Категорія відмінка. Відмінювання іменника.

Відмінком називається форма іменника, що передає його синтаксичні відношення до інших слів у словосполученні та реченні.

В українській мові 7 відмінків, кожен із яких відповідає на певне питання:

Називний – хто? Що? (людина, поле), Родовий – кого? Чого? (людини, поля), Давальний – кому? Чому? (людині, полю), Знахідний – кого? Що? (людину, поле), Орудний – ким? Чим? (людиною, полем), Місцевий – на кому? На чому? (на людині, на полі), Кличний – хто? Що? (людино, поле).

Називний відмінок називають прямим, усі інші – непрямими.

Називний і кличний відмінки вживаються завжди без прийменника, місцевий – лише з прийменником. Родовий, давальний, знахідний, орудний можуть уживатися як із прийменником , так і без нього.
Іменник у називному відмінку в реченні виступає в ролі підмета або присудка.

Іменники в непрямих відмінках у реченні можуть виступати:

А) іменною частиною складеного присудка: Була ти музою..

Б) додатком: Згаяного часу і конем не доженеш

В) означенням: В моєму серці схрещення доріг ненависті й любові

Г) обставинами: Мій перший вірш написаний в окопі

Іменник у кличному відмінку виступає в реченні тільки у ролі звертання.

Відмінювання іменників – це один із засобів зв’язку слів у реченні. Кожний відмінок є втіленням певного типу смислових і синтаксичних відношень. Кожна відмінкова форма твориться за допомогою закінчення та (або) прийменника.

На вибір відмінкового закінчення впливає значення слова, рід, на який звук закінчується основа слова. За ознакою роду й характером основи слова всі іменники поділяються на 4 відміни.

I відміна: іменники чоловічого, жіночого та спільного роду із закінченнями на -а (-я) Микола, суддя, земля, посуха, нероба.

II відміна: іменники чоловічого роду з нульовим закінченням і закінченням на –о: Віталій, плащ, рік, мисливець; дядько, батько, Дніпро. Іменники середнього роду із закінченнями на -о, -е, -я: відро, озеро, коліщатко, поле, серце, плече, життя, вишивання, обличчя.

III відміна: Іменники жіночого роду з нульовим закінченням та іменник мати: Умань, молодь, кров, радість, лють.

IV відміна: Іменники середнього роду із закінченнями на -а (-я) у яких при відмінюванні з’являються суфікси –ат- (-ят-), -ен-: лоша, слоненя, плем’я, ім’я, дівча.

Іменники І і ІІ відмін за характером кінцевого приголосного основи поділяють на три групи: тверду, м’яку і мішану.

Іменники І відміни:
тверда: основа закінчується на твердий нешиплячий приголосний: актриса, Микола, свекруха, подруга.

м’яка: основа закінчується на м’який приголосний: Марія, квасоля, палиця, суддя.

мішана: основа закінчується на шиплячий приголосний (ж, ч, ш, щ): миша, пуща, вежа, листоноша.

тверда: 1) іменники ч.р. з основою на твердий приголосний: крок, Дніпро, літак.

2) іменники с.р. із закінченням –о: відро, дерево, озеро

3) іменники ч.р. на –р якщо –р уходить до складу кореня: мир, сир, жир

4) іменники ч.р. із суфіксами –ар, -ир, -яр, у яких при відмінюванні постійний наголос:

ювіляр, мундир, касир, куховар.

5) іменники іншомовного походження із суфіксами –ер, -ір, -ур, -ор: зефір, інженер, абажур.

Винятки: звір, комар, хабар, долар, панцир, пластир, варвар.

м’яка: 1) іменники ч.р. з основою на м’який приголосний: гай, Андрій, Василь, вихователь, українець

2) іменники с.р. на –е: море, сонце, серце

3) іменники с.р. на –я: життя, обличчя, зілля, листя.

4) іменники ч.р. із суфіксами –ар, -ир, якщо при відмінюванні ці суфікси не наголошені: писар – писаря, буквар – букваря, аптекар – аптекаря.

Винятки: Ігор, якір, лобур, кучер

мішана: 1) іменники ч.р. з основою на шиплячий: плащ, ключ, вірш

2) іменники с.р. на –е з основою на шиплячий: згарище, плече, селище.

3) іменники ч.р. з основою на –яр, у яких при відмінюванні наголос падає на закінчення: школяр-школярем, пісняр-піснярам.

Ком чим відмінок закінчення

Автор: Приймак Д. М. Редактори: Ковальчук З. Ю., Томіленко О. В. Дата опублікування: 31.10.2019, 22:33.

Поділ іменників на відміни

В українській мові існують чотири відміни, що характеризують змінювання іменників за відмінками. Належність іменника до певної відміни можна визначити за описаними нижче характеристиками.

Для поділу іменників на групи див. розділ «Поділ іменників на групи».

Іменники жіночого, чоловічого та спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: біда́, вода́, гри́вня, годи́на, ма́са, пра́ця, реєстра́ція, Га́нна, Дари́на, Марі́я; воєво́да, Мико́ла, Хома́; зна́йда, листоно́ша, сирота́, суддя́, уби́вця тощо.

1. Іменники чоловічого роду:
   1. З кінцевим приголосним основи: буди́нок, ве́летень, ви́ступ, гонча́р, край, това́риш, учи́тель, Андрі́й, Наза́р, Святосла́в тощо.
   2. Із закінченням -о: ба́тько, та́то; Дніпро́, Павло́, Юрко́ тощо.
   1. Іменники жіночого роду з кінцевим приголосним основи: ві́рність, злість, кров, лінь, міць, незале́жність, ніч, річ, сіль, тінь, Аде́ль, Любо́в, Ніко́ль тощо.
   2. Слово ма́ти, що в непрямих відмінках має суфікс -ер-, та його похідні (прама́ти тощо).

   Як називаються всі відмінки в українській мові: що означає кожен

   Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!

   Відмінок – це граматична категорія іменних частин мови, що виражає синтаксичні відношення між словами в реченні. В українській мові є сім відмінків, які допомагають спілкуватися та утворювати правильну форму слова.

   • Називний – хто? що?
   • Родовий – кого? чого?
   • Давальний – кому? чому?
   • Знахідний – кого? що?
   • Орудний – ким? чим?
   • Місцевий – у кому? у чому?
   • Кличний – хто? що?

   Називний відмінок умовно називають основним відмінком, від якого утворюються всі інші. Відповідає на питання: хто? що? Зазвичай у реченні він виконує роль підмета, позначаючи суб’єкт, який виконує дію.

   Родовий відмінок виражає значення суб’єкта дії, стану або якісної ознаки та відповідає на питання: кого? чого?Визначальним критерієм у виборі закінчення є загальне значення іменника. Закінчення -а, -я вживається у випадках, коли мова йде про конкретні предмети чи конкретних людей. Закінчення -у, -ю вживається тоді, коли мова йде про абстрактні чи збірні поняття, явища природи та країни.

   Давальний відмінок відповідає на питання: кому? чому? Вживається для позначення особи, до якої направлена певна дія.У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду другої відміни мають закінчення -ові, -еві (-єві), -у (-ю) або ж –у, -ю. Іменники жіночого роду мають закінчення -і, -ам, -ям, -її. Прикметники чоловічого роду мають закінчення -ому, -им, -ьому, -ім. Для прикметників жіночого роду -ій, -им, -ім.

   Знахідний відмінок виражає об’єкт, щоб зазнає прямої дії з боку суб’єкта. Відповідає на питання: кого? що? Іменники однини першої відміни твердої та змішаної груп матимуть закінчення -у, а м’якої -ю. А іменники першої відміни у множині матимуть форму, однакову з формою Називного або Родового відмінка множини.

   Орудний відмінок означає засіб чи інструмент, за допомогою якого виконується дія. Відповідає на запитання: ким? чим? Найчастіше виражає обставину: часову, просторову та образу дії. Інколи може слугувати для вираження іменного присудка. Іменники другої відміни однини матимуть закінчення -ом, -ем, -ям, -им.

   Місцевий відмінок виражає місце дії та відповідає на запитання: на / у кому? на / у чому? Іменники чоловічого роду другої відміни можуть мати два закінчення: -у та -і. Але іноді може додаватися варіант -ові. Іменники середнього роду можуть мати закінчення -і та -у.

   Кличний відмінок позначає звертання до певної особи чи предмета. Також він посилює стилістичні функції звертань. Не має своїх питань. Іменники чоловічого та жіночого роду однини можуть мати окремі форми Кличного відмінка, винятком є лише слово “мати”. А в іменників середнього роду та у множині для звертання використовується форма Називного відмінка.

   Кличний відмінок потрібно використовувати під час звернення до будь-якої особи, навіть якщо це нежива істота.

   Раніше OBOZREVATEL розповідав, які слова в українській мові не треба писати з великої літери.

   Підписуйтесь на канали OBOZREVATEL в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.