Процеси обробки шкір – нагрівання, обробка лугами і вилуговування

Кінне спорядження, амуніція для коней – упряж, збруя, сідло і ін.

Пояси, ремені атлетичні, для пауерліфтингу

Лямки, ремені тяги, напульсники, лямки голови

Рукавички спортивні, атлетичні

Екіпірування, товари для боксу, боротьби – мішки, манекени, рукавички, маківари, медбол, пневмогруши

Боксерські ринги, борцівські гімнастичні мати, килими, помости, рами

Дитяче взуття – ортопедичне, домашня, вулична

Одяг зі шкіри та хутра

Поручень, тримач підвісний для автобусів, трамваїв

Сумка провідника, зв’язківця, поручень підвісний

Обкладинки для книг, щоденників

Папки меню, папки рахунок

Випалювання, гравірування, тиснення, тиск на шкірі і виробах зі шкіри

Шкіра натуральна в шкурах, дециметрах і окремими рівними шматками

Виготовлення вирубних ризиків, штампів

Вачеги, краги, рукавиці, рукавички робочі

Cпецодежда, халати робочі, жилети, светри

Вироби зі шкіри, чохли, вирубка зі шкіри

Мало однак просочити шкіру рівномірно жиром, треба зв’язати його з волокнами шкіри, зміцнити його в дермі так, щоб його не могли омив і витягти навіть лугу. Тільки що отвалянние і провітреному шкіри від жиру можуть бути абсолютно відмиті порівняно слабкими розчинами лугів. Зміцнення жиру в шкірі виробляється за допомогою особливого процесу, совершающегося при нагріванні таких шкір.

Шкіри нагрівають, складаючи їх в стопу в невеликій кімнаті. Подібну стопу зверху засипають збитої з цих же шкір шерстю і залишають в такому положенні, поки не закінчиться потрібний процес. Під час нагрівання, як ми вже згадували, частина жиру з’єднується настільки тісно з речовиною шкіри, що потім не може бути вимита з нього навіть лугами. У таке з’єднання вступає, однак порівняно незначна частина жиру, яким просякнута шкіра, а решті жир стає абсолютно зайвим і з пор шкіри повинен бути вилучений, інакше шкіра не буде годитися ні на які вироби.

Видаляють зайвий жир за допомогою обробки шкір лугами. Луг розкладає жир, утворюючи солі стеаринової, пальметіновой або олеїнової кислоти або так звані мила з одного боку і гліцерин з іншого. І гліцерин, і мило у воді розчиняються і тому зі шкіри легко вимиваються. Для омилення зайвого жиру, про який тепер йде мова, на заводах в більшості випадків застосовують луг, що готується з золи, але це завжди пов’язане з ризиком отримати незадовільні результати. Зола занадто різниться за складом, в залежності від того, якого вона походження, і ніколи не можна бути впевненим, що її не взяли в надлишку, або навпаки, що у взятому кількості не міститься занадто мало діючої лугу. Набагато краще тому для вичинки такого порівняльного дорогого товару, як замша, застосовувати луг не з золи, а з більш-менш чистого поташу. Витрата поташу при цьому абсолютно мінімальний. На 1000 шкір середньої величини йде його, дивлячись по чистоті І сухості, від двох до двох з половиною пудів. Розчин поташу береться середній, близько напівфунта на відро води.

Лужну рідину, все одно, приготовлена ​​вона з золи або з поташу, нагрівають на стільки, щоб в ній ледве-ледве можна було тримати руку і потім в такий гарячий луг занурюють шкіри хвилин на 15-25. Зараз не слід занурювати в лужну ванну більше ста шкір. Вийнявши першу партію, луг знову підігрівають, занурюють в нього другу партію, знову підігрівають і діють так, поки не буде оброблено всі то кількість замші, на яке був розрахований лужний розчин. Не треба при цьому забувати, що луг після обробки кожної партії шкір стає все більш слабким і що тому шкіри доводиться в ньому тримати все більш довгий час.

Краще тому надходити так: готують зазначеної фортеці луг всього на сто шкір, а потім в окремих зграях мають насичений розчин поташу в тій кількості, в якому його взято на першу ванну, тобто в кількості, достатній для обробки 100 шкір. Коли перша партія замші з щілинка буде вийнята, в нього підливають одну зграю калієвого розчину, нагрітого градусів до 60 ° за Цельсієм, і занурюють другу партію. Для обробки третій партії додається друга зграя поташу і т.д.
Для шкур козлових луг слід вживати кілька слабший, ніж для шкур овечих і телячих. Залишаючи ту ж кількість поташу, що йде на 1000 шкур, його розводять великою кількістю води, приблизно так, щоб довелося близько трьох чвертей фунта солі на відро води.

Деякі майстри при описаної нами операції залишають шкіри в луг в спокої, а деякі переминають їх або руками, або особливими жердинами. Вважаємо, що подібне перемінанія значно прискорює і полегшує омилюванням зайвого жиру. Виділяється при цьому суміш необмиленного жиру і мила носить назву дегра. Вилужені шкіри прополіскують у воді і потім розвішують в сушильні, де вони залишаються влітку на добу, а взимку значно довше.

Схожі статті

Технологія виробництва шкіри

Шкіра – це популярний натуральний матеріал, якому характерні міцність, еластичність та довговічність. Отримання його відбувається шляхом вичинки шкір тварин. Може здійснюватися як у приватних господарствах, так і на пром. підприємствах. Застосовується в різних сферах: від взуттєвого і меблевого виробництва до створення книжкових палітурок та навіть шпалер.

Як не існує двох абсолютно ідентичних тварин, так і немає двох однакових шматків шкіри. І це зовсім не дефект цього матеріалу, а лише природна особливість, яка привносить унікальність у готові вироби, робить їх цінними та популярними. Особливо, якщо мова йде про використання шкіри екзотичних тварин.

Кілька слів про історію. Технологія виробництва шкіри (вичинка та обробка) правомірно вважається одним з перших людських ремесел, яке здійснювали ще тисячі років тому. Перші свідчення цих процесів датуються XIII століттям до н.е. Полювали на тварин задля збагачення м’ясом і жиром. Але перед вилученням цих матеріалів за допомогою гострого кремнію/кремнієвих ножів здирали шкури, які використовували, головним чином, для створення перших варіантів взуття (обмоток, сандалій). Зав’язками та ремінцями тоді служили шкіряні смужки і жили, а підошвою – дощечки.

Трохи пізніше шкіру почали використовувати для створення одягу, предметів побуту. Але щоб це стало можливим, її піддавали певній обробці, аби запобігти гниттю та розкладанню. Перші способи обробки шкір: сушіння на сонці, пом’якшення, надання еластичності та запобігання промоканню за допомогою жирів. Додаткові якості (наприклад, стійкість до гниття і надання м’якості) забезпечували також, використовуючи воду з добавками кори та ягід. Всі ці методи з часом удосконалювалися, а шкіряні вироби ставали не просто необхідністю – витвором мистецтва!

Весь цей час, аж до сучасних реалій, шкіра не те, що не втрачає актуальності, але стає все популярнішою, спектр її застосування розширюється, прихильників стає все більше, незважаючи на появу численних варіантів синтетики. І навіть порівняно велика вартість цього матеріалу не зменшує попиту на нього.

Види шкіри

Існують різні класифікації як самої шкіри, так і виробів, виготовлених з неї. Різні сорти мають широкий спектр властивостей. Варена шкіра, веган, замша, пергамент, чепрак, шеврет, юхта та ін. – усі ці види відрізняються один від одного способом обробки, тваринами, з яких беруться, і частиною тулуба, на якій були розташовані, а також товщиною, щільністю, еластичністю, міцністю, зовнішнім виглядом та іншими характеристиками.

Крім того, популярна класифікація готових шкір, яка обумовлює їх застосування. Так розрізняють шкіри для виробництва взуття, одягу, меблів, пергаменту, технічну тощо. А за способом обробки вони бувають гладкими, шліфованими, тисненими, лаковими, спиляними, крастовими. Також окремо виділяють шкірзамінники трьох видів (MF, PU, PVC) та ПВХ-плівку.

Основні етапи і способи сучасного шкіряного виробництва

На сьогодні знаходять застосування як історичні способи виготовлення, так і інноваційні.

Першим і дуже важливим етапом вважається обробка шкірсировини. Найбільш високоякісна – коров’ячі шкури. Крім цього, застосовують шкури кіз, овець, свиней, пітонів, крокодилів і т.д. Варто відзначити, що якість сировини впливає на кількість виробничих етапів: що якіснішим є матеріал, то менше роботи з ним передбачається.

Трансформація шкури тварини в готову шкіру, в цілому, містить три основні стадії:

1. Відмочувально-зольні процеси вичинки (консервування, відмочування, зоління).
2. Підготовка (забирання вовни, міздріння, чистка лиця, знезолення, протравлення, бучення, промивання, дублення).
3. Хім. обробка, фарбування та жирувальні процеси.

Також окремо можна виділити розкроювання сировини й готових шкір.

Результатом усього цього технологічного процесу і є шкіра, тобто шкіряне виробництво є перетворенням шкури в готову шкіру.

Хімічна обробка шкіри

Хімічна обробка, в свою чергу, містить такі основні процеси, як додублення, фарбування і жирування. Хоча різні хімічні засоби використовуються і на підготовчих етапах. Перший (додублення) виконується за допомогою хромових сполук, синтанів, спеціальних засобів. Для здійснення другого (фарбування) важливо задіювати натуральні, екологічні, неотруйні барвники. Третій (жирування) зумовлює застосування жирів, олій, емульгаторів та аміаку.

Які саме речовини використовують у тому чи іншому випадку, залежить від багатьох чинників. Основні – вид шкіри за різними класифікаціями і властивості, якими необхідно наділити цей матеріал. Наприклад, для альдегідного дублення беруть дубильну кору, для галунового – солі алюмінію, для хромового – сульфат хрому та інші солі цього елементу. Сирицеві шкіри просочують вапном, варені обробляють воском. Вологостійкість підвищують за допомогою маслянистих речовин. Очищують, зберігають м’якість, збільшують експлуатаційний період, задіюючи жири. Для отримання кольорових шкір застосовують основні та кислотні анілінові барвники.

Ось кілька популярних речовин для хімічної обробки шкіри:

Кам`яна сіль. Тверда речовина, утворена безбарвними кристалами. Через наявність домішок може мати різні відтінки. У шкіряній галузі використовується з метою запобігання гниттю шкір. Для цього матеріал, що пройшов промивку, занурюють у концентрований розчин хлориду натрію або в розстеленому вигляді засолюють ним (натирання і укладання штабелями на кілька днів). Крім того, хлористий натрій сприяє трансформації розпушеної шкіри в більш щільну сиром’ятну. Для цього його поєднують з квасцями, дію яких він інтенсифікує. Ще одна роль цієї речовини полягає в значному вилученні води: після висушування тваринні волокна, які пройшли таку обробку, не склеюються, а шкура з легкістю трансформується в шкіру.

Оксид магнію. Тверда пухка біла маса, утворена кристалами. Легко вбирає воду, не розчиняючись у ній. У шкіряному виробництві задіюється при виробленні шкіри.

Форміат натрію (натрій мурашинокислий). Білий/сірий порошок, що складається з кристалів (можливий зелений відтінок). Добре розчиняється у воді. У шкіряній справі виступає агентом для переддубильних операцій, дубником. Також з його допомогою мінімізують кислотність шкіри (нейтралізація).

Полівініловий спирт. Штучний термопластичний полімер, розчинний у воді, не має смаку і запаху. Його задіюють при обробці шкіри, зокрема, для склеювання шматків матеріалу. Особливо широким є застосування останнім часом при створенні високоеластичних шкірзамінників з відкритою пористістю і поліпшеною здатністю до фарбування. Це неабияк збільшило різноманітність сортів матеріалу.

Сульфатна кислота. Важка рідка речовина маслянистої консистенції, що не має кольору і запаху, має, разом з тим, кислий «мідний» присмак. При поєднанні з водою змішується. Сірчана кислота в сукупності з хлоридом натрію створює кисле середовище для протравлювання шкури. Оскільки дубильні хромові субстанції в лугах не піддаються розчиненню, без кислоти не обійтися. Однак кислотне протравлювання не повинне застосовуватися для шкур, які пройшли дублення із задіянням рослинних засобів.

Квебрахо. Екстракт, що застосовується у фарбуванні, популярна дубильна речовина. Її, головним чином, застосовують у фарбуванні хромових шкір. У цьому процесі беруть участь кислі барвники (з оцтовою або сірчаною кислотою), ефект застосування яких закріплюють за допомогою обробки екстрактом квебрахо.

Гідросульфід натрію. Тверда речовина, що складається з білих кристалів. У шкіряній галузі виступає складником сумішей, призначених для вилучення зовнішнього шару шкур.

Біхромат калію. Помаранчево-червоні кристалічні утворення з хорошим розчиненням у воді, що знайшли застосування в дубленні та фарбуванні шкір

Гіпосульфіт натрію. Тверда речовина, що складається з безбарвних кристалів або гранул (можливі білий, жовтий або рожевий відтінки). У воді розчиняється. У шкіряній галузі з її допомогою відновлюють хромову кислоту при хромовому дубленні шкір у процесі обробки хутряних шкурок.

Дублення шкіри

Дублення є сукупністю фізико-хімічних процесів, під час яких шкура тварини за допомогою дубильних речовин трансформуються у вироблену шкіру. Для цього задіюються спеціальні дубильні барабани, що скріплюють молекули колагену частинками дубника.

Матеріал, який пройшов дублення, відрізняється такими характеристиками:

– знижена вологоємність через втрату здатності набухати у водному середовищі;

– підвищена жорсткість через втрату макромолекулами колагену рухливості;

– збільшена міцність структури;

– підвищені пористість, пружність, формо- і зносостійкість;

– максимізовані термо- та хімічна стійкість;

– покращений зовнішній вигляд.

Крім того, дублення привносить економічну вигоду в виробничий процес.

Можна виділити дві основні стадії дублення, які відбуваються одночасно: дифузія дубника в товщу матеріалу і взаємодія його з молекулами колагену. А серед головних етапів: основне дублення, пластування і підв’ялювання, фальцювання та остаточне дублення. На кожному з них застосовуються спеціальні речовини. Нейтралізацію, наприклад, здійснюють за допомогою гашеного вапна, а при остаточному дубленні задіюють хром та мінеральні речовини.

На загал, добавки, що застосовуються під час дублення, діляться на 2 групи: органічні (таніди, альдегіди, жири) й мінеральні (сполуки титану, хрому, цирконію та алюмінію). Серед найпопулярніших у наш час є такі:

Формалін. Водний розчин формальдегіду, який стабілізований метиловим спиртом. Позбавлена кольору прозора рідина. Застосовується під час вичинки, дозволяє зробити міздрю м’якшою і стійкою до великих температур, що позитивно позначається на подальшому фарбуванні. Дублення цією речовиною виконується в лужних ваннах за участю соди або сіркуватистокислого натрію. Важливо не переборщити з концентрацією формаліну, щоб не зробити шкіру ламкою.

Гексаметафосфат натрію. Склоподібна порошкова маса, біла або позбавлена кольору. Гігроскопічна, добре розчиняється у воді. Застосовується в дубленні шкіри: витримка після видалення вапна в поєднанні з іншими речовинами протягом певного проміжку часу при заданій температурі.

Сода харчова. Біла дрібнокристалічна порошкоподібна маса солонуватого смаку, запах відсутній. Бере участь у дубленні та нейтралізації натуральних шкір, а також при створенні штучних.

Пероксид водню. Безбарвна рідка речовина з «металевим» присмаком. Добре розчиняється у воді, спирті та ефірі. Застосування у виробництві шкіри грунтується на дубильних властивостях цієї речовини.

Вапно гашене. Біла кристалічна маса, що погано розчиняється у воді. Сучасне застосування гідроксиду кальцію в дубленні шкір відзначається неабиякою активністю. Обробка голої шкіри гашеним вапном робить її міцнішою, еластичнішою і стійкішою до зношування.

Мурашина кислота. Безбарвна рідка субстанція, яка розчиняється в бензолі, гліцерині, ацетоні й толуолі. У дубленні виступає відбілювальним агентом.

Сульфід натрію. Тверда сполука різних відтінків брунатного кольору, утворена гранулами або лусочками. Може також бути сіруватою, жовтуватою або безбарвною. У воді розчиняється. При обробці натуральних шкір бере участь у дубленні, а саме у видаленні зі шкури волосяного покриву (зоління). Після її застосування шкури вимочують і вимивають у сильно кислих розчинах, що прибирають залишки речовини з пор.

Глюкоза. Безбарвна тверда речовина, утворена кристалами. Смак – солодкий, запах відсутній. У воді підлягає розчиненню. Найчастіше застосовується як відновник. Вводиться до хромового екстракту тонким струменем після додавання повного обсягу кислоти.

Як бачите, технологія виробництва шкіри – це багатокомпонентний процес, що складається з різних етапів, передбачає застосування різноманітних матеріалів та речовин, а також має всілякі нюанси. Братися за справу необхідно, маючи спеціальні знання й навички. У роботі варто застосовувати якісні основну сировину і допоміжні додатки. Тоді результат буде відповідати всім вашим очікуванням!