Чим відрізняється юрист від адвоката, в чому різниця? Чим юрист відрізняється від адвоката – основні обов ‘язки та сфера діяльності

Люди часто задаються такими питаннями: “” Чим відрізняється юрист від адвоката? “”, “У чому різниця між їхніми обов ‘язками?” ” При появі життєвих обставин, коли необхідно звернутися до представників цих професій, доводитися розбиратися, хто потрібен в конкретній ситуації. У статті наведено визначення для обох професій, розглянуто сфери діяльності кожного з фахівців, а також проаналізовано, чим юрист відрізняється від адвоката.

Професія – юрист

Юрист – це фахівець у правовій галузі, який веде практичну діяльність. Також він розбирається в законах і їх вірному застосуванні. Для отримання освіти необхідно закінчити юридичний факультет вишу. Існують юристи із середньоспеціальною освітою, тобто ті, хто закінчив коледж. Таке навчання може обмежити кількість можливостей для роботи за фахом, але стане значущою перевагою для вступу до університету та набуття вищої юридичної освіти.

При навчанні на юридичному факультеті вибирається спеціалізація. Після цього більш поглиблено вивчається одна з областей юриспруденції: кримінальне, цивільне, міжнародне або державне право.

Професія – адвокат

Адвокат – фахівець, який надає допомогу юридичним і фізичним особам, у тому числі представляючи їхні інтереси і права в суді. Для отримання відповідного статусу юрист повинен скласти іспити.

Адвокат надає допомогу в таких напрямках:

1. Надання консультацій з юридичних питань, а також підготовка довідок.
2. Правильне оформлення документів.
3. Подання клієнта в держорганах.
4. Участь у процесі суду в якості повіреного або захисника.
5. Різна юридична допомога, дозволена законом.

Адвокат не може працювати юристом в організації або перебувати на державній службі. Він має право займатися різною творчою, науковою або викладацькою діяльністю. Адвокати надають послуги, відкриваючи індивідуальний кабінет або організовуючи адвокатське бюро в спільноті з іншими фахівцями.

Юрист чи адвокат? В чому різниця?

• Отримання професійного статусу. Людина стає юристом відразу після вручення документа про закінчену освіту. Для того щоб стати адвокатом, крім отримання юридичної освіти потрібно пропрацювати не менше двох років за фахом. Далі – скласти іспити на кваліфікацію та отримати позитивну відповідь про присвоєння адвокатського статусу від комісії з кваліфікації.
• Працевлаштування. Юрист може працювати за фахом у будь-якому місці, числитися в штабі організації або надавати разові послуги за договором. Адвокат, крім своєї професійної діяльності, має право працювати тільки викладачем і науковим співробітником, а також займатися творчістю.
• Різниця в трудовій діяльності – це ще одна відмінність юриста від адвоката. Дії першого більш вільні, адже йому не потрібно раз на рік підтверджувати свою кваліфікацію, а також надавати безкоштовну допомогу з юридичних питань. Адвокату ж необхідно робити все перераховане вище.
• Заробітна плата. Юрист повинен відраховувати стандартні податки зі своєї зарплати. Адвокат, крім цього, робить внески для потреб адвокатської палати, а також оплачує утримання кабінету або бюро. Зарплата юристів прописана в трудовому договорі, а адвокат отримує гроші за досягнутий результат.

Особливості найму фахівця

Визначаючись, до якого співробітника звернутися, необхідно насамперед зрозуміти, чим відрізняється юрист від адвоката. Адже існують нюанси, які можуть мати вирішальний вплив на вибір професіонала:

• Наявність адвокатської таємниці. Якщо юристу будуть погрожувати кримінальною відповідальністю за відмову від дачі свідчень, то йому доведеться розповісти всю інформацію про клієнта слідчому. Адвокат не може розголошувати відомостей про своїх клієнтів, оскільки вони становлять адвокатську таємницю.
• Витрати на оплату послуг фахівців. Працівникам підприємства, які уклали трудовий договір, компенсація на юридичні послуги не надається. А витрати на адвоката будуть компенсовані за рахунок сторони, що програла справу.

Результат справи

Зважившись на звернення за допомогою до професіонала, будь-яка людина хоче отримати повну інформацію у справі і стати перемогла стороною в судовому процесі. Для цього потрібно розібратися, в чому різниця між адвокатом і юристом при роботі з клієнтом:

• Зацікавленість у справі. Послуги юриста зазвичай оплачуються заздалегідь, тому результат справи ніяк не позначиться на його заробітку. Адвокат же зацікавлений у позитивному для клієнта результаті як матеріально, так і професійно. Адже програна справа погано позначиться на його репутації, а перемога замовника принесе успіх і йому.
• Відповідальність перед наймачем. У ситуації, коли клієнт незадоволений роботою адвоката, він може звернутися до суду, після чого буде порушено дисциплінарне слухання, яке може спричинити за собою вилучення ліцензії у фахівця. Якщо помилки робить юрист, то клієнт наймає іншого професіонала і звертається до суду. Це знижує ступінь професійної відповідальності даних фахівців.

Повноваження

У певних ситуаціях велику роль відіграють професійні можливості фахівців. Для цього необхідно зрозуміти, чим відрізняється юрист від адвоката, і допомогу якого роду кожен з них зможе надати.

1. Адвокат може бути повіреним у цивільних і кримінальних справах, тоді як у юриста є обмеження на кримінальні процеси.
2. У адвоката є право робити інформаційні запити в різні організації, включаючи державні. На ці вимоги відповідають в обов ‘язковому порядку. Юрист може здійснювати інформаційні запити тільки через суд.
3. Адвокат фіксує дані за матеріалами справи будь-якими засобами. У юриста є можливість придбати копію сторінок справи. Але він має право зробити це тільки з дозволу судді.

До кого ж звертатися?

Розуміючи, чим юрист відрізняється від адвоката, в різних ситуаціях слід звертатися до відповідних професіоналів залежно від їхніх повноважень. Адвокат необхідний у разі потреби в представнику у кримінальних справах. У цивільному процесі надати допомогу клієнту цілком здатний і юрист. Також він допоможе з приватизацією житла і підготовкою різних документів. При складанні договору міни, дарування, купівлі-продажу та позовної заяви немає різниці, до якого фахівця звертатися за допомогою, адже статус адвоката в цих справах не потрібен.

Знаючи, чим відрізняється юрист від адвоката, можна звернутися до потрібного фахівця. Слід пам ‘ятати, що професійна грамотність визначається не дипломом і накопиченими документами, а знаннями і отриманим досвідом. При виборі фахівця слід звернути увагу ще й на відгуки його клієнтів.

Головне, щоб людина була справжнім професіоналом у своїй справі і в питанні, конкретно цікавому клієнта, а також мала відповідні розцінки на послуги.

АДВОКАТ АБО ЮРИСТ, ЧИ Є РІЗНИЦЯ?

У світлі останніх реформ в Україні зовсім скоро це питання стане не актуальним і вже в недалекому майбутньому представляти інтереси клієнтів в суді з усіх питань зможе тільки адвокат.

Тому вже зараз, юристи, які поважають себе та цінують своїх клієнтів і репутацією, складають кваліфікаційний іспит та отримують свідоцтва адвоката, щоб продовжувати надавати якісну і повноцінну юридичну підтримку.

Що стосується кримінальних справ, тут без змін. Як і раніше представляти свого клієнта в кримінальних справах має право тільки адвокат.

ХТО З ЮРИСТІВ ЗАЛИШИТЬСЯ ЗА БОРТОМ?

Безумовно, є як прихильники даної реформи, так і її противники. Ті, хто так і не змирився з «монополією» адвокатів, продовжують апелювати статтею 59 Конституції України та правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 16 листопада 2000 р N 13-рп / 2000, де закріплено: “кожен є вільним у виборі захисника своїх прав “. Трактують ці положення виходячи з власних міркувань і зручності.

Але положення статті 59 Конституції України, слід розуміти, як право людини вибрати захисником своїх інтересів не будь-яку особу, а фахівця в галузі права, який відповідно до закону може надавати правову допомогу.

Звичайно, противниками «монополії» адвокатів є ті, хто з будь-яких причин не можуть здати іспит і отримати свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю. Ці юристи «залишаться за бортом», що, можливо, й на краще, адже на сьогоднішній день ринок надання юридичних послуг переповнений недоюристами, халтурниками і ледарями, що негативно впливає на репутацію всієї юридичної спільноти. Таким чином, можна сміливо говорити про те, що виживуть найсильніші юристи.

ЩО ПО ЧОМУ?

Ще одним з аргументів «проти» приводять значне подорожчання цін на юридичні послуги. Ну, тут можна сказати наступне: «якісне дешевим бути не може». Подорожчання цін на юридичні послуги, так само обумовлено чималим оподаткуванням адвокатської діяльності, обов’язковими внесками і відвідуванням адвокатом необхідних семінарів по підвищенню кваліфікації, які також є платними. Ніхто не буде працювати собі у збиток і адвокати не виняток. Хороші юристи та адвокати у всьому світі завжди коштували і коштують дорого. Що стосується приватних осіб, які не можуть оплатити послуги адвокатів, державою передбачено центри надання безоплатної як первинної, так і вторинної правової допомоги.

АДВОКАТИ ТА БІЗНЕС

Можна побачити і невизначеність власників бізнесу, які звикли мати юриста або цілий юридичний відділ в штаті свого підприємства. Невизначеність полягає в ряді питань, які вони собі ставлять: Що робити? Сприяти отриманню своїм юристом адвокатського свідоцтва або простіше прийняти в штат вже готового адвоката? Чи варто прощатися зі штатним юристом взагалі? Хто буде здійснювати юридичну підтримку діяльності мого підприємства? Хто буде відстоювати інтереси моєї компанії в суді?

Безумовно, в теперішніх реаліях обставини складаються так, що в разі наявності у підприємства на даний час, або в разі виникнення в майбутньому судових справ, силами штатних юристів, як це було раніше, – вже не обійтися.

Звідси, здавалося би, логічний висновок, що можна найняти в штат адвоката або нехай штатний юрист стане адвокатом, який і буде займатися судовими справами підприємства. Але не все так просто.

Згідно із положеннями Податкового кодексу України, незалежна професійна діяльність – це, в тому числі, і діяльність адвокатів, за умови, що такий адвокат не є працівником в межах такої незалежної професійної діяльності.

Фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, може бути найманим працівником у юридичної особи та/або фізичної особи – підприємця на посаді, яка не передбачає здійснення адвокатської діяльності.

Дана особа не може представляти свого роботодавця як адвокат. Також, в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в адвокатському бюро, або адвокатському об’єднанні, але не на підприємстві за умовами найму.

Такі висновки зробила державна фіскальна служба в індивідуальній податкової консультації в 2017 році.
При цьому, Рада адвокатів України вважає інакше. У своєму Рішенні № 54 від 07 квітня 2017 року «Про затвердження роз’яснення щодо деяких питань представництва адвокатом юридичної особи», закріпила, що адвокат має право представляти юридичну особу, у якої працює, за умови укладення окремого договору про правову допомогу. При укладенні такого договору, представництво інтересів юр.особи не вважається виконанням трудових обов’язків. За договором: адвокат зобов’язується надати правові послуги, а клієнт (юридична особа), – оплатити ці послуги і фактичні витрати. Тобто, якщо на підприємстві є адвокат, то йому, крім заробітної плати за щоденну загальну юридичну роботу, ще повинні оплатити правничі послуги і фактичні витрати за договором про правову допомогу.

Крім того, 15 грудня 2017 року набрали чинності нові процесуальні кодекси, які відобразили, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника, або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені на підставі закону, статуту, положення, або через представника. Іншими словами, штатний юрист чи адвокат може представляти інтереси підприємства, на якому працює, якщо буде членом його виконавчого органу.

Таким чином, для підприємств, які бажають мати адвокатів в штаті, ускладнюється процес документування таких відносин і з’являється додаткове матеріальне навантаження. До того ж, далеко не усі власники бізнесу будуть змінювати структуру свого підприємства, установчі документи і вводити у виконавчий орган штатного юриста або адвоката.

Тому багато підприємств вже зараз починають масово відмовлятися від великих відділів штатних юристів і звертатися до окремих юридичних компаній або адвокатських об’єднань.

Але при всьому вищесказаному, необхідно відзначити, що юридична компанія, адвокатське об’єднання не вороги штатному юристу підприємства. Юристи на підприємстві можуть вести основну юридичну роботу, яка стосується господарської діяльності: договірна робота, ведення внутрішнього документообігу і так далі, а більш складні чи затратні за часом питання передати на аутсорсинг юридичним компаніям, адвокатським об’єднанням, як це відбувається в Європейських країнах, куди наша країна, власне, і направляється.

Підводячи підсумок всьому, можна сказати, що будь-які зміни завжди спочатку викликають страх і почуття невизначеності, але якщо придивитися до змін більш детально – з них завжди можна отримати користь. Так, що будьте, уважні панове!

Виберіть зручний час і ми вам передзвонимо

У чому різниця між адвокатом та юристом? І чому це важливо

Рівня бакалавра мало, щоб стати адвокатом, нотаріусом, суддею або прокурором

У юристів є різні освітні рівні: молодший бакалавр, бакалавр і магістр. А з 2017 року в Україні скасовують рівень «спеціаліст». Дипломи спеціаліста, отримані до цього, прирівнюють до дипломів магістра.

Повна юридична освіта — це диплом магістра. Тому рівня бакалавра, який хоч і розглядають як автономний, недостатньо, щоб стати адвокатом, нотаріусом, суддею або прокурором. Та й щоб отримати юридичну посаду в державних організаціях та корпоративному секторі зазвичай теж потрібна повна вища освіта.

Про юристів, їхні повноваження та обмеження

Будь-хто, в кого є диплом про юридичну освіту, — юрист. Рівень знань магістра при цьому вище, ніж бакалавра. Але вони обидва можуть працювати у сфері юридичних послуг: консультувати, складати юридичні документи, представляти клієнтів у суді.

Індивідуальні послуги в галузі права може надавати фізична особа-підприємець (ФОП). Для такої юридичної практики ліцензія не потрібна (не плутати з адвокатським статусом).

Тому перевірка рівня кваліфікації «просто юриста» — це турбота клієнта й роботодавця. Якщо для вирішення службових завдань потрібні не стільки юридичні знання і навички, а організаторські компетенції та ділові зв’язки, то диплому звичайно не надають великого значення.

За дорученням від юридичної або фізичної особи юрист може здійснювати різні юридичні дії. Наприклад, представництво в суді, але тут важливо врахувати зростання обмежень адвокатської монополії.

Компетенція юриста, й особливо корпоративного (inhouse), не обов’язково поступається адвокатській. І тим більше, якщо він спеціалізується у галузях права, далеких від кримінального процесу

Inhouse-юрист працює в міжнародному приватному праві, господарському, договірному, патентному, податковому, банківському і корпоративному.

Юрист може скласти заяву (формуляр) при зверненні до Європейського суду з прав людини і представляти клієнта в суді, не будучи адвокатом. Українська адвокатська монополія не поширюється на правила ЄСПЛ. Але юрист повинен володіти мовою судочинства (англійською або французькою).

Про адвоката і те, чому не кожен може ним стати

Доступ до професії адвоката вимагає додаткової атестації й окремих практичних навичок у сфері правової допомоги.

Стати адвокатом може той, у кого є повна вища юридична освіта, мінімум 2 роки юридичного стажу після отримання диплома, відсутність судимостей і психіатричних протипоказань.

Адвокатами не можуть стати ті, в кого є не погашена або не знята судимість, хто обмежений у дієздатності, позбавлений права займатися адвокатською практикою, колишні адвокати, звільнені за корупційні порушення судді, прокурори, слідчі, нотаріуси та державні чиновники.

З метою запобігання корупції адвокатською діяльністю не можна займатися депутатам і чиновникам певного рангу, військовослужбовцям, нотаріусам і судовим експертам

Статус адвоката дає право займатися професійною юридичною практикою одноосібно (як самозайнята особа), у складі адвокатського бюро або об’єднання.

Що таке адвокатська таємниця

Будь-яка інформація, що стала відома адвокату або його персоналові (стажисту, помічнику адвоката) у зв’язку з дорученням клієнта, а також зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, зокрема на електронних носіях, — це адвокатська таємниця. Адвокат не може розголошувати її без згоди клієнта.

Тому ніхто не має права вимагати відомості, що становлять адвокатську таємницю. Заборонено залучати адвоката до конфіденційної співпраці під час проведення оперативно-розшукових чи слідчих дій, якщо ця співпраця може призвести до розкриття такої таємниці.

Що може адвокат і чого не може юрист

За законом, адвокат має широкі спеціальні права. Він може звертатися з адвокатськими запитами до органів державної влади та місцевого самоврядування, збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази, запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їхні копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб з їхньої згоди.

Адвокат має дотримуватися присяги та правил адвокатської етики, на вимогу клієнта надавати звіт про виконання послуг, повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів.

Адвокат не може займати у справі позицію всупереч волі клієнта, за винятком самообмови клієнта. Він не може відмовлятися від надання правової допомоги, крім встановлених випадків. Йому заборонено розголошувати персональні дані про клієнта (за винятком подачі інформації у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та розповсюдження знаряддям масового знищення).

Кожному заборонено перешкоджати адвокату, погрожувати відповідальністю, втручатися в правову позицію, діяльність і спілкування з клієнтом, ототожнювати адвоката з клієнтом

А проводити стосовно адвоката оперативно-розшукові або слідчі дії можна тільки за рішенням суду, винесеного за поданням генерального прокурора та інших осіб, визначених законом.

Тобто в статусу адвоката є ряд переваг у порівнянні зі звичайним юристом, хоча більшість з них прямо або опосередковано пов’язані з кримінальним судочинством.

Адвокатська монополія: що зміниться

Нещодавні зміни в Конституції надали адвокатам виняткові повноваження щодо представництва в суді та захисту від кримінального обвинувачення. Цим можуть займатися тільки адвокати, за винятком судового представництва.

Судове представництво – традиційне адвокатське заняття. Раніше конкуренцію некримінальним адвокатам складали звичайні юристи, зокрема значна армію inhouse-юристів. Але тепер останні змушені або залишити це поле діяльності, або стати адвокатами.

Монополію на судове представництво запровадять у кілька етапів:

• у Верховному Суді й судах касаційної інстанції – з 1 січня 2017
• у судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018
• в судах першої інстанції – з 1 січня 2019
• представництво органів державної влади та місцевого самоврядування в судах винятково адвокатами – з 1 січня 2020

Але навряд чи якість юридичної допомоги, яку надавали фахівці без адвокатської «корочки», значно підвищиться з її придбанням.

Та й адвокатський статус передбачає індивідуальну або групову діяльність із колегами по цеху. Але далеко не всі inhouse-юристи готові змінювати формат своєї зайнятості. Тому для багатьох «вимушених адвокатів» сьогодні актуальні питання переформатування діяльності, податкового статусу, оплати внесків та регулярного навчання.

Захист від кримінального обвинувачення — канонічна професійна територія адвокатури. Тільки адвокат може представляти інтереси клієнта як у суді, так і на досудових стадіях кримінального процесу (в органах поліції, прокуратури, СБУ, НАБУ)

Введення адвокатської монополії мотивують тим, що це має підвищити якість юридичних послуг, усунути непрофесіоналізм зі сфери правового захисту. Але будь-яка монополія призводить до зростання вартості послуг при відсутності помітних якісних змін.

Коли в суд можна без адвоката

Зміни до Конституції в частині адвокатської монополії залишили «віконце» для юристів і правозахисників, що не мають статусу адвоката.

Вони зможуть представляти клієнтів у судах по трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, на виборах і референдумах, у малозначних суперечках. Юристи представлятимуть малолітніх та неповнолітніх і тих, хто визнаний судом недієздатними або обмежено дієздатними.

При цьому для зазначених категорій спорів лише намічена, а не встановлена, можливість представництва в суді не-адвокатами (закріплюється окремим законом)

Але які спори законодавець із часом віднесе до малозначних, і чому права/інтереси малолітніх та недієздатних, які часто зачіпаються у майнових спорах, позначені в числі потенційно «неадвокатських» — невідомо. Адже оплату послуг адвокатів в останньому випадку держава може компенсувати як гарантовану правову допомогу.

Ніхто не скасовував й особисту участь та самозахист сторін у суді (крім гарантій мати адвоката у кримінальному процесі). Громадяни або керівник компанії як і раніше можуть самостійно відстоювати свою позицію в суді. Тільки відповідальність за незнання закону, можливу невдачу і додаткові витрати цілком залишається на них.