ПЕРЕВІРТЕ Й ОЦІНІТЬ, ЯК ВИ ЗАСВОЇЛИ ТЕМИ РОЗДІЛУ 1 «ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА» ТА РОЗДІЛУ 2 «ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»

Максимальна кількість балів – 24, що відповідає оцінці 12. За вказівкою вчителя або власним бажанням ви можете виконати один чи обидва варіанти підсумкових завдань.

І. Тестові завдання

1. Що слугує основною ознакою держави?

Г поділ влади на законодавчу, виконавчу й судову.

2. Що характеризує державну владу як різновид політичної влади?

А поділ на законодавчу, виконавчу, судову;

Б наявність органів самоуправління;

В загальність і універсальність;

Г виборність глави держави.

3. Як називають тимчасовий союз незалежних держав, створений для досягнення певної мети або інтересів?

4. Як називають порядок утворення й функціонування державної влади?

Б форма державно-територіального устрою;

В форма державного правління;

Г форма політичного режиму.

5. Які види функцій держави визначаються територією їхньої дії?

6. Яке зі словосполучень вказує на галузь права?

7. Що слугує фактичною підставою юридичної відповідальності?

Б наявність відповідної норми права;

Г затримання правопорушника.

8. Як називають конкретні життєві обставини, за яких виникають, змінюються або припиняються правовідносини?

9. Як називають протиправне діяння, що спричиняє юридичну відповідальність?

10. Який із наведених варіантів відповіді (буква) вказує на види монархії за формою правління?

А 1, 2, 3; Б 1, 3, 4; В 2, 3, 4; Г 2, 4, 5; Д 1, 4, 5.

II. Визначте пропущене та вилучіть зайве у запропонованому ланцюжку термінів і понять та узагальніть відповідним визначенням.

звичаї, традиції – моральні норми – . – закони – корпоративні норми – це .

III. Пригадайте епізод (сюжет) із будь-якого твору української або зарубіжної літератури, в якому йдеться про правопорушення. Проаналізуйте його як правову ситуацію і дайте відповіді на запитання:

– яке правопорушення є в цій ситуації?

– що входить до складу правопорушення?

– який вид юридичної відповідальності передбачено в такому разі згідно із законодавством нашої держави?

IV. Напишіть план виступу з теми «Держава і право – результат розвитку людської цивілізації».

І. Тестові завдання

1. Як називають сукупність органів, за допомогою яких держава здійснює свою владу?

Г поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.

2. Що характеризує федерацію як форму державно-територіального устрою?

3. Що означає поняття «функції держави»?

Б основні напрями діяльності держави;

В причини виникнення держави;

Г принципи устрою держави.

4. Що відображає форма державно-територіального устрою?

А порядок утворення й функціонування державної влади;

Б порядок взаємодії центральної, регіональної та місцевої влади;

В методи та способи здійснення державної влади;

Г основні напрями політики держави.

5. Яке поняття означає єдність правових норм та їх розподіл за галузями й інститутами?

6. Яке джерело права не характерне для України?

7. Який із видів належить до соціальної влади за суб’єктом (носієм) влади?

8. Яка з обставин виключає протиправність діяння?

Б вчинення правопорушення у стані сп’яніння;

В вчинення правопорушення однією особою;

Г усвідомлення особою протиправності свого діяння.

9. Що охоплює поняття «зміст правовідносин»?

А об’єкт і суб’єкт правовідносин;

Б дії і події як юридичні факти;

В суб’єктивні права і юридичні обов’язки;

10. Який із наведених варіантів відповіді (буква) вказує на види юридичної відповідальності?

А 1, 2, 3; Б 1, 2, 4; В 2, 3, 4; Г 1, 2, 5; Д 2, 3, 5.

II. Визначте пропущене та вилучіть зайве у запропонованому ланцюжку термінів і понять та узагальніть відповідним визначенням.

Конституційне право -. – адміністративне право – шлюбне право – це .

III. Пригадайте епізод (сюжет) із будь-якого твору української або зарубіжної літератури, в якому йдеться про правовідносини. Проаналізуйте його як правову ситуацію і дайте відповіді на запитання:

– які правовідносини настали в цій ситуації?

– що належить до складу правовідносин?

– на підставі яких юридичних фактів вони виникли, змінилися чи припинилися?

IV. Напишіть план виступу з теми «У чому полягає цінність права для конкретної людини і суспільства загалом».

§ 7. Форма державного (територіального) устрою

Форма державного устрою характеризує територіальну організацію влади, спосіб поділу території держави на складові, відносини між центральними органами держави й адміністративно-територіальними одиницями.

За формою державного устрою держави поділяють на прості (унітарні) і складні.

Унітарна (проста) держава — форма державного устрою, за якої адміністративно-територіальні одиниці держави не мають ознак державного суверенітету.

Основними ознаками унітарної держави є: • жодна складова унітарної держави не має ознак суверенітету; • у державі існує єдина система державних, зокрема судових і правоохоронних, органів; • єдина конституція та система законодавства, які діють на всій території держави; • єдине громадянство, окремі територіальні одиниці не мають громадянства; • суб’єктом міжнародного права є лише держава в цілому, тобто в міжнародних відносинах може брати участь лише держава в цілому.

Унітарний характер держави не виключає існування в її складі певних територіальних одиниць — областей, земель, департаментів, провінцій тощо, однак ці утворення не мають ознак суверенітету, створюються тільки для організації управління державою.

Іноді унітарні держави поділяють на централізовані та децентралізовані. У централізованих державах керівників місцевих органів влади призначають з центру, усі територіальні одиниці мають рівний правовий статус.

У децентралізованих державах адміністративно-територіальним одиницям надають певний, іноді досить значний обсяг власних повноважень. Органи місцевого самоврядування, як правило, обирає населення.

Нині унітарними є Данія, Пакистан, Польща, Фінляндія, Франція тощо. Відповідно до Конституції України, наша держава також є унітарною.

2. Федерація

Складною державою називають таку державу, у складі якої є територіальні одиниці, які мають певні ознаки державного суверенітету.

Складні держави здебільшого утворюються шляхом об’єднання самостійних суверенних держав, які передають частину своїх суверенних повноважень об’єднаній державі. Видами складної держави є федерація, конфедерація, імперія.

Федерація (від латин. foederatio — союз, об’єднання) — це складна держава, до якої входять державні утворення, що мають певну політичну самостійність.

Ідеї федералізму виникли переважно у XVIII-XIX ст. Центром формування федералістських ідей стали США.

У федеративній державі територія складається з територій окремих адміністративно-територіальних одиниць — суб’єктів федерації. У різних державах ці суб’єкти мають різні назви — штати (США, Австралія, Індія); землі (Австрія, Німеччина); кантони (Швейцарія); республіки, області, краї (Росія) тощо.

Обов’язкова ознака федерації — наявність загальнофедеративних органів державної влади, рішення яких обов’язкові для складових частин федерації (якщо вони прийняті в межах їхніх повноважень).

У суб’єктах федерації існують власні законодавчі, виконавчі, судові, правоохоронні органи, що мають чітко визначені повноваження (які не збігаються з повноваженнями центральних органів, чітко відокремлені від них).

У федерації обов’язково існує дворівнева система законодавства — разом із федеративною конституцією та законами існують конституції й закони окремих частин федеративної держави. При цьому більш високу юридичну силу мають, як правило, нормативні акти федерації в цілому.

Основою федерації здебільшого є союзний (федеративний) договір. На міжнародній арені має право виступати лише федерація в цілому, однак в окремих випадках обмежене право брати участь у міжнародних відносинах надається й суб’єктам федерації. Характерною ознакою федеративної держави є наявність двопалатного парламенту, одна з палат якого представляє інтереси окремих суб’єктів федерації.

Теорія права визначає чимало різних видів федерацій.

За способом утворення федерації поділяють на конституційні та договірні. Конституційні федерації утворилися внаслідок поділу єдиної держави на окремі суб’єкти, наділення їх певного компетенцією (з ознаками державного суверенітету) і закріплення цих повноважень у нормативних актах. Протилежним є шлях утворення договірних федерацій. У цьому випадку самостійні суверенні держави добровільно об’єднуються у федеративну державу, передаючи їй частину своїх повноважень, свого суверенітету.

Федерації розрізняють також за принципами утворення. Є федерації, у яких об’єднувалися суб’єкти, у кожному з яких мешкали переважно громадяни певної національності, тобто суб’єкти створюються відповідно до національного складу населення. Саме такими були союзні республіки колишньої Югославії (нинішні незалежні Хорватія, Сербія, Чорногорія, Македонія, Словенія тощо), так утворилася Чехословаччина, нині такою є Бельгія тощо. Такий принцип побудови зумовлює формування національної федерації. Існують також федеративні держави, що мають однонаціональне населення або ж різні національності, рівномірно поширені на її території. У випадку, коли поділ на суб’єкти федерації не пов’язаний із національним складом населення, ідеться про територіальну федерацію. Такими є ФРН, США, Індія. І нарешті, бувають випадки, коли в побудові федерації поєднуються обидва зазначені принципи: частина суб’єктів є національними, інші — суто територіальними. Саме так побудована Російська Федерація, у складі якої є як національні автономні республіки (Татарстан, Башкортостан, Комі, Саха-Якутія тощо), так і області та краї (Московська, Брянська області, Приморський, Хабаровський краї тощо), населення яких — переважно росіяни. У цьому випадку йдеться про національно-територіальну федерацію.

Федерації поділяють також за повноваженнями, компетенціями суб’єктів федерації. Так, у США й Росії всі суб’єкти федеративної держави мають однакові права — така федерація має назву «симетрична». У той же час в Індії в складі держави є території з різним статусом — штати та союзні території. У такому випадку йдеться про асиметричну федерацію.

3. Конфедерація та імперія

Конфедерація — різновид складної держави, тимчасовий союз суверенних держав, що об’єдналися для досягнення спільної мети в певній сфері.

Конфедерація є об’єднанням суверенних держав за договором, який здебільшого передбачає збереження суверенітету суб’єктів конфедерації та їхнє право вільного виходу з конфедерації. Для конфедерації характерними є відсутність спільного державного кордону, єдиної території, спільної конституції, законодавства, громадянства, фінансової системи, армії. У разі створення певних загальнодержавних органів законодавчої, виконавчої та судової влади вони формуються за принципом чітко визначеного представництва суб’єктів конфедерації та мають обмежені, чітко визначені повноваження. У багатьох випадках рішення центрального органу не мають обов’язкового характеру для суб’єктів конфедерації.

Конфедерації виникають для об’єднання незалежних держав, з метою розв’язання конкретних завдань — боротьби за незалежність, вирішення певних економічно-господарських проблем, спільної оборони тощо. Відповідно до мети об’єднання створюють певні органи, які мають вирішувати саме ці завдання. Такі органи мають переважно функції координації діяльності в певних, чітко визначених сферах, органи ж законодавчої та виконавчої влади можуть навіть не створюватися.

Останнім часом правознавці іноді виокремлюють такі особливі форми об’єднання держав, як співдружність і співтовариство. Прикладом такого об’єднання може бути Британська співдружність (об’єднання Великої Британії та більшості її колишніх колоній), Співдружність Незалежних Держав (СНД) (до нього входить частина держав, які раніше були республіками в складі СРСР), Європейський Союз (ЄС) тощо. Характерною ознакою цих об’єднань є збереження їхніми членами суверенітету й водночас створення системи координаційних органів у різних сферах суспільного життя, забезпечення співпраці та взаємодопомоги по різних напрямах.

Третім видом складної держави є імперія.

Імперія (від латин. imperium — влада, панування) — це форма складної держави, у якій частина території приєднана та/або утримується в складі держави насильницьким шляхом.

Імперії утворювалися внаслідок територіальної експансії великих держав, які поступово підпорювали сусідні території, уключаючи їх до свого складу. При цьому в більшості імперій правовий статус центральної частини держави — метрополії — суттєво відрізнявся від статусу приєднаних — колоній. Для імперії притаманна сувора централізація в системі управління, правова система, що повністю базується на правовій системі метрополії. Влада на місцях представлена, як правило, особами, призначеними з центру — губернатором, намісником тощо, а органи місцевого самоврядування або взагалі відсутні, або ж мають дуже обмежену компетенцію. У багатьох випадках неоднаковим є і статус громадян, які проживають в імперії. Обсяг їхніх прав та обов’язків суттєво залежить від національної належності та місця проживання (метрополія чи колонія). Представники підкорених народів іноді суттєво обмежувалися в правах. Більшість імперій є надбанням історії. Саме такими були Британська, Римська, Османська імперії тощо. При цьому треба зазначити, що більшість імперій розпалася, але Британська імперія нині перетворилася на співдружність, до якої ввійшло чимало держав колишніх колоній.

4. Автономія

У складі федеративних і деяких унітарних держав існують автономні утворення.

Автономія (від грецьк. незалежність) — це відносно самостійне в здійсненні державної влади або місцевого самоврядування територіальне утворення в складі певної держави.

Подібні утворення є в складі багатьох держав — Росії, Іспанії, Данії, Фінляндії тощо.

Автономія здебільшого має ширші права, ніж звичайна адміністративна одиниця, у багатьох випадках автономія має власну конституцію, державні символи, столицю.

Іноді статус автономного утворення надається певній адміністративно-територіальній одиниці унітарної держави. У цьому випадку її статус визначається спеціальним законом, розширення прав стосується здебільшого вирішення проблем місцевого характеру. У багатьох випадках передбачено представництво автономного утворення у вищих органах влади держави.

Форма державного устрою визначає територіальний устрій держави, відносини між центром та окремими суб’єктами держави. За формою державного устрою розрізняють прості (унітарні) і складні держави.

Складні держави поділяють на федерації, конфедерації та імперії.

У складі окремих держав існують автономії, які мають особливий статус.

Запам’ятайте: форма державного устрою, унітарна держава, федерація, конфедерація, імперія, автономія.

Запитання та завдання

1. Поясніть поняття «державний устрій», «унітарна держава», «федерація», «конфедерація», «імперія», «автономія».

А складну й унітарну державу

Б федерацію, конфедерацію, імперію

3. Висловте свою думку щодо позитивних і негативних ознак різних видів державного устрою.

4. Які види унітарних держав вам відомі?

5. Які види федерації ви знаєте?

6. Наведіть приклади держав із різними видами державного устрою.