БУДЕСОНІД

Кортикостероїди для системного застосування, глюкокортикоїди. Покази: бронхіальна астма, гіперреактивність бронхів, хронічний бронхіт з бронхоспазмом, алергічний риніт.

Альтернативні назви / синоніми:

Пульмікорт, пульмікорт турбугалер (порошок для інгаляцій), тафен назаль (назальний спрей), тафен новолайзер (порошок для інгаляцій). Комбіновані препарати: симбікорт (формотерол та будесонід).

Діюча речовина: будесонід.

Рекомендації при вагітності:

Інгаляційна форма: сумісний, користь для матері перевищує ризик для плоду; пероральна форма; відсутня інформація про використання у людини, дані від експериментальних тварин припускають ризик.

Рекомендації при лактації:

Відсутня інформація про застосування у людини, ймовірно сумісний.

Прийом під час вагітності (короткий висновок):

Досвід використання будесоніду при вагітності був обнадійливим і його рекомендували призначати при вагітності. Системні глюкокортикоїди при вагітності асоціюються з несиндромальними розщілинами піднебіння та затримкою розвитку плоду. Будесонід призначається місцево, назально, перорально, ректально для лікування різного виду алергії та запалень. Неконтрольована при вагітності бронхіальна астма призводить до численних ускладнень, тому, якщо стан жінки вимагає лікування, не слід його відміняти при вагітності, треба зважити користь для матері. У затвердженому положенні спільної комісії американської колегії акушерів та гінекологів і американської колегії щодо алергії, астми та імунології, опублікованому в 2000 році, препаратами вибору для лікування бронхіальної астми при вагітності визнано інгаляційні форми беклометазону (глюкокортикоїд) та будесоніду. Це положення також включено у рев’ю американського національного інституту здоров’я за 2004 рік.

Інформація щодо досліджень на тваринах:

Тератологічне тестування у кролів продемонструвало самовільне переривання вагітності при дозі будесоніду 0,29 нмоль/кг/день. При нижчих дозах до 0,01 нмоль/кг відмічали загальну затримку розвитку та розвитку скелету (затримка оссифікації хребців та черепу). У щурів спостерігали аналогічні ефекти і їх відсутність при інгаляційному введенні.

Інформація щодо впливу на плід:

Наводимо дані різних досліджень.

Три аналізи Шведського медичного реєстру народжень (Swedish Medical Birth Registry) не виявили суттєвої асоціації між вживанням при вагітності будесоніду та вродженими вадами (включаючи орофаціальні розщілини) на основі спостереження за 10000 вагітностями з таким впливом. Один з аналізів включав 2014 вагітних з інгаляційним вживанням препарату, за якими почали спостерігати ще при вагітності. Серед цих жінок 1675 також приймали агоністи β2-адренорецепторів, 16 жінок додатково до будесоніду використовували ще й інший інгаляційний кортикостероїд, а 316 жінок інші препарати не вживали. Всього зареєстровано 76 випадків вроджених вад (3,8%) в порівнянні з 3,5% у дітей народжених за період 1995-1997 років. У 41 новонародженого виявлено великі вроджені вади, у 35 – малі аномалії розвитку. Серед великих вроджених вад зареєстровано 5 хромосомних аномалій, які навряд чи були викликані впливом препаратів. 4 випадки з групи великих вроджених вад (при очікуваних 3,3) були орофаціальними розщілинами: серединна розщілина піднебіння (N=2), однобічна розщілина губи (N=1), однобічна розщілина губи та піднебіння (N=1). Серед всіх вад (76) 18 становили вроджені вади серцево-судинної системи, включаючи двох недоношених немовлят з відкритою артеріальною протокою, що було кваліфіковано як малі аномалії. Інші вади серця були наступними: дефекти міжшлуночкової перетинки з або без інших аномалій (N=11), дефекти міжпередсердної перетинки з або без інших аномалій (N=4), невідомий дефект (N=1). Тільки про дві вроджені вади серцево-судинної системи надійшла інформація до шведського дитячого кардіологічного реєстру, тому автори вирішили, що інші випадки були з невеликими клінічними проявами. Цими двома успішно лікованими вадами були наступні: транспозиція магістральних судин та атрезія трикуспідального клапану. Вищенаведений реєстр при оновленні даних у 2003 році включав 2968 випадків лікування будесонідом на ранніх термінах вагітності, при аналізі не було виявлено пов’язаних з препаратом змін гестаційного віку, ваги плодів, частоти мертвонароджень або багатоплідності.

Дослідження випадок-контроль, результати якого повідомлено у 2003 році і яке проводилось на основі 3 шведських медичних реєстрів, також визначало асоціацію кортикостероїдів з кардіоваскулярними аномаліями. Порівнювали випадки вад серцево-судинної системи без хромосомних порушень (N=5015) з контрольною групою, якою служили всі новонароджені в Швеції за період 1995-2001 років (N=577730). Було визначено асоціації для кількох препаратів, проте це може бути пов’язано з основним захворюванням, хоча істинні ефекти препаратів також були відслідковані. Всього зареєстровано 66 випадків вживання інгаляційних кортикостероїдів, з них будесонід – в 16. Виявлено певну асоціацію назального бутесоніду з кардіоваскулярними вадами.

Проводилось дослідження з порівнянням ваги, росту, окружності голови новонароджених 41 жінки з бронхіальною астмою при вживанні наступних препаратів: будесонід (N=14), флутиказон (глюкокортикоїд) (N=18), комбінація флутиказону з сальметеролом (протиастматичний засіб, селективний агоніст β2-адренорецепторів) (N=9) з 20 дітьми жінок без бронхіальної астми. Не було виявлено несприятливих наслідків в результаті вживання будесоніду та флутиказону.

Діти 96 жінок, які приймали 400 мкг будесоніду двічі на день для лікування алергічних проявів, не мали помітних негативних наслідків від такого впливу при вагітності.

Епідеміологічні дослідження асоціюють орофаціальні розщілини з кортикостероїдами на основі невеликої кількості випадків. Одне з них виявило асоціацію тільки при вживанні кортикостероїдів місцево.

Аналіз бази даних виписаних рецептів виявив асоціацію між призначенням високих доз інгаляційних кортикостероїдів при вагітності та вродженими вадами у новонароджених. Це були наступні препарати: беклометазон, будесонід, флутиказон, флунізолід та тріамцинолон в дозах, еквівалентних 1000 мг беклометазону. Недоліками даного дослідження була відсутність інформації про окремі препарати, конкретні вади розвитку, корекції на вживання тютюну, алкоголю, заборонених препаратів.

Данське національне когортне дослідження народжень (Danish National Birth Cohort) повідомляє, що діти в середньому віці 6,1 року на момент аналізу, які зазнали пренатального впливу будесоніду, що було визначено шляхом опитування матерів у терміні 12 та 30 тижнів вагітності, а також через 6 місяців після пологів, більш схильні до розвитку ендокринних, метаболічних та харчових розладів.

У 2005 році проведено огляд літературних даних щодо результатів вагітностей після вживання будесоніду, а у 2006 році – мета-аналіз щодо використання інгаляційних кортикостероїдів. Було зроблено висновок, що дані про пероральне призначення будесоніду та більш обмежені дані про інтраназальне його використання не свідчать про зростання ризику вроджених вад або інших несприятливих наслідків, включаючи передчасні пологи, малу вагу при народженні, гіпертензію вагітних.

Дослідження 2004 року вивчало вплив інгаляційних кортикостероїдів на зниження ваги плодів, передчасне народження, формування вроджених вад при вживанні вагітними, які хворіють бронхіальною астмою. Це були наступні препарати та кількість вагітних: беклометазон (N=277), флутиказон (N=132), тріамцинолон (N=81), будесонід (N=43), флунізолід (N=А25). При порівнянні із загальнопопуляційними показниками, це дослідження не виявило зростання частоти малої ваги плодів, малих для гестаційного віку плодів, передчасних пологів та вроджених вад розвитку.

Повідомлення 2007 року описало вживання інгаляційного будесоніду 42 вагітними. Не виявлено несприятливих наслідків у новонароджених. Визначено, що всі синтетичні кортикостероїди частково метаболізуються плацентарними ферментами, а будесонід – ні.

Застосування препарату під час вигодовування:

При пероральному вживанні біодоступність будесонілу становить 9%, і у немовляти є також низькою при отриманні з грудним молоком. У 8 жінок, які вживали інгаляційно будесонід в дозі 200 мкг (N=4) та 400 мкг (N=4) двічі на день, пік концентрації складав 168 нг/л та 335 нг/л при двох дозах відповідно. Середнє співвідношення концентрації в молоці та плазмі склало 0,46. Концентрація в плазмі новонародженого була меншою за межу кількісного визначення. Немовля отримувало середню концентрацію будесоніду 6,8 та 14,2 нг/кг в день при материнських дозах 200 та 400 мкг відповідно, що становить 0,3% за умови 100% біодоступності препарату при пероральному введенні. Рецензенти та групи експертів класифікують інгаляційні кортикостероїди як сумісні з грудним вигодовуванням. В той же час виробник рекомендує припинити грудне вигодовування, якщо мама змушена лікуватись пульмікорт турбугалером. При пероральному вживанні будесонід в 25 раз ефективніший за гідрокортизон, а клінічні прояви цього впливу у новонародженого, який знаходиться на грудному вигодовуванні невідомі.

Вплив на фертильність (чоловіків та жінок): відсутня інформація.

Адаптовано за матеріалами:

1. Інформаційна система Центру репродуктивної токсикології “Reprotox” (http://www.reprotox.org).
2. Briggs G, Freeman R, Yaffe S. Drugs in Pregnancy and Lactation: a Reference Guide to Fetal and Neonatal Risk. Ninth edition, 2011, Wolters Kluwer, Lippincott Williams & Wilkins. 1728 pages. ISBN: 978-1-60831-708-0.

Будесонід (Budesonid) Лікарські препарати

допоміжні речовини: полісорбат 80; натрію хлорид; натрію цитрат дигідрат; кислота лимонна, моногідрат; динатрію едетат дигідрат; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Основні фізико-хімічні властивості: суспензія від білого до майже білого кольору в ампулі, що містить разову дозу.

Фармакотерапевтична група

Інгаляційні засоби, що застосовуються для лікування обструктивних захворювань дихальних шляхів. Глюкокортикоїди. Код ATX R03B A02.

Фармакологічні властивості

Будесонід — негалогенізований глюкокортикостероїд зі сильною місцевою протизапальною дією та нижчою, порівняно з пероральними кортикостероїдами, частотою та тяжкістю побічних ефектів.

Точний механізм дії глюкокортикоїдів при лікуванні бронхіальної астми остаточно не з’ясований. Ймовірно, відіграють важливу роль протизапальні ефекти (зокрема вплив на Т-лімфоцити, еозинофіли та мастоцити), такі як пригнічення вивільнення медіаторів запалення та пригнічення опосередкованої цитокінами імунної відповіді.

Клінічне дослідження за участю пацієнтів із бронхіальною астмою, в якому порівнювались інгаляційна та пероральна лікарські форми будесоніду в дозах, розрахованих для досягнення близької за значенням системної біодоступності, показало статистично значущу перевагу ефективності інгаляційного будесоніду порівняно з плацебо; пероральний будесонід такої переваги не продемонстрував. Таким чином, терапевтичний ефект стандартних доз інгаляційного будесоніду може значною мірою пояснюватися його безпосередньою дією на дихальні шляхи.

У провокаційному дослідженні в результаті попереднього лікування будесонідом протягом 4 тижнів спостерігалася протианафілактична та протизапальна дія, яка проявлялася у зменшенні обструкції бронхів при алергічних реакціях як негайного, так і сповільненого типу.

Після одноразової інгаляції будесоніду через рот за допомогою інгалятора сухого порошку покращення легеневої функції досягається протягом кількох годин. Було показано, що після терапевтичного застосування інгаляцій будесоніду через рот за допомогою інгалятора сухого порошку покращення легеневої функції наставало протягом 2 днів від початку лікування, хоча максимальний ефект міг не досягатися до 4 тижнів.

Реактивність дихальних шляхів

Встановлено також, що у пацієнтів з гіперреактивністю будесонід знижує реактивність дихальних шляхів на гістамін та метахолін.

Бронхіальна астма фізичного навантаження

Терапія інгаляційним будесонідом використовувалася для ефективної профілактики нападів бронхіальної астми, спричинених фізичним навантаженням.

Вплив на концентрацію кортизолу у плазмі крові

У дослідженнях за участю здорових добровольців при застосуванні будесоніду спостерігався дозозалежний вплив на рівень кортизолу у плазмі крові та сечі. Лікарський засіб при застосуванні у рекомендованих дозах значно менше впливає на функцію надниркових залоз, ніж преднізон у дозі 10 мг, що підтверджено аналізами на АКТГ.

У короткострокових дослідженнях спостерігалося невелике, зазвичай тимчасове зниження темпів росту, яке відбувається в основному протягом першого року лікування. Обмежені дані довгострокових досліджень свідчать, що більшість дітей та підлітків, які застосовували інгаляційний будесонід, врешті досягали свого відповідного зросту у дорослому віці. Однак в одному дослідженні діти, які протягом 6 років отримували інгаляційний будесонід у високих дозах за допомогою інгалятора сухого порошку (400 мкг щодня) без титрування до найнижчої ефективної дози, в середньому були на 1,2 см нижчі у дорослому віці, ніж ті, які отримували плацебо протягом аналогічного періоду часу. Стосовно титрування до найнижчої ефективної дози та про моніторинг зростання у дітей див. розділ «Особливості застосування».

Клінічне застосування: бронхіальна астма

Ефективність застосування лікарського засобу вивчалася у великій кількості досліджень, які продемонстрували його ефективність у дорослих і дітей у режимі застосування 1–2 рази на добу для профілактичного лікування персистуючої астми.

Клінічне застосування: круп

У низці досліджень за участю дітей, хворих на круп, порівнювали лікування будесонідом та застосування плацебо. Приклади репрезентативних досліджень, в яких вивчали застосування будесоніду, суспензії для розпилення, для лікування дітей із крупом, наведені нижче.

Ефективність застосування дітям із крупом легкої та помірної тяжкості

Щоб визначити, чи покращує будесонід показники симптомів крупу і чи скорочує таке лікування тривалість госпіталізації, було проведено рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження за участю 87 дітей (віком від 7 місяців до 9 років), які були госпіталізовані з клінічним діагнозом круп. Учасники дослідження отримали початкову дозу будесоніду (2 мг) або плацебо і в подальшому отримували будесонід у дозі 1 мг або плацебо кожні 12 годин. На тлі застосування будесоніду спостерігалося статистично достовірне покращення оцінок ступеня тяжкості захворювання через 12 та 24 години, а також через 2 години у пацієнтів з початковою оцінкою ступеня тяжкості крупу вище 3 балів. Спостерігалося зменшення тривалості госпіталізації на 33%.

Ефективність у дітей з помірними або тяжкими формами крупу

У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні порівнювалася ефективність будесоніду, суспензії для розпилення, і плацебо у 83 дітей (віком від 6 місяців до 8 років), госпіталізованих з клінічним діагнозом круп. Пацієнти отримували 2 мг будесоніду або плацебо кожні 12 годин максимум впродовж 36 годин або до моменту виписки з лікарні. Оцінку симптомів крупу здійснювали через 0, 2, 6, 12, 24, 36 та 48 годин після введення початкової дози. Через 2 години в обох групах, де застосовувався лікарський засіб і плацебо, спостерігалося аналогічне покращення оцінки тяжкості симптомів крупу без жодної статистично значимої відмінності між групами. Через 6 годин оцінка симптомів крупу в групі застосування будесоніду була статистично достовірно кращою, ніж у плацебо-групі, і таке покращення порівняно з плацебо було однаково очевидним через 12 годин і 24 години.

Системна доступність будесоніду після застосування суспензії для розпилення через струменевий небулайзер становить приблизно 15% номінальної дози і 40–70% дози, введеної пацієнту. Незначна частина цієї кількості обумовлена всмоктуванням лікарського засобу, що був проковтнутий. Максимальна концентрація у плазмі крові (C_max) досягається приблизно через 10–30 хвилин після початку розпилення та становить приблизно 4 нмоль/л після застосування дози 2 мг.

Об’єм розподілу будесоніду становить приблизно 3 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові — в середньому 85–90%.

Приблизно 90% будесоніду перетворюється в процесі першого проходження у печінці за участю CYP3A4 на метаболіти з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів, 6β-гідроксибудесоніду та 16α-гідроксипреднізолону, становить менше 1% активності будесоніду. Метаболізм будесоніду відбувається переважно за участю CYP3A, що належить до підродини цитохрому Р450.

Метаболіти виводяться переважно нирками у незміненій або кон’югованій формі. У сечі не виявляється незмінений будесонід. У здорових дорослих добровольців будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв), а кінцевий період напіввиведення після внутрішньовенного введення в середньому становить 2–3 години.

Фармакокінетичні показники будесоніду є пропорційними дозі при застосуванні в клінічно значущих дозах.

У дослідженні, в якому пацієнти отримували також 100 мг кетоконазолу 2 рази на добу, відзначали підвищення рівня будесоніду в плазмі крові після перорального застосування (в одноразовій дозі 10 мг) у середньому в 7,8 раза. Відомості про взаємодії подібного типу при застосуванні інгаляційного будесоніду відсутні, проте цілком очікуваним є суттєве підвищення рівня речовини у плазмі крові.

Діти

У дітей віком 4–6 років, хворих на бронхіальну астму, системний кліренс будесоніду становить приблизно 0,5 л/хв. У перерахуванні на масу тіла кліренс будесоніду у дітей приблизно на 50% вищий за кліренс у дорослих. У дітей, хворих на бронхіальну астму, кінцевий період напіввиведення будесоніду після інгаляції становить приблизно 2,3 години та майже співпадає з показником для здорових дорослих добровольців.

У дітей віком 4–6 років, хворих на бронхіальну астму, системна біодоступність будесоніду після введення суспензії для інгаляції за допомогою струменевого небулайзеру (Pari LC Jet Plus® з компресором Pari Master®compressor) складає приблизно 6% від номінальної дози і 26% від дози, доставленої пацієнту. Системна доступність у дітей приблизно вдвічі нижча, ніж у здорових дорослих добровольців.

У дітей віком 4–6 років, хворих на бронхіальну астму, C_max досягається в межах 20 хвилин після початку розпилення 1 мг будесоніду та становить приблизно 2,4 нмоль/л. Показники експозиції будесоніду (C_max та AUC) після застосування одноразової дози 1 мг шляхом розпилення у дітей віком 4–6 років є порівнянними з показниками у здорових дорослих добровольців, які отримали таку саму дозу будесоніду за допомогою такої самої системи розпилення.

Лікарський засіб Будесонід-Тева застосовують дітям за показаннями (див. розділи «Показання» та «Спосіб застосування та дози»).

Через ризик затримки росту у дітей необхідно проводити контроль росту у педіатричних пацієнтів, як описано у розділі «Особливості застосування».

Повідомлення про побічні реакції

Важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції у постреєстраційний період застосування лікарського засобу. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Спеціалісти у галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які випадки підозрюваних побічних реакцій через національну систему звітності.

Показання

Лікарський засіб Будесонід-Тева призначений для лікування бронхіальної астми у пацієнтів, для яких застосування інгаляторів з розпиленням лікарських засобів стиснутим повітрям або у вигляді лікарської форми сухого порошку є неефективним або недоцільним.

Протипоказання

Підвищена чутливість до будесоніду або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Метаболізм будесоніду відбувається переважно за участю CYP3A4, внаслідок чого одночасне застосування з інгібіторами CYP3A4, наприклад з кетоконазолом, ітраконазолом, інгібіторами протеази ВІЛ (такими як ритонавір і саквінавір), та лікарськими засобами, що містять кобіцистат, спричиняє зростання ризику розвитку системної експозиції будесоніду (див. розділ «Особливості застосування»).

Необхідно уникати сумісного застосування таких комбінацій, крім випадків, коли користь переважає підвищений ризик розвитку системних побічних ефектів кортикостероїдів; у такому випадку слід контролювати стан пацієнтів щодо появи системних побічних ефектів кортикостероїдів. У разі одночасного застосування будесоніду з протигрибковими лікарськими засобами (такими як ітраконазол, кетоконазол) інтервал між застосуванням цих засобів має бути якомога довшим. Можна розглянути питання про зменшення дози будесоніду.

Обмежені дані щодо подібної взаємодії з високими дозами інгаляційного будесоніду демонструють, що при супутньому застосуванні ітраконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу введення інгаляційного будесоніду (одноразова доза 1000 мкг) призводить до суттєвого підвищення концентрації речовини у плазмі крові (в середньому у 4 рази).

У жінок, які одночасно приймали естрогени або гормональні контрацептиви, підвищувалася концентрація будесоніду у плазмі крові і посилювався ефект кортикостероїдів, однак при застосуванні будесоніду разом з низькими дозами комбінованих пероральних контрацептивів цей ефект був відсутній.

Через можливе пригнічення функції надниркових залоз проба на стимуляцію секреції АКТГ для діагностики гіпофізарної недостатності може давати помилкові результати (низькі значення).

Особливості застосування

Лікарський засіб слід з особливою обережністю застосовувати пацієнтам з активною/неактивною формою туберкульозу легень та грибковими або вірусними інфекціями дихальних шляхів.

Пацієнти без залежності від стероїдів. Терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 10 діб. Пацієнти з надмірною продукцією слизового секрету в бронхах спершу можуть потребувати короткострокової терапії пероральними кортикостероїдами (приблизно 2 тижні). Після курсу пероральних препаратів може бути достатньо застосування будесоніду як монотерапії.

Пацієнти із залежністю від стероїдів. Переведення пацієнтів, які отримують пероральні кортикостероїди, на інгаляційні форми кортикостероїдів та їхнє подальше лікування здійснюють з особливою обережністю, коли пацієнт перебуває у відносно стабільній фазі захворювання. У таких випадках приблизно протягом 10 днів лікарський засіб Будесонід-Тева застосовують у комбінації з пероральним стероїдом у дозі, яку застосовували раніше.

Після цього дозу пероральних стероїдів слід поступово зменшувати (наприклад, на 2,5 мг преднізолону або еквівалента щомісяця) до найнижчої можливої дози. Можлива повна заміна перорального кортикостероїду інгаляційним кортикостероїдним лікарським засобом.

Під час переходу з терапії пероральними стероїдами на інгаляційний будесонід можуть виникати симптоми, які раніше пригнічувалися системною дією глюкокортикоїдів, наприклад поява симптомів алергії або артриту, таких як риніт, екзема та м’язово-суглобовий біль. Для лікування цих станів необхідно призначити специфічну терапію. Зазвичай недостатній ефект глюкокортикостероїдної терапії можна запідозрити, якщо виникають такі симптоми, як втомлюваність, головний біль, нудота, блювання, хоча це буває рідко. У таких випадках інколи може бути потрібне тимчасове підвищення дози пероральних глюкокортикостероїдів.

Як і у разі інших видів інгаляційної терапії, може виникнути парадоксальний бронхоспазм, що супроводжується посиленням свистячого дихання одразу після процедури. Якщо таке трапиться, лікування інгаляційним будесонідом слід негайно припинити і оцінити стан пацієнта та, якщо це потрібно, розпочати альтернативну терапію.

У пацієнтів, яким була необхідна невідкладна терапія кортикостероїдами у високих дозах або тривале лікування інгаляційними кортикостероїдами у найвищій рекомендованій дозі, також існує ризик розвитку порушення функції надниркових залоз. У таких пацієнтів можлива поява ознак і симптомів недостатності кори наднирників у разі тяжкого стресу. В періоди стресу або на період планових хірургічних втручань слід розглянути додаткове застосування системних кортикостероїдів.

При застосуванні будь-якого інгаляційного кортикостероїду можуть виникати системні ефекти, особливо при призначенні високих доз впродовж тривалого періоду часу. Ймовірність виникнення таких ефектів значно менша при застосуванні інгаляційних кортикостероїдів, ніж пероральних. Можливі системні ефекти включають синдром Іценка — Кушинга, кушингоїдні риси, пригнічення функції надниркових залоз, затримку темпів росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісток, катаракту і глаукому, рідше — низку психологічних і поведінкових розладів, зокрема психомоторну гіперактивність, порушення сну, тривожність, депресію або прояви агресії (особливо у дітей). Тому дозу інгаляційних кортикостероїдів слід титрувати до найменшої ефективної дози, при якій зберігається ефективний контроль бронхіальної астми.

Лікарський засіб не застосовується для лікування гострих епізодів бронхіальної астми, що вимагають застосування інгаляційних бронходилататорів короткої дії. Якщо у пацієнтів лікування бронходилататорами короткої дії неефективне або якщо вони потребують більшої кількості інгаляції, ніж звичайно, необхідне медичне втручання. У такій ситуації слід розглянути питання посилення звичайної терапії, наприклад за рахунок збільшення дози інгаляційного будесоніду або додавання бета-агоніста тривалої дії, або призначення курсу пероральних глюкокортикостероїдів.

Порушення функції печінки може впливати на виведення глюкокортикостероїдів з організму, оскільки зменшується швидкість виведення та збільшується системна експозиція. Необхідно пам’ятати про можливість розвитку побічних ефектів. Однак плазматичний кліренс після внутрішньовенного введення будесоніду був однаковим у пацієнтів з цирозом печінки та у здорових добровольців. Після перорального прийому системна біодоступність будесоніду зростала внаслідок порушення функції печінки за рахунок зниження пресистемного метаболізму. Клінічне значення цих змін для лікування інгаляційним будесонідом остаточно не з’ясоване, оскільки дані щодо інгаляційного будесоніду відсутні, але можна очікувати підвищення рівня лікарського засобу в плазмі крові, а отже, і підвищення ризику системних побічних реакцій.

Очікується, що одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4, наприклад, з кетоконазолом, ітраконазолом, інгібіторами протеази ВІЛ та препаратами, що містять кобіцистат, спричиняє зростання ризику розвитку системної експозиції. Слід уникати таких комбінацій, за винятком випадків, коли користь перевищує підвищений ризик, у такому випадку стан пацієнтів потрібно контролювати щодо виникнення системних побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням кортикостероїдів. Це має обмежене клінічне значення при короткотривалому (1–2 тижні) лікуванні ітраконазолом або кетоконазолом або іншими потужними інгібіторами CYP3A4, але його слід враховувати під час тривалого лікування. Також необхідно розглянути можливість зменшення дози будесоніду (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Камеру небулайзера та ротовий мундштук (або маску для обличчя) необхідно промивати після кожного застосування гарячою водою з миючим засобом м’якої дії, після чого їх слід ретельно ополоснути водою і висушити шляхом під’єднання камери небулайзера до компресора. Рекомендується вдихати розпилений кортикостероїд через ротовий мундштук, а не маску, щоб попередити місцеве подразнення шкіри обличчя. У разі використання маски, після закінчення інгаляції необхідно вмити обличчя водою.

При лікуванні інгаляційними кортикостероїдами може розвиватися кандидоз ротової порожнини. Ця інфекція може потребувати застосування відповідних протигрибкових лікарських засобів, а для деяких пацієнтів може виникнути необхідність припинення лікування кортикостероїдом (див. також розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пневмонія у пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). За даними епідеміологічних досліджень у пацієнтів із ХОЗЛ, які приймають інгаляційні кортикостероїди, спостерігалося збільшення частоти випадків пневмонії, зокрема пневмонії, яка потребує госпіталізації. Є деякі докази збільшення ризику виникнення пневмонії у зв’язку зі збільшенням дози кортикостероїдів, але це не було однозначно доведено в жодному з досліджень.

Немає однозначних клінічних доказів внутрішньокласових відмінностей між інгаляційними кортикостероїдами щодо ступеня ризику виникнення пневмонії.

Лікарі повинні особливо уважно спостерігати за пацієнтами з ХОЗЛ щодо можливого розвитку пневмонії, оскільки клінічні симптоми таких захворювань перекриваються симптомами загострення ХОЗЛ. До факторів ризику виникнення пневмонії у пацієнтів з ХОЗЛ належать: актуальне паління, літній вік, низький індекс маси тіла та тяжка форма ХОЗЛ.

Порушення зору. Порушення зору можуть спостерігатися при системному і місцевому застосуванні кортикостероїдів. Якщо пацієнт має такі симптоми, як порушення чіткості зору або інші розлади зору, слід звернутися до офтальмолога для оцінки можливих причин, які можуть включати катаракту, глаукому або такі рідкісні хвороби, як центральна серозна хоріоретинопатія, про виникнення яких повідомлялося після застосування системних і місцевих кортикостероїдів.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Більшість результатів проспективних епідеміологічних досліджень і досвід міжнародного застосування лікарського засобу у післяреєстраційний період не виявили підвищення ризику небажаного впливу на плід/новонародженого при застосуванні інгаляційного будесоніду в період вагітності.

Дослідження на тваринах продемонстрували, що глюкокортикостероїди можуть спричиняти порушення розвитку. Проте ці дані не вважаються значущими для людини при застосуванні рекомендованих доз, але терапію інгаляційним будесонідом потрібно регулярно переглядати і застосовувати лікарський засіб у найнижчій ефективній дозі.

Як для плода, так і для матері, важливо проводити належне лікування бронхіальної астми під час вагітності. Як і при застосуванні інших лікарських засобів у період вагітності, необхідно оцінити користь від застосування будесоніду для матері порівняно з ризиками для плода.

Інгаляційним глюкокортикостероїдам слід надавати перевагу перед пероральними глюкокортикостероїдами з огляду на меншу вираженість системних ефектів при застосуванні у дозах, необхідних для досягнення однакової відповіді з боку органів дихання.

Будесонід виділяється у грудне молоко. Однак при застосуванні терапевтичних доз лікарського засобу не очікується жодного впливу на дитину, яка знаходиться на грудному годуванні.

Лікарський засіб Будесонід-Тева може застосовуватися у період годування груддю.

Підтримувальне лікування інгаляційним будесонідом (200 мкг або 400 мкг 2 рази на добу) у жінок з бронхіальною астмою, які годують груддю, призводить лише до незначної системної експозиції будесоніду у дітей, які знаходяться на грудному годуванні. За даними фармакокінетичного дослідження розрахована добова доза у немовлят складала 0,3% від добової дози матері для обох дозувань, а середня концентрація лікарського засобу в плазмі крові немовлят була оцінена на рівні 1/600 концентрації, яка спостерігається у плазмі крові матері, за умови, що робиться припущення про повну пероральну біодоступність у дитини. Концентрація будесоніду у всіх зразках плазми крові грудних дітей не досягла межі кількісного визначення.

Беручи до уваги відомості про будесонід для інгаляційного введення і той факт, що будесонід демонструє лінійні фармакокінетичні властивості в межах інтервалів терапевтичних доз після назального, інгаляційного, перорального або ректального введення, очікується, що у дітей, яких годують груддю, експозиція будесоніду при застосуванні у терапевтичних дозах буде низькою.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Лікарський засіб Будесонід-Тева не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дозування необхідно коригувати залежно від індивідуальних потреб пацієнта.

Доза, яка вводиться пацієнту, залежить від використовуваного обладнання для розпилення. Час розпилення та доставлена доза залежать від швидкості потоку, об’єму камери небулайзера та об’єму наповнення. Швидкість повітряного потоку через пристрій, що використовується для розпилення, має дорівнювати 6–8 літрів за хвилину. Відповідний об’єм наповнення для більшості небулайзерів становить 2–4 мл. Дозу слід зменшити до мінімуму, необхідного для підтримання належного контролю бронхіальної астми. Найвищу дозу (2 мг на добу) дітям віком до 12 років потрібно призначати тільки у разі тяжкого перебігу астми і на обмежений період часу.

На початку лікування, під час періодів загострення бронхіальної астми та при зменшенні або припиненні перорального прийому глюкокортикоїдів рекомендована доза становить:
Діти віком від 6 місяців до 12 років: 0,5–1,0 мг 2 рази на добу.

Дорослі (у тому числі пацієнти літнього віку) та діти віком від 12 років: 1,0–2,0 мг 2 рази на добу. У дуже тяжких випадках доза може бути додатково підвищена.

Підтримуючу дозу необхідно підбирати індивідуально до потреб кожного пацієнта з урахуванням тяжкості захворювання та клінічної реакції. При досягненні терапевтичного ефекту підтримуючу дозу потрібно знизити до мінімального значення, достатнього для контролю симптомів.

Діти віком від 6 місяців до 12 років: 0,25–0,5 мг 2 рази на добу.

Дорослі (у тому числі пацієнти літнього віку) та діти віком від 12 років: 0,5–1,0 мг 2 рази на добу.

Пацієнти, які перорально приймають глюкокортикоїди як підтримуючу терапію

Застосування лікарського засобу Будесонід-Тева дає можливість відмінити або значно знизити дозу глюкокортикостероїдів для перорального застосування зі збереженням контролю бронхіальної астми. Необхідною умовою для початку переходу з пероральних стероїдів є відносно стабільний стан пацієнта. Протягом приблизно 10 днів застосовують високу дозу будесоніду в комбінації з дозою перорального стероїду, яку застосовували раніше. Після цього дозу пероральних стероїдів слід поступово зменшувати до найменшого можливого рівня, наприклад на 2,5 мг преднізолону або еквівалента на місяць. Часто застосування перорального стероїду можна повністю припинити, замінивши його виключно інгаляційним будесонідом. Докладніше про відміну глюкокортикостероїдів для перорального застосування див. у розділі «Особливості застосування».

Лікарський засіб Будесонід-Тева можна змішувати з 0,9% розчином натрію хлориду та з розчинами для інгаляцій, які містять тербуталін, сальбутамол, фенотерол, ацетилцистеїн, натрію кромоглікат або іпратропіуму бромід.

* Застосовують 2 ампули лікарського засобу Будесонід-Тева, суспензія для розпилення, 0,25 мг/мл або одну ампулу лікарського засобу Будесонід-Тева, суспензія для розпилення, 0,5 мг/мл.

** Застосовують одну ампулу лікарського засобу Будесонід-Тева, суспензія для розпилення, 0,25 мг/мл плюс одна ампула лікарського засобу Будесонід-Тева, суспензія для розпилення, 0,5 мг/мл.

Пацієнтам, для яких бажано підвищити терапевтичний ефект, особливо пацієнтам без великої кількості слизу в дихальних шляхах, рекомендується збільшити дозу інгаляційного будесоніду замість комбінованого лікування з пероральними кортикостероїдами, що пов’язано з меншим ризиком виникнення системних побічних ефектів.

Звичайна доза для дітей, хворих на круп, становить 2 мг розпиленого будесоніду. Цю дозу застосовують одноразово або розділену на дві дози по 1 мг з інтервалом у 30 хвилин. Введення лікарського засобу можна повторювати кожні 12 годин, максимум до 36 годин або до досягнення клінічного покращення.

Спосіб застосування

Ультразвукові небулайзери не призначені для розпилення лікарського засобу Будесонід-Тева, отже не можуть бути рекомендовані для застосування.

Лікування препаратом Будесонід-Тева здійснюється за допомогою струменевого небулайзера з ротовим мундштуком або відповідною маскою. Небулайзер слід під’єднати до повітряного компресора, який забезпечує достатній повітряний потік (6–8 л/хв), а об’єм наповнення має становити 2–4 мл.

Інструкція із застосування

• Підготувати небулайзер до використання згідно з інструкцією виробника.
• Відкрити зовнішній пакет з фольги та дістати контурну упаковку з ампулами. Відділити одну ампулу від упаковки шляхом прокручування та відтягування.
• Обережно струшувати ампулу впродовж приблизно 10 секунд або до зникнення осаду.
• Утримуючи ампулу у вертикальному положенні, відкрутити верхній кінчик.
• Перевернути ампулу догори дном та видавити її вміст у ємність (камеру) небулайзера.
• Ампула призначена для одноразового використання. Після кожного застосування будь-який невикористаний лікарський засіб виливається, а камера небулайзера промивається й очищується. Камеру небулайзера та ротовий мундштук або маску для обличчя промивають у теплій воді чи м’якому миючому засобі. Добре ополіскують і сушать, під’єднавши камеру небулайзера до вхідного отвору компресора.

Пацієнти мають бути повідомлені про необхідність споліскування ротової порожнини водою після інгаляції призначеної дози з метою мінімізації ризику виникнення кандидозу ротоглотки.

Крім цього, пацієнти також повинні споліскувати обличчя водою після використання маски з метою попередження подразнення шкіри обличчя.

Передозування

Гостре передозування будесонідом, навіть при застосуванні надмірних доз, найімовірніше, не буде становити клінічно значущої проблеми. Лікарський засіб містить 0,1 мг/мл динатрію едетату, що, як доведено, спричиняє звуження бронхів, якщо його рівень перевищує 1,2 мг/мл.

Побічні реакції

За частотою побічні реакції класифіковані відповідно до таких критеріїв: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до

Симбікорт Турбухалер (Symbicort Turbuhaler) Лікарські препарати

фармакодинаміка . Механізми дії та фармакодинамічні ефекти . До складу лікарського засобу Симбікорт Турбухалер входять формотерол та будесонід, що мають різний механізм дії та проявляють адитивний ефект щодо зниження частоти загострень бронхіальної астми (БА). Специфічні властивості будесоніду та формотеролу дають змогу застосовувати комбінацію для підтримуючої терапії та полегшення симптомів або для підтримуючої терапії БА. Механізми дії обох сполук відповідно розглянуто нижче.
Будесонід — це глюкокортикостероїд (ГКС), що при інгаляції проявляє дозозалежну протизапальну дію у дихальних шляхах, приводячи до зменшення симптомів та зниження частоти загострень БА. Інгаляційний будесонід спричиняє менш тяжкі небажані явища, ніж системні кортикостероїди. Точний механізм, що відповідає за протизапальний ефект ГКС, невідомий.
Формотерол — це селективний β₂-адренергічний агоніст, що при інгаляційному застосуванні приводить до швидкої та довготривалої релаксації гладких м’язів бронхів у пацієнтів зі зворотною обструкцією дихальних шляхів. Бронхорозширювальний ефект є дозозалежним, препарат починає діяти протягом 1–3 хв. Тривалість дії становить щонайменше 12 год після одноразової дози.
Клінічна ефективність та безпека . БА . Клінічні дослідження у дорослих пацієнтів показали, що додавання формотеролу до будесоніду полегшувало симптоми БА і покращувало функцію легень та знижувало частоту загострень. У двох дослідженнях тривалістю 12 тиж ефект, який чинили будесонід/формотерол у фіксованій комбінації на функцію легень, був таким же самим, що й ефект, який чинили будесонід та формотерол у довільній комбінації, і перевищив ефект будесоніду при застосуванні будесоніду у монотерапії. Всі групи лікування використовували агоністи β₂-адренорецепторів короткої дії в міру необхідності. З часом не спостерігалося жодних ознак ослаблення антиастматичного ефекту.
Проведено два 12-тижневі дослідження за участю педіатричних популяцій, в яких 265 дітей віком 6–11 років отримували лікування підтримуючими дозами будесоніду/формотеролу (2 інгаляції по 80 мкг/4,5 мкг/інгаляцію 2 рази на добу), та агоністом β₂-адренорецепторів короткої дії в міру необхідності. В обох дослідженнях спостерігалося покращення функції легень і лікування переносилося належним чином порівняно із застосуванням відповідної дози будесоніду при застосуванні будесоніду як монотерапії.
Клінічна ефективність підтримуючої терапії та застосування будесоніду/формотеролу для полегшення симптомів . У цілому 12 076 пацієнтів з БА були включені у 5 подвійно сліпих досліджень ефективності та безпеки застосування лікарського засобу (4447 пацієнтів були рандомізовані у групу підтримуючої терапії та застосування будесоніду/формотеролу для полегшення симптомів), які тривали протягом 6 або 12 міс. Для участі у дослідженні вимагалося, щоб у пацієнтів були наявними симптоми БА, незважаючи на використання інгаляційних ГКС.
Застосування будесоніду/формотеролу для підтримуючої терапії та для полегшення симптомів забезпечувало статистично та клінічно значуще зниження частоти тяжких загострень БА при порівнянні з усіма іншими терапіями.
Порівнянні ефективність та безпека застосування лікарського засобу підліткам і дорослим були продемонстровані у 6 подвійно сліпих дослідженнях, до яких входили 5 вищезазначених досліджень та одне додаткове дослідження із застосуванням більш високої підтримуючої дози — дві інгаляції по 160/4,5 мкг двічі на добу. Оцінки спиралися на дані загалом 14 385 пацієнтів з БА, із яких 1847 були підлітками. Кількість пацієнтів підліткового віку, які застосовували більше 8 інгаляцій лікарського засобу хоча б в один із днів у рамках застосування будесоніду/формотеролу для підтримуючої терапії та полегшення симптомів, була обмеженою, і таке застосування було нечастим.
У дослідженнях за участю пацієнтів, які потребували медичної допомоги через гострі симптоми БА, застосування будесоніду/формотеролу забезпечувало швидке та ефективне полегшення симптомів бронхоспазму подібно до застосування сальбутамолу та формотеролу.
Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ). У двох 12-місячних дослідженнях оцінювали вплив препарату на функцію легень та частоту загострень (які визначали за кількістю курсів пероральних стероїдів та/чи курсу антибіотиків та/чи госпіталізацій) у пацієнтів із помірним або тяжким ХОЗЛ. Критерієм включення до обох досліджень було значення об’єму форсованого видоху за 1 с (ОФВ₁) до застосування бронходилалатора 1 після застосування бронходилататору на момент включення у дослідження становила 42% прогнозованої норми.
Середня кількість загострень на рік (як визначено вище) значно зменшилася у групі застосування будесоніду/формотеролу порівняно з монотерапією формотеролом чи плацебо (середня частота 1,4 порівняно із 1,8–1,9 у групі застосування плацебо/формотеролу). Середня кількість днів застосування пероральних кортикостероїдів/пацієнта протягом 12 міс була дещо зменшена у групі застосування будесоніду/формотеролу (7–8 днів/пацієнта/рік порівняно з 11–12 і 9–12 днями у групах застосування плацебо і формотеролу відповідно). Щодо змін у параметрах легеневої функції таких як, ОФВ₁, лікування будесонідом/формотеролом не перевищувало лікування одним тільки формотеролом.
Фармакокінетика . Всмоктування . Комбінація фіксованих доз будесоніду і формотеролу та відповідні монопрепарати виявилися біоеквівалентними з огляду на системні експозиції будесоніду та формотеролу відповідно. Незважаючи на це, після застосування комбінації фіксованих доз спостерігалося невелике зростання пригнічення кортизолу порівняно до застосування препаратів окремо. Різниця була визнана незначущою з погляду клінічної безпеки.
Ознак фармакокінетичної взаємодії будесоніду з формотеролом не було.
Фармакокінетичні показники відповідних речовин були подібними після застосування будесоніду та формотеролу у монопрепаратів або у складі комбінації фіксованих доз. Після застосування фіксованої комбінації AUC будесоніду була незначно вищою, швидкість всмоктування та C_max у плазмі крові були трохи більшими, ніж при застосуванні окремо. C_max формотеролу у плазмі крові після застосування фіксованої комбінації була подібною до застосування монопрепарату. Інгаляційний будесонід швидко всмоктується; концентрація в плазмі крові досягає максимуму протягом 30 хв після інгаляції. У дослідженнях середня легенева депозиція будесоніду після інгаляції через порошковий інгалятор коливалася від 32 до 44% доставленої дози. Системна біодоступність становить приблизно 49% доставленої дози. У дітей віком 6–16 років легенева депозиція коливається в тому ж інтервалі, що й у дорослих при тих самих дозах. Відповідні концентрації в плазмі крові не визначалися.
Інгаляційний формотерол швидко всмоктується; концентрація в плазмі крові досягає максимуму протягом 10 хв після інгаляції. У дослідженнях середня легенева депозиція формотеролу після інгаляції через порошковий інгалятор коливалася від 28 до 49% доставленої дози. Системна біодоступність становить приблизно 61% доставленої дози.
Розподіл і метаболізм . З білками плазми крові зв’язується приблизно 50% формотеролу та 90% будесоніду. Об’єм розподілу формотеролу становить приблизно 4 л/кг маси тіла, будесоніду — 3 л/кг. Формотерол інактивується шляхом реакцій кон’югації (утворюються активні О-деметильовані та деформільовані метаболіти, але вони наявні переважно у вигляді інактивованих кон’югатів). Будесонід зазнає значної (приблизно до 90%) біотрансформації при першому проходженні через печінку з утворенням метаболітів з низькою глюкокортикостероїдною активністю. Глюкокортикостероїдна активність основних метаболітів, 6-β-гідрокси-будесоніду та 16-α-гідрокси-преднізолону, не перевищує 1% аналогічної активності будесоніду. Ознак якоїсь метаболічної взаємодії чи реакцій заміщення між формотеролом та будесонідом немає.
Виведення . Переважна частина дози формотеролу зазнає печінкового метаболізму та в подальшому виділяється нирками. Після інгаляції 8–13% введеної дози формотеролу виводиться у незміненому вигляді з сечею.
Формотерол має високий системний кліренс (приблизно 1,4 л/хв), його термінальний Т_½ становить у середньому 17 год.
Будесонід метаболізується переважно за допомогою ферменту CYP 3A4. Метаболіти будесоніду виводяться з сечею у незміненій або у кон’югованій формі. У сечі визначається лише незначна кількість незміненого будесоніду. Будесонід має високий системний кліренс (приблизно 1,2 л/хв), його Т_½ з плазми крові після в/в введення становить приблизно 4 год.
Фармакокінетика формотеролу у дітей не досліджувалася. Фармакокінетика будесоніду та формотеролу у пацієнтів із нирковою недостатністю невідома. У пацієнтів із хворобами печінки експозиція будесоніду та формотеролу в крові може бути підвищена.
Лінійність/нелінійність . Системна експозиція для будесоніду та формотеролу знаходиться у лінійній кореляції із застосованою дозою.

Показання Симбікорт Турбухалер

БА . Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг показаний для застосування дорослими, підлітками та дітьми віком від 6 років.
Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг призначають для регулярного лікування БА у випадку доцільного застосування комбінованої терапії (інгаляційного кортикостероїду та агоніста β₂-адренорецепторів тривалої дії):
— пацієнтам, стан яких недостатньо контролюється за допомогою інгаляційних кортикостероїдів та швидкодіючих агоністів β₂—адренорецепторів, що застосовуються у разі потреби або
— пацієнтам, стан яких належно контролюється інгаляційними кортикостероїдами та агоністами β₂-адренорецепторів тривалої дії.
Симбікорт Турбухалер (80 мкг/4,5 мкг/доза) не підходить для лікування пацієнтів з тяжкою БА.
Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг / Симбікорт Турбухалер 320 мкг/9 мкг призначають дорослим та дітям віком від 12 років для регулярного лікування БА в разі доцільного застосування комбінованої терапії (інгаляційного кортикостероїду та агоніста β₂-адренорецепторів тривалої дії):
— пацієнтам, стан яких недостатньо контролюється за допомогою інгаляційних кортикостероїдів та швидкодіючих агоністів β₂-адренорецепторів, що застосовуються у разі потреби, або
— пацієнтам, стан яких належно контролюється інгаляційними кортикостероїдами та агоністами β₂-адренорецепторів тривалої дії.
ХОЗЛ . Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг / Симбікорт Турбухалер 320 мкг/9 мкг призначають для симптоматичного лікування дорослим пацієнтам віком від 18 років і старше із ХОЗЛ з ОФВ₁

Застосування Симбікорт Турбухалер

шлях введення — інгаляційний.
Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг .
Дозування . БА . Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг не призначають для початкового лікування БА.
Дози компонентів препарату Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг підбирають індивідуально і їх необхідно коригувати відповідно до тяжкості захворювання. Це потрібно враховувати не лише на початку застосування комбінованих препаратів, але також і при корекції підтримуючої дози. Якщо пацієнту потрібна комбінація доз, що відрізняється від наявних у комбінованому інгаляторі, слід призначити відповідні дози агоністів β₂-адренорецепторів та/або кортикостероїдів в окремих інгаляторах.
Дозу потрібно поступово знизити до найменшої дози, що дозволяє ефективно контролювати симптоми захворювання. Пацієнтам необхідно регулярно проходити повторні обстеження у лікаря, який призначив препарат, так, щоб доза препарату Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг залишалася оптимальною. Після досягнення довготривалого контролю симптомів за допомогою найменшої рекомендованої дози слід спробувати контролювати симптоми лише за допомогою інгаляційного кортикостероїду.
Існують два варіанти застосування препарату Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг.
А. Для підтримуючої терапії: Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг застосовують для регулярної підтримуючої терапії у комбінації з окремим швидко діючим бронходилататором, що використовується як засіб для полегшення симптомів.
Б. Для підтримуючої терапії та полегшення симптомів: Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг застосовують для регулярної підтримуючої терапії, а також у разі потреби — для полегшення симптомів.
А. Застосування препарату Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг для підтримуючої терапії .
Пацієнтам слід порадити завжди мати при собі окремий швидкодіючий бронходилататор для полегшення симптомів у будь-який момент.
Рекомендовані дози .
Дорослі (віком від 18 років): 1–2 інгаляції двічі на добу. Деяким пацієнтам може знадобитися до 4 інгаляцій двічі на добу.
Підлітки (віком 12–17 років): 1–2 інгаляції двічі на добу.
Діти (віком від 6 років): 2 інгаляції двічі на добу.
Зазвичай після досягнення контролю над симптомами захворювання при застосуванні препарату двічі на добу дозу титрують до найменшої ефективної дози, включно до застосування препарату Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг 1 раз на добу, у випадках, коли, на думку лікаря, пацієнт потребує підтримуючої терапії бронходилататором тривалої дії у комбінації з інгаляційним кортикостероїдом.
Частіше застосування додаткового швидкодіючого бронходилататора вказує на погіршення стану пацієнта та необхідність перегляду лікування БА.
Діти віком до 6 років: Симбікорт Турбухалер не рекомендується застосовувати дітям віком до 6 років.
Б. Застосування препарату Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг для підтримуючої терапії та полегшення симптомів .
Приймати добову підтримуючу дозу лікарського засобу Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг, а на додачу застосовувати Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг у разі потреби полегшення симптомів. Слід порадити пацієнтам завжди мати Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг при собі для полегшення симптомів у невідкладних ситуаціях.
Застосування лікарського засобу Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг для підтримуючої терапії та полегшення симптомів слід розглянути зокрема у пацієнтів:
— із недостатнім контролем БА, у яких часто виникає потреба у лікарських засобах для полегшення симптомів;
— із загостренням БА в минулому, що вимагало медичного втручання.
За станом пацієнтів, які часто та у великій кількості застосовують інгаляції препарату Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг за потребою, потрібно пильно наглядати на випадок розвитку дозозалежних побічних реакцій.
Рекомендовані дози .
Дорослі та підлітки (віком від 12 років): рекомендована підтримуюча доза становить 2 інгаляції на добу — по 1 інгаляції вранці та ввечері або 2 інгаляції лише вранці чи лише ввечері. У разі потреби, у випадку прояву симптомів застосовувати 1 додаткову інгаляцію. Якщо через кілька хвилин симптоми не минають, слід зробити додаткову інгаляцію. У будь-якому окремому випадку не слід робити більше 6 інгаляцій.
Загальна добова доза більше 8 інгаляцій зазвичай не потрібна; однак протягом обмеженого періоду загальна добова доза може становити до 12 інгаляцій. Пацієнтам, які застосовують більше 8 інгаляцій на добу, наполегливо рекомендується звернутися до лікаря. Їм потрібно пройти повторне обстеження та переглянути підтримуючу терапію.
Діти віком до 12 років: дітям не рекомендується застосовувати Симбікорт Турбухалер 80 мкг/4,5 мкг для підтримуючої терапії та полегшення симптомів.
Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг .
Дозування . БА . Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг не призначають для початкового лікування БА. Дози компонентів препарату Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг підбирають індивідуально і їх необхідно коригувати відповідно до тяжкості захворювання. Це потрібно враховувати не лише на початку застосування комбінованих препаратів, але також і при корекції підтримуючої дози. Якщо пацієнту потрібна комбінація доз, що відрізняється від наявних у комбінованому інгаляторі, слід призначити відповідні дози агоністів β₂—адренорецепторів та/або кортикостероїдів в окремих інгаляторах.
Дозу потрібно поступово знизити до найнижчої дози, що дозволяє ефективно контролювати симптоми захворювання. Пацієнтам необхідно регулярно проходити повторні обстеження у лікаря, який призначив лікарський засіб, так, щоб доза лікарського засобу Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг залишалася оптимальною. Після досягнення довготривалого контролю симптомів за допомогою найменшої рекомендованої дози слід спробувати контролювати симптоми лише за допомогою інгаляційного кортикостероїду.
Існують два варіанти застосування препарату Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг.
А. Застосування лікарського засобу Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг для підтримуючої терапії : Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг застосовують для регулярної підтримуючої терапії у комбінації з окремим швидко діючим бронходилататором, що використовується як засіб для полегшення симптомів.
Б. Застосування лікарського засобу Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг для підтримуючої терапії та полегшення симптомів: Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг застосовують для регулярної підтримуючої терапії, а також у разі потреби — для полегшення симптомів.
А. Застосування препарату Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг для підтримуючої терапії .
Пацієнтам слід порадити завжди мати при собі окремий швидкодіючий бронходилататор для полегшення симптомів у будь-який час.
Рекомендовані дози .
Дорослі (віком від 18 років): 1–2 інгаляції двічі на добу. Деяким пацієнтам може знадобитися до 4 інгаляцій двічі на добу.
Підлітки (віком 12–17 років): 1–2 інгаляції двічі на добу.
Зазвичай після досягнення контролю над симптомами захворювання при застосуванні лікарського засобу двічі на добу дозу титрують до найменшої ефективної дози, включно до застосування лікарського засобу Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг 1 раз на добу, у випадках, коли, на думку лікаря, пацієнт потребує підтримуючої терапії з бронходилататором тривалої дії у комбінації з інгаляційним кортикостероїдом.
Якщо пацієнту доводиться все частіше застосовувати додатковий швидкодіючий бронходилататор, це вказує на погіршення перебігу основного захворювання та необхідність перегляду лікування БА.
Діти (віком від 6 років): для застосування дітям віком 6–11 років наявна лікарська форма з меншим дозуванням (80 мкг/4,5 мкг/доза).
Діти віком до 6 років: оскільки доступні лише обмежені дані, Симбікорт Турбухалер не рекомендується застосовувати дітям віком до 6 років.
Б. Застосування лікарського засобу Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг для підтримуючої терапії та полегшення симптомів .
Приймають добову підтримуючу дозу лікарського засобу Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг, а на додачу застосовують Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг у разі потреби полегшення симптомів. Слід порадити пацієнтам завжди мати Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг при собі для полегшення симптомів у невідкладних ситуаціях. Пацієнтам, які приймають Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг для полегшення симптомів, потрібно обговорити з лікарем можливість застосування цього лікарського засобу для профілактики бронхоконстрикції, спричиненої алергенами або фізичними навантаженнями; в такому випадку рекомендується враховувати частоту застосування лікарського засобу за потреби. Якщо часто виникає необхідність у бронходилататорах і при цьому немає відповідної потреби в підвищенні дози інгаляційних кортикостероїдів, то слід застосувати альтернативні лікарські засоби для полегшення симптомів.
Застосування лікарського засобу Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг для підтримуючої терапії та полегшення симптомів слід розглянути зокрема у пацієнтів:
— із недостатнім контролем БА, у яких часто виникає потреба у лікарських засобах для полегшення симптомів;
— із загостренням БА в минулому, що вимагало медичного втручання.
За станом пацієнтів, які часто та у великій кількості застосовують інгаляції лікарського засобу Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг за потребою, потрібно пильно наглядати на випадок розвитку дозозалежних небажаних явищ.
Рекомендовані дози .
Дорослі та підлітки (віком від 12 років): рекомендована підтримуюча доза становить 2 інгаляції на добу — по 1 інгаляції вранці та ввечері або 2 інгаляції лише вранці чи лише ввечері. Для деяких пацієнтів може знадобитися підтримуюча доза у 2 інгаляції двічі на добу. У разі потреби, у випадку прояву симптомів застосовують 1 додаткову інгаляцію. Якщо через кілька хвилин симптоми не зникнуть, слід зробити додаткову інгаляцію. У будь-якому окремому випадку не слід робити більше 6 інгаляцій.
Загальна добова доза більше 8 інгаляцій зазвичай не потрібна; однак протягом обмеженого періоду загальна добова доза може становити до 12 інгаляцій. Пацієнтам, які застосовують більше 8 інгаляцій на добу, настійно рекомендується звернутися до лікаря. Їм потрібно пройти повторне обстеження та переглянути підтримуючу терапію.
Діти віком до 12 років: дітям не рекомендується застосовувати Симбікорт Турбухалер 160 мкг/4,5 мкг для підтримуючої терапії та полегшення симптомів.
ХОЗЛ .
Рекомендовані дози .
Дорослі: 2 інгаляції двічі на добу.
Симбікорт Турбухалер 320 мкг/9 мкг .
Дозування . БА . Симбікорт Турбухалер 320 мкг/9 мкг не призначають для початкового лікування БА. Дози компонентів препарату Симбікорт Турбухалер 320 мкг/9 мкг підбирають індивідуально і їх необхідно коригувати відповідно до тяжкості захворювання. Це потрібно враховувати не лише на початку застосування комбінованих препаратів, але також і при корекції підтримуючої дози. Якщо пацієнту потрібна комбінація доз, що відрізняється від наявних у комбінованому інгаляторі, слід призначити відповідні дози агоністів β₂-адренорецепторів та/або кортикостероїдів в окремих інгаляторах.
Рекомендовані дози .
Дорослі (віком від 18 років) : 1 інгаляція двічі на добу. Деяким пацієнтам може знадобитися до 2 інгаляцій двічі на добу.
Підлітки (віком 12–17 років) : 1 інгаляція двічі на добу.
Пацієнтам необхідно регулярно проходити повторні обстеження у лікаря, який призначив лікарський засіб, так, щоб доза лікарського засобу Симбікорт Турбухалер 320 мкг/9 мкг залишалася оптимальною. Дозу потрібно поступово знизити до найменшої дози, що дозволяє ефективно контролювати симптоми захворювання. Після досягнення довготривалого контролю симптомів за допомогою найнижчої рекомендованої дози слід спробувати контролювати симптоми лише за допомогою інгаляційного кортикостероїду.
Зазвичай після досягнення контролю над симптомами захворювання при застосуванні лікарського засобу двічі на добу дозу титрують до найнижчої ефективної дози, включно до застосування лікарського засобу Симбікорт Турбухалер 320 мкг/9 мкг 1 раз на добу, у випадках, коли, на думку лікаря, пацієнт потребує підтримуючої терапії з бронходилататором тривалої дії.
Більш часте застосування додаткового швидкодіючого бронходилататора означає погіршення стану пацієнта та необхідність перегляду лікування БА.
Діти (віком від 6 років) : для застосування у дітей віком 6–11 років наявна лікарська форма з нижчим дозуванням (80 мкг/4,5 мкг/доза).
Діти віком до 6 років : оскільки доступні лише обмежені дані, Симбікорт Турбухалер не рекомендується застосовувати дітям віком до 6 років.
Симбікорт 320 мкг/9 мкг слід застосовувати лише для підтримуючої терапії. Для підтримуючої терапії та полегшення симптомів за допомогою Симбікорту наявні лікарські форми з меншою силою дії (160 мкг/4,5 мкг/доза і 80 мкг/4,5 мкг/доза).
ХОЗЛ .
Рекомендовані дози .
Дорослі : 1 інгаляція двічі на добу.
Загальна інформація . Особливі групи пацієнтів . Особливих вимог до дозування лікарського засобу для пацієнтів літнього віку немає. Дані щодо застосування лікарського засобу Симбікорт Турбухалер пацієнтами з порушеннями функції нирок або печінки відсутні. Оскільки будесонід та формотерол виводяться переважно з участю печінкового метаболізму, у пацієнтів із тяжким цирозом печінки можна очікувати збільшення впливу лікарського засобу.
Спосіб застосування
Інструкція для правильного застосування лікарського засобу Симбікорт Турбухалер
Підготовка нового інгалятора з лікарським засобом Симбікорт Турбухалер до застосування . Перед першим застосуванням нового інгалятора з лікарським засобом Симбікорт Турбухалер його потрібно підготувати до роботи, як зазначено нижче.
Відгвинтити і зняти ковпачок. Може почутися торохтіння.
Тримати інгалятор Симбікорт Турбухалер вертикально червоним дозатором донизу.
Повернути червоний дозатор до упору в один бік, потім також до упору в інший (немає значення, в який бік повертати спочатку). Має пролунати клацання.
Ще раз прокрутити червоний дозатор в обох напрямках.
Наразі інгалятор з лікарським засобом Симбікорт Турбухалер готовий до використання.
Як робити інгаляцію . Для прийому дози необхідно дотримуватися нижченаведених інструкцій.
1. Відгвинтити і зняти ковпачок. Може почутися торохтіння.
2. Тримати інгалятор Симбікорт Турбухалер вертикально червоним дозатором донизу.
3. Під час заправки дози в інгалятор не слід тримати його за насадку. Щоб заправити дозу в інгалятор, потрібно прокрутити дозатор до упору в один бік (будь-який), а потім в інший. Має пролунати клацання. Інгалятор з лікарським засобом Симбікорт Турбухалер заправлений і готовий до використання. Заправляти інгалятор слід лише перед інгаляцією.
4. Не підносячи інгалятор до рота, спокійно видихнути (наскільки зручно). Не видихати крізь насадку інгалятора.
5. Обережно помістити насадку між зубами, стиснути губи і якомога глибше і сильніше вдихнути ротом. Не слід жувати або стискати зубами насадку.
6. Вийняти інгалятор із рота. Спокійно видихнути.
Кількість лікарського засобу, що вдихається, дуже мала. Це означає, що після інгаляції смак препарату може не відчуватися. За умови дотримання інструкцій можете бути впевнені в тому, що прийняли дозу, і препарат потрапив до ваших легень.
7. Якщо необхідно зробити ще одну інгаляцію, повторити кроки 2–6.
8. Щільно закрити ковпачок після використання інгалятора.
9. Після щоденних ранкових та/чи вечірніх інгаляцій слід прополоскати рота водою, не ковтаючи її.
Не слід намагатися зняти або відкрутити насадку. Вона закріплена на інгаляторі з лікарським засобом Симбікорт Турбухалер і її не слід знімати. Не використовувати інгалятор, якщо він пошкоджений або його насадка від’єдналася.
Як і при використанні інших інгаляторів, особи, які доглядають за пацієнтом, мають стежити, щоб діти, яким призначений Симбікорт Турбухалер, робили інгаляції згідно з вищенаведеними інструкціями.
Очищення інгалятора з лікарським засобом Симбікорт Турбухалер . Зовнішню поверхню насадки потрібно один раз на тиждень протирати сухою тканиною. Не слід використовувати воду чи інші рідини.
Коли потрібно застосувати новий інгалятор . Індикатор доз показує, скільки доз (інгаляцій лікарського засобу Симбікорт Турбухалер) залишилося в інгаляторі. Відлік доз заповненого інгалятора починається із 60.
Індикатор показує інтервал у 10 доз. Тому він не показує кожну дозу.
Поява червоного кольору у віконці індикатора означає, що в інгаляторі залишилося приблизно 20 доз. Коли в інгаляторі залишається 10 доз, вікно індикатора доз стає повністю червоним. Коли позначка «0» на червоному вікні досягне центру віконця індикатора, потрібно замінити інгалятор на новий.
Примітка . Дозатор буде обертатися і клацати, навіть коли інгалятор з лікарським засобом Симбікорт Турбухалер спорожніє.
Звук, який можна почути при струшуванні інгалятора з лікарським засобом Симбікорт Турбухалер, спричиняє поглинач вологи, а не лікарський засіб. Тому цей звук не допоможе визначити, скільки лікарського засобу залишилося в інгаляторі.
Якщо в інгалятор з лікарським засобом Симбікорт Турбухалер помилково заправити більше однієї дози, при інгаляції до легень все одно потрапить лише одна доза. Проте індикатор доз зареєструє загальну кількість відміряних доз.
У разі перевищення дози . Лікарський засіб необхідно приймати згідно з інструкцією або рекомендаціями лікаря. Не слід перевищувати призначену дозу, не порадившись із лікарем.
Найпоширенішими симптомами, що можуть виникнути в разі перевищення дози лікарського засобу Симбікорт Турбухалер, є тремтіння, головний біль або прискорене серцебиття.
У разі пропущеної інгаляції . Якщо інгаляція була пропущена, потрібно зробити її одразу, як тільки згадали про це. Проте якщо до наступної інгаляції залишилось небагато часу, пропущену дозу приймати не потрібно.
Не слід приймати подвійну дозу для компенсації пропущеної.
Із подальшими запитаннями щодо застосування цього лікарського засобу потрібно звернутися до лікаря або фармацевта.
Інгалятор активується інспіраційним потоком, а це означає, що коли пацієнт вдихає через насадку, діючі речовини потраплять у дихальні шляхи разом із повітрям, що вдихається.
Лікарський засіб у формі порошку потрапляє в організм із повітрям, що вдихається. Тобто коли пацієнт робить вдих через насадку інгалятора, речовина потрапляє до дихальних шляхів разом із повітрям, яке він вдихає.
Примітка . Важливо проінструктувати пацієнта:
– дотримуватись інструкції для медичного застосування;
– вдихати сильно та глибоко через насадку так, щоб забезпечити надходження оптимальної дози до легень;
– ніколи не видихати через насадку;
– після застосування закривати інгалятор з лікарським засобом Симбікорт Турбухалер ковпачком;
– після вдихання підтримуючої дози полоскати рот водою, щоб звести до мінімуму ризик кандидозу ротової порожнини. У разі кандидозу ротової порожнини слід полоскати водою рот, а також після застосування лікарського засобу за потреби.
Пацієнт може не відчути смак або потрапляння лікарського засобу Симбікорт Турбухалер при застосуванні інгалятора через невелику дозу, що вдихається.

Протипоказання

підвищена чутливість до діючих або допоміжних речовин, перелічених у розділі «Склад» (лактоза, яка містить невелику кількість білків молока).

Побічна дія

оскільки Симбікорт Турбухалер містить будесонід і формотерол, можливе виникнення тих же побічних реакцій, що спостерігаються при застосуванні кожної з діючих речовин окремо.
Супутнє застосування двох речовин не підвищувало частоту побічних реакцій. Найпоширенішими побічними реакціями, пов’язаними із застосуванням лікарського засобу, є фармакологічно передбачувані побічні реакції агоністів β₂-адренорецепторів, такі як тремор та відчуття серцебиття. Ці побічні реакції, зазвичай, були легкого ступеня та зникали впродовж кількох днів лікування.
Представлені нижче побічні реакції, спричинені застосуванням будесоніду або формотеролу, наведені за класами систем органів та за частотою їх прояву. Побічні реакції за частотою прояву: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Таблиця

Кандидозна інфекція ротоглотки є результатом осідання лікарського засобу в ротовій порожнині. Рекомендується проінструктувати пацієнта щодо необхідності полоскати рот водою після кожного вдихання підтримуючої дози, щоб мінімізувати ризик кандидозу ротової порожнини. Орофарингеальна кандидозна інфекція зазвичай відповідає на місцеве протигрибкове лікування без необхідності припинення застосування інгаляційного кортикостероїду. В разі розвитку орофарингеального кандидозу слід полоскати водою рота також після застосування лікарського засобу за потреби.
Як і при будь-якій іншій інгаляційній терапії, дуже рідко (менше 1 випадку на 10 000 пацієнтів) можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів та появою задишки після прийому дози лікарського засобу. Парадоксальний бронхоспазм, лікування якого слід розпочати одразу ж, реагує на застосування швидкодіючого інгаляційного бронходилататора. У такому випадку слід негайно припинити застосування лікарського засобу Симбікорт Турбухалер, оцінити стан пацієнта та за потреби розпочати альтернативну терапію (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Системні ефекти можуть виникати при інгаляційному застосуванні кортикостероїдів, особливо у високих дозах та протягом тривалого періоду лікування. Імовірність виникнення цих ефектів нижча при застосуванні інгаляційних форм кортикостероїдів порівняно з пероральними. До можливих системних ефектів належать синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення функцій надниркових залоз, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракта та глаукома. Можуть також відзначатися підвищена сприйнятливість до інфекцій та порушення здатності адаптуватися до стресу. Ефекти, ймовірно, залежать від дози, тривалості лікування, одночасного або попереднього застосування стероїдних лікарських засобів та індивідуальної чутливості пацієнта.
Лікування агоністами β₂-адренорецепторів може призвести до підвищення в крові рівнів інсуліну, вільних жирних кислот, гліцерину і кетонових тіл.
Діти . Рекомендовано регулярно контролювати ріст дітей, які тривалий час застосовують інгаляційні кортикостероїди (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Повідомлення про побічні реакції . Важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період застосування лікарського засобу. Це дає змогу здійснювати безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Спеціалісти у галузі охорони здоров’я зобов’язані повідомляти про будь-які випадки підозрюваних побічних реакцій через національну систему звітності.

Особливості застосування

за необхідності припинити лікування рекомендується поступово знижувати дозу, а не різко скасовувати терапію. Не слід повністю відміняти інгаляційні кортикостероїди, окрім випадків, коли це тимчасово необхідно для підтвердження діагнозу БА.
Пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо вважає лікування неефективним або коли було перевищено максимальну рекомендовану добову дозу лікарського засобу Симбікорт Турбухалер (див. ЗАСТОСУВАННЯ). Частіше застосування бронходилататорів негайної дії вказує на погіршення стану пацієнта та необхідність перегляду лікування БА. Раптове та прогресуюче погіршення контролю над БА або ХОЗЛ є потенційно загрозливим для життя, тому пацієнту слід обов’язково пройти медичне обстеження. У таких випадках потрібно розглянути необхідність посилення терапії кортикостероїдами, наприклад призначити курс пероральних кортикостероїдів або додаткове застосування антибіотиків у разі бактеріальної інфекції.
Слід порадити пацієнту завжди мати при собі швидкодіючий інгалятор як рятівний засіб: або Симбікорт Турбухалер (для пацієнтів з БА, які застосовують Симбікорт Турбухалер як підтримуючу терапію та для полегшення симптомів), або окремий швидкодіючий бронходилататор (для всіх пацієнтів, які застосовують Симбікорт Турбухалер лише як підтримуючу терапію.
Пацієнтам слід нагадати про необхідність продовжувати підтримуюче застосування лікарського засобу Симбікорт Турбухалер відповідно до призначення, навіть за відсутності у них симптомів захворювання.
Після досягнення контролю над симптомами БА можна розглянути питання про поступове зниження дози лікарського засобу Симбікорт Турбухалер. При цьому важливо, щоб пацієнт проходив регулярний огляд. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу лікарського засобу Симбікорт Турбухалер (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Терапію лікарським засобом Симбікорт Турбухалер не потрібно розпочинати у період загострення БА, гострого прояву чи значного погіршення її перебігу.
У період застосування лікарського засобу Симбікорт Турбухалер можуть виникати серйозні побічні реакції, пов’язані з БА, або загострення. Пацієнтам слід продовжувати лікування і звернутися до лікаря, якщо симптоми БА не минають або їх вираженість посилюється після початку терапії лікарським засобом Симбікорт Турбухалер.
Немає даних клінічних досліджень щодо застосування препарату Симбікорт Турбухалер у пацієнтів із ХОЗЛ зі значенням ОФВ₁ до застосування бронходилататора >50% прогнозованої норми та з ОФВ₁ після застосування бронходилататора Як і при будь-якій іншій інгаляційній терапії, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму з негайним посиленням хрипів та появою задишки після прийому дози препарату. Якщо у пацієнта розвивається парадоксальний бронхоспазм, слід негайно припинити застосування лікарського засобу Симбікорт Турбухалер, оцінити стан хворого та за потреби розпочати альтернативну терапію. Парадоксальний бронхоспазм, усунення якого слід розпочати одразу ж, реагує на застосування швидкодіючого інгаляційного бронходилататора (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Системні ефекти можуть виникати при інгаляційному застосуванні всіх кортикостероїдів, особливо у високих дозах та протягом тривалого періоду лікування. Імовірність виникнення таких ефектів набагато нижча при застосуванні інгаляційних форм кортикостероїдів порівняно з пероральними. Можливі системні ефекти включають синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, пригнічення функції надниркових залоз, затримку росту у дітей та підлітків, зниження мінеральної щільності кісткової тканини, катаракту і глаукому, і рідше — психологічні порушення або зміну поведінки, включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, тривожність, депресію чи агресію (особливо у дітей) (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
Можливі впливи на мінеральну щільність кісток повинні бути враховані, особливо у пацієнтів, які застосовують препарат у високих дозах протягом тривалого періоду, що є додатковим фактором ризику остеопорозу. У довготривалих дослідженнях інгаляційного будесоніду при середній добовій дозі 400 мкг (відміряна доза) у дітей або 800 мкг (відміряна доза) у дорослих не помічено значного впливу на мінеральну щільність кісток. Інформація щодо впливу лікарського засобу Симбікорт Турбухалер у вищих дозах відсутня.
Якщо є підстави вважати, що на тлі попередньої системної терапії стероїдами була порушена функція надниркових залоз, слід вжити заходів обережності при переведенні пацієнтів на лікування лікарським засобом Симбікорт Турбухалер.
Переваги інгаляційної терапії будесонідом зазвичай зводять до мінімуму необхідність застосування пероральних стероїдів, але пацієнтам, які попередньо застосовували пероральні стероїди, протягом значного періоду може все ще загрожувати порушення функцій надниркових залоз. Відновлення стану пацієнтів після припинення застосування пероральних стероїдів може зайняти значний період і, отже, пацієнти, які попередньо застосовували пероральні стероїди і були переведені на лікування інгаляційним будесонідом, у зв’язку з порушенням функцій надниркових залоз можуть залишатися в групі ризику протягом тривалого часу. При таких обставинах функцію гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалазної системи слід контролювати регулярно.
Тривале лікування високими дозами інгаляційних кортикостероїдів, особливо в разі застосування вищих доз, ніж рекомендовані, може призвести також до клінічно значущого пригнічення функції надниркових залоз. Тому необхідно передбачити додаткове системне застосування кортикостероїдів у періоди стресу (наприклад під час тяжких інфекційних захворювань) або запланованого хірургічного втручання. Швидке зниження дози стероїдів може спричинити розвиток гострого адреналового кризу. Симптоми та ознаки, які можуть виникати під час гострого адреналового кризу, не завжди бувають чіткими, але можуть включати анорексію, біль у животі, втрату маси тіла, підвищену втомлюваність, головний біль, нудоту, блювання, зниження рівня свідомості, судоми, артеріальну гіпотензію і гіпоглікемію.
Лікування додатковими системними стероїдами або інгаляційним будесонідом різко припиняти не рекомендується.
Під час переходу з терапії пероральними стероїдами на застосування лікарського засобу Симбікорт Турбухалер зазвичай спостерігатиметься нижчий системний вплив стероїдів і це може призвести до виникнення алергічних симптомів або симптомів артриту, таких як риніт, екзема та біль у м’язах і суглобах. У разі розвитку цих станів необхідно розпочати специфічне лікування. Недостатній ефект ГКС зазвичай можна запідозрити, якщо у рідкісних випадках виникають такі симптоми, як підвищена втомлюваність, головний біль, нудота і блювання. У цих випадках іноді необхідним є тимчасове підвищення дози пероральних ГКС.
Щоб знизити ризик розвитку орофарингеального кандидозу (див. ПОБІЧНА ДІЯ), пацієнта необхідно проінструктувати полоскати рот водою після застосування кожної підтримуючої дози. При наявності орофарингеального кандидозу ротову порожнину потрібно полоскати водою після інгаляцій лікарського засобу за потреби.
Слід уникати супутнього застосування ітраконазолу, ритонавіру або інших потужних інгібіторів CYP 3A4 (ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Якщо це неможливо, часовий інтервал між застосуванням взаємодіючих препаратів має бути якомога довшим. Пацієнтам, які приймають потужні інгібітори CYP 3A4, не рекомендується застосовувати Симбікорт Турбухалер одночасно для підтримуючої терапії та полегшення симптомів.
З обережністю слід застосовувати Симбікорт Турбухалер пацієнтам із тиреотоксикозом, феохромоцитомою, цукровим діабетом, неконтрольованою гіпокаліємією, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, ідіопатичним підклапанним аортальним стенозом, тяжкою АГ, аневризмою чи іншими тяжкими серцевими хворобами, такими як ІХС, тахіаритмія чи тяжка серцева недостатність.
З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам із подовженням інтервалу Q–Tc . Формотерол сам по собі може спричиняти подовження інтервалу Q–Tc .
Слід переглянути потребу в застосуванні інгаляційних кортикостероїдів та їх дозу пацієнтам із туберкульозом легень в активній чи прихованій формі, грибковими чи вірусними інфекціями дихальних шляхів.
При застосуванні агоністів β₂-адренорецепторів у високих дозах можливий розвиток потенційно серйозної гіпокаліємії. При поєднаному лікуванні агоністами β₂-адренорецепторів і препаратами, які можуть спричиняти гіпокаліємію або посилювати гіпокаліємічний ефект (наприклад похідні ксантину, стероїди та діуретики), можливе посилення гіпокаліємічного ефекту агоністів β₂-адренорецепторів. Особливої обережності слід дотримуватися у пацієнтів із нестабільним перебігом БА при застосуванні різних бронходилататорів негайної дії, а також при гострій тяжкій БА, оскільки ризик розвитку гіпокаліємії посилюється на тлі гіпоксії та інших станів, що підвищують вірогідність розвитку такого ускладнення, як гіпокаліємія. У цьому разі рекомендовано контролювати рівні калію в сироватці крові.
Як і при застосуванні інших агоністів β₂-адренорецепторів, у хворих на цукровий діабет слід додатково контролювати рівні глюкози у крові.
При системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів можливі порушення зору. При наявності у пацієнта таких симптомів, як розмитість зору або інших порушень зору, слід звернутися за консультацією до офтальмолога для оцінки можливих причин, серед яких можуть бути катаракта, глаукома або рідкісні хвороби, такі як центральна серозна хоріоретинопатія, про що повідомлялося після системного або місцевого застосування кортикостероїдів.
Симбікорт Турбухалер містить лактози моногідрат ( Пневмонія у пацієнтів з ХОЗЛ . У пацієнтів з ХОЗЛ, які отримували інгаляційні кортикостероїди, спостерігалася підвищена частота пневмонії, включаючи випадки пневмонії, які потребували госпіталізації. Існують деякі дані щодо підвищеного ризику виникнення пневмонії при підвищенні дози стероїдів, але це не було продемонстровано достовірно в усіх дослідженнях.
Переконливих клінічних доказів наявності відмінностей за величиною ризику розвитку пневмонії між препаратами інгаляційних кортикостероїдів немає.
Лікарям слід бути уважними щодо можливого розвитку пневмонії у пацієнтів з ХОЗЛ, оскільки клінічні ознаки таких інфекцій зіставні із симптомами загострення ХОЗЛ.
Фактори ризику розвитку пневмонії у пацієнтів з ХОЗЛ включають тютюнопаління, похилий вік, низький індекс маси тіла і тяжкий перебіг ХОЗЛ.
Педіатричні популяції . Рекомендовано регулярно контролювати ріст дітей, які тривалий час застосовують інгаляційні кортикостероїди. У разі уповільнення їхнього росту слід переглянути терапію з метою зниження дози інгаляційного кортикостероїду до найнижчої дози, при якій підтримується ефективний контроль над БА, якщо це можливо. Користь від застосування кортикостероїдів та можливий ризик уповільнення росту слід ретельно зіставити. Крім того, доцільно буде направити пацієнта на обстеження до дитячого пульмонолога.
Обмежені дані довготривалих досліджень свідчать, що більшість дітей і підлітків, які отримують терапію інгаляційним будесонідом, зрештою досягали нормальних для дорослих показників росту. Однак спостерігалося початкове незначне і тимчасове відставання у рості (приблизно на 1 см). Зазвичай така затримка відзначається у перший рік лікування.
Застосування у період вагітності чи годування груддю
Вагітність . Не існує клінічних даних щодо застосування препарату Симбікорт Турбухалер чи супутньої терапії формотеролом та будесонідом у період вагітності. Дані, отримані в ході проведення дослідження впливу цієї комбінації на ембріофетальний розвиток щурів, не містять жодних ознак будь-якого додаткового ефекту в разі застосування комбінації.
Досвід застосування формотеролу вагітними жінками обмежений. При проведенні досліджень репродуктивної функції у тварин формотерол спричиняв розвиток небажаних ефектів при застосуванні у дуже високих системних дозах.
Дані, одержані при спостереженні приблизно 2000 вагітностей, не виявили будь-якого підвищення тератогенного ризику, пов’язаного із застосуванням інгаляційного будесоніду. Дослідження на тваринах продемонстрували, що ГКС можуть спричиняти порушення розвитку. Проте ці дані, ймовірно, не вважаються значущими для людей при застосуванні препарату в рекомендованих дозах.
У ході проведення досліджень на тваринах також виявлено, що застосування глюкокортикоїдів у період вагітності у високих дозах підвищувало ризики затримки внутрішньоутробного росту, розвитку серцево-судинних захворювань у дорослих тварин та призводило до постійних змін у щільності рецепторів до глюкокортикоїдів, метаболізмі та профілі нейромедіаторів у разі застосування препаратів у діапазоні доз, які були нижчі за тератогенні дози.
У період вагітності Симбікорт Турбухалер слід застосовувати, якщо користь для матері переважає потенційні ризики для плода/дитини. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу будесоніду, що забезпечує належний контроль над БА.
Годування груддю . Будесонід проникає у грудне молоко. Однак при прийомі препарату в терапевтичних дозах впливу на немовля не очікується. Невідомо, чи формотерол проникає у грудне молоко людини.
У щурів невеликі кількості формотеролу виявлені у материнському молоці. Питання про застосування препарату Симбікорт Турбухалер жінкам, які годують груддю, слід розглядати лише в тому разі, якщо очікувана користь для матері перевищує будь-який можливий ризик для дитини.
Фертильність . Даних щодо потенційного впливу будесоніду на фертильність немає. У ході проведення досліджень впливу формотеролу на репродуктивну функцію тварин виявлено дещо знижений рівень фертильності у самців щурів при високій системній експозиції.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами . Симбікорт Турбухалер не впливає або незначним чином впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
Діти . Симбікорт не рекомендується застосовувати дітям віком до 6 років. Для застосування дітям віком 6–11 років наявна лікарська форма з нижчим дозуванням (80 мкг/4,5 мкг/доза).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

фармакокінетичні взаємодії . Рівні будесоніду в плазмі крові можуть помітно зростати при супутньому застосуванні препарату з потужними інгібіторами CYP 3A4 (наприклад кетоконазолом, ітраконазолом, вориконазолом, позаконазолом, кларитроміцином, телітроміцином, нефазодоном та інгібіторами протеази ВІЛ), тому одночасного застосування цих препаратів слід уникати. Якщо це неможливо, часовий інтервал між застосуванням інгібітора та будесоніду має бути якомога довшим (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ). Пацієнтам, які приймають потужні інгібітори CYP 3A4, не рекомендується застосовувати Симбікорт Турбухалер одночасно для підтримуючої терапії та полегшення симптомів.
Потужний інгібітор CYP 3A4 кетоконазол, який застосовували в дозі 200 мг 1 раз на добу, підвищував концентрацію перорального будесоніду в плазмі крові (3 мг як одноразова доза) у середньому в 6 разів при їх одночасному застосуванні. При застосуванні кетоконазолу через 12 год після будесоніду концентрація будесоніду підвищувалася в середньому в 3 рази, що свідчить про те, що окреме застосування препаратів з певним проміжком часу може знизити зростання концентрації будесоніду в плазмі крові. Обмежені дані стосовно цієї взаємодії при застосуванні інгаляційного будесоніду у високих дозах показують, що в разі одночасного застосування ітраконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та інгаляційного будесоніду (1000 мкг як одноразова доза) рівні будесоніду в плазмі крові можуть помітно підвищуватися (в середньому в 4 рази).
Фармакодинамічні взаємодії. Блокатори β-адренорецепторів можуть послаблювати або пригнічувати дію формотеролу. Тому Симбікорт не слід застосовувати разом із блокаторами β-адренорецепторів (у тому числі краплями для очей), якщо для цього немає вагомих причин.
При супутньому застосуванні хінідину, дизопіраміду, прокаїнаміду, фенотіазинів, антигістамінів (терфенадину), а також трициклічних антидепресантів може подовжуватися інтервал Q–Tc та зростати ризик шлуночкової аритмії.
Крім того, L-допа, L-тироксин, окситоцин та алкоголь можуть порушувати серцеву переносимість β₂-симпатоміметиків.
Поєднане застосування інгібіторів МАО, в тому числі препаратів із подібними властивостями, таких як фуразолідон та прокарбазин, може провокувати реакції гіперчутливості.
Пацієнтам, які отримують поєднано анестезію за допомогою галогенізованих гідрокарбонатів, загрожує підвищений ризик розвитку аритмій.
Одночасне застосування інших β-адренергічних або антихолінергічних препаратів може мати потенційно адитивний бронхолітичний ефект.
Гіпокаліємія може підвищувати схильність до аритмії у пацієнтів, які застосовують глікозиди наперстянки (для додаткової інформації про гіпокаліємію див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Гіпокаліємія може виникати внаслідок терапії β₂-агоністами і потенціюватися при супутньому застосуванні похідних ксантину, кортикостероїдів та діуретиків (див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Взаємодії будесоніду та формотеролу з будь-якими іншими препаратами, що застосовуються для лікування при БА, не спостерігалося.
Діти . Дослідження лікарської взаємодії проводили тільки з участю дорослих.

Передозування

передозування формотеролу, вірогідно, призведе до ефектів, типових для β₂-адренергічних агоністів: тремору, головного болю, відчуття серцебиття. У поодиноких випадках повідомлялося про тахікардію, гіперглікемію, гіпокаліємію, подовження інтервалу Q–Tc , аритмію, нудоту та блювання. Може бути показана підтримуюча та симптоматична терапія. Застосування 90 мкг протягом 3 год у пацієнтів із гострою бронхіальною обструкцією було безпечним.
При гострому передозуванні будесоніду, навіть у надмірних дозах, клінічних проблем не очікується. При тривалому застосуванні препарату в надмірних дозах можливі прояви системного впливу ГКС, такі як гіперкортицизм та пригнічення функції надниркових залоз.
Якщо застосування лікарського засобу Симбікорт Турбухалер необхідно відкласти у зв’язку з передозуванням формотеролу, що входить до його складу, слід обміркувати використання відповідного інгаляційного кортикостероїду.

Умови зберігання

в недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати упаковку щільно закритою для захисту від проникнення вологи.