Система захисту фундука від шкідників та хвороб Текст научной статьи по специальности «Сельское хозяйство, лесное хозяйство, рыбное хозяйство»

Аннотация научной статьи по сельскому хозяйству, лесному хозяйству, рыбному хозяйству, автор научной работы — О. А. Балабак

У статті наведено результати оцінювання інтенсивності розвитку хвороб фундука . З’ясовано, що найефективнішим проти ураження рослин фундука захворюваннями є варіант із застосуванням весняної обробки препаратом Топсін-М 500. Також встановлено, що продуктивність насаджень фундука значною мірою залежить від комплексу фітофагів. Найбільшої шкоди насадженням завдає ліщиновий довгоносик . У результаті використання інсектицидів забезпечено високий вихід непошкоджених горіхів усіх досліджуваних сортів фундука .

Похожие темы научных работ по сельскому хозяйству, лесному хозяйству, рыбному хозяйству , автор научной работы — О. А. Балабак

Сортові промислові плантації горіха грецького і фундука в держлісфонді Молдови
Оцінка зимо і морозостійкості сортів та форм фундука (Corylus domestica Kosenko et Opalko)

СИСТЕМА ЗАЩИТЫ ФУНДУКА ОТ ВРЕДИТЕЛЕЙ И БОЛЕЗНЕЙ

В статье приведены результаты оценки интенсивности развития болезней и вредителей фундука . Опыт выращивания фундука в условиях Украины показал, что растения поражаются целым рядом вредителей и болезней. Поселяясь на листьях, плодах, ветвях, стволах и корнях, они ослабляют растение и задерживают его рост и развитие, а также приводят к потерям урожая и снижению качества орехов фундука . Поэтому системам защиты от комплекса вредителей и болезней, которые имеют свою специфику, обусловленную особенностями микроклимата насаждений необходимо уделять особое внимание. Кроме того, защита фундука от вредных организмов должна основываться как на особенностях растения, так на биологических и экологических особенностях собственно фитофагов , трофически связанных с ней. Выяснено, что самым эффективным против поражения растений фундука основными заболеваниями является вариант с применением весенней обработки препаратом Топсин-М 500, в расчете 2,0 л/га. Производительность насаждений фундука в значительной мере зависит от комплекса фитофагов (вредителей и возбудителей болезней), которые питаются вегетативными и генеративными органами растения. В насаждениях фундука (непосредственно на генеративных и вегетативных органах, на почве) были выявлены характерные для данного растения 25 видов фитофагов , среди которых преобладали полифаги и олигофаги. Наибольший вред насаждениям качества орехов фундука наносит ореховый долгоносик (Curculio nucum L.). Вредоносность его за период вегетации проявляется трижды — в период питания на почках, листьях, плодах различных пород до начала развития семенного зачатка фундука ; при дополнительном питании жуков на растениях фундука ; при повреждении орехов личинкой, которая развивается внутри. Обзор данных относительно природных врагов вредителей фундука , лесохозяйственных, агротехнических мероприятий, свидетельствует, что снижение потерь урожая орехов обеспечивает главным образом своевременное применение химических инсектицидов . В связи с этим необходимо было определить оптимальные сроки их применения. Самой действенной была обработка растений фундука против орехового долгоносика в первой декаде июня — начале дополнительного питания жуков. Повреждаемость плодов отдельных сортов фундука ореховым долгоносиком отличалась и зависела от сроков развития орехов. В наибольшей степени повреждались плоды ранних сортов фундука (Футкурами, Трапезунд, Софиевский-2) жуками при дополнительном питании. В результате использования инсектицидов обеспечен высокий выход неповрежденных орехов всех исследуемых сортов фундука . По результатам оценки интенсивности развития наиболее распространенных болезней обследовано сорта фундука по уровню устойчивости, было отнесено к относительно иммунным и слабо поражающим растениям.

Текст научной работы на тему «Система захисту фундука від шкідників та хвороб»

кандидат с.-г. наук, Нацюнальний дендролопчний парк «Софивка»

СИСТЕМА ЗАХИСТУ ФУНДУКА В1Д ШК1ДНИК1В ТА ХВОРОБ

Анотащя. У статт/ наведено результати оц/’нювання ¡нтенсивносл розвитку хвороб фундука. З’ясовано, що найефективншим проти ураження рослин фундука захворюваннями е вар/ант /з застосуванням весняно/ обробки препаратом Топс’ш-М 500. Також встановлено, що продуктивн’ють насаджень фундука значною м/рою залежить в’щ комплексу ф’1тофапв. Найб’тьшоi шкоди насадженням завдае л/щиновий довгоносик. У результат/ використання ¡нсектицид’т забезпечено високий вих’щ непошкоджених ropixie ycix досл’щжуваних сорт/в фундука. Ключовг слова: фундук, ф/тофаги, л ‘ициновий довгоносик, шсектициди, фунпциди.

кандидат сельскохозяйственных наук, Национальный дендрологический парк “Софиевка”

СИСТЕМА ЗАЩИТЫ ФУНДУКА ОТ ВРЕДИТЕЛЕЙ И БОЛЕЗНЕЙ

Аннотация. В статье приведены результаты оценки интенсивности развития болезней и вредителей фундука. Опыт выращивания фундука в условиях Украины показал, что растения поражаются целым рядом вредителей и болезней. Поселяясь на листьях, плодах, ветвях, стволах и корнях, они ослабляют растение и задерживают его рост и развитие, а также приводят к потерям урожая и снижению качества орехов фундука. Поэтому системам защиты от комплекса вредителей и болезней, которые имеют свою специфику, обусловленную особенностями микроклимата насаждений необходимо уделять особое внимание. Кроме того, защита фундука от вредных организмов должна основываться как на особенностях растения, так на биологических и экологических особенностях собственно фитофагов, трофически связанных с ней.

Выяснено, что самым эффективным против поражения растений фундука основными заболеваниями является вариант с применением весенней обработки препаратом Топсин-М 500, в расчете 2,0 л/га.

Производительность насаждений фундука в значительной мере зависит от комплекса фитофагов (вредителей и возбудителей болезней), которые питаются вегетативными и генеративными органами растения.

В насаждениях фундука (непосредственно на генеративных и вегетативных органах, на почве) были выявлены характерные для данного растения 25 видов фитофагов, среди которых преобладали полифаги и олигофаги. Наибольший вред насаждениям качества орехов фундука наносит ореховый долгоносик (Curculio nucum L.). Вредоносность его за период вегетации проявляется трижды — в период питания на почках, листьях, плодах различных пород до начала развития семенного зачатка фундука; при дополнительном питании жуков на растениях фундука; при повреждении орехов личинкой, которая развивается внутри.

Обзор данных относительно природных врагов вредителей фундука, лесохозяйственных, агротехнических мероприятий, свидетельствует, что снижение потерь урожая орехов обеспечивает главным образом своевременное применение химических инсектицидов. В связи с этим необходимо было определить оптимальные сроки их применения. Самой действенной была обработка растений фундука против орехового долгоносика в первой декаде июня — начале дополнительного питания жуков.

Повреждаемость плодов отдельных сортов фундука ореховым долгоносиком отличалась и зависела от сроков развития орехов. В наибольшей степени повреждались плоды ранних сортов фундука (Футкурами, Трапезунд, Софиевский-2) жуками при дополнительном питании. В результате использования инсектицидов обеспечен высокий выход неповрежденных орехов всех исследуемых сортов фундука.

По результатам оценки интенсивности развития наиболее распространенных болезней обследовано сорта фундука по уровню устойчивости, было отнесено к относительно иммунным и слабо поражающим растениям. Ключевые слова: фундук, фитофаги, ореховый долгоносик, инсектициды, фунгициды.

PhD of Agricultural Sciences,

the National Dendrological Park of Ukraine

PROTECTION SYSTEM FOR FILBERT AGAINST PETS AND DECEASES

Abstract. The results of evaluation of diseases and pests development intensity on filbert are given on the article. The experience of the filbert cultivating on the conditions of Ukraine made it dear that the plants can be affected by a wide range of pests and diseases. They colonize leaves, fruits, trunks and roots, weaken the plant, detain its’ growth and development and cause crop losses and decreases of the filbert nuts quality. That is why, it is necessary to pay special attention to the systems of protection against the complex of pests and diseases, which may have their specificity caused by particularities of plantation microclimate. Moreover, the protection of filbert against the harmful organisms is to be based on the characteristics of the plant as well as on the biological and ecological features of the phytophages trophically related

It is established that the variant with use of spring treatment with fungicide “Topsin-M 500” in counting 2.0 I./ha. was the most successful against common diseases that affect filbert plants.

The productivity of filbert plantations depends substantially on the complex of phytophages (pests and pathogens of the diseases) that feed on vegetative and generative organs of the plant.

25 species of phytophages characteristic for this plant were found in the filbert plantations (over the vegetative and generative organs directly, on the soil and weeds). They were polyphages and oligophages predominantly.

Nut weevil (Curculio nucum L.) damages the filbert plantations and decreases the filbert nuts quality most of all. Its’ harmfulness appears three times during the vegetative period: when it feeds on buds, leaves and fruits of various plants before filbert’s ovules come to develop; under the additional feeding of bugs on the filbert plants; when larva develops and damages nuts inside.

Overview of data about natural enemies of the filbert pests, forestry and agrotechnical measures proves that reduction of nut loss can be provided by well-timed application of chemical insecticides mainly.

The treatment of the filbert plants against the nut weevil was the most effective within the first ted-days period of June, when the beginning of additional feeding of bugs.

Damageability of fruits by the nut weevil was different for certain filbert cultivars and depended on nut development terms. The fruits of precocious filbert cultivars (‘Futkurami’, ‘Trapezund’, ‘Sofiyivskui-2’) were damaged under the additional feeding of bugs most. The application of insecticides provided high output of undamaged nuts of all the filbert cultivars under research.

As a result of the evaluation of diseases development intensity, the researched filbert cultivars were classified for their

resistance level as relatively immune and low affected plants.

Key words: filbert, phytophages, nut weevil, insecticides, fungicides.

Досвщ вирощування фундука в умовах УкраТни показав, що рослини уражаються цтим рядом шкщниюв i хвороб. Оселяючись на листках, плодах, плках, стовбу-рах ¡ KopiHHi, вони ослаблюють рослину та затримують Tí picT i розвиток, а також призводять до втрат врожаю ¡ зниження якосп ropixiB фундука. Тому системам захи-сту вщ комплексу шкщниюв та хвороб, як\ мають свою специфку, зумовлену особливостями мкроклЫату на-саджень, необхщно придтяти особливу увагу. KpiM того, захист фундука вщ шкщливих opraHi3M¡B повинен базу-ватися як на особливостях рослини, так на бюлопчних та еколопчних особливостях власне ф1тофапв, як\ троф1чно пов’язан1 з нею.

Анал1з останшх дослщжень i публшацш. В науковш л1тератур1 накопичено чимало даних щодо бюлопчних особливостей основних шкщниюв та збудниюв хвороб фундука 2.

Так, О. Аль-Бадарат [1] встановив, що на лщиновому пщлюку л1сових насаджень i на плантащях фундука у Харювсьюй обласп живиться 141 вид комах-ф1тофапв. Е. А.-О. Халиловим було виявлено пщ час дослщжень 85 вид1в комах, яю пошкоджують рослини фундука [2].

За даними I. С. Косенка та ¡н. (2008) найнебезпечншими фпюфагами рослини е л1щинова попелиця i гор1ховий до-вгоносик, а серед ф1топатоген1в збудник борошнистоУ роси, плямистосп листюв та плодовоТ гнил1 [3].

ПЩ час обстеження насаджень фундука Г. А. Тарасен-ко [4] встановлено, що до комплексу фпюфапв належать комахи (американський бтий метелик, гор1ховий довго-носик, гор1ховий жук вусач, попелицО, кл1щ1 (ropixoBi бруньков1, павутинний) та збудники бактер1альних (бактер1альноТ плямистосп) грибних (борошнистоУ роси, ¡ржО та в1русних (HCRSV, ХКП, AMV, PNRSV) хвороб.

Необхщно також зазначити, що пщ впливом глобально! 3míhh кл1мату та вщ господарськоТ д1яльносп людини, спостер1гаються значы змши в бюлопчних особливостях вид1в, стввщношень чисельносп та íx економ1чного значения [7, 8].

Саме тому, пщ час фенолопчних обстежень насаджень фундука, нами були проведен! дослщження з монп-орингу й визначення компоненту видового складу шкщливих opraHÍ3M¡B.

Методика дослщжень. Ступшь пошкодження дослщжуваних рослин визначали за методикою Ю. Ф. КулЮаби й М. А. ПримаковськоТ (1974) [9].

Ступ1нь ураження рослин визначали за природних умов без штучного заражения. Спостереження проводили на рослинах 10-pi4Horo BiKy у перюд з початку травня до юнця жовтня, ввуально визначаючи для кожного сорту ступ1нь максимального розвитку хвороби (%), вико-ристовуючи шкалу ¡нтенсивносп ураження (в балах).

1нтенсивн1сть розвитку хвороби (Р, %) для кожного сорту обчислювали за формулою:

де а — юльюсть уражених рослин;

Ь — бал ураження;

N — загальна кшьюсть рослин у виборщ;

К — вищий бал ¡нтенсивносп ураження (4).

Заселенють л1щиновим довгоносиком визначали за методикою “Облку шкщниюв I хвороб стьськогосподарських культур” за ред. В. П. Омелюти (1986), пщ час маршрут-них обстежень комах збирали та оцшювали за чотири-бальною шкалою [10].

Комах збирали прийнятими в ентомологм методами. Зокрема, застосовували метод косшня, роблячи 30 подвшних помах1в. У пер1од масового льоту комах ловили, використовуючи як приманку, лампи на акумуляторному живлены. Кр1м того проводили огляд горшв на предмет ураження та по збереженому урожаю гор1х1в. Одержан! дан1 анал1зували методами математичноУ статистики.

Результати дослщження. За результатами оцшювання ¡нтенсивност1 розвитку хвороб обстежен1 сор-ти було вщнесено до чотирьох груп за р1внем ст1йкост1:

– вщносно ¡мунн1 рослини — ознаки захворювання не спостер1гали протягом усього перюду досл1джень;

– слабко уражеы рослини — ¡нтенсивнють розвитку хвороби у межах вщ 0,1 до 25 %;

– пом1рно уражен1 рослини — ¡нтенсивнють розвитку хвороби вщ 25,1 до 50 %;

– сильно уражеы рослини — ¡нтенсивн1сть розвитку хвороби вщ 50,1 % I вища.

3 метою перев1рки ефективност1 застосування фунпцид1в проти ураження борошнистою росою й бурою плямиспстю нами було застосовано вар1анти обробки:

– весняна обробка до початку розгортання бруньок препаратом Топсш-М 500, в розрахунку 2,0 л/га;

– весняна обробка до початку розгортання бруньок препаратом Казумш 2Л, бюпрепарат фунпцидноУ та бактерицидно! дм в розрахунку 3,0 л/га;

– весняна обробка до початку розгортання бруньок препаратом Медян Екстра 350 БС, в розрахунку 5,0 л/га;

– у контрольному вар1ант1 обробку рослин фунпцидами не застосовували (табл. 1).

З’ясовано, що найефективншим проти ураження рослин фундука основними захворюваннями е вар1ант ¡з за-стосуванням весняноТ обробки препаратом Топсш-М 500, в розрахунку 2,0 л/га.

Продуктившсть насаджень фундука значною м1рою

Оцшка заселеносп л1щиновим довгоносиком та кшьшсть пошкоджених ropixie у насадженнях фундука

(середне за 2010-2015 pp.)

Таблиця 1 Ефектившсть застосування фунпцид1в проти ураження основними захворюваннями фундука сорту Укра’ша-50 (середне за 2010-2015 pp.)

Л1щина звичайна (контроль) 1 13,7

Дар Павленка 2 24,8

УкраТна-50 2 26,1

Трапезунд 3 38,3

Футкурам1 3 35,6

Софмвський-15 2 28,4

СофИ’вський-2 2 30,0

Фунпцид Кшьюсть уражених рослин, %

борошниста poca (Phyllactinia suffulta Sacc.) бура плямиспсть (Phyllostica coryli West)

Без обробки (контроль) 27,5 12,0

Tonc¡H-M 500, (2,0 л/га) 2,5 2,5

Казумш 2Л, (3 л/га) 5,0 2,5

Медян Екстра 350 SC, (5,0 л/га) 7,5 5,0

залежить вщ комплексу ф1тофапв (шкщникш \ збудниюв хвороб), яю живляться вегетативними та генеративни-ми органами рослини. При цьому пошкодження гене-ративних органш призводить до безпосереднього зни-ження врожаю горшв, а вегетативних — до ослабления оргашзму \ зниженню загальноТ стшкосп рослини.

Впродовж 2011-2015 рр., у насадженнях фундука (безпосередньо на генеративних та вегетативних органах, на фунт! та сегетальнш рослинносп) було виявлено характеры для даноТ рослини 25 видш ф1тофапв, серед яких переважали пол1фаги та ол1гофаги.

НайбшьшоТ шкоди насадженням фундука та якосп горшв завдае л1щиновий довгоносик (СигсиГю писит и). Шкодочиншсть його за перюд вегетаци проявляеться трич1 — у перюд живлення на бруньках, лисп, плодах р1зних порщ до початку розвитку насшневого зачатку фундука; при додатковому живленш жуюв на росли-нах фундука; при пошкодженш горшв личинкою, яка розвиваеться всередиш (табл. 2).

Найменша кшьюсть л1щинового довгоносика була заф1ксована в насадженнях л1щини звичайноТ та сортш в1тчизняноТ \ захщноевропейськоТ селекци (Дар Пав-ленка, Украша-50, Софмвський-15 та Галле \ Косфорд). Найбшьше шюдниюв спостер1галося на сортах фундука Футкурам1 та Трапезунд, яю походять з Грузи та Туреч-чини \ характеризуются ранн1ми строками достигання. Найменший вщсоток пошкоджених гор1х1в був у сортш Дар Павленка (24,8 %), Украша-50 (26,1 %), Галле (27,3 %) та Софмвський-15 (28,4 %), що на 11,1 %, 12,4 %, 13,6% та 14,7 % вище за контроль. Найбшьше пошкоджених горшв було зафксовано у сортш Футкурам1 та Трапезунд — 35,6 та 38,3 % вщповщно.

Огляд даних стосовно природних воропв шюдниюв фундука, л1согосподарських, агротехн1чних заходш, св1дчить, що зниження втрат урожаю гор1хш забезпечуе головним чином вчасне застосування х1м1чних ¡нсектицид1в. У зв’язку з цим необхщно було визначити оптимальш терм1ни 1’х застосування.

Ми застосовували триразове обприскування рослин

– на початку травня («розкриття бруньок» -«зав’язування плодш») обробку проводили препаратами Конфщор, 200 SL (д1юча речовина ¡мщаклоприд 200 г/л), в розрахунку 0,25 л/га; ГНршекс 48, к. е. (д1юча речовина хлорп1рифос, 480 г/л), в розрахунку 2,0 л/га; Актара, 25 WG, в. г. (д1юча речовина т1аметоксам 250 г/кг), в розрахунку 0,14 кг/га;

– у перша декада червня (на початку додаткового живлення жук1в л1щинового довгоносика на фундуку) обробку проводили препаратами Конф1дор, 200 SL, в розрахунку 0,25 л/га; ГНршекс 48, к. е. в розрахунку 2,0 л/га; Актара, 25 WG, в. г. в розрахунку 0,14 кг/га;

– в останнш декад1 червня (на початку «в1дкладання яець») обробку проводили препаратами Конфщор, 200 SL, в розрахунку 0,25 л/га; ГНршекс 48, к. е. в розрахунку 2,0 л/га; Актара, 25 WG, в. г. в розрахунку 0,14 кг/га.

Найд1евшою була обробка рослин фундука проти л1щинового довгоносика в першш декад1 червня — на початку додаткового живлення жуюв (табл. 3).

Пошкоджувашсть плод1в окремих copTiB фундука л1щиновим довгоносиком вщр1знялась i залежала в1д TepMiHiB розвитку ropixiB. Найбшьшою Mipoto пошкод-жувалися у 2010-2015 роках плоди раншх copTÍB фундука (Футкурам1, Трапезунд, Софивський-2) жуками при додатковому живленш. В результат! використання ¡нсектицид1в забезпечено високий вих1д непошкоджених ropixiB ycix досл1джуваних copTiB фундука.

Висновки.За результатами оцшювання ¡нтенсивност1 розвитку найбшьш розповсюджених хвороб обстежеш сорти фундука за piBHeM стшкост1 було вщнесено до в1дносно ¡мунних i слабко уражених рослин.

Ефектившсть застосування ¡нсектицид1в проти л!щинового довгоносика в насадженнях фундука _(середне за 2010-2015 pp.)_

Сорт Не пошкоджених ropixiB, %

без обробки (контроль) Конфщор, 200 SL, 0,25 л/га nipiHeKC 480, к. е. 2,0 л/га Актара, 25 WG, в. г. 0,14 кг/га

/Нщина звичайна (контроль) 86,3 96,5 94,4 92,1

Дар Павленка 75,2 94,1 92,2 89,4

Украша-50 73,9 93,6 91,3 89,6

Галле 72,7 94,2 90,8 88,2

Косфорд 70,2 92,1 89,2 87,3

Трапезунд 61,7 91,8 88,5 86,9

Футкурам1 64,4 92,6 89,3 87,8

Софи’вський-15 71,6 93,1 90,6 89,4

Софи’вський-2 70,0 90,4 88,7 86,5

HIPos 3,5 4,6 4,5 4,4

Пошкоджувашсть плод1в окремих copTiB фундука л1щиновим довгоносиком в1др1знялась i залежала в\д TepMiHiB розвитку ropixiB. Найбшьшою м1рою пошкод-жувалися плоди раншх за перюдом достигання ropixiB copTiB фундука (Футкурам1, Трапезунд, Софивський-2) жуками при додатковому живленш.

За результатами досл1джень з’ясовано, що найдоцшьшше проводити триразове обприскування на-саджень фундука для захисту в1д л1щинового довгоносика протягом вегетацм, але найкращий результатотримано при o6po6u¡ препаратом Конф1дор 200 SL, в розрахунку

0.25.л/га гпд час додаткового живлення жуюв в першш декад1 червня.

1. Аль-Бадарат О. Еколопчы основи захисту фундука та л1щини вщ пошкод-ження комахами : автореф. дис. . канд. с.-г. наук: 16.00.10 / Аль-Бадарат Омар ; Харк. нац. аграр. ун-т ¡м. В. В. Докучаева. – Харюв, 2004. – 20 с.

2. Косенко I. С. Фундук. Прикладна генетика, селекцт, технолопя розмно-ження i виробництва : навч. noc¡6. / I. С. Косенко, А. I. Опалко, О. А. Опал ко ; за ред. I. С. Косенка. – КиТ’в : Наук, думка, 2008. – 256 с.

3. Халилов Э. А. Вредители фундука в Шеки-Закатальской зоне Азербайджана и совершенствование мероприятий по его защите от орехового долгоносика и акациевой ложнощитовки : автореф. дис. . канд. биол. наук: 06.01.11 / Эльчин Агасы-оглы Халилов ; Московская ордена Ленина и ордена Трудового Красного Знамени с.-х. академия им. К. А. Тимирязева. – М., 1994. – 20 с.

4. Тарасенко Г. А. Шкщники i хвороби представниюв роду Cory lus L. в умовах НДП “Софивка” H АН УкраТни / Г. А. Тарасенко // Автохтон н i та ¡нтродуковаы рослини. – 2015. – С. 58-66.

5. Ozman-Sullivan S. К. Insect pests of stored hazelnuts in Sa m sun Province, Turkey / S. K. Ozman-Sullivan, H. O. Cal, N. Celikand, G. Tl Sullivan // Acta Horticulture. – 2009. – № 845 : Proceedings of the 7th International Congress on Hazelnut. – P. 515-520.

6. Яновський Ю. П. 1нтегрований захист плодових насаджень : навч. noci6. / Ю. П. Яновський [та ¡н.] ; за ред. Ю. П. Яновського. – КиТ’в: «Фенкс», 2015.

7. Кульбща М. I. Кл1мат УкраТни : у минулому i майбутньому / М. I. Кульбща , I. Б. Барабаш ; за ред. М. I. Кульбщи. – КиТ’в: Сталь, 2009. – 234 с.

8. Дрозда В. Ф. Бюценотичне обгрунтування ¡нтегрованого захисту плодового саду Bifl шкщниюв в Люостепу УкраТни / В. Ф.Дрозда : автореф. дис. . д-ра с.-г. наук: 03.00.09. – КиТ’в: Нац. аграр. ун-т, 2001. – 45 с.

9. Кулибаба Ю. Ф. Методическое указания по выявлению и учету болезней цветочных культур / Кулибаба Ю. Ф., Примаковская M. А. – M. : Колос, 1974.

10. Обл1к шкщниюв i хвороб стьськогосподарських культур / Омел юта В. П. [та ¡н.] ; за ред. В. П. Омелюти. – КиТ’в : Урожай, 1986. – 296 с.

1. Al-Baradat, О. (2004). Ecological fundamentals of filbert and hazelnut protection from insect damage. Author, of dis. to obtain the degree of Ph.D. Kharkiv, 2004. 20 p. (in Ukrainian).

2. Kosenko, I.S., Opalko A.I., Opalko O.A. (2008). Hazel: applied genetics, selection, propagation technology and production. Kiev: Scientific Idea, 2008. 256 p. (in Ukrainian).

3. Khalilov, E.A. (1994). Hazel pests in Sheki-Zagatala region of Azerbaijan and improving the measures on protection of hazel against nut weevil and European fruit scale. Author, of dis. to obtain the degree of Ph.D. Moscow, 1994. 20 p. (in Russian).

4. Tarasenko, G.A. (2015). Pests and diseases of the genus Corylus L. representatives in the conditions of the NDP “Sofiyivka” NAS of Ukraine. Indigenous and introduced plants, 2015, no. 11, pp. 58-66 (in Ukrainian).

5. Ozman-Sullivan, S.K., Cal, H.O., Celikand, N., Sullivan, G.Tl (2009). Insect pests of stored hazelnuts in Samsun Province, Turkey. Acta Horticulture, 2009, no. 845, pp. 515-520.

6. Yanovskyi, Yu.P. et al. (2015). Integrated protection of fruit plantations. Kiev, Phoenix, 2015. 648 p. (in Ukrainian).

7. Kulbida, M.I., Barabash, I.B. (2009). Climate of Ukraine: in the past and in the future. Kiev, Steel, 2009. 234 p. (in Ukrainian).

8. Drozda, V.F. (2001). Biocenotic context of integrated protection of a fruit garden against pests in the Forest-Steppe Zone of Ukraine. Author, of dis. to obtain the degree of Dr. agr. sci. Kiev, 2001. 45 p. (in Ukrainian).

9. Kulibaba, Yu.F., Primakovskaia, M.A. (1974). Guidelines on detection and accounting of flower culture diseases. Moscow, 1974, pp. 19-26 (in Russian).

10. Omeiiuta, V.P. et al. (1986). Accounting of pests and diseases in agriculture. Kiev, Harvest, 1986. 296 p. (in Ukrainian).

Як захистити ліщину та фундук від хвороб

Ураження культурних сортів фундука різними гнилями відбувається внаслідок інтенсивного розширення промислових насаджень горіха в останні роки.

Якщо раніше хвороби були поширені тільки на різних видах ліщини, найчастіше в лісових насадженнях, то на сьогодні більшість із них почали виявляти на промислових сортах фундука, родоначальниками яких є ліщина понтійська (Corylus pontica K.Koch), ліщина крупна (Corylus maxima Mill.), ліщина звичайна (Corylus avellana L.) й інші види

Стовбурова гниль (біла центральна гниль деревини)

На уражених стовбурах і гілках ліщини, фундука виявляють дуже різні за розміром і формою, плоскі, раковиноподібні або половинчасті, зрідка майже розпростерті, з бороздчатою, часто горбкуватою, волохатою, рудою або сірою поверхнею, із заокругленим, пухнастим краєм, плодові тіла гриба.

Збудником хвороби є трутовий гриб Phellinus torulosus (Pers.) Bourd. et Galz. (синон. Polyporus torulosus Pers.).

Гниль виявляють на стовбурах і гілках старих ослаблених дерев із механічними пошкодженнями. В результати своєї життєдіяльності патоген спричиняє білу центральну гниль деревини. Уражені рослини з часом гинуть.

Інфекція зберігається в уражених стовбурах (грибниця патогену) і плодових тілах гриба (базидії з базидіоспорами). Протягом вегетаційного періоду гриб поширюється базидіоспорами. Окрім ліщини й фундука патоген уражує грушу, сливу, черешню, вишню, ясен, троянди, самшит, ялівець й ін.

Біла гниль

Захворювання на ліщині й фундуку проявляється у вигляді змішаної гнилі гілок і периферичної гнилі коренів і стовбурів. Уражена рослина може сильно обезсилитись аж до повної загибелі. Уражена деревина втрачає пружність, набуває волокнистості й білосніжного забарвлення, стає менш міцною та легко ламається.

Біла гниль проявляється у вигляді загального в’янення надземної частини рослин. У вологу погоду окремі листкові пластинки стають водянистими, знебарвлюються, вкриваються білим повстяним нальотом. На уражених гілках, пагонах і плодах утворюються м’які гнилі плями, вкриті білим повстяним нальотом. Надалі тканини загнивають, плями набувають неправильної форми. На їх поверхні з’являються темно-коричневі, а згодом чорні дрібні тільця — склероції. Уражені корені вкриваються водянистими невиразними бурими плямами, на поверхні яких формується білосніжний слизеподібний наліт із дрібненькими чорними тільцями різної форми й розміру — склероціями.

Збудником білої гнилі є гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary (cинон. Whetzelinia sclerotiorum (Lib.) Korf. et Dumont, який належить до поліфагів, уражує понад 360 видів одно- та дводольних культурних і дикорослих рослин.

Джерелом інфекції є склероції гриба на рослинних рештках у ґрунті, які зберігають життє­здатність до 7–10 років.

Навесні частина склероціїв гриба проростає з утворенням відкритих плодових тіл — апотеціїв із сумками й сумкоспорами. Останні формують інфекційні гіфи, що проникають у рослину. Окрім сумкоспор гриб може поширюватися вегетативно — шматочками грибниці за допомогою вітру, дощу, комах.

Грибниця патогену, яка міститься у верхніх шарах ґрунту, також може спричиняти ураження коренів і надземної частини стебла молодих рослин. Хвороба інтенсивно розвивається у дощову погоду і високу вологість повітря.

Біла змішана гниль гілок

Хворобу спричиняє гриб Polyporus brumalis Pers. ex Fr. (Polyporellus brumalis Karst.), якого називають — трутовик зимовий. Гриб уражує гілки, іноді корені й стовбури ліщини та фундука, трапляється також на пнях. Гниття деревини відбувається активно, що призводить до утворення змішаної гнилі білого забарвлення.

Плодові тіла в гриба еластичні, розміром до 10 см за товщини 1–2 см. Поверхня — жовтувато-бура, слабобархатиста. Плодові тіла ростуть до настання морозів і з’являються відразу ж після танення снігу, що свідчить про стійкість патогену до дії знижених температур.

Білу змішану гниль гілок ліщини спричиняє також трутовий дереворуйнівний гриб Inonotus radiatus (Sow. Ex Fr.) Karst. (синон. Polyporus radiatus Sow. Ex Fr.), якого ще називають трутовик променевий. Плодові тіла гриба у вигляді невеликих шляпок, біля основи — з горбиком. Поверхня шорстка, горбиста, жовто-бура, з шовковистим відтінком, поступово чорніє. На перших стадіях гниття деревина набуває білого забарвлення з жовтуватим відтінком, на кінцевих стадіях утворюються волокна, що легко відокремлюються, між якими розташовані скупчення світло-бурою грибниці. Найчастіше уражаються дерева з механічними ушкодженнями, а також ослаблені, затінені.

Біла периферична гниль гілок

Проявляється хвороба на гілках і пагонах ліщини, фундука, особливо в затінених вологих місцях у вигляді кільцевої гнилі. Збудником хвороби є трутовий гриб Vuilleminia comedens Maize, який уражує також гілки дуба.

Плодові тіла утворюються під епідермісом і мають вигляд розпростертих плівок жовтуватого, сірого або білуватого кольору. В окремих випадках за несприятливих умов для росту і розвитку рослин (зниження рівня ґрунтових вод тощо) гриб може викликати масове всихання дерев і кущів ліщини, фундука, дуба. Інфекція зберігається в деревині уражених рослин.

Усихання гілок (біла волокниста гниль)

Хвороба появляється на ліщині, рідше на фундуку, у вигляді відмирання кори та руйнування деревини по типу білої волокнистої гнилі.

Збудником хвороби є гриб Vuilleminia coryli Boidin, Lanq. & Gilles. На нижньому боці уражених гілок або на стовбурі гриб формує м’ясисто-воскові плодові тіла у вигляді розпростертих плівок завтовшки 1–1,5 мм, щільно притиснуті до субстрату.

Забарвлення їх варіює від білуватого до світло-коричневого кольору. Вони проривають епідерміс гілок і виступають зі щілин кори. За сильного ураження рослина відмирає, бо відбувається кільцювання гниллю поверхні стовбура.

Ураження рослин здійснюється базидіоспорами гриба переважно через різні пошкодження кори, зокрема комахами. Сильне ураження рослин хворобою спостерігається на рослинах, що ростуть у сильно затінених місцях.

Звичайний (європейський) рак

Хвороба проявляється на ослаблених стовбурах і гілках ліщини, фундука. Частіше ураження трапляється на дорослих насадженнях, а іноді — і в розсадниках. На рослинах 5–7 річного віку, як правило, виявляється у вигляді некрозу кори, що супроводжується утворенням напливів (наростів, пухлин) і глибоких ран.

Збудником хвороби є гриб Nectria galligena Bres. (синон. Dialonectria galligena (Bres.) Petch.).

Зараження здійснюється конідіями й сумкоспорами тільки через свіжіші рани на гілках і стовбурах. Грибниця розвивається в лубі й судинах деревини, спричиняючи відмирання й опадання кори. По краю рани щорічно утворюється валик (наплив), який руйнує гриб, тим самим збільшуючи ракову рану. У місцях ураження між щілинами утворюються кремово-білі подушечки — конідіальне спороношення, яке відбувається навесні й восени, переважно в періоди з високою вологістю.

Гриб зимує в ураженій корі й деревині грибницею та сумкоспорами в перитеціях. Розвитку хвороби сприяє м’який клімат — тривале тепле літо й м’яка зима з достатньою кількістю опадів. Шкідливість хвороби полягає в порушенні діяльності провідної системи кори, внаслідок чого порушується обмін речовин рослини, водний баланс, що негативно позначається на розвитку молодих пагонів і зимостійкості дерев.

Крім ліщини та фундука гриб уражує яблуню, грушу, вишню, черешню, горіх, бук, дуб, клен, граб, ясен, каштан, березу й інші види.

Диплодіоз

Ознаки захворювання проявляються на корі гілок, пагонах у вигляді темних плям, вкритих дрібненькими горбкуватими плодовими тілами — пікнідами. Згодом кора чорніє, всихає, листки скручуються, стають бурими й засихають.

Збудником хвороби є гриб Diplodia coryli Fckl., що спричиняє всихання гілок рослин. Під час вегетації гриб поширюється пікноспорами. Рясні роси й краплі дощу посилюють розтріскування пікнід і сприяють активному виходу пікноспор і масовому зараженню дерев і кущів. У посушливі роки пікніди іноді утворюються навесні наступного року.

Проростають пікноспори за наявності краплинної вологи й температури від +4 °С до +30 °С (оптимум +23…+25 °С). Масове зараження ліщини й фундука диплодіозом відбувається за наявності пошкоджень покривних тканин кори (морозобоїни, пошкодження шкідниками, рани під час обрізання дерев тощо).

Джерело інфекції — грибниця, що зимує в ураженій корі дрібних гілок і пагонів, а також пікніди з пікноспорами гриба на уражених органах. Навесні, коли в рослині починається сокорух і ріст тканин, починає розвиватися й грибниця патогену по краях ураженої ділянки. Вона проникає в здорову кору. Пікніди гриба під час весняних дощів вивільняють величезну кількість пікноспор, які заражають рослини.

Шкідливість хвороби полягає в ослабленні куща чи дерева загалом, всиханні гілок і пагонів.

Захисні заходи

Для закладання розсадників фундука підбирають вирівняні, захищені від вітрів ділянки, на віддалі не менше ніж 1 км від промислових плодових насаджень. У захисних лісосмугах навколо розсадника не варто висаджувати плодові, ялівець, глід й інші породи, які уражуються спільними хворобами.

Своєчасно розпушують ґрунт, особливо за утворення поверхневої кірки, аби уникнути розвитку кореневих гнилей. Систематично проводять захисні заходи проти личинок травневого хруща, дротяників й інших ґрунтових шкідників, які сприяють ураженості рослин гнилями й іншими хворобами.

Вносять тільки збалансовані норми органічних і мінеральних добрив на основі агрохімічного аналізу ґрунту. Слід пам’ятати, що одностороннє внесення азотних добрив підвищує сприйнятливість рослин до хвороб, а фосфорно-калійні добрива — підвищують їх стійкість.

Для закладання саду потрібно використовувати тільки здоровий садивний матеріал. Під час викопування саджанців в розсаднику ретельно оглядають кореневу систему. У разі виявлення ознак різних гнилей на головному та бічних коренях або кореневій шийці саджанців, а також з ознаками вірусних і фітоплазмових захворювань, рослини вибраковують і знищують.

Під час проєктування промислових насаджень фундука слід брати до уваги рельєф місцевості, експозиції схилу, тип ґрунту, вміст у ньому кальцію, глибину залягання ґрунтових вод й інші агроекологічні умови, які суттєво впливають на ріст і розвиток дерев, на їх стійкість до хвороб, та інші стресові чинники. Не рекомендується закладати насадження на південних схилах, на перезволожених ділянках, низинних місцях із поганою циркуляцією повітря, а також на ділянках із сильними північного напрямку вітрами та протягами.

Потрібно суворо дотримуватися рекомендованої густоти садіння саджанців, за якої рослини отримують хорошу освітленість, вільний рух повітря між ними, дотримання ґрунту пухким.

У молодих і плодоносних насадженнях восени та навесні до початку сокоруху потрібно ретельно очищувати стовбури й скелетні гілки від кори, яка відстала, моху і лишайників за допомогою скребка, кордщітки або щітки з твердою щетиною. Всі відходи збирають і спалюють. Цей захід важливий проти резервації багатьох збудників хвороб. Заражені й всохлі гілки вирізують на кільце із захопленням 10–15 см здорової тканини, з обов’язковою дезінфекцією та замазуванням садовою замазкою місць зрізів.

У разі виявлення ракових плям на штамбі або на товстих гілках слід провести обов’язкові лікувальні заходи із зачищенням ураженої кори до здорової деревини із захопленням 1,5–2см здорової кори навколо плями. Очищену кору збирають і спалюють, тому що вона є джерелом інфекції. Після зачищення рани дезінфікують 1%-м мідним купоросом і вкривають садовими замазками «Благо Сад», «Сантар СМ» й ін. Ефективне лікування дерев, уражених європейським раком, спостерігається за умов, коли в ґрунті достатньо вологи й збалансованих поживних речовин. Лікування дерев слід проводити рано навесні, до настання сприятливих температур повітря (+15 °С і вище) для розвитку хвороби.

Для захисту штамба й гілок від сонячних опіків, морозобоїн ефективним є осіннє вкриття кори садовою фарбою «Юніфарб», яка містить мідний купорос, сірку, антисептик і протимікробні добавки, що унеможливлює розвиток фітопатогенів й окремих шкідників у щілинах кори. Одного фарбування цією фарбою вистачає на цілий рік. За відсутності фарби «Юніфарб» можна використати водоемульсійні фарби ВД-К4-577; НД-511; ЕВА-27А й ін.

Спилювання, негайне видалення із саду і спалювання сильно уражених дерев або окремих гілок, що не піддаються лікуванню. Збирання й глибоке загортання опалого листя, перекопування пристовбурних ділянок, розпушування міжрядь. Усі ці заходи сприяють різкому зниженню резервації інфекції збудників гнилей деревини гілок і стовбурів.

У Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, не зареєстровано жодного фунгіциду, який можна було б застосовувати для профілактичних обприскувань дерев фундука та ліщини від хвороб. Досвід окремих господарств, фермерів і любителів-садоводів, які вирощують фундук, показує, що для обмеження первинної інфекції збудників гнилей, всихання гілок, диплодіозу, звичайного раку і зимуючих стадій шкідників ранньою весною «перед набуханням бруньок» проводять обприскування-омивання дерев розчинами інсектицидів (Препарат 30В, к. е. та ін.) з додаванням контактного фунгіциду на основі гідроксиду міді, в. г. (Косайд 2000, 2–2,5 кг/га та аналоги); сульфату заліза, з. п. (Айрон, 6–18 кг/га), сульфату міді, в. п. (Бордо МК, 15–18 кг/га й аналоги). Обприскування насаджень проводять в денну пору з нормою витрати робочого розчину 1000–1500 л/га. За відсутності фунгіцидів оброблення дерев до початку сокоруху обприскують 5%-м розчином сечовини, з омиванням кори штамба, скелетних гілок, усієї крони дерева і обов’язковим обприскуванням ґрунту під його кроною.

У весняний період у фазу зеленого конуса — початку розсування й відокремлення бутонів проти хвороб дерева обприскують 1%-ю бордоською рідиною або одним із фунгіцидів на основі діючих речовин: гідроксиду міді, в. г. (Косайд 2000, 2–2,5 кг/га та аналоги); манкоцебу, з. п. (Дітан М-45, 2–3 кг/га); метираму + гідроксиду міді, в. г. (Каурітіл 250 ДФ, 3 кг/га); сульфату міді, к. с. (Купроксил, 7 л/га та аналоги), хлорокису міді, в. с, (Абіга-Пік, 4–6 л/га).

Своєчасне проведення організаційно-господарських, санітарно-оздоровчих, агротехнічних і профілактичних хімічних заходів у насадженнях ліщини й фундука сприяє оптимальному росту і розвитку дерев, підвищені їх стійкості до хвороб і інших негативних чинників, отриманні високих урожаїв горіхів відмінної якості.

Іван Марков, професор НУБіП України