Цікаві факти про птахів та їхнє життя

Птахів відносять до класу теплокровних вищих хребетних тварин, які відкладають яйця. Вони мають чотири кінцівки, дві передні з яких – це крила, а нижні – використовуються для пересування (адже не всі вони вміють літати). Птахи населяють всю сухопутну територію нашої планети, в той час як їхні розмір, звички та особливості дуже залежать від умов та індивідуальних характеристик цих тварин.

Організму птахів притаманна температура 42-43 градуси за Цельсієм (це на 5-8 градусів більше, ніж в людини). А оскільки ці тварини ніколи не потіють, то більшість повітря, яке вони вдихають (близько 75%), використовується для охолодження.

Неймовірно, чи не так? Ловіть ще декілька цікавих фактів про птахів:

• Птахи дуже вміло використовують соціальні навички для забезпечення власних інтересів. Вони можуть не лише передавати один одному інформацію за допомогою візуального чи звукового сигналів, а й об’єднуватися в такі собі колективні гніздування, що, в свою чергу, допомагає захищатися від хижаків.
• Згідно однієї із теорій, сучасні птахи походять від тероподів (група динозаврів). Вчені вважають, що вони запозичили у своїх предків не лише будову скелета, а й луску, яка видозмінилася у пір’я. Якщо ж глянути на найнебезпечнішого птаха у світі – казуара – то це справжнісінький тобі динозавр. Хоча він і не літає, але його надміцні ноги із величезними кігтями можуть вбити жертву лише одним ударом.

• Чим більший птах, тим довша тривалість його життя. Найбільшими довгожителями серед птахів вважаються орли, грифи, шуліки та соколи – вони можуть жити понад сто років. Трохи менше – близько 40-70 років – живуть лелеки, зозулі, свійські гуси і журавлі. Найкоротше життя в граків, комароловок і колібрі – ці птахи не доживають до більше ніж 2 років.
• Найбільшим птахом, який коли-небудь зустрічали орнітологи, був епіорніс, що проживав на Мадагаскарі. Його зріст сягав до трьох метрів, а вага – близько 400 кг. Яйця такого птаха були набагато більші за страусині – 8-9 кг. На жаль, досить недавно, у 17 столітті, ці птахи повністю вимерли.
• Найрозумнішим птахом вважається зовсім не горобець (у якого найбільший мозок у співвідношенні із його вагою), а ворона новокаледонська. Вона навчилася майструвати “знаряддя праці” та використовувати їх для видобутку їжі. Так, ці ворони дістають з-під кори мурах за допомогою гачкуватих інструментів, зроблених із рослин.
• Чимало птахів, як і інших тварин, перебувають під загрозою зникнення. Щоби цього не допустити, їхня чисельність постійно контролюється, а життя та природне середовище охороняються державою. До Червоної Книги України занесені, зокрема, такі неймовірні птахи як лелека чорний, лебідь малий, пухівка, скопа та багато інших.
• Розміри найменшого у світі птаха не перевищують 6 сантиметрів у довжину (разом із дзьобом та хвостом!) при вазі всього лише 2 грами. І цей титул належить колібрі-бджілкам, що мешкають на Великих Антильських островах. Більше цікавих фактів про колібрі ви знайдете у нашій статті про цих дивовижних пташок.

• Значна частина пернатих тварин – хижаки. Для того, щоби вони могли вполювати свою жертву, природа наділила їх 3 гострими кігтями (по одному на кожен палець). У вирішальний момент під час полювання хижі птахи атакують здобич кігтями вперед, таким чином не залишаючи їй майже жодного шансу на порятунок.
• Птахів, що проживають в Україні, можна поділити на два види: зимуючі (або осілі) та перелітні птахи. Серед найвідоміших першого виду є такі як горобці, синиці, горлиці, ворони, снігурі, сороки тощо. До перелітних відносять гусей, шпаків, ластівок, зозуль та інших. До речі, перелітні птахи – дуже витривалі. Нерідко вони долають величезні відстані, шукаючи тимчасову домівку навіть на інших континентах.
• Ви ніколи не почуєте, як летить сова, адже ці птахи літають повністю безшумно. Хоча вони і не здатні рухати своїми очима, завдяки надзвичайно рухомій шиї, їхня голова повертається на цілих 270 градусів. До речі, не всі сови полюють за дрібними плазунами чи мишами, чимало з них можуть нападати на інші види сов, рибу, а також харчуватися рослинами.
• Ще одні цікаві птахи – сойки, які чудово переносять голодні зими завдяки своїй винахідливості. Річ у тім, що ці пернаті завчасно роблять заготовки із різних жолудів та горіхів. Одна пташка за осінь може зробити до 3 тисяч таких сховків! Але вражаюче й те, що сойки мають чудову пам’ять – протягом зими вони знаходять більшу частину своїх запасів.
• Птахи літають “ключами” не просто так. Така організація у формі клину в польоті допомагає птахам підтримувати один одного, адже кожен наступний птах потрапляє у повітряний потік переднього, що значно економить енергію та сили. Саме тому ватажок зграї, що летить першим, повинен бути найсильнішим, оскільки йому найважче.
• Зозулі – далеко не найкращі батьки, оскільки вони ніколи не піклуються про своїх пташенят, а яйця підкидають в гнізда інших птахів (до речі, пташенята зозулі нічим не кращі – вони виштовхують з гнізда інші яйця). Тим не менш, ці птахи дуже корисні, адже вони єдині, хто поїдає одних із найнебезпечніших шкідників лісу – волохатих гусениць.

• Канарки відіграли важливу роль у розвитку шахтарської промисловості. Оскільки ці птахи дуже чутливі до найменших доз газу, шахтарі брали їх із собою у клітках. Як тільки пташка ставала занепокоєною, або падала – це був знак про те, що повітря стало небезпечним і потрібно чимдуж вибиратися.
• Такі довгоногі птахи як лелеки чи фламінго використовують стояння на одній нозі задля збереження тепла організму. Оскільки їхні чималі ноги не покриті пір’ям – саме ця частина тіла втрачає найбільше тепла при сильних вітрах.

Це лише маленька часточка із того, що нам відомо про цих дивовижних пернатих тварин. Якщо ви хочете дізнатися більше про них і не тільки, підписуйтесь на нашу розсилку, щоби нічого не пропустити!

Моріс Метерлінк — Синій птах (аналіз, паспорт твору)

Тема. Розповідь про двох дітлахів – брата і сестру, які вирушили у подорож у пошуках Синього птаха – птаха щастя.

Ідея. Щастя насправді живе поруч, його не варто далеко шукати, а потрібно лише навчитися вміти бачити його; мандри допомагають зрозуміти й оцінити свій дім.

Проблеми. Сенс буття; всемогутність людини; духовний пошук людини; любов до життя; очікування дива.

Композиція і сюжет твору

П’єса складається з п’яти дій, дванадцяти картин, що є досить самостійними епізодами. Головні персонажі Тільтіль і Мітіль зустрічаються в символічних ситуаціях з алегоричними персонажами і проходять різні етапи духовного розвитку. Ці зустрічі збагачують досвід і виховують душу Тільтіля і Мітіль.

Події твору розпочинаються напередодні Різдва, коли стає можливим будь-яке диво. Тільтіль і Мітіль радіють чужому святу, дивлячись на сусідній багатий дім. Несподівано до брата й сестри завітала Фея і запропонувала вирушити на пошуки Синього птаха для її хворої онучки, яка хоче бути щасливою. Тільтіль і Мітіль погоджуються і з чарівним зеленим капелюшком Феї (який повертає зір людям, бо вони “осліпли і не бачать справжній світ навколо себе”) та чарівним діамантом (який відкриває істинну сутність – “душу” людей, предметів, тварин, стихій) вирушають на пошуки. Їх супроводжують Собака, Кіт, Цукор, Хліб, Вода, Вогонь, а також Душа Світла. Розвиток дії твору пов’язаний із мандрами різними Країнами.

Країна Спогадів – це країна тих, кого вже немає серед нас. Тут діти зустрічають своїх померлих Дідуся з Бабусею, братів і сестер. У спілкуванні з ними Тільтіль і Мітіль розмірковують про смисл і роль людської пам’яті. Автор нагадує читачам і глядачам про моральний обов’язок пам’ятати про тих, хто пішов у вічність.

Наступна зустріч відбувається у палаці Ночі (четверта картина). Там мешкають сили зла, охороняє двері в цей палац потвора без очей – Мовчання. Тільтіль мужньо переборює страх, відчиняє двері і викриває всі таємниці Ночі. Найбільша з них – велика істина – мільйони синіх птахів.

Далі діти потрапляють до Лісу (п’ята картина), де зустрічаються з душами дерев і тварин. Мешканці світу природи теж не хочуть віддавати Синього птаха – “велику таємницю речей і щастя”, вони опираються. Але діти знову перемагають, бо людина є володарем природи.

У шостій картині діти отримують наказ від Феї вирушити на цвинтар. Там (сьома картина), охоплені страхом, Тільтіль і Мітіль побачили, як із розкритих могил повільно виростають “цілі снопи квітів”, встає зоря, почули, як прокидаються птахи й наповнюють простір гімном Сонцю і Життю. Ця символічна картина змушує замислитися над поняттями вічності.

Попереду юних мандрівників чекає небезпечна країна – Сади Блаженства. Про це їх попереджає Душа Світла (восьма картина). Блаженства підступніші й небезпечніші, ніж найбільші Нещастя.

Наступна знакова зустріч відбувається у Царстві Майбутнього (десята картина), де живуть ще не народжені діти, безліч майбутніх винахідників і поетів, тих, що виростять на Землі чудові плоди, принесуть людям невідоме світло, знищать несправедливість. Очам Тільтіля і Мітіль відкривається цей світ незвичайного, бо вони чисті душею, їм будувати майбутнє, їм передавати найкращий досвід прийдешнім поколінням.

Одинадцята картина “Прощання” не менш символічна, ніж попередні. Упродовж року Тільтіль і Мітіль зі своїми супутниками мандрували світом, однак так і не знайшли Синього птаха. Птах із Країни Спогадів почорнів, птах із Країни Майбутнього став червоним, птахи з Палацу Ночі померли, а в лісі спіймати птаха не вдалося… Можливо, він зовсім не існує або змінює колір, як тільки його саджають у клітку? З такими думками діти повертаються додому і, прокинувшись уранці, помічають, що все навколо змінилося, стало кращим. Насправді змінилися вони.

Сусідці, дуже схожій на Фею, Тільтіль подарував для хворої онуки свою сіру горличку, і птах став синім. Коли дівчинка одужала, Синій птах вирвався з її рук і полетів геть. Тільтіль обіцяє відшукати його й повернути. З цим проханням він звертається і до глядачів, прагнучи їх теж залучити до пошуків щастя.

Експозиція. Тільтіль і Мітіль у ніч перед Різдвом виглядають у вікно і спостерігають за веселощами дітей з багатої сім’ї. Діти мріють теж жити у достатку.

Зав’язка. Прихід до дитячої кімнати старої сусідки, яка перетворюється на Фею, її розповідь про хвору онуку, прохання знайти Синього птаха.

Розвиток дії. Подорож дітей чарівною країною, зустріч з іншими героями.

Кульмінація. Брат і сестра повертаються додому і розуміють, що щастя – зовсім близько. Діти по-новому дивляться на свій дім і батьків.

Розв’язка. Зустріч дітей з сусідською дівчинкою, яка одужала. Горлиця тікає з рук Тільтіля і дівчинки.