Лише в 1854 році німецкий годинникар Генріх Гебель продемострував перший пристрій, який можна назвати лампою розжарювання — обвуглену бамбукову нитку у вакуумованій посудині. Аналогічні пристрої зконструювавали англієць Джозеф Свон в 1854 році, росіянин Олександр Лодигін в 1874 році.
Першу лампочку винайшов Гемфрі Деві в 1802, після чого відбулося перше практичне дослідження газорозрядного світла 1806 року. У 1870-их, газорозрядна лампа Деві була успішно комерціалізована, і використовувалась для освітлення багатьох публічних просторів.
У 1905 році цей «ефект Едісона» став основою британського патенту Джона Флемінга на «прилад для перетворення змінного струму в постійний» — першу електронну лампу, що відкрила століття електроніки.
Більшість своїх винаходів зробив у лабораторії в Менло-Парк у штаті Нью-Джерсі, протягом 1876–1887 років, включаючи створення лампи розжарення у 1879 році. Створив систему розподілу електроенергії споживачам, мікрофон для телефону, диктофон і фонограф.
Франсуа П’єр Амі АргандЕлектрична лампа / ВинахідникФрансуа́ П’єр Амі́ Арга́нд, власне Арга́н — видатний швейцарський фізик, хімік, конструктор, винахідник XIX століття. Вікіпедія
Перша лампочка Едісона виглядала майже так само, як сучасні лампи розжарювання. Нитка розжарювання у ній могла мати різні форми, цоколь був діаметром 27 мм. Колби в електролампах цього винахідника також виглядали по-різному, але в одній із перших створених винахідником ламп вона була куляста.
Історія лампочки починається у 19 столітті, коли працівники Томаса Едісона займалися дослідженням залізниць. Однак, їм знадобилося освітлювати свої робочі майданчики, а існуюча на той час газова та нафтова освітлення були небезпечними …