Опис-пейзаж та порівняння в оповіданні М. Коцюбинського «Ялинка»

Тема. Опис-пейзаж та порівняння в оповіданні М. Коцюбинського «Ялинка».

Мета: дати поняття про пейзаж та порівняння як художні засоби; допомогти учням усвідомити художню майстерність М. Коцюбинського; розвивати навички спостереження над художнім текстом, виокремлення в ньому пейзажів, порівнянь, з’ясування їхньої ролі; виховувати естетичний смак.

Тип уроку: формування і вдосконалення вмінь та навичок.

Обладнання: живописні пейзажі, зразки літературних пейзажів.

Теорія літератури: опис-пейзаж, порівняння.

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Повідомлення теми й мети уроку.

Вірш побудований у формі зворушливого діалогу дитини й матері. Допитливому дитяті все цікаво — де сонечко спить і хто його приколисує, хто будить зі сну, за ким воно дивиться. Мати на все дає відповідь, що нагадує казку. Яскраві образні картини хвилюють нашу уяву, викликають замилування чудовими картинами природи.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Перевірка домашнього завдання.

Розповідь учнями творів за проблемами оповідання «Ялинка».

— коштували материні чоботи (3 карбованці.);

— коштувала ялинка (3 карбованці.);

— було років Васильку (12 років.);

— було коней в упряжці (Двоє.);

— якого числа відбуваються події оповідання? (6 — 7 січня.)

IV. ФОРМУВАННЯ І ВДОСКОНАЛЕННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК

1. Спостереження над текстом.

Прочитайте виразно початок ІІ розділу оповідання «Ялинка», потім початок IV розділу.

— Що зображено в цих уривках? (Картини природи, її описи.)

— З якою метою автор так детально описує природу в оповіданні про пригоди хлопчика? (Щоб читачі краще уявили обстановку, в якій відбувається дія, час і місце; ці описи підкреслюють настрій героїв або контрастують з ним.)

Пейзаж — це зображення в літературному творі картин природи. (Запис до літературознавчого словничка.)

Пейзажі бувають і живописні. (Перегляд репродукцій з картин, малюнків, фотографій з різними видами пейзажів.)

— Як ви думаєте, який із пейзажів (літературний чи живописний) виразніший, сильніше впливає на уяву читача? (У живописних пейзажах зображується лише зовнішній вигляд предметів і явищ природи. Літературний, окрім цього, зображує рух, звуки, запахи і т. п. Живописний пейзаж ми бачимо, а літературний — уявляємо. Але, напевно, ще багато залежить від фантазії читача й глядача, розвитку його асоціативного мислення, життєвого досвіду й багатьох інших причин.)

Визначте, яку місцевість в яку пору року й час дня описано в цих пейзажах; відповідь обґрунтуйте.

1) Ліс ще дрімає в передранішній тиші… Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво… Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає… а за синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу… Стрепенувся врешті ліс і собі заграв…

2) Поляна ця, подзьобана струхлявілими пеньками, викружилась край осичняка, трохи на згірку. Ранньої весни вона перша вбиралася квітами, і хутко тут виганялась така висока трава, що в ній, прилігши, лось міг сховатися до половини. Тепер поляна пустельна, як і все навколо…

… Навкруги, розвидняючись, світліло, виразніше малювались осики, повітря між ними глибшало й прозорішало, і тиша з настороженої й сліпої ставала спокійна й осмислена.

3) Сонечко встає, і в росі трава,

Біля школи в нас зацвітають віти.

4) І тільки тепер він помітив, що довкола вже смеркає. Більше й більше. А голуби все не повертаються до своєї домівки. Там, високо, ще світить сонце, і вони купаються в його промінні.

Чеше вітер коси білі, розплітає їх…

6) Люблю, коли блукає місяць в травах,

Хатини білить променем своїм

і п’є тепло ночей ласкавих,

а на лугах пливе туманів дим…

8) … Вони в той час підійшли до спуску з гори. Тут уже не до балачок — стало видно річку. Поводі ще не було, але яка стала чудна річка! Вся сіра, покопирсана, ряба. На березі комашнею стоять і ходять люди. Сонце хитро виглядає з-за парового млина. Галки кудись летять довгими рядами і кричать. А як блищить кінчик хреста на Богоявленській церкві! Ух, гарно!…

(В. Винниченко. «Федько-халамидник»)

9) Кругом садочки, біленькі хати,

(Леся Українка. «Вечірня година»)

10) Стояли морози, сніги лежали білі… Огняним їжаком, сердито настовбурчивши золоту щетину, сідало за снігами сонце, а проти сонця — дими з бовдурів, вихиляючись, перекидаючись, вистрибом мчали у прозоре небо, самі прозорі, сизо-рожеві, сині, мов помальовані.

11) Минулася буря — і сонце засяло,

Веселка всміхнулась в ясних небесах,

Проміння у краплях прозорих заграло

І хмари у шати блискучі убрало,

І світ стрепенувся, мов збуджений птах.

4. Спостереження над текстом.

Прочитайте уривок з оповідання «Ялинка» від слів «В садку лежав глибокий сніг» до слів «Незабаром з-під купи снігу не стало видно пенька», дайте відповіді на питання та зробіть висновок:

— З чим порівнюється сніг у садку? (З цукром.)

— Як ялинка тріпотіла гілочками? (Наче раділа гостям.)

— Як тремтіло деревце, коли його рубали? (Наче злякалося несподіваного лиха; як у пропасниці.)

— Яким був слід від зрубаної ялинки, що її тягнув батько по снігу? (Мов стежечка.)

Висновок. Щоб читач яскравіше уявив собі зображувані картини, письменник порівнює одні предмети з іншими за схожістю. Це і є порівняння — один із найпоширеніших засобів виразності в художньому творі.

Порівняння — це пояснення одного предмета чи явища за допомогою іншого, подібного до нього, у котрому певна риса, на якій наголошує автор, виступає дуже яскраво.

(Запис до літературознавчого словничка.)

Порівняння надають зображуваному більшої виразності, наочності, показують ставлення письменника до зображуваного предмета чи явища.

Найчастіше порівняння вживаються зі сполучниками як, ніби, наче, неначе, мов, немов, нібито, немовби, немовбито.

5. Згадайте, із яких творів ці порівняння.

— Вибігає з хати дівчина така гарна, що сама, як квіточка…. І дівчина виходить з хати дуже гарна, як зірочка ясна… (Казка «Названий батько».)

— Оце, було, зіскоче, пригнеться і летить, як муха. (Легенда «Запорожці в урочищі Сагайдачному».)

— Не кидай словами, як пес хвостом. (Народне прислів’я.)

— Ніс, як у свині, та колючі щетинки. (Народна загадка. Відгадка — їжак.)

— … А хвіст у нього — не хвіст, а щось таке величезне, а важке, мов довбня або здоровий ступернак, і також колюче…. Але тепер, побачивши нечуваного синього звіра, всього в колючках та гудках і з таким здоровенним, мов із міді вилитим, хвостом, він аж завив з переляку, а отямившись, як не пішов удирати — ледве хлипає!

(Т. Шевченко «Мені тринадцятий минало»)

Білий гусак підбіг близько до Гриця з витягненою головою, немов хотів йому добре придивитися… Усі хлопці, як сполошені горобці, поприскали до лавок…

(І. Франко. «Грицева шкільна наука»)

З краю неба насувались білі, наче молочні, хмари. На обидва боки від дороги, скільки скинеш оком, розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатеркою…. Здорові дуби стояли в лісі, мов страховища, і звідусюди простягали до нього цупкі чорні гілки.

Порівняння мають бути точними. Наприклад, книгу можна порівняти зі світлом, джерельцем, але не з дубом чи трактором. Не можна сказати, що сніг танув, як вата, бо вата не тане; можна сказати, що сніг білий пухнастий, як вата, а танув, як сіль чи цукор у воді.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Козак Мамай і Олесь Кмітливець підготували для вас низку цікавих завдань.

1. Визначте, які з порівнянь точні, а які — ні.

— У небі зорі блищали, немовби крапельки роси;

— Місяць виглядав з-за хмари, як миша із нірки;

— Двері скрипіли, як незмазані колеса;

— Очерет хитався, ніби крила вітряка;

— Хлопчик із несподіванки підскочив, як опечений;

— Шкільний дзвоник продзвенів, як грім з ясного неба;

— Яблуко було таке стигле, наче груша.

2. Придумайте якнайбільше порівнянь до слів: мати, сонечко, будинок, гарбуз, учень.

3. Доберіть влучні порівняння:

Розкрити зміст порівнянь, з одним із них скласти усний твір- мініатюру: набрав, як борщу на шило; накрив, як мокрим рядном; знає, як старий; зле, як зінське щеня; носиться як дурень з писаною торбою. Підготувати «поетичну хвилинку».

Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.

Що Ви знаєте про свій ніс?

Організм людини – це комплексний і цікавий механізм. Ми ніколи не задумуємося наскільки складно працюють такі процеси як слух, нюх та зір. Чи знали ви, що ніс росте донизу, а нюхові рецептори (клітини, що сприймають запах і передають його в мозок) пов’язані з пам’яттю? Сьогодні ми розповімо вам дещо цікаве про те, що ми бачимо постійно, але ігноруємо. Про наш ніс.

Ніс людини складається з хрящів (таких самих, що й у наших суглобах та вухах, тому він доволі еластичний) та декількох носових кісточок. Разом вони формують зовнішній ніс та носову порожнину, в якій і відбувається цілий ряд різноманітних процесів, від охолодження або зігрівання повітря, до сприйняття запахів.

Сама носова порожнина ділиться на три поверхи . У верхньому поверсі знаходяться нюхові клітини, які вловлють запахи і переносять їх в мозок. В організмі людини міститься близько 10 мільйонів нюхових рецепторів (до слова – в собак у носі їх аж 230 мільйонів, тому в них такий хороший нюх). Вони переходять у мозок через решітчасту кістку, яка схожа на наперсток та має багато отворів через які проходять нюхові нитки і формують нюховий нерв. Нюхова кора – це найстаріша зона мозку, в якій містяться центри, що відповідають за довгострокову пам’ять. Через те, що нюх сильно пов’язаний із пам’яттю, ми краще запам’ятовуємо те, що пахне або дуже приємно, або неприємно.

Носова порожнина пов’язана і з носовими пазухами – порожнинами в кістках лицьового черепу, які заповнені повітрям. Саме середній поверх носової порожнини поєднується з цими пазухами каналами, через які при запальних процесах в ніс може виділятися слиз та гній (найрозповсюдженіше захворювання цієї ділянки – гайморит якраз і є запаленням однієї або двох верхньощелепних носових пазух).

В нижній поверх носової порожнини виходить носослізний канал. Туди виділяється надлишок сліз з очей, проте цей процес в нормі непомітний; він посилюється тоді коли людина надмірно і довго плаче – з носа починає виділятися багато слизу, який є тими ж слізьми.

Ніс – це важливий орган, тому при перших проявах захворювання пов’язаного з носовою порожниною (надмірні виділення з носа, біль голови, підвищена температура) потрібно одразу звертатися до лікаря.

В медичній лабораторії МеДіС Ви можете зробити назоцитограму – дослідження мазка з порожнини носа його клітинний склад, яке проводиться для уточнення причин запальних захворювань носа (ринітів).
Також дане дослідження буде корисним, якщо Ви маєте постійні проблеми з болями та виділеннями з носа. Так ви точно дізнаєтеся причину захворювання і зможете ефективно його пролікувати!

А ось декілька цікавих фактів про ніс та нюх:

• Смак і запах пов’язані, тому люди, що не відчувають запахів через захворювання, не відчувають смаку їжі.
• Запах пов’язаний із болем. Люди, що не відчувають болю через генетичні захворювання, не відчувають смаку.
• Нюх суттєво впливає на запам’ятовування. Якщо ви хочете швидко і надійно запам’ятати якусь інформацію, використайте в процесі навчання приємний для вас запах, наприклад ароматичні свічки або палочки.
• Люди не завжди можуть відчути запах усіх речовин. Наприклад ми не відчуваємо запаху природного газу.
• Існує щонайменше 14 типів носу.
• Стиль чхання людини генетична особливість і не змінюється протягом життя.
• Люди здатні розрізняти більше 10 000 різних запахів.

МеДіС – Щастя Бути Здоровим!

Анатомічна будова свині і фізіологічні особливості

Свині — ссавці нежуйні парнокопитні тварини, тривалість життя свиней — 15-25 років, самці іноді доживають до 40 років. Свині мають компактне статура і довгу морду, яка закінчується голим хрящовим рухомим «п’ятачком» — це пристосування для розпушення землі в пошуках корму. Волосяний покрив рідкий, складається в основному з щетини.

• 1 Фізіологічну будову свині
• 2 Опорно-руховий апарат
• 3 Органи слуху, зору, аналізатори.
• 4 Система органів травлення
• 5 Серцево-судинна система
• 6 Система органів розмноження
  • 6.1 Статеві системи самців та самок
  • 6.2 Особливості розмноження свиней

  Фізіологічну будову свині

  Тіло свині ділять на 4 області:

  Опорно-руховий апарат

  Опорно-руховий апарат — це скелет свині, зв’язки, м’язи.

  Скелет. Опорна конструкція, кістки в ній з’єднуються за допомогою зв’язок, а м’язи рухають скелет. Складається з 2-х відділів — осьового, периферичного.

  • Осьовий відділ: череп, хребет, грудна клітка.
  • Периферичний відділ — хребет, грудні кістки, кінцівки.

  Череп — це мозкова частина, в яку входять 7 кісток, а також лицьова, що складається з 13 кісток. Особливістю свинячого черепа є хоботковая кістку і ікла. Іноді народжуються особини із зайвими іклами, які заважають їм приймати їжу, тому видалення іклів у поросят — досить банальна операція.

  Хребет — хребетний стовп, який складається з хребців, також хребетний канал, який оточує спинний мозок. Кількість хребців у свинячому хребті: грудний відділ — 14-16, далі поперековий — 6-7 і крижовий — 4; хвіст свині включає 20-22 хребця. Всього хребців від 52 до 55 штук. Грудна клітка має грудну кістку і 14 пар ребер.

  Кінцівки складаються з двох грудних і двох тазових кісток. Грудна кінцівка — лопатка, плечова кістка, передпліччя, кисть. Тазова кінцівка — таз, клубова кістка, лонная і сіднична, стегнова, гомілка, стопа. З чотирьох пальців тільки 2 опорні. Третя фаланга -це копытцевая кістка.

  Зв’язки. Колагенові волокна, які з’єднують кістки одну з одною, утворюючи суглоби, і підвищують їх протидія навантажень.

  М’язова тканина. Гладка (судинна), поперечно-смугаста (мускулатура скелета) і серцева. В цілому, топографія внутрішніх органів свині налічує 200-250 парних м’язів, а також кілька непарних.

  Органи слуху, зору, аналізатори.

  Нюх. Всі знають, як називається ніс у свині, але далеко не всім відомо, що ці тварини мають дуже тонкий нюх. Орган нюху свині розташований у носовому ходу і складається з нюхового епітелію і рецепторних клітин, нервових закінчень.

  Смак. Органи смаку у свині — смакові сосочки, які знаходяться на слизовій ротової порожнини.

  Дотик. Здійснюється рецепторами опорно-рухового апарату, а також шкірою, слизовими.

  Зір. Очне яблуко своїм зоровим нервом з’єднується з головним мозком. Середня, внутрішня, зовнішня оболонки очного яблука, рогівка, склера, рогівка, а також рісничне тіло, кришталик, судинна оболонка ока, слізний апарат — все разом це складний орган, що сприймає візуальну інформацію.

  Слух. Вухо складається з переддверно-улитковой частини, провідних шляхів, мозкових центрів. Рівноважного-слуховий орган поділяється на зовнішнє, середнє, внутрішнє вухо, що має слуховий прохід, а також еластичний хрящ вушної раковини свині, кістковий лабіринт.

  Система органів травлення

  Травна система здійснює обмін речовин між організмом і навколишнім середовищем. Через органи травлення з їжею в організм надходять всі необхідні речовини і викидаються в зовнішнє середовище неперетравлені залишки їжі.

  Травний тракт складається з кількох відділів: ротової порожнини (сюди входять губи, язик, зуби, ясна, щоки, а також небо, зів, слинні залози, мигдалики, слизова оболонка), глотки, стравоходу, шлунка (свині мають однокамерний шлунок, який розташовується в лівому підребер’ї), тонкого і товстого кишечника, прямої кишки і анального отвору (ануса).

  Підшлункова залоза, розташована в правому підребер’ї, розщеплює жири, білки, вуглеводи, також виділяє гормон інсулін, який регулює цукор крові.

  Печінку у свині фільтрує кров, нейтралізує токсичні продукти обміну речовин, розщеплює жири, білки, вуглеводи.

  Серцево-судинна система

  Проводить обмін речовин за допомогою циркуляції крові по судинах.

  Серце. М’язовий порожнистий орган, що складається з передсердя з шлуночком. Права сторона — венозна, ліва частина — артеріальна. Стінка серця включає эндокард, міокард, перикард.

  Кровоносні судини. Проводять — артерії, через які надходить кров у серце свині, і вени, які ведуть кров до серця. Живлять — це капіляри, якими пронизані всі органи.

  Система органів розмноження

  Розмноження – здатність живих організмів відтворювати собі подібних, що забезпечує безперервність життя виду і спадкоємність поколінь злиття двох статевих клітин – сперматозоїда і яйцеклітини.

  Статеві системи самців та самок

  • Сім’яник. Для дозрівання чоловічих статевих гормонів.
  • Мошонка. Розташовується біля анального отвору.
  • Сім’явивідна протока. Має вигляд вузької трубки.
  • Сім’яний канатик. Складка очеревини з судинами, нервами.
  • Сечостатевий канал. Виводить назовні сечу, спермії.
  • Статевий член.
  • Препуций. Шкірна складка, що прикриває головку члена.

  Особливості розмноження свиней

  Кілька статевих циклів в рік довжиною від 18 до 21 днів — такі фізіологічні особливості свиней. Цикл складається з таких періодів: 1) збудження; 2) тічка; 3) статева охота; 4) овуляція; 5) запліднення; 6) вагітність; 7) пологи (опорос); вигодовування поросят. Якщо запліднення не відбувається, свиня заспокоюється, а через 14-16 днів цикл починається спочатку. Після опоросу цикл відновлюється на 57-60 день. У 6-8 років припиняється тічка, після чого статевозрілість свині припиняється.

  Пологове місце для свині потрібно підготувати заздалегідь, причому, розмір пологового місця для в’єтнамської свині дозволить заощадити площу. Детальніше про облаштування місця для утримання свиней можна прочитати в статті Будуємо хлів для свиней своїми руками. Відразу ж після опоросу роблять купірування хвостів у поросят, якщо є така необхідність.

  Watch this video on YouTube