Гуморески про дітей

Про пам’ять
Всім відомо, що У нас
Пам’ять – просто вищий клас!
Прочитаємо лиш вірша
І повторимо ураз:

“Їхав Ваня на коні,
Вів собачку по стерні,
А в цей час якраз бабуся
Мила фікус на вікні”.
– я завжди всім говорю,
Що ніколи не зубрю,
Що історію про Ваню
Дуже легко повторю:
“Їхав Ваня на вікні,
Вів собачку по стерні,
А в цей час зелений фікус
Мив бабусю на коні”.
– Ну, який же ти дивак,
Тільки хвастатись мастак!
Краще ти мене послухай,
А було усе отак:
“Їхав фікус на коні,
Вів бабусю по стерні,
А знайома нам собачка
Мила Ваню на вікні”.
(За Е.Успенським)

Футболісти
Грали на подвір’ї хлопчаки в футбол.
Петрик як ударив
І відразу – “гол”!
М’яч в чужу квартиру
Тільки зашумів:
Пауза у хлопців,
Петрик занімів.
Йде дідусь Кирило
І несе м’яча:
– Чий це, признавайтесь. –
Та гравці – мовчать.
– А вікно розбилось?
Зважився Андрій.
Дід мугикнув: – Ціле.
– Ціле? Значить, мій!

Потрібний майстер
Підійшла до мами
Ліда – щебетуха:
– Вередує лялька!
Вже мене не слуха …
Скільки не просила,
Мов не чує Ната.
Навіть і не дума
Очі відкривати!
Мама – доні: – Завтра
Понесем до діда,
Він відремонтує …
– Добре! – каже Ліда,
Хай відремонтує
І мене, як схоче,
Бо розплющить вранці
Теж не можу очі.

Гумореска “Чому сміються кури”
-Чом такі бруднючі
Руки в тебе, Климе?
-А тому, що нині
Я вмивався ними …
Знов не мивши ноги
Ти вмостився спати!
Як тобі не сором? –
Дорікає мати.
Клим же рота кривить,
Пхинькає із ліжка:
-Нащо ноги мити,
Я ж лежу в панчішках
Дуже Клим лінивий
Митися не хоче.
– Ой ти, за-мур-зур-ра !-
Кіт йому муркоче.
І сміються діти,
І сміються кури –
Геть усі сміються
З Клима-замазури.

Гумореска “Хто старший?”
Забіг увечері до хати
Знадвору збуджений Юрко,
у матері почав питати:
– Хто старший – я чи кіт Мурко?
– Звичайно, ти! – говорить мама.
– А як же так, скажи мені, –
Малий ніяк не дійде тями,
Мурко вусатий, а я ні?.

Гумореска “Що буде в Андріяна?”
Гуляючи в дворі,
Сказав Климко сестрі:
– Ану не будь ледача
І розв’яжи задачу:
Степан та Андріян
Ходили на баштан.
Недовго там були,
Сім динь собі взяли.
Дві дині з’їв Степан,
А решту – Андріян.
Що буде в Андріяна?
Подумай-но як слід …
Сестричка хитрувато
Поглянула на брата:
– В жаднюги Андріяна
Болітиме живіт!

Гумореска “Подарунок”
Мамі в день народження додому
В подарунок фен приніс татусь.
Роздививсь його маленький Рома
І на кухню до матусі – шусть.
– Мамочко! Іди скоріш в кімнату,-
Радий хлопчик їй секрет відкрив,
-Подивися, там для тебе тато
Пилосос на голову купив!

Гумореска “Схожість”
До малодих батьків зайшла сусідка:
– Іванко ваш – ну, вилитий татусь!
Такий же носик, щічки і борідка…
– Можливо, – татко радо усміхнувсь.
– А от і ні! .. – малесенька Катруся
Й собі з куточка голос підійма.
Іванко схожий більше на бабусю,
Бо в нього в роті теж зубів нема!

Гумореска “НАДОБРАНIЧ”
Набридлу казку, ось уже два роки,
Чита Катрусі баба перед сном:
« … І от, дiждавшись вечора, з протоки
До щуки в гості припливас сом…
Надула враз Катруся губенята,
Ображено вона скривила рот:
– Бабусю, нiж старі казки читати,
То краще б розказала анекдот.

Гумореска “МІСЬКИЙ ХЛОПЕЦЬ”
В село Теряшку з міста до бабусi
Iз мамою прибув малий Сашко.
Цiкаво там: свиня, корова, гуси…
3 дiйнички бабця цiдить молоко.
– Пий молочко,- прохає бабця Зiна,
Тобi я в чашку налила свою.
– Я п’ю, бабусю, тiльки з магазину,
А отаке … з корови … я не п’ю!

Гумореска “ЗНАЙОМІ”
lдуть бульваром внучка i бабуся.
Назустрiч їм – з КОВIНЬКОЮ старик.
Як тiльки порівнявся, то Катруся
Вмить показала стрiчному язик.
– Не можна з дiдусем так жартувати!
Biн же чужий, а ти – язик йому,
-Бабуся стала внучцi дорiкати,
-Чому ти так поводишся? Чому?
– Biн полюбляє це! – сміється внучка,
-То, бабцю, лiкар наш, дiдусь Лука.
У дитсадку бере мене на ручки
І просить: покажи-но язичка.
Степан Гриценко

Грамотії

Просив дружків своїх Семен:
«Знаннями, хлопці, поділіться.
Не знаю, скільки треба «н» писати
в іменнику «рушниця».
Ех,ти, – сказав йому Микола, –
Порожня в тебе голова.
Одне, якщо це одностволка, а як
Двостволка – значить два.

Крутько
Толі в класі не сидиться,
Непосиді все б крутиться,
То щипа свого сусіда,
То поглядує навкруг,
То під партою обіда,
То на парті ловить мух.
Хтось запитує у Толі:
Ти завжди крутько такий?
Ні, не кожен день я в школі,

Те ж саме
Ну, хіба таке годиться?!
В тебе знову одиниця!
А мене сьогодні, мамо.
Запитали знов те саме!

Забув додати
Похвалився Вова Ніні:
В морі плавав я на спині!
Тільки він забув додати
На чиїй. На спині тата.

Викрутився
Учитель у класі питає Миколу:
– Чому ти два дні не приходив у школу?
– Та я позавчора ішов через річку,
Крізь лід провалився в холодну водичку.
Весь день після того лежав і хворів
А мама аж двох привела лікарів.
Так то ж позавчора. а де був учора?
А вчора якраз біля вашого двору,
До школи йдучи, я із лікарем стрівся.
Ну, думаю, вчитель наш теж провалився.

Мама й тато – дошкільнята.
Ну і мама! Ну і тато!
Наче справжні дошкільнята!
Нічогісінько не знають
Смішно і сказать комусь!
Бо щодня мене питають
Лиш одне: “Чому?” й “Чому”.
Ти чому образив Вітю?
А чому отримав двійку?
А чому прийшов так пізно?
Ти чому в шкарпетках різних?
Ти чому такий непослух?
А чому не стелиш постіль?
Ти чому це вірш не учиш?
А чому портфель без ручки?
І чому такий синець?
Ох, настане мій кінець!
Не поясниш їм ніколи –
Хоч би й дуже захотів.
Треба їх віддать до школи –
Хай питають вчителів!

Оксана Кротюк
Хитрий вереда
Вереда малий Романко
Не їсть кашу-манку зранку.
Мама просить: – За бабуню!
За татусика! Дідуня!
А Романко: – Ой, не тре-еба!
Хай самі їдять за себе.
Ти купи цукерок їм –
От тоді за них я з’їм!

Євген Бандуренко
Про тишу
Дуже хочуть тишини
Прісі, Павлики, Парасі.
Сорок душ сидить у класі.
Сорок душ — і всі вони
Дуже хочуть тишини.
І тому весь час звучить:
«Тихо!», «Тихше!», «Замовчіть!»
— Тихо! Тихше! Ну тихіш! —
Гриць горлає і Тиміш.
Репетують на весь клас
І Парася, і Панас,
Зоя Олю оклика,
Оля — Прісю і Панька.
Ну й повір, що всі вони
Справді хочуть тишини!

Грицько Бойко
Про Юру і фізкультуру
Щось із Юрою не те:
Щось наш Юра не росте.
Він такий у нас тоненький,
Хворобливий і худенький,
Мов заморене курча, —
Одноліткам до плеча.
Та чи знаєте ви те,
Чом наш Юра не росте?
Подивіться: він з дружками
Мчить по вулиці з книжками.
—Звідкіля біжиш ти, Юро?
—Я тікаю з фізкультури!

Тетяна Винник
Чудасія
Чудасія у Богдана:
За ним полює каша манна –
В дитсадочку, навіть вдома…
Що робити – не відомо!?

Врятуватись як Богдану
Підказала мудра мама:
Щоб узяв велику ложку –
Й каші вже лишилось трошки…

Г. Мапик
Боягузь
Я вночі всього боюсь,
Бо живе десь Боягузь!

Тільки я лягаю спати,
Починає він зітхати,

Під вікном ховається,
З мене насміхається,

То дверима – рип-рип,
То у шафі – скрип-скрип!

Я під ковдрою лежу.
Я від страху весь дрижу!

Дріб зубами вибиваю
Боягузя уявляю.

І не можу ні на мить
Боягузя уявить!

Та нарешті я підвівся,
В шафі все передивися.

Перевірив чобіток,
Озирнувся у куток.

А в кутку сидить, дивлюсь, –
Боягузь!

Він устав, хвіст підняв
І тихесенько сказав: –
Н-няв!

Цікаві шкільні гуморески та веселі сценки українською мовою

Павло Глазовий – видатний український гуморист та автор численних гуморесок для дітей та дорослих. Його смішинки досі актуальні, тож вдалі гуморески про школу та школярів можна включити в сценарії будь-якого свята. Обирате вдалі варіанти з великої підбірки шкільних гуморесок! Наш сайт Mamabook пропонує цікаву добірку для учнів і вчителів.

НЕЗВИЧНИЙ ШКОЛЯР

Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки,
Слухають онуки.

Раптом менший запитав:
— А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
— Та ходив, Павлусю.
— От був номер! — малюки
Сміхом залилися,
— Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі.

МОВНЕ ПИТАННЯ

Йде синок до школи вперше.
Пита батька мати:
– Якій мові ми синочка
Будемо навчати –

Українській чи російській?
Обидві ж хороші.
– Хай вивчає ту, якою
Друкують гроші.

КМІТЛИВИЙ УЧЕНЬ

На уроці учитель питає одного неуважного учня:
– Коли найкраще рвати яблука?
Учень, не задумуючись, випалив:
– Як собака прив’язаний!

БАТЬКА ВИКЛИКАЛИ?

– Чого, малий, такий сумний? Без настрою тепер?
– Та хоче, тату, завтра вчитель бачити тебе.
– Як хоче бачить, то прийду. Та краще говори.
Чого ти там у школі, хлопче, нині натворив?
– Та, чесне слово, сам не знаю – каже бідний Гриць, –
Прийдеш, вона сама тобі розкаже. Не журись.
Привів Грицько його у клас: – Ось вчителька моя.
А та йому: – Чого прийшли? Не викликала я.
Грицько зробив квадратні очі: – Як оце чого?
Та ви самі хотіли вчора бачити його!
Ви зошит мій з домашнім взяли. Кликнули мене.
А потім, згадуйте, сказали: – Що ж отут складне?
Задачу, бачу, певно, Грицю, ти робив не сам.
Хотіла б я побачить дурня, що таке писав.

ЗРАЗКОВИЙ БАТЬКО

Як зразковий предок, та близька людина,
батько витягнув щоденник із портфеля сина.
Відкриває, там оцінок як у полі гички,
пара трійок, кілька двійок, решта — одинички.
Подививсь на сина скоса, синок здогадався,
і під стіл від артрозносу евакуювався.
Вилазь звідти, каже батько, вилазь буде краще.
Ну і в кого ж ти вдалося отаке ледаще?
Неохоче полоненник вибрався з під столу,
— так то ж я знайшов твій щоденник і носив у школу,
показав, щоб наш учитель більше не чіплявся,
у кого я такий олух ледачий удався.

У ГОСТІ ДО ШКОЛЯРА

Петя Коржик той, що ходить до третього класу,
Листа в село накарлякав дядькові Панасу.
—Добрий день вам любий дядьку, я ходжу до школи,
Ми чули, що ви на тім тижні свиню закололи.
Ми вас просимо у гості мама, я і тато,
І всі разом на вокзалі будем зустрічати.
На пероні між людьми я вас перший побачу,
Держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу.

ШКОЛЯР-МУЧЕНИК

Повернувся першокласник
Із занять додому.
Ніс в чорнилі, мов мазнули
Квачиком по ньому.
— Що з тобою, мій синочку?
— Засміялась мати. —
Та невже ти в школі носом
Учишся писати?
— Смійся, смійся, —
каже хлопчик.
Зараз ти заплачеш,
Коли двійку у моєму
Зошиті побачиш.

НАМОРДНИК

Третій рік в селі будують
Школу невелику.
Там не стільки того діла,
Скільки мату й крику.
Бігли мимо школярчата.
— А скажіть, будь ласка, —
Запитали виконроба, —
Навіщо вам каска?
— Щоб не грюкнуло по лобі
Цеглою твердою.
— А навіщо вам ремінчик –
Той, під бородою?
— Це щоб каска не спадала. –
Діти засміялись:
— А ми думали для того,
Щоб не матюкались…