Сеннаж чи сінаж

О. Ткачук, консультант із тваринництва і птахівництва, гол. ветлікар ТОВ «СГП «Нива»

Сінаж, як відомо,— це консервований у герметичних умовах корм, приготований із трав, пров’ялених до вологості 50–55%. Сировиною для нього слугують трави природних сінокосів і посівні культури, в тому числі бобові, скошені не пізніш як на початку цвітіння, а також злакові культури у фазі колосіння тощо.

За вмістом поживних речовин він займає проміжне місце між силосом і сіном, тому і дістав назву «сіносилос», або сінаж. На відміну від звичайного силосу, збереження якого обумовлюється накопиченням органічних кислот (головним чином — молочної), що утворюються внаслідок бродіння, консервація сінажу досягається завдяки фізичній сухості середовища. Річ у тім, що гнійним та іншим мікроорганізмам, що викликають псування корму, окрім кисню, потрібна і волога. За зниження ж вологості корму до 45–55% вода корму стає не доступною для бактерій. Встановлено, що водоутримувальна сила рослинних клітин за 50–55% — вологості маси дорівнює 52 атм, за 15-20%-ої — 295, а максимальна всмоктувальна сила більшості бактерій становить близько 50 атм. Проте за 45—55%-ої вологості корму в ньому можуть розвиватися плісняві бактерії, всмоктувальна сила яких перевищує 200 атм. Тому для збереження пров’яленого корму його потрібно ізолювати від кисню, тобто закласти в повітронепроникні сховища — вежі або траншеї.

Підв’ялену траву подрібнюють підбирачами-подрібнювачами або силосозбиральними комбайнами з підбирачами. Сховищами для сінажу, як правило, слугують герметичні металеві і залізобетонні вежі. Використовують також цегляні і бетонні силосні вежі або бетоновані траншеї. У вежах заввишки 16–18 м і більше відбувається самоущільнення маси. У невисоких вежах масу ущільнюють трамбувальниками-віброкатками, в траншеях — гусеничними тракторами. Корм консервується в умовах фізіологічної сухості середовища, що виключає активний розвиток бактерій, і герметизації, що запобігає розвитку плісняви. У 100 кг сінажу з конюшини — близько 35–40 к. о., 4–5 кг перетравного протеїну, 450–460 г кальцію, 200–220 г фосфору, 3000–4000 мг каротину.

Сінаж — дуже зручний корм. Він сипкий, що полегшує механізацію роздавання його тваринам. Завдяки невеликій вологості, сінаж не замерзає за низьких температур. У раціонах великої рогатої худоби сінаж може повністю замінити силос і сіно. В умовах спеціалізації і наукового ведення тваринництва на промисловій основі за організації збалансованого годування тварин, особливо великої рогатої худоби, використання сінажу дуже перспективне. Воно дасть змогу за порівняно короткий термін перейти до вищого рівня раціонального, повноцінного годування тварин — його типізації. Корови дослідної групи мали удій на 2,5 кг вищий, аніж тварини контрольної групи. Сінаж добре поїдають і корови, і молодняк великої рогатої худоби. Цим кормом у раціоні з успіхом замінюють сіно, силос і коренеплоди, причому вводять його в раціони великої рогатої худоби в якості єдиного джерела об’ємного корму.

Під час закладання подрібненої маси в пров’яленому вигляді значно зростають вимоги до умов її зберігання. Зі збільшенням вмісту сухої речовини в зеленій масі знижується її щільність, що сприяє аерації (проникненню в сховище повітря) і розвитку пліснявих грибків. Існує пряма залежність між ступенем аерації, за якого знижується якість корму (особливо перетравного протеїну), і розігріванням. У процесі закладання сінажу з пров’яленої сировини першочергове значення мають терміни (тривалість) завантаження маси в сховище і його герметичність. Оскільки нестача вологи лімітує розвиток процесів бродіння, то за усунення доступу кисню інтенсивність газообміну в сховище і ступінь окислення поживних речовин корму знижуються. У герметичній споруді мікроорганізми швидко (за 4–5 год) поглинають кисень, що залишився всередині сховища, а в результаті дихання рослин накопичується вуглекислий газ, що обмежує розвиток окислювальних процесів у кормі.

Таким чином, технологія заготівлі сінажу являє певні труднощі, і фахівці постійно намагаються її вдосконалювати. Одним із найефективніших сучасних способів закладання сінажу є застосування бактеріальних сінажних заквасок. Заготівля сінажу із застосуванням бактеріальної закваски — найефективніший спосіб консервації багаторічних трав за багатоукісного їхнього використання. Кормові достоїнства правильно закладеного сінажу визначаються його високою енергетичною і протеїновою цінністю — в середньому 0,4–0,5 к. о. на кілограм.

Під час сінажування бобових і сумішей із бобовими культурами складно досягти оптимальної вологості зеленої маси. Пересушена маса погано трамбується, а малосонячної і дощової погоди маса з підвищеною вологістю неминуче зіпсується. У будь-якому разі ці проблеми можна вирішити спеціальними амілолітичними молочнокислими стрептококами, які входять до складу сінажної закваски, консерванта кормів — «Бактосил АМС». До її складу входять живі культури: Streptococcus lactis diastaticus, Propionibacteriun shermani, Lactobacillus plantarum та Lactococcus lactis. «Бактосил АМС» — це один із найякісніших і найдоступніших консервантів для сінажу на ринку України. Особливістю цієї закваски є те, що в її складі є пропіоновокисла бактерія, яка нейтралізує масляну кислоту і таким чином запобігає виникненню кетову у тварин. Застосування технології заготівлі кормів із закваскою «Бактосил АМС» дає змогу регулювати процеси бродіння і забезпечує збереження кормів. Вона вдвічі підвищує збереження каротиноїдів і вітаміну С, поліпшує склад органічних і амінокислот, підвищує засвоюваність вуглеводневої фракції кормів, за рахунок біосинтезу в сінажі збільшується вміст вітамінів групи В (В2, В6, В12). Закваска забезпечує збереження сухої речовини на 90–91%, органічних речовин — на 90–95%, у тому числі сирого протеїну — на 85–90%, захищає консервовану масу від гниття, пліснявіння, маслянокислого бродіння, сприяє отриманню корму з хорошим запахом і смаком, знижує в 1,5–2 рази витрати кормів і збільшує їхню конверсію.

Під час застосування закваски «Бактосил» бобові трави і їхні трав’яні суміші мають бути пров’ялені до вологості 45–50%, перед закладанням у сховище не менше 80% пров’яленої маси має бути подрібнена до часток завдовжки 2–3 сантиметри.

Закваску «Бактосил» використовують також для силосування кукурудзи й інших високоцукристих культур. Але про застосування закваски для силосування ми поговоримо наступного разу. Зараз же скажемо тільки, що ефект консервації силосованої маси досягається також завдяки ефективній роботі пропіоновокислих бактерій і молочнокислих стрептококів.

Застосування закваски «Бактосил» має певні переваги і вимоги: дає змогу провести сінажування в стислі строки (три-чотири дні); робочий розчин закваски готують безпосередньо в день застосування; параметри сховищ мають відповідати застосовуваним засобам механізації; дно траншеї — мати граничний ухил до 2° у бік виймання сінажу, що запобігає підтіканню води під час доступу до сінажної маси.

Під час закладання сінажу витрата закваски становить 1 л на 20 т маси, кількість робочого розчину — 30–40 л на 20 т маси сінажу (1,5–2 л робочого розчину на 1 т сировини). Закваску застосовують шляхом рясного поливання верхнього шару маси сінажу під час закладання.

Таким чином, застосування бактеріальної закваски «Бактосил» — це біологічно, технологічно й економічно дуже вигідний прийом заготівлі кормів для тваринництва.

СИЛАЖ И СЕНАЖ

Това е консервиран зелен фураж с висока влажност.
Начинът на приготвянето му се нарича силажиране.

Най-подходящи за силажиране са зелените фуражи, които при този метод на съхранение се запазват с висока влажност за дълъг период от време. При силажирането загубите са по-малки, отколкото при приготвянето на сено, особено през години с чести и обилни валежи.

Процесите на силажиране и залагане на силажа са напълно механизирани, което поевтинява приготвянето на този вид фураж.

Приготвянето на доброкачествен силаж зависи от спазването на редица условия, от които най-важни са създаването на анаеробна среда в силажохранилището и на неблагоприятни условия за развитие на вредните микроорганизми. Това се постига чрез много добро притъпкване на зелената маса или на другите фуражи с висока влажност, при което се отстранява въздухът.

Клетките на прясно окосената зелена маса поемат кислорода и помагат за създаване на безкислородна среда, която е главното условие за спиране развитието на плесените и на значителна част от гнилостните бактерии, причиняващи разваляне на фуража. Освен това с наличието на кислород са свързани много окислителни процеси, при които се отделя голямо количество топлина и силажът се самозагрява. В доброкачествения силаж обикновено протича млечнокисела ферментация, аналогична на ферментацията в киселото зеле и туршията. За правилното протичане на тази ферментация, фуражите трябва да съдържат определено количество захари, от които се образува млечна киселина. Вредните микроорганизми, които причинпват големи загуби на хранителни вещества и влошават вкуса и миризмата на силажа, не могат да се развиват в кисела среда. Когато суровината за силажиране съдържа малко захари се образува малко млечна киселина. Такива суровини са зелената люцерна, детелината и др. бобови треви. Развитието на вредните организми може да бъде спряно при ниска влажност независимо от достатъчно образуваната млечна киселина и от слабото подкиселяване на силажа.

Може да се получава доброкачествен силаж от всички влажни фуражи, ако съдържанието им на вода е под 70%. Не е желателно силажираната суровина да е с висока влажност защото изичат сокове от ямата, с които се губят хранителни вещества. Оптималната влажност на суровината в ямата трябва да бъде 65-70%. Доброкачествен царевичен силаж се получава, когато суровината се прибира във восъчна зрелост и с влажност 65-70%. Друго важно условие е суровината да се нарязва на подходяща дължина – 1-2 см. Ранното и късното силажиране на царевицата е нежелателно, защото в първия случай се получават ниски добиви на кръмни единици от единица площ поради високата валжност, а във втория много ниската влажност затруднява притъпкването и изолирането на силажа от кислорода във въздуха. Царевичния силаж е основна съставка в дажбата на говедата. Има висока енергийна хранителност – приблизително 1 кръмна единициа в 1 кг сухо вещество, но е беден на протеин, калций и фосфор. Участва в дажбата кравите целогодишно с по 15-20 кг на животно днвено. Сполучливо се допълва с люцерново сено, зелена люцерна или люцернов силаж. Ниското съдържание на протеин в царевичния силаж може да се корегира с използването на добавки и инокуланти. От люцерната се получава доброкачествен силаж, когато се прибере повехнала от полето и се постави в ямата с желаната оптимална влажност (60-70%). Когато влажността и е над 70%, може да се получи доброкачествен силаж след прибавяне на 5 литра мравчена кислена на 1 тон зелена люцерна или на други препарати за консервиране.

СЕНАЖ.

Сенажът е силаж с ниска влажност (40-60%). По този показател той заема средно положение между сеното и силажа, защото получена стакава влажност маса е полусуха. Непосредствено след окосяването на зелените фуражи водата се изпарява бързо, а след това процесът затихва.

Установено е, че през първите 5 часа след окосяването от 100 кг зелена люцерна се изпаряват 54,3 кг вода, а през следващите 5 часа само 8.1 кг. Това показва, че повяхването на зелената маса е целесъобразно до понижаване на валжността под 60%, защото след това е много бавно и ръскът от намокряне от дъжд е много голям.

Освен това силното повяхване до понижаване на влажността под 50% е свързано със загуба на листа при прибирането на фуража. Най-малки са загубите при пибиране на силажиране, когато влажността на фуража е 55-60%. В границите на такава влажност осмотичното налягане е високо, а PH слабо се понижава, на което се дължи успехът от консервирането на фуража. Под 55% влажност стойносите на pH нямат значение за консервирането.