Редька: вирощування з насіння на городі, сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 05 лютого 2019 Перша редакція: 05 лютого 2016 🕒 10 хвилин 👀 29610 разів 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за редькою
• Рослина редька – опис
• Посадка редьки у відкритий ґрунт
  • Коли садити редьку в ґрунт
  • Ґрунт для редьки
  • Як садити редьку у відкритий ґрунт
  • Посадка зимових сортів редьки
  • Як виростити редьку
  • Полив редьки
  • Підживлення редьки
  • Обробка редьки

  Рослина редька (лат. Raphanus) належить до невеликого роду трав’янистих однорічників і багаторічників родини Капустяні, або Хрестоцвіті, що зростають у дикому вигляді в Європі і в азійських районах із помірним кліматом. Як овоч редька вирощується з давніх-давен. Сьогодні культивують вид, відомий під назвою редька посівна (Raphanus sativus), який у дикій природі не зустрічається.

  Як садити редьку посівну, як поливати редьку, чим удобрювати редьку, чим обробити редьку, уражену захворюваннями або шкідливими комахами, коли викопувати редьку, як зберігати редьку – про все це і про багато іншого підеться в цій статті.

  Посадка й догляд за редькою

  • Посадка: посів насіння ранніх сортів у відкритий ґрунт – після 25 квітня, посів насіння пізніх сортів – у середині червня.
  • Ґрунт: родючий, вологий, багатий на перегній суглинок слабколужної або нейтральної реакції. Кислі ґрунти перед посівом вапнують.
  • Полив: регулярний: ранні сорти поливають один раз на тиждень, пізні – рідше, всього – 3-4 рази за сезон. Витрата води – 10-12 л на кожен м² грядки.
  • Підживлення: за потреби ранні сорти підживлюють 2 рази азотними добривами: у стадії розгортання сім’ядольних листків і через тиждень після першого підживлення. Пізні сорти вимагають щотижневого підживлення поперемінно азотними добривами та повними мінеральними комплексами. Припиняють підживлення тижні за три до збору врожаю.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: хрестоцвіті блішки, капустяні та городні совки, капустяні мухи, капустяні молі та білявки, стеблові нематоди та дротяники.
  • Хвороби: чорна ніжка, кила, повстяна хвороба, борошниста роса, пероноспороз, біла гниль, біль.

  Рослина редька – опис

  Корінь у редьки потовщений, але іноді, як у олійного різновиду, тонкий. Забарвлення кореня, який формується у перший рік росту, може бути білим, рожевим, червоним, зеленим, фіолетовим або чорним, але м’якоть коренеплоду незмінно білого кольору. Листя ліровидне, перисто-роздільне, іноді цільне з великою верхньою лопаттю і 2-6 парами бічних лопатей. Квітки рожеві, фіолетові або білі, плоди-стручки роздуті, широкі, голі або вкриті жорсткою щетиною. Вирощують редьку для вживання в їжу в період браку вітамінів: вона збуджує апетит, покращує травлення, прискорює метаболічні процеси. Широко застосовують редьку в народній медицині.

  Посадка редьки у відкритий ґрунт

  Коли садити редьку в ґрунт

  Редька – рослина холодостійка, сходи проростають при температурі 3-5 ºC і здатні знести похолодання до 3-4 ºC. Дорослі рослини нормально витримують заморозки до -5-6 ºC. Сіють редьку в ґрунт навесні і влітку – все залежить від сорту рослини. Ранні сорти сіють відразу після 25 квітня, а ті сорти, які вирощують для зимового зберігання, сіють у середині червня.

  Ґрунт для редьки

  Найкращий ґрунт для редьки – родючі, вологі, багаті на перегній суглинки, нейтральні або слабколужні. Кислі ґрунти доведеться вапнувати. Найкращими сусідами для редьки вважаються редис і ріпа, а гарними попередниками – бобові культури (горох, квасоля, соя, сочевиця, арахіс і боби), а також огірок, помідори, гарбуз, цибуля, салат, кабачок, патисон, кріп, баклажан, кукурудза і перець. Саме під попередників редьки і бажано вносити органічні добрива. Не висаджуйте редьку на ділянці, де росли хрін, капуста, крес-салат, турнепс, морква, буряк, ріпа, редиска і редька.

  Вирощування редьки з насіння слід проводити після перекопування ділянки восени, спочатку ґрунт лущать на невелику глибину, а через невеликий проміжок часу видаляють бур’яни, що з’явилися, перекопуванням на глибину штиха лопати з одночасним внесенням по відру компосту або перегною і по півлітровій банці деревної золи на кожен м².

  Як садити редьку у відкритий ґрунт

  Посадка редьки в ґрунт починається з підготовки посівного матеріалу: насіння редьки калібрують за величиною і вагою в розчині 50 г солі в 1 л води за допомогою решета з двоміліметровими отворами. Насіння, що залишилися в решеті, ретельно промивають водою і замочують на добу в розчині 0,2 г марганцівки в 1 л води.

  У грядці роблять борозни завглибшки до 2 см на відстані близько 35 см одна від одної і розкладають у них по 3 насінини з інтервалом у 8 см між гніздами, після чого присипають борозни землею й ущільнюють її. Якщо ґрунт недостатньо вологий, полийте грядку після посадки. Сходи можуть з’явитися вже за тиждень.

  Посадка зимових сортів редьки

  Посів у ґрунт зимових сортів редьки здійснюється за тим же принципом і в тому самому порядку, що і посів ранніх сортів, відмінність лише в тому, що ділянку під посів пізніх сортів готують навесні, а не з осені, і відстань між гніздами насіння має бути більшою – близько 15 см.

  Догляд за редькою

  Як виростити редьку

  Редька належить до невибагливих культур, тому вирощування редьки у відкритому ґрунті вас не обтяжить. Вам доведеться поливати грядку, проріджувати рослини водночас із розпушуванням ґрунту і прополюванням бур’янистої трави, а також проводити підживлення. Уперше проріджування сходів здійснюють після відростання у сходів одного-двох листків, залишаючи між ними дистанцію 6-7 см, друге проріджування проводять через 3-4 тижні після першого.

  Міжряддя на ділянці розпушують 3-4 рази за сезон: перший раз на глибину 4 см, другий раз на 8 см, а третій і четвертий – на глибину 10-12 см.

  Полив редьки

  Зволоження редьки весняного посіву здійснюють регулярно один раз на тиждень, зимові сорти поливають рідше – 3-4 рази за сезон. Редька потребує великої кількості вологи: на кожен м² виливають по 10-12 л води. Головне в зволоженні грядок із редькою – регулярність, оскільки рясні поливання після тривалої посухи призводять до того, що редька розтріскується. Від недостатнього поливу корінь редьки стає дерев’яним і майже неїстівним. Допоможе зберегти вологу в ґрунті і скоротити кількість поливань мульчування ділянки.

  Підживлення редьки

  За вегетаційний період за необхідності підживлення ранньої редьки проводять двічі: уперше, коли у сіянців розгорнеться сім’ядольне листя, а вдруге через тиждень. З огляду на короткий період дозрівання ранніх сортів удобрення редьки проводиться тільки азотними добривами – вапняно-аміачною або натрієвою селітрою в концентрації 0,2 %. Пізні сорти редьки підживлюють щотижня розчином повного мінерального добрива, розчинивши у відрі води 60 г суперфосфату, 20 г сечовини і 15 г хлористого кальцію й витрачаючи одне відро розчину на 20 м рядка. Однак оскільки рослині азот необхідний у великих кількостях, то чергуйте комплексні підживлення з виключно азотними. За три тижні до збирання врожаю внесення добрив припиняють. Ніколи не використовуйте в якості добрива для редьки гній, оскільки це призводить згодом до розгалуження коренеплодів.

  Шкідники і хвороби редьки

  Найчастіше редька зазнає зараження килою, мозаїкою капусти, повстяною хворобою, борошнистою росою, пероноспорозом, білою гниллю, чорною ніжкою і біллю.

  Кила – грибкова хвороба, через яку на коренях утворюються веретеновидні або кулясті нарости, що з часом буріють і загнивають. Уражені рослини відстають у рості і в’януть.

  Мозаїка капусти проявляється малюнком на листовій пластині, стяганням жилок і деформацією листя. Пізніше навколо головних жилок листя виникає темно-зелена облямівка, листя вкривається білястими некротичними плямами.

  Повстяна хвороба, або червона гниль виглядає як бурі і лілові плями на коренеплодах, потім на місці цих плям утворюються темні склероції грибка. Прогресує захворювання при дуже високій температурі і вологості повітря.

  Борошниста роса вкриває наземні частини рослини сірувато-білим нальотом, що з часом набуває бурого кольору. Уражені листки деформуються і засихають, рослини відстають у розвитку.

  Пероноспороз, або несправжня борошниста роса виглядає як хлоротичні цятки на верхній стороні листової пластини, що поступово стають жовтими і маслянистими, а потім буріють, і під ними, на споді листка з’являється брудно-фіолетовий наліт.

  При захворюванні чорною ніжкою нижня частина розетки листя і верх коренеплоду стають тонкими, м’якими, вкриваючись грибницею.

  Біла гниль знебарвлює уражені тканини, вони стають водянистими і вкриваються міцелієм, схожим на вату.

  При ураженні білями наземні частини рослини ніби вкриваються олійною фарбою, потім хворі тканини буріють і засихають. Листки, на яких утворюються скупчення спор грибка, викривлюються і вкриваються здуттями.

  Із комах найнебезпечніші для редьки хрестоцвіті блішки, городня і капустяна совки, капустяна муха, капустяна білявка, капустяна міль, дротяники і стеблові нематоди.

  Хрестоцвіта блішка зовсім не блоха, а дрібний жук-листоїд із задніми скакальними, як у коника, ногами, здатний знищити молоді сходи хрестоцвітих культур, сильно пошкоджуючи листя рослин.

  Гусінь совок і капустяної білявки виїдає м’якоть листя, а личинки капустяної мухи гризуть коренеплоди редьки, від чого ті гниють.

  Личинки нематод, харчуючись соком рослин, викликають викривлення і відставання в рості.

  Дротяники харчуються не тільки листям редьки, а й коренеплодами.

  Обробка редьки

  Із грибковими хворобами (килою, білями, гнилями, борошнистою росою, чорною ніжкою і пероноспорозом) борються обробкою рослин мідьвмісними препаратами (бордоською рідиною, мідним купоросом, хлорокисом міді). Як обробити редьку цими препаратами, ви прочитаєте в інструкції, що додається. З мозаїкою впоратися не вийде, оскільки від неї ліків ще не придумали, але захворілі екземпляри потрібно негайно видаляти з ділянки і спалювати, доки хвороба не перекинулася на сусідні рослини. Що ж до комах-шкідників, то їх знищують інсектицидами, які можна знайти в будь-якому спеціалізованому магазині або відділі. Однак найкраще, що ви можете зробити для захисту городу від хвороб і шкідників, це проводити передпосівну обробку ґрунту і насіння, дотримуватися агротехніки культури і правил сівозміни.

  Збирання та зберігання редьки

  Ранні сорти редьки збирають улітку, вибірково, коли коренеплід досягне 3-4 см у діаметрі. Ці сорти не годяться для зберігання – їх вирощують виключно заради їжі, тому покладіть ранню редьку в холодильник, де вона зможе перебувати до трьох тижнів. При кімнатній температурі ранні сорти редьки зберігаються не більше 10 днів.

  Збір урожаю редьки зимових сортів здійснюють восени, у другій половині вересня, перед настанням перших холодів. Викопавши коренеплід, струсіть із нього землю, обірвіть дрібні корінці, акуратно зріжте бадилля біля самого коренеплоду, намагаючись його не пошкодити, і дайте редьці трохи просохнути, а потім потримайте її кілька днів у темному прохолодному місці. Якщо ви заготовлюєте пізню редьку на зиму, складіть її в ящики з вентиляційними отворами і пересипте піском, як моркву або буряк. Кожен шар піску повинен бути завтовшки до 4 см. Найкраще зберігати редьку в погребі з температурою близько 2-3 ºC і вологістю повітря близько 90 %. У таких умовах пізні сорти редьки, такі, як Зимова кругла біла або Зимова кругла чорна, можуть зберігатися до весни.

  Види і сорти редьки

  У рамках виду редька посівна розрізняються такі різновиди:

  • редька чорна – за смаковими якостями цей підвид програє іншим різновидам, однак він має найцінніші цілющі властивості;
  • редька японська, або дайкон – велика біла редька, досягає іноді 60 см у довжину при діаметрі 10-15 см. Вона невибаглива, смачна і корисна: сто грамів коренеплоду містить 40 % добової норми вітаміну C. Цей різновид редьки багатий також на клітковину, бета-каротин, фолієву кислоту, калій, залізо, селен і йод. Найкращі сорти: Саша, Дракон, Дубинушка, Японський білий довгий;
  • редька олійна – холодостійка, тіньовитривала, вологолюбна і врожайна однорічна рослина. Квітки у редьки олійної біло-фіолетові, найкращий час для посадки – червень або липень;
  • зелена узбецька редька, корисна майже настільки ж, як і чорна, але її смак набагато ніжніший і приємніший. Зелена редька багата на каротин, вітаміни, фітонциди, калій, фосфор, натрій, сірку, кальцій і ефірні олії;
  • редька китайська, або маргеланська, або лоба – соковиті і щільні коренеплоди округлої або подовженої форми, які зберігаються гірше за європейські сорти редьки. Це салатний різновид, сорти якого розрізняються за кольором: вони можуть бути рожевими, червоними, бузково-фіолетовими, світло- або темно-зеленими, проте верх головок однакового насичено-зеленого кольору у всіх сортів. М’якоть цієї редьки не гостра і не гірка. Найпопулярніші сорти: Ладушка, Господарочка, Сварник, Зарево.

  Але оскільки в наших кліматичних умовах найкраще росте редька європейських сортів, пропонуємо вашій увазі опис найпопулярніших із них. Отже, найкращі сорти редьки для відкритого ґрунту:

  • Зимова кругла біла – середньостиглий урожайний сорт із білими коренеплодами округло-плоскої або округло-овальної форми, вагою до 400 г із білою, соковитою, твердою м’якоттю середньогострого смаку;
  • Зимова кругла чорна – один із найпоширеніших урожайних і лежких сортів, овальні або плоскі коренеплоди якого мають високі смакові якості і лікувальні властивості. М’якоть у редьки цього сорту біла, соковита, слабкогострого смаку;
  • Сударушка – сорт, що дозріває за 37 днів, із білими овальними коренеплодами, зануреними в ґрунт тільки наполовину, що значно полегшує збирання. М’якоть коренеплодів має чудові смакові якості;
  • Гайворонська – середньопізній урожайний сорт гострого смаку і прекрасної лежкості з білою твердою м’якоттю коренеплодів циліндричної форми із зеленою голівкою;
  • Травнева – скоростиглий сорт з овально-конічними гладкими білими коренеплодами з соковитою, білою м’якоттю приємного напівгострого смаку;
  • Зелена богиня – ранньостиглий сорт приємного слабко-гострого смаку округлих зеленуватих коренеплодів із соковитою, хрусткою м’якоттю. Сорт відзначається прекрасною лежкістю;
  • Слоняче ікло – середньостиглий урожайний лежкий сорт із білими коренеплодами завдовжки до 25 см;
  • Лікар – пізньостиглий сорт, що поєднує високі смакові та лікувальні якості. Коренеплоди рівні, округлі, чорні, м’якоть біла, щільна, соковита і хрустка. Сорт ідеальний для салатів і при зберіганні довго не втрачає своїх якостей та пружності.

  Крім описаних, популярні серед городників такі європейські сорти редьки, як Мюнхен Бір, Чорнавка, Негритянка, Делікатес, Одеська 5.

  Редька маргеланская: посадка и уход, сроки посадки

  Редька – корнеплод, с давних пор выращиваемый в на территории России. Благодаря богатому химическому составу, урожайности и простоте ухода он востребован в национальной кухне. Не так давно, кроме известных сортов, огородники начали сажать маргеланскую редьку — сорт, привезенный по великому шелковому пути из Китая через Узбекский город Маргилан. Поэтому другое ее название – Китайская, или Лоба.

  Маргеланская редька имеет зеленый корнеплод и, в отличие от черной разновидности, у нее мягкий приятный вкус, горечь почти полностью отсутствует. Стоит выяснить, каковы особенности выращивания культуры, сроки посадки, тонкости ухода за ней: для того, чтобы не допустить ошибок и вырастить богатый урожай овощей.

  Особенности выращивания маргеланской редьки в открытом грунте

  Посадку Лобо проводят непосредственно в грунт. Сроки зависят от климатических условий региона и сорта зеленой редьки, который может быть как скороспелым, так и для длительного зимнего хранения. Чтобы получить такие корнеплоды, посев чаще всего проводят в два срока.

  Маргеланская редька достигает своей полной зрелости через 60 — 90 дней. Овощи за это время становятся бело-зелеными сверху. Сочная хрустящая мякоть имеет розоватый, зеленоватый или белый оттенок. Форма корнеплода – круглая или цилиндрическая, его масса, в среднем, составляет 400 г.

  В составе маргеланской редьки не так много витаминов, но по содержанию минералов она обогнала другие виды. Марганец, железо и магний не только содержатся в ней в больших количествах, но и легко усваиваются организмом человека.

  Посадку можно проводить на любых почвах и при недостаточном для других культур освещении. Для того чтобы урожай был достойным, необходимы тщательный уход и выращивание зеленой редьки с соблюдением всех правил агротехники.

  Приобретая семена, нужно уделить внимание их качеству и периоду годности. Следует провести подготовку семенного материала к посадке, соблюсти сроки. После появления ростков уход состоит в поливе, удалении сорняков, подкормках растений. Не менее важно провести вовремя уборку урожая и закладку маргеланской редьки на хранение.

  Сроки посадки маргеланской редьки

  За сезон можно вырастить два урожая овоща. Первый посев проводят в конце весны. Полученные корнеплоды чаще всего используют в свежем виде. В середине лета осуществляют посадку более поздних сортов зеленой редьки, закладываемых на длительное зимнее хранение.

  Чаще всего в средней полосе России ее сеют в начале мая. Необходимо осуществить посадку так, чтобы вегетация растения пришлась не на самый длинный световой день, поскольку при его продолжительности в 15 часов и более зеленая редька не формирует корнеплод, а начинает буйное цветение. Температура воздуха должна быть в пределах от 18 до 22 oС. При температуре выше или нижеуказанных значений растение также образует цветонос.

  На эти показатели стоит ориентироваться при посадке, но у каждой климатической зоны они наступают в разное время.

  Второй посев проводят во второй декаде июля, а на юге – в августе. Техническая зрелость корнеплодов наступает через 2 — 3 месяца. При расчете сроков посадки ориентируются на время наступления первых заморозков и период созревания маргеланской редьки. Растение переносит небольшие похолодания и заморозки, но при низких температурах начинает цвести, а корнеплод не растет.

  Важно! Только при своевременной посадке и уходе маргеланская редька дает урожай дважды за сезон, надлежащего качества и объема.

  Как вырастить маргеланскую редьку

  Выращивание зеленой редьки не составляет особого труда даже для начинающих огородников.

  Однако необходимо знать и выполнять основные этапы посадки и выращивания овоща:

  • не стоит вносить в почву свежий навоз: лучше удобрить грунт с помощью компоста;
  • посев проводят в заранее приготовленные грядки в бороздки или лунки;
  • при гнездовой посадке в каждую лунку помещают по 4 семечка редьки;
  • после появления всходов проводят несколько прореживаний, оставляя в лунке одно растение;
  • регулярно проводят поливы и подкормки;
  • при необходимости обрабатывают маргеланскую редьку от болезней и вредителей;
  • своевременно убирают урожай.

  Выбор и подготовка посадочного участка

  Маргеланской редьке подойдет открытый, освещенный участок. Культура плохо себя чувствует на почвах, где задерживается вода. В этом случае стоит сделать высокие грядки и производить посадку семян не в бороздки, а в гребень. В противном случае на формирующихся корнеплодах могут появиться трещины, в которые проникает инфекция, приводящая к их загниванию.

  Почва должна иметь нейтральную или слабокислую реакцию. При повышенной кислотности грунта его стоит известковать.

  Обязательно соблюдение севооборота при посадке маргеланской редьки. Предшественниками могут быть лук, бобовые, помидоры, огурцы. Не стоит сажать эту овощную культуру после крестоцветных – капусты, редиски, репы, брюквы.

  Осенью участок перекапывают на глубину не менее 30 см, удобряют перепревшим компостом. На глинистых почвах стоит внести органику для облегчения их структуры. Использовать свежий навоз не рекомендуют, поскольку он может оказать влияние на вкус корнеплодов и продолжительность их хранения.

  Правила посадки маргеланской редьки

  Перед тем как выполнить посадку редьки, следует приготовить семена. С этой целью необходимо:

  1. Замочить их в слабом растворе марганцовки на сутки.
  2. Всплывшие семена удалить.
  3. Осевшие на дно — промыть и залить раствором стимулятора роста на 12 ч.

  В приготовленных грядках шириной 1,2 м делают бороздки глубиной около 2 см на расстоянии 30 — 40 см друг от друга. В них распределяют семена на расстоянии 15 см друг от друга, по 4 штуки, и засыпают небольшим слоем почвы. Если посадку проводят «гнездовым» методом, то в лунки, расположенные в шахматном порядке, помещают по нескольку семян маргеланской редьки. Почва должна быть влажной, рыхлой, глубина заделки семян – 2 см. Для ускорения появления всходов грядку следует полить и накрыть нетканым материалом.

  При дальнейшем выращивании постепенно удаляют лишние растения, выбирая самые крепкие. Редьке необходимо место для роста, близко посаженные растения мешают развитию друг друга.

  Для регулирования длины светового дня стоит укрывать посадки специальным темным материалом на 12 часов, чтобы растения не выпустили цветоносы, а корнеплоды полноценно развивались.

  Полив и подкормки

  Маргеланская редька, которую посеяли в первый срок, весной, требует более частого полива, чем сорта, посадка которых прошла летом. Ее необходимо увлажнять не реже двух раз в неделю. Растения второго срока созревания поливают всего 3 — 4 раза за сезон. При этом норма составляет около 10 л на 1 кв. м гряды.

  Почву необходимо постоянно поддерживать сырой, чтобы от перепада влажности корнеплоды не растрескивались. При нехватке воды плоды становятся твердыми, несъедобными. После увлажнения стоит замульчировать грунт, что позволит сократить количество поливов за счет более длительного сохранения в нем влаги.

  Первую подкормку маргеланской редьки проводят при появлении семядольных листков, а через неделю ее повторяют. В качестве удобрения весенних посадок применяют аммиачную селитру (0,2%). Поздние сорта подкармливают еженедельно раствором минеральных удобрений, который готовят из 10 л воды, куда добавляют мочевину (20 г), суперфосфат (60 г) и хлористый кальций (15 г).

  Последнюю — проводят за три недели до уборки урожая.

  Важно! Следует знать, что при подкормках навозом наблюдается рост количества разветвленных корнеплодов.

  Прореживание и окучивание

  Посадка по нескольку семян в одну лунку предполагает обязательное дальнейшее прореживание растений. Первое — проводят в период появления второго листка. Следует выщипнуть самое слабое растение, оставляя не более трех в группе на расстоянии 15 см между лунками.

  Во время формирования корнеплодов удаляют все экземпляры маргеланской редьки, листья которых не стали по-настоящему зеленого цвета.

  Последнее прореживание проводят по достижении редькой 5 мм в диаметре, оставляя только одно самое сильное растение в каждом гнезде. При этом следят за тем, чтобы между ними сохранялся промежуток около 15 см.

  Загущенность посадок заканчивается стрелкованием, поэтому прореживание необходимо проводить вовремя. Специалисты рекомендуют не выдергивать, а отщипывать удаляемые растения, чтобы не повредить корневую систему оставшегося.

  Для того чтобы верхушки растущей маргеланской редьки не грубели на открытом воздухе и не растрескивались, следует периодически окучивать посадки после полива, рыхля почву и подсыпая ее к растущим корнеплодам

  Важно! Окучивание является необходимой агротехнической операцией для профилактики появления слизней и других вредителей.

  Защита от болезней и вредителей

  Маргеланская редька относится к крестоцветным растениям, которые чаще всего поражаются заболеваниями:

  • килой – грибковой патологии, с формированием наростов на корнях;
  • мозаикой – с постепенно буреюшими узорами на листьях;
  • войлочной болезнью – с пятнами бурого или лилового цвета на корнеплодах;
  • мучнистой росой – с беловато-серым налетом, приводящим к отставанию растений в росте;
  • черной ножкой – с утончением листовой розетки, появлением грибницы;
  • белой гнилью – когда на поверхности растения образуется мицелий.

  Для борьбы с грибковыми заболеваниями используют средства с медным купоросом, хлорокисью меди, которые применяют, согласно инструкции.

  Главные вредители маргеланской редьки – капустная муха, крестоцветная блошка, слизни.

  В профилактических целях необходимо следить за севооборотом во время посадки, посыпать почву вокруг растений табачной пылью, измельченной хвоей, осуществлять поливы настоем полыни.

  Уничтожают вредителей инсектицидными средствами, приобрести которые можно в специализированных магазинах.

  Сроки созревания маргеланской редьки

  Поскольку культура довольно восприимчива к колебаниям температуры и похолодание может негативно повлиять на качество урожая, то со сроками уборки маргеланской редьки затягивать не стоит.

  Для созревания корнеплодам понадобится от двух до трех месяцев после посадки. Ранние сорта начинают убирать через 50 — 70 суток и чаще всего не кладут на долгое хранение, а используют в пищу, делают заготовки.

  Сбор маргеланской редьки среднеспелых и поздних сортов начинают через 75 – 100 суток после посадки. Корнеплоды отличаются лежкостью, их можно закладывать на длительное зимнее хранение.

  Конкретные даты зависят от климатических условий региона произрастания культуры. Последние осенние сроки уборки маргеланской редьки в Сибири, на Урале, средней полосе – первая декада октября. При регулярных снижениях ночных температур это стоит сделать раньше.

  Как и когда убирать маргеланскую редьку на хранение

  Уборку корнеплодов начинают после их созревания. Летом выкапывают в сухую и теплую погоду в утреннее или вечернее время. Осенью уборку маргеланской редьки не стоит оттягивать до заморозков. Хотя овощ и устойчив к понижению температур, но может подмерзнуть, а после повреждения не будет уже годен для хранения.

  При уборке следует аккуратно выдернуть редьку за листья из почвы, очистить ее от земли, обрезать черешки.

  Если грунт плотный, и легко выдернуть корнеплоды не получается, то их аккуратно подкапывают и извлекают из земли. После очистки оставляют на пару часов для просушки, после чего сортируют и отправляют на переработку или хранение.

  Как хранить маргеланскую редьку на зиму

  По срокам посадки и созревания редька делится:

  Ранние сорта могут храниться в холодильнике не более трех недель.

  На зиму оставляют крепкие, неповрежденные плоды средних и поздних сроков созревания. Не совсем целые корненплоды сразу пускают в переработку. Из них делают заготовки, которые хранят в холодильнике, морозильнике, прохладном месте.

  Целые овощи помещают в погреб. При его отсутствии можно вырыть яму шириной в 1 м и глубиной до 70 см. Дно застилают соломой, укладывают на нее корнеплоды слоями и пересыпают песком. Сверху укрывают землей и снегом (зимой). В таком укрытии маргеланская редька хорошо хранится до весны.

  Как хранить маргеланскую редьку зимой в погребе

  В подвальном помещении или погребе хорошо себя чувствует не только маргеланская редька, но и другие овощи. Высокой сохранности способствуют температура в пределах от 2 до 4 oС и влажность около 80%.

  Хранение маргеланской редьки на зиму возможно в ящиках, установленных в несколько ярусов. При пересыпании овощей песком процент поврежденности уменьшается.

  Деревянные закрома высотой в 1 м годятся для корнеплодов, но необходимы вентиляционные отверстия в стенах и дне конструкций.

  Важно! Соседство редьки рядом с морковью, картофелем вполне допустимо, в отличие от яблок и груш, которые не рекомендуют хранить рядом с ней.

  Как хранить маргеланскую редьку в домашних условиях

  Хранение маргеланской редьки на балконе возможно, если в зимний период температура там не бывает ниже 0 oС. Овощи укладывают в ящики, пересыпают песком.

  В холодильник размещают корнеплоды на полку для хранения овощей в полиэтиленовых пакетах с несколькими отверстиями.

  Более длительное сбережение продукта обеспечивает консервирование, маринование и квашение.

  Почитатели узбекской кухни часто задаются вопросом: можно ли замораживать маргеланскую редьку для лагмана. Ответ, чаще всего, неоднозначный, поскольку многие отмечают, что после замораживания корнеплод теряет часть своих полезных свойств, перестает быть хрустящим. Но при невозможности сохранения в свежем виде замораживание тертой редьки – неплохой выход, тем более, что после размораживания она теряет остроту и небольшую горечь. Технология приготовления лагмана предполагает термическую обработку овоща, поэтому хрустящих свойств редька лишается в любом случае.

  Боится ли маргеланская редька заморозков

  Считается, что зеленая редька — холодостойкая культура. Семена прорастают уже при +3 oС. Всходы после посадки вполне могут выдержать кратковременные заморозки до -3 oС, а взрослые растения — до -5 oС. Несмотря на это, стоит защитить растения, укрыв их нетканым или другим материалом.

  Чтобы определить, было ли повреждение морозом, необходимо обратить внимание на ботву. Она страдает в первую очередь. Подмерзший корнеплод имеет обесцвеченные пятна на кожице.

  Важно! Хранению подмерзшие овощи не подлежат. Их необходимо переработать или употребить в пищу.

  Заключение

  Сажать маргеланскую редьку на участке стоит по нескольким причинам. Она вкусна в салатах и других блюдах, после термической обработки ее можно вводить в рацион детей уже в двухлетнем возрасте, овощ считается природным антибиотиком, помогающим в лечении многих недугов. Неприхотливость в выращивании и уходе – еще одна причина для посадки зеленой редьки на любом садово-огородном участке.