Пункція гайморових пазух, незважаючи на простоту процедури, несе в собі можливі ризики ускладнень. У пацієнтів після даної маніпуляції може відкритися кровотеча, що пов'язано з пошкодженням дрібних кровоносних судин. Обсяг крові незначний, кровотеча легко зупиняється.
Якщо хворобу запустити, найбільш частим наслідком є перехід у хронічний гнійний гайморит, поширення інфекції в орбіту, внутрішньочерепні ускладнення.
Якщо не лікувати гайморит, він може швидко перерости в хронічну форму. Гайморитом називають запалення придаткових (верхньощелепних) пазух носа. Захворювання може виникати у дітей та дорослих, як правило, внаслідок застуди або на тлі інфекційних захворювань (гострого риніту, грипу).
Прокол необхідний тільки в тих випадках, якщо у пацієнта високий ризик розвитку ускладнень: в пазухах носа зібралася велика кількість гною і при цьому повністю відсутня можливість для природного його виходу. Лікар може наполягати на хірургічних методах лікування.
Гайморит гострого типу з'являється не очікувано, та його обов'язково супроводжує відчуття гострого болю у проекціях гайморових пазух. Тривалість хвороби нараховує близько двох тижнів. Але хронічний гайморит може тривати від 4 тижнів і більше. Також при хронічному захворюванню, раз на рік можна очікувати рецидиви.
Причини гаймориту Найчастіше – риніту. Також гайморит може спровокувати інфекція в порожнині рота, переохолодження, загальне зниження імунітету. Найчастіше дану патологію діагностують в осінньо-зимовий період.
Після проколу носа з приводу лікування гаймориту не закінчується. Необхідно пройти повний курс антибіотикотерапії.