Коли вішати синічникиКоли вішати синічники

0 Comment

Коли вішати синічники

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особавішаювішаємо
2 особавішаєшвішаєте
3 особавішаєвішають
МАЙБУТНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особавішатимувішатимемо
2 особавішатимешвішатимете
3 особавішатимевішатимуть
МИНУЛИЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
Чоловічий рідвішаввішали
Жіночий рідвішала
Середній рідвішало
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особавішаймо
2 особавішайвішайте
ДІЄПРИСЛІВНИК
Теперішній часвішаючи
Минулий часвішавши

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови – понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну “паспортну” (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База “антисуржика” містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс “Наголоси”, що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ – Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.

Коли вішати синічники

ві́шати (всіх) соба́к на кого. Звалювати вину на когось, обмовляючи, безпідставно звинувачуючи когось у чому-небудь. Не хочу, щоб на мене усіх собак вішали! (Укр.. присл..); — Всіх собак тепер на нас вішають! — сердито кинув котрийсь із гурту чоловіків (О. Гончар); — Та ще отой підпал, що за нього він наче в одвіті, наче, справді, не може загорітися так собі. Що ж це, цих собак тепер на нього вішатимуть? (М. Олійник).

ві́шати (кле́їти) / пові́сити (накле́їти) ярли́к на кого, кому, несхв. Безпідставно приписувати кому-небудь якісь якості, вважати кого-небудь кимсь або звинувачувати в чомусь. Саме такі, як Сава Чалий, і допомагали шляхті наклеїти на гайдамаків ярлик розбійників і грабіжників (З журналу); — Газети постарались негайно навісити ярлики і на прем’єра, і на очолювану ним державу (В. Большак).

ві́шати / пові́сити го́лову. Журитися, засмучуватися або бути у відчаї, втрачати надію, зневірюючись у чомусь. Глибоко затягнувся (Вихор) цигаркою: — Не вішай голови. Візьми себе в руки. Який там у біса жаль? Хай просяться твої хлопці на флот і все побачать (В. Кучер); Як же побачив (Шрам), що Сомка немає, то й голову повісив (П. Куліш); (Перун:) Скоро тілько (тільки) хлопи шуму наробили, а ви зараз і голову повісили (І. Франко).

ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс). Журитися, засмучуватися чи бути у відчаї, втрачаючи надію. Падалка підніс перед собою два міцно стиснуті кулаки і закінчив: Не личить нам, Остапе, вішати носа (Д. Бедзик);— Наша доля за царськими палацами лежить, по панських кишенях прихована. А тільки не треба хнюпити носа. За долею, юначе, нашому братові треба добре поганятися. Та й не одному (М. Коцюбинський); Коли б не Катря, що враз ожила й защебетала, бігаючи по хаті за тим та за іншим, то Павло б і зовсім повісив носа (В. Кучер); — Дехто вже й носа повісив, що не така військова служба легка та приємна. (А. Дімаров); Дивлюся — господиня моя і ніс повісила. Сидить ні в сих ні в тих (Панас Мирний); От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила (Україна..). ві́шати / пові́сити но́са (ніс) на кві́нту. — Ти, Нюсю, доглядай дітей, щоб нікуди звідціля не р

хоч соки́ру ві́шай. Немає чим дихати, дуже душно. — Дим стояв у залі, хоч сокиру вішай (І. Нечуй-Левицький); — Надимів за годину, хоч сокиру вішай! (В. Бабляк); Прибирайте з столу свої люльки та недокурки. І вікно відчиніть. Диму ж, хоч сокиру вішай (В. Кучер).

Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ВІШАТИ

Вішати

Вішати, -шаю, -єш, гл. Вѣшать. Або вішайте, або пускайте. Ном. № 2721.

Зміст

Тлумачення

Тлумачення слова у сучасних словниках

1 Надавати чому-небудь висячого положення. Старости й дружки вішають через плече рушники (Нечуй-Левицький, II, 1956, 430); І приносять [люди] із школи карту, Тихо вішають на стіні (Андрій Малишко, За.. морем, 1950, 169).

50, 169). ♦ Вішати голову (носа) — журитися, вдаватися в розпач, утрачати надію. — Не вішай голови. Візьми себе в руки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 18); — Нічого, товариші, — підбадьорював він. — Носа не вішати. Знайдемо кошти! Мусимо знайти на цю справу [експедицію]! (Олесь Донченко, II, 1956, 22); Вішати собак на кого — звалювати вину на когось; обмовляти. І кожний, кому тільки не ліньки, може ображати його, вішати на нього всіх собак, обмовляти (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 184); Хоч сокиру вішай див. сокира. Cтрачувати через повішення. А ти, всевидящеє око! Чи ти дивилося звисока.. Як мордували, розпинали І вішали (Тарас Шевченко, II, 1953, 282); Коли мене паразити візьмуть вішати, я буду їм уголос читати слова батька Тараса (Юрій Яновський, I, 195