Діоксидин – інструкція, застосуванн, аналоги препарату

Діоксидин – це антибактеріальний препарат широкого спектра дії. Ефективний при інфекціях, спричинених вульгарним протеєм, синьогнійною паличкою, паличкою Фрідлендера, кишковою та дизентерійною паличками, сальмонелами, стафілококами, стрептококами, патогенними анаеробами, включаючи збудників газової гангрени.

Застосування Діоксидину

Діоксидин застосовується при гнійно-запальних процесах різної локалізації:

• гнійні плеврити,
• емпієма плеври,
• абсцес легенів,
• перитоніт,
• цистит,
• рани з глибокими порожнинами,
• абсцеси м’яких тканин,
• флегмони, післяопераційні рани сечо – та жовчовивідних шляхів.

Також застосовується для профілактики інфекційних ускладнень після катетеризації сечового міхура.

Діоксидин: склад і форма випуску препарату

Діоксидин випускається у формі розчину. Це прозора зеленувато-жовта рідина.

По 10 мл в ампулі. По 10 ампул у пачці.

Діюча речовина – діоксидин. 1 мл розчину містить діоксидину 10 мг у перерахуванні на 100 % речовину.

Допоміжні речовини – вода для ін’єкцій.

Діоксидин: як приймати препарат

Діоксидин призначають тільки дорослим.

Перед початком курсу лікування необхідно провести пробу на переносимість препарату, для чого в гнійну порожнину ввести 10 мл 1 % розчину. При відсутності протягом 3-6 год побічних явищ (запаморочення, ознобу, підвищення температури тіла) починають курсове лікування.

Розчин вводять у порожнину через дренажну трубку, катетер або шприц – зазвичай 10-50 мл 1 % розчину. Максимальна добова доза становить 70 мл 1 % розчину.

Застосовувати 1 або 2 рази на добу (не перевищуючи добову дозу 70 мл 1 % розчину).

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання і переносимості препарату. Курс лікування може тривати 3 тижні і більше. При необхідності курс лікування повторити через 1-1,5 місяця.

Застосовують також місцево, накладаючи на поверхню рани пов’язки, змочені 1 % розчином.

Діти. Препарат не застосовують для лікування дітей.

Діоксидин: протипоказання, побічні ефекти

Протипоказання

Індивідуальна непереносимість препарату, недостатність кори надниркових залоз (у т. ч. в анамнезі).

Особливості застосування

Діоксидин застосовують в умовах стаціонару. Експериментально виявлено тератогенної та ембріотоксичної дії препарату (тому він протипоказаний при вагітності).

Препарат чинить також мутагенну дію. У зв’язку з цим Діоксидин призначають тільки при тяжких формах інфекційних захворювань або при неефективності інших антибактеріальних препаратів, у тому числі цефалоспоринів II–IV поколінь фторхінолонів, карбапенеми. Не допускається безконтрольне застосування Діоксидину та лікарських форм, які його містять.

З обережністю застосовувати при нирковій недостатності, при хронічній нирковій недостатності дозу зменшують.

При появі пігментних плям збільшують тривалість введення дози до 1,5–2 годин, знижують дозу препарату, призначають антигістамінні препарати, а в разі необхідності – припиняють застосування препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Протипоказаний.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. В період лікування слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Побічні ефекти

• При внутрішньопорожнинний введенні можливі головний біль, озноб, підвищення температури тіла, диспепсичні розлади, судомні скорочення м’язів, алергічні реакції, фотосенсибилизирующий ефект (поява пігментних плям на тілі при впливі сонячних променів).
• При зовнішньому застосуванні – околораневой дерматит, свербіж.

Аналоги Діоксидину

Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

ДІОКСИДИН* (DIOXYDINUM*) Діюча речовина

АБЗ широкого спектра дії; ефективний при інфекціях, спричинених вульгарним протеєм, синьогнійною паличкою, паличкою Фрідлендера, кишковою та дизентерійною паличками, сальмонелами, стафілококами, стрептококами, патогенними анаеробами, включаючи збудників газової гангрени; активний відносно штамів бактерій, резистентних до а/б, сульфаніламідів, нітрофуранів та інших ЛЗ.

гнійно-запальні процеси різної локалізації: гнійні плеврити, емпієма плеври, абсцес легенів, перитоніт, цистит, рани з глибокими порожнинами, абсцеси м’яких тканин, флегмони, післяопераційні рани сечо- та жовчовивідних шляхів, профілактика інфекційних ускладнень після катетеризації сечового міхура.

призначають лише дорослим; перед початком курсу лікування проводять пробу на переносимість: у гнійну порожнину вводять 10 мл 1% р-ну; за відсутності протягом 3-6 год. побічних явищ (запаморочення, ознобу, підвищення t° тіла) розпочинають курсове лікування; р-н вводять у порожнину через дренажну трубку, катетер або шпр. – 10-50 мл 1% р-ну; МДД – 70 мл 1% р-ну; застосовувати 1 або 2 р/добу; тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання та переносимості; при добрій переносимості курс лікування – 3 тижні і більше; за необхідності курс лікування повторюють через 1-1,5 міс.; застосовують також місцево, накладаючи на рану пов’язки, змочені 1% р-ном.