Мильнянка багаторічнаМильнянка багаторічна

0 Comment

Зміст:

Мильнянка: вирощування у відкритому ґрунті, види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 20 серпня 2023 Опубліковано: 23 лютого 2019 Перша редакція: 23 грудня 2018 🕒 8 хвилин 👀 16592 рази 💬 1 коментар

  • Посадка й догляд за мильнянкою
  • Квітка мильнянка – опис
  • Вирощування мильнянки з насіння
    • Посів мильнянки на розсаду
    • Догляд за розсадою мильнянки
    • Коли садити мильнянку в ґрунт
    • Як посадити мильнянку
    • Як доглядати за мильнянкою
    • Полив і підживлення мильнянки
    • Шкідники та хвороби мильнянки
    • Мильнянка дерниста (Saponaria caespitosa)
    • Мильнянка лікарська (Saponaria officinalis)
    • Мильнянка жовта (Saponaria lutea)
    • Мильнянка базиліколиста (Saponaria ocymoides)
    • Мильнянка Лемперджі (Saponaria x lempergii)
    • Мильнянка Олівана (Saponaria x olivana)
    • Коментарі

    Мильнянка, або сапонарія (лат. Saponaria) – рід трав’янистих однорічників, дворічників і багаторічників родини Гвоздикові. За різними даними рід містить від 15 до 40 поширених у Євразії видів, але в культурі вирощується тільки 9 із них.

    Назва роду походить від латинського слова, що означає в перекладі «мило», і пояснюється здатністю коренів сапонарії утворювати піну завдяки вмісту в них сапонінів.

    Посадка й догляд за мильнянкою

    • Посадка: посів насіння в ґрунт – під зиму, в жовтні, або навесні, в квітні. Посів насіння на розсаду – в середині березня, пересадка сіянців у ґрунт – у середині травня.
    • Цвітіння: з червня по серпень.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
    • Ґрунт: пухкий, сухий, гарно вдобрений, вапнований і дренований.
    • Полив: нечастий і помірний.
    • Підживлення: двічі за сезон калійно-фосфорним добривом. Азот рослині шкідливий.
    • Розмноження: насінням, зеленими живцями, поділом куща.
    • Хвороби: коренева гниль.
    • Шкідники: гусінь садової совки.

    Квітка мильнянка – опис

    Квіти мильнянки – кореневищні рослини з прямостоячими та розпростертими або висхідними, голими або опушеними стеблами заввишки до 70-80 см. Цілісне овальне, широколанцетне, лінійно-ланцетне або лопатчасте листя мильнянок розташоване супротивно. Листки можуть бути звуженими біля основи або сидячими, з гострими або тупими вершинами. Білі, пурпурові або рожеві п’ятипелюсткові квітки утворюють пухкі щитковидно-волотисті суцвіття. Плід представників роду – багатонасінна подовжена коробочка, в якій зріє дрібне тупогорбисте, майже чорне насіння.

    Вирощування мильнянки з насіння

    Посів мильнянки на розсаду

    Трава мильнянка розмножується як вегетативно, так і насіннєвим способом. Можна посіяти насіння рослини в ґрунт навесні або під зиму, в жовтні, проте надійніше спочатку виростити в домашніх умовах розсаду, а коли дозволять погодні умови, пересадити її у відкритий ґрунт.

    Посадка та догляд за сапонарією в розсадний період зовсім нескладні. Насіння мильнянки сіють у середині березня в невеликі посудини, наповнені вологим пухким субстратом, присипають зверху тонким шаром піску, зволожують його з пульверизатора, накривають посіви плівкою і в очікуванні сходів поміщають під яскраве розсіяне світло. Температура в приміщенні має бути не нижче 20 ˚C.

    Догляд за розсадою мильнянки

    Коли з’являться сходи, плівку з посівів знімають. Особливого догляду розсада мильнянки не вимагає: її потрібно захищати від протягів і прямих сонячних променів, час від часу поливати й обережно розпушувати навколо сходів ґрунт. Коли у сіянців розвинеться по дві пари справжніх листочків, їх розсаджують по окремих посудинах.

    Слідкуйте за тим, щоб мильнянці вистачало світла, інакше розсада почне болісно витягуватися.

    Посадка мильнянки у відкритий ґрунт

    Коли садити мильнянку в ґрунт

    У відкритий ґрунт сіянці висаджують, коли встановиться тепла погода й добре прогріється ґрунт у саду. Зазвичай такі умови стабілізуються до середини травня. Перед пересадкою розсада має пройти гартівні процедури, які тривають 10-14 днів: сіянці щодня виносять на відкрите повітря, поступово збільшуючи тривалість прогулянок доти, доки вони не зможуть перебувати в саду цілодобово. Під час загартовування необхідно захищати розсаду від протягів, різких поривів вітру й опадів.

    Як посадити мильнянку

    Посадка і догляд за мильнянкою в саду – заняття необтяжливі, оскільки ця культура росте та цвіте навіть при повній відсутності догляду. Однак якщо ви хочете побачити сапонарію в найкращій формі, підберіть для неї ділянку на яскравому сонці або в легкому притінку. Ґрунт мильнянці потрібен пухкий, сухий, удобрений, дренований і вапнований.

    Оскільки сапонарія в природі росте в горах, унесіть у ґрунт на ділянці пісок, дрібні камінчики й кісткову муку (люсоване вапно або кальцит).

    Сіянці мильнянки розташовують при посадці на відстані 30 см один від одного: із часом вони розростуться й покриють весь вільний простір. Після посадки ділянку поливають.

    Догляд за мильнянкою в саду

    Як доглядати за мильнянкою

    Догляд за мильнянкою передбачає полив, просапування, підживлення, обрізування та підготовку рослини до зими. Щоб уникнути росту бур’янів, можна покрити простір між кущами сапонарії дрібним щебенем, керамзитом або галькою – це додасть квітнику оригінальності. Як і коли садити вербену, як доглядати

    Упродовж сезону вегетації потрібно видаляти з мильнянки відцвілі пагони, щоби запобігти самосіву та продовжити період цвітіння. Восени, перед настанням холодів, пагони мильнянки вкорочують на третину довжини, а кущі сапонарії лікарської й лемперджі обрізують під корінь.

    Захисту від морозів мильнянка не потребує, однак якщо за прогнозами очікується зима без снігу, краще вкрити ділянку ялиновим гіллям. Але навіть якщо ви забудете це зробити, навесні рослина поступово відновиться за рахунок самосіву.

    На одному місці мильнянка може рости не довше 8 років: вона сильно розростається, тому з часом її необхідно омолоджувати, що досягається поділом куща. Навесні рослину викопують, ділять на кілька частин, які відразу ж висаджують на нову грядку.

    Полив і підживлення мильнянки

    Полив мильнянки має бути помірним: рослина дуже чутлива до застою води в коренях. Саме тому в ґрунт на ділянці перед посадкою рекомендують уносити пісок або керамзит. У дощове літо коріння у мильнянки може підгнивати. Щоб цього не сталося, квітник захищають від перезволоження плівкою, натягнувши її на вкопані металеві дуги.

    Підживлюють мильнянку калійно-фосфорним комплексом двічі за сезон: після сходу снігу та на початку цвітіння. Азотні добрива мильнянці шкодять. При вирощуванні в родючому ґрунті сапонарію можна взагалі не підживлювати.

    Шкідники та хвороби мильнянки

    Трава мильнянка стійка до шкідників, однак може потерпіти від садової совки, що живиться насіннєвими коробочками рослини та відкладає яйця на її пагонах. При незначній кількості гусениць їх збирають руками, але якщо ураження масове, доведеться обробляти квітник інсектицидним препаратом. Що стосується грибкових інфекцій, то мильнянку іноді вражають плямистість листя і коренева гниль. При перших же ознаках нездоров’я видаліть уражені частини рослини, а якщо їх забагато, то видаліть із квітника весь кущ, а здорові мильнянки обробіть розчином фунгіциду.

    Види та сорти мильнянки

    Як уже згадувалося, в культурі вирощується 9 видів мильнянки, і з деякими ми вас познайомимо.

    Мильнянка дерниста (Saponaria caespitosa)

    Зростає в природі на кам’янистих схилах Піренеїв на висоті від 700 до 2100 м над рівнем моря. У висоту рослина сягає від 5 до 15 см. Листя у неї лінійно-ланцетне, гладке. Квітки з овальними пелюстками забарвлені в блідо-рожевий колір.

    Мильнянка лікарська (Saponaria officinalis)

    Або мильнянка звичайна поширена в природі Кавказу, Середньої Європи, Середземномор’я, Малої Азії, Західного Сибіру та європейської частини Росії. Це трав’янистий багаторічник заввишки від 30 до 90 см із гострими еліптичними або овально-ланцетними листками завдовжки від 5 до 12 см. Листова пластина розділена трьома жилками. Великі запашні білі або рожеві квітки на коротких квітконіжках зібрані в щитковидні волоті. У культурі вид із 1629 року. Популярний у садівництві різновид var. flore plena – кущ заввишки до 1 м з суцвіттями завдовжки до 15 см із кремувато-рожевих махрових квіток діаметром до 2,5 см. Найвідоміші сорти:

    • Альба Плена, Розеа Плена та Рубра Плена – мильнянки з махровими квітками відповідно білого, рожевого й темно-червоного кольору;
    • Деззлер – ряболисті рослини з великими яскраво-рожевими квітками;
    • Варієгата – сапонарія зі строкатим листям;
    • Бетті Арнольд – високорослий сорт зі складними білосніжними квітками.

    Мильнянка жовта (Saponaria lutea)

    Багаторічна рослина заввишки від 5 до 12 см, що росте на альпійських схилах і луках. У рослини вузьке довгасте листя та зібрані в невеликі суцвіття блідо-жовті непоказні квітки.

    Мильнянка базиліколиста (Saponaria ocymoides)

    Або мильнянка «місячний пил» походить із Альп, де вона росте на висоті від 500 до 2000 метрів над рівнем моря. Ця пишноквітуча, невибаглива в догляді багаторічна рослина утворює своїми низько сланкими пагонами м’які подушки до 20 см заввишки. Листя у мильнянки базиліколистої вузьке, лінійне, овальне, матового зеленого відтінку. Дрібні запашні червонувато-рожеві зірчасті квітки утворюють на кінці вильчастого стебла численні парасольки. Рослина вирізняється високою зимостійкістю і після суворої зими легко відновлюється самосівом. Найвідоміші сорти:

    • сапонарія Камілла – низькоросла ґрунтопокривна рослина заввишки до 15 см із зеленим опушеним листям і дрібними рожевими квітками, зібраними в несправжні парасольки;
    • Рубра Компакта – сорт із великими яскраво-рожевими суцвіттями, які вкривають пагони;
    • Спленденс – сапонарія, яка нагадує Рубру Компакту, але з ніжнішим забарвленням пелюсток;
    • Сноу Тіп – сорт із білими квітками.

    На фото: Мильнянка базиліколиста (Saponaria ocymoides)

    Мильнянка Лемперджі (Saponaria x lempergii)

    Культурна форма сапонарії з південного сходу Європи, є кущем заввишки до 40 см із дугастими пагонами, вкритими маленьким і вузьким ланцетоподібним листям матового темно-зеленого кольору. На кінцях гіллястих пагонів у липні-серпні формуються пучки зірчастих світло-червоних квіток.

    Мильнянка Олівана (Saponaria x olivana)

    Садовий гібрид між сапонарією карликовою і дернистою. Це ефектна рослина, яку частіше вирощують в альпінаріях. Мильнянка Олівана утворює щільні подушки заввишки до 5 і завширшки до 20 см, які влітку рясно вкриваються ніжно-рожевими квітками.

    Мильнянка лікарська

    Saponaria officinalis —
    багаторічна трав’яниста гола або коротко шорсткувата рослина родини гвоздикових. Має повзуче гіллясте червонувате кореневище. Стебла численні, прямі, прості або вгорі розгалужені, 30-70 см заввишки. Листки супротивні, при основі звужені в короткий черешок, видовжені або еліптичні, з трьома жилками і з гостро-шорстким краєм. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, запашні, в щитовидному волотистому суцвітті; пелюстки білі або блідо-рожеві, виїмчасті, з пазурцями і з додатком на межі пластинок та пазурців. Плід — коробочка. Цвіте з червня до вересня.

    Поширення

    Мильнянка лікарська росте по всій території України на піскуватих луках, узліссях, серед чагарників, особливо в долинах річок, біля будинків і шляхів.

    Заготівля і зберігання

    Для медичних потреб заготовляють кореневища (Rhizoma Saponariae officinalis) і траву (Herba Saponariae officinalis) мильнянки. Кореневища викопують рано навесні або восени, обтрушують від землі, звільняють від надземної частини, миють у холодній воді, ріжуть на куски завдовжки 10—20 см і сушать на вільному повітрі (можна й на сонці), розкладаючи тонким (3—5 см завтовшки) шаром на тканині чи папері. Штучне сушіння проводять при температурі до 50°С.
    Траву збирають під час цвітіння рослини, зрізаючи верхні 30 см; на не відрізаній частині стебла обривають листя. Сушать траву під укриттям на вільному повітрі. Штучне сушіння трави проводять при температурі до 40°С.
    Сухих кореневищ виходить 22%, трави — 12%.
    Зберігають сировину в сухих прохолодних приміщеннях. При маніпуляціях з сировиною треба захищати очі й ніс від пороху, який дуже подразнює слизові оболонки і спричинює сльозотечу та чхання.
    Рослина офіційна у Франції, Німеччині, Нідерландах, Фінляндії та Португалії.

    Хімічний склад

    Коріння мильнянки містить до 20% тритерпенових сапонінів, у тому числі сапонізиди А, В, С і D, агліконами яких є гіпсогенін або гіпсогенінова кислота. У листі рослини є флавоновий глікозит сапонарин і аскорбінова кислота (до 1%).

    Фармакологічні властивості і використання

    Препарати мильнянки лікарської посилюють видільні функції слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і травного каналу, розріджують густе мокротиння і слизисті виділення, полегшують відхаркування, виявляють потогінну, жовчогінну й діуретичну дії, сприяють виведенню з організму токсичних продуктів обміну (що утворюються під час нормальних метаболічних процесів, і тих, що утворюються при хворобливих змінах у різних органах), тобто виявляють кровоочисну дію (термін «кровоочисна дія», або латинською мовою haemodepurativum, запозичений з народної медицини, наукова медицина не визнає, але в галузі фітотерапії користується ним за відсутністю кращого).

    Крім того, препарати мильнянки зв’язують холестерол і тим протидіють утворенню каменів жовчного міхура, полегшують всмоктування в травному каналі багатьох складових їжі й лікарських речовин завдяки зниженню поверхневого натягу травних соків та прискоренню емульгації жирів, мають проти набрякові властивості, прискорюють процес гоєння післяопераційних ран.

    Застосування мильнянки лікарської показане при хронічних катарах верхніх дихальних шляхів, особливо при запаленнях трахеї та при бронхітах, коли є сухий кашель і утруднення відкашлювання.

    Як допоміжний засіб мильнянку використовують при бронхіальній астмі, силікозі, інтоксикації організму внаслідок бактеріальної інфекції, літіазах, жовтяниці, захворюваннях селезінки, дерматозах та подагрі.

    Слід пам’ятати, що препарати мильнянки протипоказані при кровотечах з травного каналу, гострих катарах шлунку та кишечнику, безпосередньо після операцій на кишечнику, жовчних і сечових шляхах.

    Передозування препаратів спричинює подразнення шлунку та кишечнику, озноб, сухість у роті, частковий параліч язика, нудоту, блювання, сонливість, кривавий пронос, непритомність і судинний колапс.

    Як зовнішній засіб рослину використовують при себореї, лупі та випаданні волосся.

    В гомеопатії мильнянку використовують дуже рідко (при апатії, відчутті натиснення на око, повільному пульсі).

    Лікарські форми і застосування

    ВНУТРІШНЬО — столову ложку коріння мильнянки настоюють 8 годин на 250 мл холодної кип’яченої води і випивають за день ковтками як відхаркувальний засіб;

    – відвар коріння мильнянки (20 г сировини на 500 мл окропу, варити 5 хв., відразу процідити) приймати по три чверті склянки тричі на день (першу порцію — натщесерце) при хворобах печінки, екземі та герпесі;

    – відвар трави 30 г сировини на 1 л окропу, випити рівними порціями за день при жовтяниці;

    – столову ложку суміші коренів мильнянки лікарської (25 г), трави чистотілу звичайного (15 г) і звіробою звичайного (50 г) настоюють 30 хв. на 250 мл окропу, відразу проціджують і п’ють по 2—3 склянки на день при холелітіазі, набряках печінки, здутті живота й нудоті;

    – 30 г суміші коріння мильнянки лікарської та пирію повзучого у співвідношенні 1:2 варять 30 хв. у 500 мл окропу і випивають за день за три прийоми при екземах.

    ЗОВНІШНЬО — 30 г суміші коріння мильнянки лікарської і листя шавлії лікарської у співвідношенні 1:2 варять 5 хв. у 250 мл окропу і використовують цей відвар теплим для полоскання горла при ангінах;

    – відвар коріння мильнянки (40 г сировини на 500 мл окропу, варити 5 хвилин) застосовують для обмивання при герпесі.

    Вміст статті слугує лише інформаційним цілям і буде корисний студентам профільних навчальних закладів та лікарям.

    Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я! Перед вживанням будь-яких лікарських засобів, консультуйтесь зі своїм лікарем.

    під редакцією Гродзинського A. M. (1926-1988) академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор