що у школі була жахлива вчителька літератури, і тепер він про це шкодує.

Усе змінилося 24 лютого. Ідея написати оперу про Розстріляне відродження народилася після того, як Хоменко провів місяць в окупації на Київщині, а потім повернувся до Києва і блукав його порожніми вулицями.

Він був вражений тим, як актуально лунали рядки українських письменників і поетів початку минулого століття.

Тоді й виник проєкт “МУР”, мета якого, як кажуть автори, протистояти російській агресії словом.

Разом з Олександром Хоменком над проєктом працюють композитор Віктор Ткаченко, дизайнерка Соломія Козолуп, а також Марія ОʼРайлі, Олександр Заїка і Микола Шмундир.

Проєкт вже випустив кілька освітніх відео про Лесю Українку, Василя Стуса, “Щедрик”.

Але найбільшу увагу привернула їхня остання робота – реп-опера про Розстріляне відродження.

“Розчарування у повітрі”

У центрі сюжету – трагедія Павла Тичини, йому присвячені цілих три треки з 18 у альбомі.

Історія починається з 1960-тих років, коли вже немолодий поет оглядається на своє минуле і міркує про те, за що його вважали зрадником, адже він вижив при тій владі, яка знищила багатьох інших поетів.

А потім слухач повертається у часи молодості Тичини – до визвольних змагань 1917-1921 років, його знайомства з поетами-сучасниками, його зради, коли він вступає у комуністичну партію, і репресій українських митців.

Назва альбому відсилає до новели Миколи Хвильового “Я (Романтика)“, в якій автор розчарований ідеалами революції.

“Розчарування відчувається сьогодні у повітрі. Ми розчаровані діями нашого політичного істеблішменту, корупційними скандалами”, – пояснює Хоменко.

Музику для проєкту написав композитор Віктор Ткаченко. Мелодії підбирали окремо до кожної історії.

“Ми намагалися відбивати стиль кожного письменника у мелодії, – каже автор проєкту. – Так у пісні про поета-футуриста Михайля Семенко можна почути авангардні урбаністичні звуки, а у треці про Леся Курбаса лунає класичний театральний інструмент – альт”.

Автор фото, Фейсбук Соля Козолуп

Дизайнерка проєкту Соля Козолуп поділилася фото творчого процесу

Але саме жанр реп-опери і мав передати ритм творів та життя поетів, каже Хоменко.

Він додає, що голоси для кожної пісні теж невипадкові, з кожним повʼязана особиста історія. Так, лідер гурту “Фіолет” Сергій Мартинюк нагадував автору своєю вдачею Миколу Хвильового.

Утім, найбільше обговорень і часом нарікань викликала участь у проєкті акторки “95 кварталу” Олени Кравець. Авторам закидали, що ведуча “Жіночого кварталу” не надто асоціюється з поетами Розстріляного відродження.

Але, як пояснює Хоменко, в опері їй запропонували стати “голосом системи, яка нищить поетів, і вона з цією роллю чудово справилася”.

За що критикують

Попри те, що більшості слухачів альбом сподобався, були й негативні відгуки.

Авторів критикували за помилки у пунктуації і наголосах, слабкі рими і погану начитку та плутаний сюжет, який складно зрозуміти тим, хто не в темі.

За словами Хоменка, з конструктивною критикою вони погоджуються, адже створити проєкт такого масштабу без помилок складно. Але обурення у них викликало звинувачення у порушенні авторських прав.

Поетка Любов Якимчук заявила, що частину цитат взяли з ігрового фільму про будинок “Слово”, який тільки має вийти у прокат.

Як пояснив BBC Україна Олександр Хоменко, він співпрацює з командою фільму і ще у грудні узгодив з продюсерами і правовласниками фільму використання цитат та отримав від них дозвіл.

Це підтвердив у коментарях і режисер фільму Тарас Томенко.

Якщо дивитися на цю роботу як на музичний альбом, тут звичайно є за що покритикувати, каже BBC Україна музичний оглядач Філ Пухарев.

“Тексти пісень не витримують порівняння з оригіналами, а рими часом передбачувані”, – каже Пухарев.

На його думку, музичне аранжування теж складно назвати великою композиторською роботою. “Це скоріше бітмейкерство, а не мелодії, не музика, яка б вирізнялась оригінальністю, композиторською думкою”.

Але, можливо, саме доступність форми й була задумом авторів, і вони це зробили “грамотно й стильно”, каже критик. “Це абсолютно правильний хід для того, щоб це слухали”.

У піснях є вдалі метафори і реперські “панчі”, каже Пухарев, але головний здобуток альбому – це його сучасне звучання.

“Коли у пісні про Сосюру “Третя рота” згадується Дебальцеве, у тебе мурашки по шкірі”, каже він.

Альбом не просто створений за мотивами біографій письменників, його авторам вдалося виписати історичні паралелі так, що ти відчуваєш, що вони дійсно римуються з нашими часами, підсумував Пухарев.

Грамотна популяризація

Літературознавець Ростислав Семків передусім відзначив новаторський формат і “яскравість ідеї” альбому.

“Комусь може не подобатись, які вірші відібрали автори, хтось звернув увагу на помилки, орфографічні й десь фактичні, але – це деталі. Головне, що такий твір зʼявився”, – пояснив він у коментарі BBC Україна.

Проєкт привернув увагу до трагедії, яка трапилася, яку треба пригадувати, і це хороший спосіб – пригадування.

На закиди деяких дописувачів про те, що у піснях подекуди лунає ненормативна лексика, Семків каже, що це реп-опера і виставляти претензії реперу, що він десь матюкнувся, просто смішно.

“Ми ж хочемо, щоб підлітки припинили слухати російський реп, тоді нам потрібні сильніші проєкти, які його виштовхнуть. І це така спроба”, – каже Семків.

З цією думкою погоджується експертка сучасного мистецтва Катя Тейлор.

За її словами, “Ти (Романтика)” – це спосіб популяризувати поезію і зробити її зрозумілою молоді, щоб вона зазвучала на домашніх вечірках, і люди переспівували і начитували пісні, а паралельно вивчали історію”.

“Це і є україномовна популярна культура, про яку ми мріяли приблизно з часів Винниченка”, – підсумувала Олеся Островська-Люта, директорка Мистецького Арсеналу.