Як почуватися комфортно під час польоту: коротка історія та розвиток розваг у польоті

З наближенням зимових канікул багато хто вже бронює авіаквитки, щоб побачитися з друзями та родиною або відпочити у теплих країнах. Сьогодні авіаперельоти є синонімом певної форми розваг у польоті, що охоплює все: від прийому, який пропонує екіпаж, до вибору їжі та цифрового контенту.

Усі ці послуги додають перевагу польотам для клієнтів. Тепер пасажири настільки знайомі з розвагами в польоті, що подорожувати без них неможливо. Про це йдеться у матеріалі видання theconversation.com.

Станом на 2019 рік ринок бортових розваг і зв’язку зріс до 5,9 мільярда доларів США, що свідчить про його економічний вплив як на авіакомпанії, так і на ВВП країн, де є авіакомпанії.

Розваги під час польоту настільки поширені, що, навіть якщо всі інші послуги авіакомпанії пропонуються, авіакомпанія гарантує повернення коштів постраждалому пасажиру, якщо телевізійний контент недоступний.

До появи медіа-розваг у польоті пасажири розважалися читанням книг або їжею та напоями. Початкова мета впровадження розваг у салоні літака полягала в тому, щоб залучити більше клієнтів, черпаючи натхнення з різних джерел.

Розваги в літаку почалися як експеримент у 1921 році, коли 11 пасажирам Aeromarine Airways показали фільм “Привіт, Чикаго!” на екрані в салоні під час польоту. Через чотири роки в 1925 році був проведений ще один експеримент, коли 12 пасажирам на борту літака Imperial Airlines з Лондона показали фільм “Загублений світ”.

Лише в 1960-х роках фільми в польоті стали мейнстрімом для авіакомпаній. Trans World Airlines стала першим перевізником, який регулярно пропонував художні фільми під час польотів за допомогою унікальної кіносистеми.

Починаючи з 1964 року, розваги в польоті розвинулися, щоб включити різні типи засобів масової інформації, такі як 16-міліметрова плівка, закрите телебачення, прямі телевізійні трансляції та магнітна стрічка. У 1970-х роках, наприклад, літаки могли мати великий екран із 16-мм проектором в одній частині літака, тоді як маленькі екрани висіли над головою в іншій частині.

Екрани на спинках сидінь були представлені в 1988 році, коли Airvision встановила 6,9-сантиметрові екрани на спинках сидінь авіакомпанії Northwest Airlines. З тих пір вони перетворилися на більші екрани, з якими ми знайомі сьогодні.

Розваги в польоті сьогодні

Більшість сучасних авіакомпаній мають персональні телевізори для кожного пасажира на далеких рейсах. Трансляція на вимогу та доступ до Інтернету також стали нормою. Розваги в польоті тепер включають фільми, музику, ток-шоу на радіо, телевізійні ток-шоу, документальні фільми, журнали, стендап-комедії, кулінарні шоу, спортивні шоу та дитячі шоу.

Однак зростання персональних пристроїв, таких як планшети та смартфони, може означати кінець екранів на спинках сидінь. Ряд американських авіакомпаній, у тому числі American Airlines, United Airlines і Alaska Air, зняли екрани зі спинок сидінь на внутрішніх літаках.

Тепер, коли більшість авіамандрівників мають при собі електронні пристрої, менше авіакомпаній встановлюють екрани на спинках сидінь. З економічної точки зору це має сенс для авіакомпаній: видалення екранів на спинках сидінь зменшує витрати на пальне та дозволяє авіакомпаніям встановлювати тонші сидіння, дозволяючи перевозити більше пасажирів.

Тепер розваги – це також конкурентоспроможний інструмент для реклами авіакомпаній і форма культурного виробництва. Розваги в польоті стали економічною платформою для інвесторів, ділових людей, виробників і постачальників розваг, особливо для Голлівуду.

Однак еволюція розваг у польоті не обійшлася без проблем. Як форма культурного виробництва, вона часто відображає інтереси рекламодавців, урядів і бізнес-структур. З цього також випливає, що певні ідеї, продукти та культура продаються пасажирам через розваги в польоті.

Прибуткова практика привертання та продажу уваги пасажирів рекламодавцям також не обмежувалася екранами. Бортові журнали завжди були наповнені рекламою, і наприкінці 1980-х ця реклама поширилася на серветки та аудіоканали.

Незважаючи на свої недоліки та непевне майбутнє, розваги в польоті все ще пропонують пасажирам відчуття комфорту, зменшуючи занепокоєння щодо того, що вони зависнуть на висоті 30 000 футів над рівнем моря. Якщо ви летите під час відпустки, пам’ятайте, що ваш комфорт частково завдяки цій інновації.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!

Переклад “у польоті” такою мовою: англійська

Будь ласка, прийміть, що ця Ваша риса зникає разом із Вашою посмішкою, і ті, хто помічає її, з радістю ловлять її у польоті.

Just please accept that this piece of you escapes with your smile, and those of us who notice are happy to catch it in passing.

На трьох суміжних панелях куба, що створюють спрямований у польоті на Сонце просторовий кут, містяться три датчика Сонця.

Three Sun sensors are placed on three neighboring planes of the cube that create space angle directed in the flight towards the Sun.

Кожна станція може бути використана для захоплення ортогональної пари зображень гіпершвидкісних моделей у польоті.

За допомогою радіотелеметричної і телевізійної систем здійснюється спостереження за станом космонавта у польоті.

With the help of radio telemetry and television systems made supervision of the state of the astronaut in flight.

Аналіз зазорів здійснюють для визначення зазорів між космічним апаратом та елементами РКП під час наземних операцій й у польоті.

The Clearance Analysis is made to determine the clearances between spacecraft and ILV elements during ground operations and in flight.

Визначаються температури приладів та електронних систем ракети-носія під час передстартової підготовки й у польоті.

Determination of temperatures of launch vehicle instruments and electronic systems during prelaunch processing and in flight.

Чи є ефективний засіб боротьби з заколисуванням і чи можна якось уникнути неприємних відчуттів у польоті?

Are there effective ways to combat motion sickness and possible to somehow avoid unpleasant sensations in flight?

Відображені приклади використано лише для того, щоб допомогти вам перекласти слово чи вираз у різних контекстах. Вони не є вибраними чи перевіреними нами й можуть містити недоречні терміни чи поняття. Будь ласка, повідомте нам про приклади, які потрібно відредагувати або не показувати. Грубі чи розмовні переклади зазвичай мають червону або оранжеву позначку.

Новинка: Reverso для Windows

Перекладайте текст із будь-якої програми або вебсайту одним клацанням .

Переклад за допомогою голосу та фото, функції офлайн, синоніми, відмінювання, навчальні ігри

Результатів: 199 . Точних: 199 . Витрачений час: 21 мс.

Допомагаємо мільйонам людей і великим організаціям спілкуватися ефективніше й точніше всіма мовами.

Життя в польоті

Небо ближче, ніж нам видається… Інколи небом, його висотою, повітрям і мріями пронизане життя великих романтиків поруч із нами. Дев’ятикласник Артем Артемчук розповідає про життя в польоті свого прадіда Якова Антоновича Артемчука. Дідусь Артема, натхнений небом і польотами, винайшов свою модель літака «АЯ». Разом із дідусем автор-правнук теж піднімався в небо. Чудесно, правда ж?

Погодьтеся, що почуття польоту завжди приваблює. «Я живу в польоті… Лише той мене розуміє, хто відчув незбагненну любов до польоту…» — ці слова з твору Антуана де Сент-Екзюпері «Планета людей» влучно відображають суть життя і діяльність тієї людини, з якою я маю намір вас познайомити.

Це мій прадідусь, винахідник-самоучка, лауреат багатьох винагород — Яків Антонович Артемчук. Для нього політ став і улюбленою захопливою справою, і низкою нескінченних відкриттів, і символом відваги, натхнення і всього того, що становить суть істинного творчого духу.

Одного разу Яків Антонович Артемчук вирішив мене покатати на своєму літаку. Мотор завівся, ми піднялися в небо. Здорово злітати, коли відчуваєш, як під ногами зникає земля, і дух захоплює, коли дивишся вниз. Ось блиснули золоті бані Преображенського собору. Там потягнулися, мов нитки, залізничні колії. А ще здалося, що під зелено-синім Тетеревом поховані валуни. При зльоті та посадці немов завмирало серце. Тоді я згадав, як мені прадід розповідав, що в нього були такі ж відчуття від його першого польоту.

Він мені доволі часто розповідав. Цікаво й захоплююче розповідати — ще один прадідів талант. Пригадую, як одного холодного зимового ранку, коли хуртовини та завірюхи хазяйнували на подвір’ї, я запитав у прадідуся, звідки у нього літак. Яків Антонович усміхнувся, сів на ліжко, схрестивши ноги «по-турецьки» та накривши їх ковдрою, і почав свою розповідь:

«Я народився в перший день весни 1923 року в селі Торчин, що було тоді Потієвського округу (зараз це Коростишівський район). Моя 45-річна мати вже мала шістьох дітей, отож не хотіла сьому дитину. Тому Олександра Яківна, як звали матір, стала переносити різні важкі речі. Але я все ж таки вижив і народився. Такою була моя перша перемога в цьому світі».

— А коли саме забажав стати пілотом? — нетерпляче зупиняю своїм запитанням його розповідь.

— Коли мені було 5 років. А це було ось як. Раптом почув над Торчином дивний шум і захотів побачити, звідки лунає незвичайний рокіт. Сусідка мене хотіла накрити хустиною, але я, вирвавшись та розгледівши літак із двома пілотами в кабіні, твердо вирішив — буду, як вони, льотчиком. До цього я хотів бути священиком, але мотор літака в моїй душі заглушив церковні дзвони.

Прадід іноді вживав такі яскраві романтичні вислови, що сльози наверталися на очі слухачів.

«У 1931-му я залишився напівсиротою — пішов із життя батько. Треба було годувати рідних. Для шкільного фізкабінету разом зі старшим братом Єфімом створили моделі парової машини в розрізі, за що сім’я отримала два пуда муки. Згодом виконав модель літака, за що отримав ще пуд муки. Але зрозумів, що школа не зможе прогодувати, тому я повинен був кинути школу. Пам’ятаю, як дізнався, що на одному підприємстві є столова, де видають їжу за талонами. Знайшов у канаві викинутий кимось талон, зробив зі старого підбора печатку й став ходити в ту їдальню. Проте вже через 7 місяців мене «розкусили», і хоча директор хвалив за кмітливість, більше продуктів там уже не отримував.

Згодом мама відправила мене в дитячий будинок села Чубинське під Києвом. Там після всього пережитого для мене був справжній рай. Різні гуртки, на які я ходив і жодного заняття не пропустив, надали мені можливість власноруч конструювати різну міні-техніку: літаки, крейсер «Аврора», підводну бочку-човен, яку я випробовував у місцевому озері.

У 1939-му, повернувшись додому, я став трактористом та комбайнером разом із братом Григорієм. Тоді це була досить престижна робота, і зарплати вистачало і мені, і матері, ще й допомагати сім’ї моєї нареченої. Твоя прабабуся Надія була донькою Івана Даниловича Омельченка, що походив із давнього козацького роду».

Після цих слів прадідусь дістає скриню і починає показувати деякі речі, що підтверджують козацьке походження родини прабабусі. […]

— Ну а на літаку коли полетів? — знову запитую прадіда.

— Не поспішай. Після війни влаштувався слюсарем на Соколовський гранітний кар’єр. А там то екскаватор зламається, то інструмент вийде з ладу. Словом, я став і вулканізатором, і дизелістом, і електриком, і зварювальником. Але мрії про авіацію не покидали мене. Вивчав Ціолковського, читав різну технічну літературу. Тоді навіть мріяв полетіти в космос, тому написав письмо у ЦК КПСС у Москву. Відповідь не забарилася:

„ Вибачте. Але людське життя в нашій країні цінується понад усе. До того ж, із таким проханням зверталося багато людей із кращим станом здоров’я, ніж у Вас… “

Я знав, що набір космонавтів йде із числа льотчиків-професіоналів, куди мені з трьома пораненнями не попасти, і вирішив власноруч здійснити свою мрію».

Прадід тримає паузу, а потім продовжує:

«Я почав створювати літак ще в 1947 році. Нічого не казав твоїй прабабусі, таємно виготовив вінт. А в 1949-му отримав перший літак «АЯ-1». Розумієш, чому «АЯ»? Артемчук Яків! Народу було багато, місце зльоту довелось огороджувати стрічкою. Усе було б добре, якби не цей Трофім Лук’янов. Підліз під мій многостраждальний вінт, він ледь сам не постраждав. Почав розмахувати руками, порвав мені троси (він порвав трос, що відповідав за зупинку механізму), врешті-решт поламав вінт і сам тяжко поранився. І не питай, стільки проблем було… Хоча згодом перед смертю в лікарні зізнався, що сам винен. Через ці поломки, що зробив Лук’янов, я ще чотири роки літак свій перероблював. То те, то інше знаряддя не працювало…»

Прадід сумно зітхає і продовжує: «Зараз літаю на «АЯ-7», що створив у 1985-му. Цей літак щасливий, як я у батьків. До цього літака я багато розбивався й падав. Мене буквально збирали, як ти пазли збираєш. Нещодавно лікарі виявили, що немає на моєму тілі жодної кістки, щоб не була ламаною. Але я ні про що не шкодую».

— То це вже сьомий літак? А що з іншими сталося? — запитую я.

— На «АЯ-4» (у 49 років) я вперше гарно злетів. Саме тоді донька приїхала, вирішив похизуватися. Цілу ніч переставляв мотор. Бак був розміщений нижче мотора, і бензин не поступав без насоса. Щоб створювати тиск у баку, я зробив гнучку трубку, в яку я дув. Класно піднявся, набрав висоту. Лечу…Вітер в обличчя. Я дихаю вітром безмежних просторів. Час піддувати, а трубки нема. Дивлюся, вона під ногами. Я нахилився, щоб її підняти, і… мої окуляри впали в рульове управління. Може заклинити руль! Я знаходжу їх, хочу надіти, а вони падають за борт. Подув у трубку, порядок, але відчуваю, що без окулярів я погано бачу. Злітав я проти вітру, отже, посадка буде за вітром. Так сідати не рекомендується, тому краще сідати на луки, щоби посадка відбулася м’якше. Перелетів високовольтну лінію, став потихеньку знижатися. І тут переді мною одинока стара груша. Узяв курс лівіше, та піднявся вітер… Розплющую очі, а поруч приземлився воєнний вертоліт, льотчики швидко виходять, несуть мене до себе в кабіну, знепритомнів, згодом отямився в лікарні. Виявилося, що вони за мною весь час спостерігали і «вели».

Прадідусь дістає зі скрині свої нагороди, численні дипломи заслуженого раціоналізатора СРСР, перебирає тремтячими руками, пригадуючи найсвітліші моменти свого життя.

Потім ми дивилися старі фотографії. Так я вперше побачив тих, кого згадував Яків Антонович у своїй розповіді. А влітку поїхали на Поле (так називаємо свою дачу в селі Сонячне), там я побачив злітну полосу та міні-ангар, які створив мій прадід.

Невдовзі Яків Антонович помер. 14 січня 2009 він раптово зрозумів, що попереду на нього чекають нові світи й польоти. Полетів у оточенні дружини, дітей, онуків та правнуків. Полетів востаннє. Але вже без літака…

Артем Артемчук,
учень 9-Б класу житомирської
школи І–ІІІ ступенів № 28
імені гетьмана І. Виговського,
вихованець гуртка житомирського обласного
центру науково-технічної творчості
учнівської молоді «Світова література».

Абсолютний переможець ІІІ обласного
фестивалю-конкурсу літературного мистецтва
«Крізь терни до зірок» (номінація «Журналістика»,
старша вікова категорія).

Педагогічний керівник — Олена Борківська,
учитель зарубіжної літератури житомирської
школи І–ІІІ ступенів № 28 імені гетьмана І. Виговського,
керівник гуртка житомирського обласного
центру науково-технічної творчості
учнівської молоді «Світова література».

Читай також: