У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Фактично, нікчемний правочин (договір) це такий, що ніколи і не укладався.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).
Таким чином, саме відсутність у договорі істотних умов тягне визнання його неукладеним. Згідно із ч. 2 ст.
Якщо предметом договору буде неправомiрна дiя, тобто незаконна, то такий договiр визнається недiйсним. Договір вважається дійсним при дотриманні таких умов: законнiсть дiї; волевиявлення сторiн; дотримання встановленої законом форми договору; правоздатнiсть i дiєздатнiсть сторiн.
Нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом і для якого визнання його недійсності судом не потрібне. Наприклад, ст. 1107 ЦК передбачено, що у випадку недотримання письмової форми договору про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності такий договір уважається нікчемним.
У питаннях визнання договорів недійсними насамперед слід керуватися гл. 16 ЦК (ст. 202–236) і ст. 208 ГК. Крім того, можна скористатися роз’ясненнями ВГСУ про визнання правочинів недійсними, які наведено в постанові від 29.05.13 р. № 11, а також Пленуму Верховного Суду, викладеними в …