ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Оця книжка є, власне, практичний порадник молодим про­заїкам. Друга частина її трудніша, й треба до неї братися, прочитавши першу.

У першій частині я попереду знайомлю молодого новеліста з поглядом на мистецтво, котрий я маю слабість уважати за єдино марксистський, більше того, за єдино правдивий. Там часом у мене зовсім немає цитат з ватажків марксистської думки. Ворожий усякій релігії, я не вважав за потрібне виловлювати випадкові сентенції про мистецтво, що вихоплювалися спорадично з вуст вождів, зайнятих по вуха іншими, важнішими справами, спра­ведливо зваживши, що нічого цікавого я в тих сентенціях не знай­ду. Я гадаю, що це наше щастя, що Маркс, Енгельс і Ленін мало цікавилися теорією мистецтва, бо коли б дорогоцінний час їхньо­го думання витрачався б на таку другорядну справу, вони, оче­видно, не встигли б повершити того, що вони повершили.

Уважний читач спостереже, що, незважаючи на зовнішню схожість моєї схеми з теоріями футуристів, між ними є одна радикальна різниця. Вони виголошували смерть старого мистец­тва, щоб запровадити нове. Навпаки, Левідов виголошував смерть мистецтва, щоб знову протаскати старе мистецтво. Я ж ніякої смерти не виголошую, а намагаюся поставити мис­тецтво на його місце. Не моя вина, коли це, належне йому, місце таке незавидне.

Я цілком свідомий того, як мене цькуватимуть за першу частину першої статті. Я готовий перенести це цькування, аби поширити марксистський погляд на мистецтво серед мо­лодих письменників.

I ЧАСТИНА (вступні уваги)

ЯК ЗРОБИТИСЯ НОВЕЛІСТОМ

На жаль, я не історик літератури і не літературний кри­тик.

Кажу — на жаль, бо, бувши б критиком чи істориком літе­ратури, я міг би починати таку собі книжку просто з мосту якими-небудь заялозеними цитатами, в спокійній певності, що мій ранг і наукова степінь досить оборонять мене від на­падів некваліфікованих баламутів. Я спокійно міг би аналі­зувати літературні явища, для мене всі вони були б рівноцінні і однаково цікаві. З однаковим ентузіязмом я студіював би нотатки, зроблені на полях біблії Гулаком-Артемовським, ложку, якою Тарас Шевченко їв кашу з салдатського казана, його халяву і вірші поета Гадзінського, чи заяву Сосюри про вихід з Вапліте. Всі літератори й твори їхні були б переді мною рівні, як перед Саваофом, але я зробив би їх нерівними перед людьми. Задавак і тих, що багато про себе думають, я обізвав би нахабами і дурнями, а просвітян і нищих духом звеличив би у серйозних письменників. Я шамраїв би щось невиразне про таланти й плювачив би на серйозних майстрів, словом, сказати, душа моя мала б повну втіху і спокій у діях своїх.

Але не бувши, на жаль, ні критиком, ні істориком літера­тури, я повинен попереду набриднути читачеві усякими прин­циповими розмовами, бо не маю ні рангу, ні звання, що доз­волили б мені досхочу шамрити щось невиразне й дурне, а почуваю, що мушу попереду договоритися з читачем про принципи, терміни, нарешті навіть про саме поняття літера­тури, ба й про саме поняття мистецтва. Ніякі трюки, ніяке підсування гнилого барахла замість свіжих ідей, мені, в силу відсутности рангу й звання професорського, очевидно не вда­дуться: нема чого, ясна річ, їх і пробувати.

Отже, попереду дозвольте про мистецтво взагалі. Що таке є мистецтво? Багато томів написано про це, моря чорнил проллялися в ім’я цього, учителі словесности та професори естетики наказали не сім, а сімдесят раз сім кіп гречаної вов­ни, і що б не сказати тепер про мистецтво, яке б слово про нього не прикласти, його запевне десь одшукають і виголо­сять: “було вже й таке”.

Але в цім, можлива річ, великої потреби тепер немає. Той, хто ставить запитання, наполовину вже відповів на нього. Вся сила в умінні ставити запитання і в умінні заперечувати неправильні формули запитання.

Колись усі заспіль філософи сушили собі голови над гно­сеологією, теорією пізнання. Який стосунок поміж пізнаван­ням та його об’єктом, тим, що пізнається, взагалі? Наскільки людське пізнання правильне? Чи є в світі ще що-небудь, ок-роме пізнання?

Минули десятиліття, і проблема чистого пізнання зійшла з кону. Натомість народилася і розвивається нова проблема: проблема практичної вартости конкретного наукового пізнання в тій чи іншій сфері виробничого процесу. Простіше: не що таке пізнання, а яке технічне значіння цього пізнання? Як воно допомагає людям жити?

Півста літ тому проблема будування парової машини й проблема вжиття часточки “άν” у грецькій прозаїчній мові були рівні перед Богом і директором гімназії. Тепер вони не рівні: їхню нерівність у системі знань визначає нерівність їхнього значіння в продукційному процесі.

Роля мистецтва в виробничому суспільному процесі

Аналогічно до зміни в формулах проблеми пізнання, до заміни абстрактної теорії чистого пізнання на практичну ме­тодологію наукового пізнання, до заміни психології на реф­лексологію, богословія на історію релігій, аналогічно до цих замін, що є пізнання? що є душа? що є Бог? аналогічно до цього ми заперечуємо формулу: що є мистецтво, як основну, а висуваємо, як основну другу формулу: яка роля мистецтва у виробничому процесі? Усі головні визначення природи ми­стецтва — “метод пізнання”, “один з способів організації”, “прояв полової енергії” і інші — ми відразу визнаємо за по­становлені метафізично, і скільки б правди не було в кожно­му з них зокрема, в цілому всяке з них неправдиве; hinc illae lacrimae [1][1]! Звідси й сльози, і суперечки, і відсутність однієї плат­форми навіть у марксистів. Усі ті визначення беруть на приціл якусь одну з секундарних, другорядних ознак мистецтва і сути явища не обхоплюють.

Отже, для того, щоб визначити основну посутню ознаку мистецтва, як одної з надбудов, ми мусимо по-марксистськи виходити не з метафізичних дефініцій, навіть не з історії мис­тецтва і його настання, а з ролі мистецтва в теперішньому суспільному виробничому процесі. Ця його роля може не показати нам, чим було мистецтво раніше, та мусить показа­ти, що воно є зараз. Бо основна теза марксівської філософії, як ми її розуміємо, є така: нам нецікаво і не завжди можливо знати, що єсть А взагалі, нам цікаво знати і завжди можливо, яку ролю займає А в виробничому процесі зараз, у капіталі­стичному світі, і яку ролю А може відогравати в соціялістичному продукційному процесі негайно після революції.

Мистецтво поміж чаєм і сельтерською водою

У протилежність геометрії, юриспруденції, навіть релігії, що всі вони в сучаснім капіталістичнім виробничім процесі відограють ролю організаційних надбудов, мистецтво пря­мого відношення до виробництва не має. Мистецтво є в капі­талістичнім суспільстві один з ґатунків розваги, один з фак­торів відпочинку від роботи.

Недоцільно сперечатися з цим. Можна, звичайно, знай­ти такі випадки, де мистецький твір мав пряму непосередню ролю в виробничому процесі, — для того, щоб переко­натися, що ці випадки. є винятки. Отже, доводити цього твердження ми не будемо. Ми послухаємо, як його будуть спростовувати, а головне — як доведуть протилежне: що мистецтво має таке ж значіння у виробничому процесі, як, скажемо, тригонометрія. Натомість ми спробуємо довес­ти, що таке саме значіння мистецтва і в нашій, соціялістичній, спілці. Для цього ми просимо пролетарських і се­лянських письменників, забувши на хвилину, що мистецт­во годує їх і одягає, стати на точку погляду пролетарів та селян і оцінити ролю мистецтва в житті робітника та хлібо­роба у нашій країні. Ми просимо зважити, який фактор кардинальніший, дужчий, впливовіший у житті згаданих класів; скажемо, мистецтво чи горілка? Або ж мистецтво чи тютюн? Що має більшу масовість і що має більший, по­стійніший уплив на маси? Питання, що важніше: мистецт­во чи їжа, ми не будемо навіть ставити, бо рівняти мистец­тво до їжі чи навіть давати мистецтву преферанс перед їжею можуть, ясне діло, тільки зостатні ідеалісти або шахраї від марксизму.

Таким чином, з’ясовується, що в наших умовах мистецт­во міститься десь поміж мороженим та сельтерською водою щодо ролі своєї в виробничому процесі.

Мистецтво після соціяльної революції в Европі, наприклад

Але і згодом, і після соціяльної Революції в усій Европі мистецтво не буде значним фактором у продукційному про­цесі. І то ось через віщо.

У протилежність богданівцям ми стверджуємо, що мис­тецтво аж ніяк не організує людей, а тільки дезорганізує. Що­правда, шановний Олександер Олександрович уживав слово “організувати” настільки широко, що від його первісного значіння нічого не зосталося. Це слово зробилося в Богданова просто дієслівною зв’язкою (“copula” в логіці). Ми ж бе­ремо організування і дезорганізацію як два протилежних і зовсім зворотніх поняття. Так от, мистецтво (поскільки воно впливає взагалі) збурює емоціональну сферу й таким чином дезорганізує людину, як логічну машину. Мистецтво заміняє мисль на почуття, розрахунок на афект, — а це ми можемо з повним правом назвати дезорганізацією (коли, звичайно, не гратися словами).

Мистецтво дезорганізує людей

Отже, коли не гратися словами і не взивати збурення емоцій “організацією дезорганізації”, мистецтво дезорганізує людину. Де ж може придатися пролетаріятові отака дезорганізаційна штучка?

Ясно, що тільки в критичний момент, у самий момент ре­волюції.

Місто майбутнього: як воно стане розумним

Майже 10 тисяч років тому мисливці-збирачі дізнались секрети вибіркового розведення тварин та землеробства та зуміли вирощувати власну їжу. Вперше в історії люди знайшли спосіб вижити, не переїжджаючи на іншу територію, щоб знайти нові джерела їжі. Ось, так усе почалося.

Лише при промисловій революції з’явилися сучасні міста, як ми їх знаємо. Нові технології, розгорнуті масово, дозволили цим величезним громадам рости швидше, ніж будь-коли раніше.

Для того, щоб покращити життя цих великих громад та запобігти їх краху, інновації є і завжди були та будуть ключовими. Міста потребують санітарних систем, правильно побудованих будинків, безпечного транспорту. І список можна продовжувати безконечно. Навіть якщо ми далеко еволюціонували з тих пір, як мисливці-збирачі змінили хід історії, нам ще багато що потрібно досягти.

Місто майбутнього: як воно стане розумним

Яким тоді буде місто майбутнього?

Майбутнє міст буде тісно повязане з інноваціями. Міста вже не будуть просто містами. Вони будуть розумними містами.

Місто майбутнього: виклики

Як буде виглядати місто майбутнього?

Існує не лише одна правильна відповідь.

Міста створюються людьми, які їх населяють, а люди зазнають впливу культури самого міста. Таким чином, два міста, що стикаються з однією проблемою, можуть потребувати двох різних рішень.

І це, мабуть, головна проблема, з якою стикаються при спробі розробити Розумне місто. Розумне місто як місто майбутнього – це не просто місто, яке використовує круті технології. Це місто, яке ретельно вивчає звички та потреби своїх мешканців та намагається виправити їх найбільш підходящим способом.

Але незважаючи на те, що рішення можуть відрізнятися, є деякі основні проблеми, які стосуються більшості міст.

У місті майбутнього мобільність кардинально зміниться

Рух. Кому це не подобається, правда? Це завжди вважається однією з основних проблем, що зачіпають міста. Якщо коли-небудь існує таке поняття, як ідеальне місто майбутнього, розумна мобільність відіграватиме в цьому ключову роль.

Розумна мобільність стикається з такими проблемами, як дорожній рух, забруднення, автомобільні аварії, парковка та багато іншого.

Чим відрізняється планування 21 століття

Уряди та громадяни завжди намагалися передбачити потенційні проблеми та виправити ті, що вже мають місце. Однак підхід до вирішення цих проблем зараз кардинально відрізняється від того, що був раніше.

Наприклад: Декілька десятиліть тому рішенням для жвавих магістралей було додавання нової смуги.

Те, що здавалося хорошим способом зменшити затори, насправді призвело до поганих результатів. Додавання нової смуги не зменшило рух. Натомість він залучив нових водіїв, які раніше не користувались цим маршрутом. Замість меншої кількості автомобілів на шосе, в містах збереглися завантажені дороги (лише цього разу у них була додаткова смуга, повна транспортних засобів).

Місто майбутнього розвязуватиме проблеми по-іншому. Замість того, щоб просто додавати нову смугу, тим, хто намагається створити розумне місто, слід дивитись на проблему з різних точок зору. Невже нам потрібно стільки автомобілів? Чи ми повинні мати автомобілі, чи ми повинні ними ділитися? Чи було б кращим мати автономні машини? Який відсоток трафіку займають люди, які шукають місце для паркування? Можливо, нам слід зробити парковку розумнішою? Можливостей безмежно, і відповіді варіюються залежно від міста.

Отже, повернемось до мобільності.

Деякі з основних елементів, які сформують мобільність у місті майбутнього:

• Спільна мобільність: послуги з прокату автомобілів роками стабільно зростають. І кожен показник свідчить про те, що вони будуть продовжувати це робити. Місто майбутнього – це, без сумніву, місто, де люди будуть поділяти такі способи транспортування, як автомобілі, мотоцикли або скутери. Навіщо володіти власним автомобілем, коли існує таке поняття, як мобільність як послуга (Mobility As A Service (MaaS))?
• Електричні транспортні засоби: Електричні транспортні засоби з кожним роком стають все більш популярними, але містам потрібно пройти довгий шлях, поки вони не будуть повністю готові “приймати” такі типи транспортних засобів. Кількість доступних зарядних пристроїв все ще залишається низькою, і пропускну здатність мережі потрібно покращити (сьогодні вона не повністю готова до зарядки транспортних засобів, таких як електробуси). Ось деякі проблеми, які заважають масовому впровадженню електричних автомобілів , і містам доведеться зіткнутися з ними найближчим часом.
• Управління дорожнім рухом: дорожній рух є однією з головних проблем міських районів у всьому світі. На щастя, щодня з’являються нові рішення, щоб спробувати вирішити цю проблему (або, принаймні, пом’якшити її наслідки). Стартапи та великі корпорації розробляють системи, щоб спробувати вирішити цю проблему. Наприклад, Пітсбург розгорнув систему, яка використовує відео та радар для аналізу дорожнього руху на 50 перехрестях та регулює сигнали в режимі реального часу. Ця система, що базується на штучному інтелекту, зменшила час поїздки на 26%, а викиди транспортних засобів на 21%.

Будинки міст майбутнього – це не просто будівлі

На сьогоднішній день 50% від загальної кількості людського населення проживає в містах. Дослідження прогнозують, що через 35 років цей відсоток зросте до 75%. Це означає, що нам потрібно знайти житло для 3 мільярдів людей лише за 35 років.

На сьогоднішній день 50% від загальної кількості людського населення проживає в містах. Дослідження прогнозують, що через 35 років цей відсоток зросте до 75%. Це означає, що нам потрібно знайти житло для 3 мільярдів людей лише за 35 років.

І якщо ми хочемо, щоб майбутні міста були розумними містами, не кожна будівля є достатньо хорошою. Нам потрібно, щоб наше розумне місто складалося з будівель, в яких були б присутні:

• Сталість: Будинки, де ми працюємо та живемо, створюють майже 50% викидів CO2 на планеті. Розумні будівлі розробляються з урахуванням сталості. Це означає такі речі, як будинки з низьким енергоспоживанням, природні матеріали (наприклад, пробка, глина або перероблений папір), використання відновлюваної енергії або зменшення відходів.
• Безпека: ми говоримо про будівлі з інтегрованими системами протипожежної охорони або контролю за вторгненням та доступом. Очевидно, що також важливо захистити системи будинку від хакерів.
• Економічна ефективність: розумна будівля допомагає своїм мешканцям економити гроші в багато способів. Вона виявляє споживання та адаптується до того, скільки енергії споживає. Охолодження та вентиляція регулюються автоматично. Датчики здатні виявити потенційні проблеми технічного обслуговування та вирішити їх до того, як вони відбудуться.

Інтернет речей: основна технологія, на якій будується місто майбутнього

Без Інтернету речей розумних міст не існувало б. Ці розумні, взаємопов’язані міста покладаються на збір даних для всього. І це те, що роблять датчики інтернету речей (IoT): вони збирають дані та подають їх на платформу, щоб їх можна було

Без Інтернету речей розумних міст не існувало б. Ці розумні, взаємопов’язані міста покладаються на збір даних для всього. І це те, що роблять датчики інтернету речей (IoT): вони збирають дані та подають їх на платформу, щоб їх можна було аналізувати.

У місті майбутнього пристрої повинні мати можливість спілкуватися між собою, щоб можна було приймати рішення. Влада та міська влада повинні співпрацювати з мережевими операторами, щоб розмістити пункти зв’язку по всьому місту, щоб забезпечити належний зв’язок.

Майбутні міста будуть сталими (без цього ніяк)

Сталість є ключовим фактором у розвитку будь-якого розумного міста, і вона тісно пов’язана з деякими іншими проблемами, про які ми вже говорили у статті. Ми згадали дорожній рух чи сталі будівлі. Але, тут є набагато більше:

• Поводження з відходами: Розумні міста повинні стикатися з різними проблемами, пов’язаними з поводженням з відходами, такими як переповнені сміттєві баки, неоптимізовані маршрути для вантажних автомобілів або необхідність відокремлювати змішані матеріали для переробки. Добре застосована технологія однозначно вирішення подібні проблеми. Наприклад, датчики, прикріплені до сміттєвих баків, можуть вимірювати рівень заповнення, надсилати автоматичне сповіщення, якщо воно досягає певної межі, і автоматично оптимізувати маршрут збору вантажівок.
• Енергетика: «Місто майбутнього, безумовно, буде енергоефективним. Воно може навіть виробляти енергію, а не тільки споживати її “. Головним викликом для цього є переконання компаній та урядів інвестувати більше коштів у цю сферу. Як міста будуть виробляти більше енергії, ніж вони споживають? Можливі турбіни або сонячні панелі на дахах. Або навіть сонячні стіни – будівлі із сонячними панелями, вбудованими у їх фасад.
• Графік роботи. Поточний рівень робочого часу значно перевищує те, що ми могли б вважати сталим. Менше робочого часу означало б менше поїздок на роботу, менше виробленої продукції та менше витрачених ресурсів. Такі технології, як штучний інтелект, можуть допомогти подолати виклик, який сьогодні здається нерозв’язним.

Місто майбутнього: хто стоїть за ним?

Стартапи відіграють ключову роль у пошуку нових рішень для побудови міста майбутнього.

Виклики, з якими стикаються розумні міста, нескінченні, і державні установи та великі корпорації просто не можуть знайти всіх необхідних нам рішень.

Деякі з найбільш блискучих (і пристрасних) розумів знаходяться в стартапах, які все ще знаходять свій шлях у глобальній екосистемі. Для корпорацій ці стартапи є загрозою, але й можливістю.