крилатий

1》 Який має крила (у 1, 3, 4 знач.).

|| перен. Який надихає, підносить. Крилаті ідеї.

Крилата фраза — влучна словосполука, влучний вислів літературного походження, що стисло та образно передають думку й стали загальновживаними.

2》 перен. Пов’язаний з авіацією, повітряним флотом.

3》 Забезпечений підводними крилами (про судно).

Крилата ракета — саморухома керована ракета з несучими площинами.

Значення в інших словниках

1. крилатий — крила́тий прикметник Орфографічний словник української мови
2. крилатий — Криластий, окрилений; (вислів) поширений, жм. ходячий; П. надихущий. Словник синонімів Караванського
3. крилатий — [криелатией] м. (на) -тому /-т’ім, мн. -т’і Орфоепічний словник української мови
4. крилатий — КРИЛА́ТИЙ, а, е. Який має крила (у 1–5 знач.). Наче моторошний сон, врізалась йому в серце назавше ота перша його дитяча зустріч із степовим крилатим розбійником [орлом] (О. Словник української мови у 20 томах
5. крилатий — Крила́тий і крила́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. крилатий — КРИЛА́ТИЙ, а, е. Який має крила (у 1, 3, 4 знач.). Коло порога висів якийсь крилатий купідон (Н.-Лев., III, 1956, 39); Наче моторошний сон, врізалась йому в серце назавше ота перша його дитяча зустріч із степовим крилатим розбійником [орлом] (Гончар. Словник української мови в 11 томах
7. крилатий — Крила́тий, -а, -е Крылатый. Його хотять крилаті вовкулаки ззісти. Чуб. І. 13. . вітре мій єдиний, легкий, крилатий. Шевч. 643. Кого ж він по світах шукає? Орлицю сміливу, крилатшу над орла. К. Словник української мови Грінченка

КРИЛАТІ ВИСЛОВИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

Цей збірник є спробою зібрати й витлумачити той різноманітний і різноплановий фразеологічний та лексичний матеріал, який традиційно об’єднується назвою «крилаті слова» (або «крилаті вислови») .

Ця назва, що вперше зустрічається ще в епічних поемах Гомера, Набула термінологічного значення після виходу в світ у 1864 р. книги німецького лінгвіста Г. Бгохмана («Крилаті слова») (у вітчизняній науковій літературі вживається ще кілька назв для цієї категорії фразеологізмів: літературна цитата, фразеологічна цитата, крилата фраза та ін.).

Крилатими висловами вважаються такі поширені й загальновідомі елементи лексики та фразеології літературної мови, джерело яких може бути встановлене

До крилатих слів сучасної української літературної мови належать вислови видатних політичних діячів та історичних осіб; цитати з творів письменників різних епох і народів; вислови, походження яких пов’язане з античною літературою, історією давнього світу та середніх віків (рідше — з новою історією); вислови з церковно-релігійних джерел та ін.

Таке визначення складу крилатих слів загальноприйняте у вітчизняній мовознавчій літературі. У рецензії на книгу М. С. і М. Г. Ашукіних «Крылатые слова» (1955 р.) відомий лексиколог і лінгвіст С. І. Ожегов так визначав склад крилатих слів: це лише «вислови й окремі фрази з літературних творів давнього й нового часу, що увійшли в загальну мову і вживаються в ній як цитати; вислови, що виникли на грунті літературних контекстів і ніби конденсують у собі основний смисл цього контексту; висловлювання історичних осіб, а також назви історичних фактів і подій, імена історичних, міфологічних і літературних персонажів та ін., які набули символічного значення» .

Таким чином, «конденсаторами» змісту певного літературного твору чи історичного явища можуть бути як окремі слова — прізвища, географічні назви, назви творів та ін. (Фауст, Едем, Стікс, Обломов), так і словосполучення — назви творів, географічні кількаслівні найменування, а також цитати (Дантове пекло, Кастальське джерело, «Незлим тихим словом»). Останні — це вислови особливого типу: на відміну від звичайних цитат, покликаних відтворювати з усією повнотою і точністю якесь місце тексту, літературні цитати —’ крилаті слова характеризуються у першу чергу здатністю конденсувати у собі зміст цілого твору або його частини;нони можуть вживатися з іншим підтекстом, переосмислюватися та ін. Тому в межах літературних цитат — крилатих слів так часто спостерігається заміна компонентів, розширення або звуження обсягу, наповнення новими відтінками значень. Відмінність у будові є найважливішою рисою, що відрізняє крилаті слова від крилатих висловів; за всіма іншими ознаками — і за походженням, і за стилістичними якостями — вони тотожні, це й дає підстави об’єднувати їх під загальною назвою «крилаті вислови».

Значна частина фонду крилатих висловів дуже давнього походження, розглядаючи цю їх рису, М. Т. Рильський писав, що вони, «так би мовити, не стоять «на рівні» сучасного розвитку науки й техніки, але добре виконують свої художні функції. Ми кажемо: «голуб миру» — давній, традиційний у народній творчості образ, але він прекрасно символізує ставлення до війни всіх чесних людей XX століття. Добре виявляє наше ставлення до паліїв війни вислів «хто взяв меч, від меча й загине», хоч меч аж ніяк уже не є зброєю сучасних бійців. Краще було б з погляду сучасності сказати: «Хто скористається атомною енергією з агресивною метою,—від атомної енергії і загине». Однак архаїчний меч ще довго перебуватиме на озброєнні поезії, та й ораторського мистецтва, і публіцистики» .

Вживані у сучасній українській літературній мові крилаті вислови є яскравим свідченням міцних і різносторонніх зв’язків нашої мови з іншими мовами світу; вони відбивають зв’язок українського народу з багатьма народами. Так, велика кількість російських з походження крилатих слів є свідченням глибокого і плодотворного впливу російської культури на українську, міцних зв’язків між обома мовами. Свій слід у скарбниці української культури — фразеології — залишили майже всі найвидатніші російські письменники. «Я бачу крізь ціле століття» (О. Радіщев), «Хай сяє сонце, хай згине тьма!» (О. Пушкін), «Є ще порох у порохівницях» (М. Гоголь), «Ми ще повоюємо!» (І. Тургенев), «Нам спокій тільки сниться» (О. Блок), «Людина — це звучить гордо» (М. Горький), «Моя міліція мене береже» (В. Маяковський) та ін.

Вислови, що походять з латинської та давньогрецької мов, є переконливим доказом засвоєння українською мовою надбань культури попередніх епох. Частина висловів, пов’язаних з античною історією та міфологією, давно вже стала здобутком загальнонародної української мови, тобто властива не лише писемному, а й усному мовленню (лабіринт, ахіллесова п’ята, гордіїв вузол, дамоклів меч та ін.). Широко відомі також висловлювання видатних учених, мислителів, письменників античного світу: «Усе тече, все змінюється» (Геракліт), «Карфаген мусить бути зруйновано» (Катон Старший), «Крапля камінь точить» (Овідій) та ін.

Спільний для всіх мов народів Радянського Союзу фонд крилатих висловів, що поширилися переважно в пожовтневий час, відбиває процеси, характерні для культур і мов усіх соціалістичних націй. Сюди належать насамперед вислови класиків марксизму-ленінізму: «Релігія — опіум для народу» (К. Маркс), «Практика — критерій істини» (К. Маркс), «Наша теорія не догма, а керівництво до дії» (Ф. Енгельс), «Великий почин» (В. І. Ленін), «Партія — розум, честь і совість нашої епохи» (В. І. Ленін) та ін.

Запозичені крилаті вислови вживаються у нашій мові як у перекладі, так і в оригіналі, неперекладеними (це засвідчено у книжці цілим рядом ілюстрацій). Часом такий крилатий вислів — цитата — не перекладається, а «переповідається» українською мовою і живе в ній саме в такій формі (особливо часто це трапляється з поетичними цитатами російських письменників). У цьому випадку в статті вони наводяться мовою оригіналу (без посилань на наявні українські поетичні переклади) і в заголовок статті виноситься їх найуживаніша форма, а також інші варіанти, якщо вони засвідчені в авторитетному джерелі.

Запас крилатих слів української мови поповнювався не лише через запозичення; багато крилатих слів походить з творів класики української літератури — Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка та ін., а також з творів українських радянських письменників. Деякі з цих крилатих слів стали надбанням не тільки української мови. Так, наприклад, вислови «чуття єдиної родини», «партія веде» П. Тичини та ін. широко вживаються в російській публіцистиці, а також у мовах інших народів Радянського Союзу.

Однією з яскравих прикмет крилатих Висловів є їх варіантність. Переважна їх більшість може вживатися в різних контекстах у формах, що так чи інакше відрізняються від вихідної форми (наприклад, поряд із власним іменем Дон-Кіхот, що стало крилатим словом, набувши узагальненого значення, широко вживаються похідні форми: донкіхотство, донкіхотський, донкіхотствувати). Усі вони об’єднуються спільністю семантики і творять цілу групу крилатих слів. У книжці наводиться та тлумачиться, як правило, тільки основне слово групи, решта ж уміщується в ілюстративній частині статті. До речі, наявність похідних форм крилатого вислову — найпереконливіше свідчення про його поширеність у мові. Так само й найпоширеніші цитати з літературних творів та історичних документів, як правило, обростають різноманітними варіантами з пропущеними, доданими чи зміненими словами. Даючи в заголовку статті цитату в її первісному вигляді, автори книжки часто виносили до ілюстративної частини варіанти цитат чи афоризмів, прагнучи поєднати стислість викладу матеріалу з його різноманітністю.

Основне призначення книжки — ознайомити читача з великою групою фразеологізмів, які відіграють у літературній мові особливу роль: вони конденсують величезний запас думок, емоцій, людського досвіду, виражаючи його в стислій, афористичній, високомайстерній формі. Ці вислови стали невід’ємною часткою української літературної мови. Знання точного змісту крилатих слів допоможе читачеві належним чином оцінити і в повному обсязі зрозуміти ті контексти, в яких вони вживаються.

Усі вислови розміщено в алфавітному порядку, за першою буквою першого слова пояснюваного висловлювання. Для зручності користування наприкінці книжки подано алфавітний покажчик авторів крилатих слів, а також реєстр крилатих висловів української мови; в обох реєстрах вказано сторінки, на яких вміщені ці крилаті слова.

Статті збірника мають однотипну будову. Вони починаються довідкою про походження крилатого вислову (якщо це поетична цитата то вона найчастіше наводиться мовою оригіналу, рідше — в перекладі; прізвище перекладача вказується). У статті подається первісне значення вислову, розкриваються особливості переносного вживання. На відміну від інших видів крилатих слів, цитати, як правило, не тлумачаться: їх зміст говорить сам за себе. Спеціально пояснюються лише випадки переосмислення цитат.

Завершується стаття ілюстративною частиною — уривками з художньої літератури, наукових праць, газет і журналів, листування українських письменників і вчених (крилаті слова в ілюстраціях виділено курсивом).

Ілюстрації до статей виконують ще одну роль: вони вказують на стилістичну приналежність крилатих висловів, на місце їх переважного вживання (саме тому, наприклад, ілюстрації, взяті з текстів, які публікувалися на сторінках журналів і газет, містять вказівку про місце і дату їх опублікування, а не про прізвище автора чи назву документа). При написанні книжки був використаний значний довідковий матеріал, починаючи від словників різних типів, вітчизняних і зарубіжних збірників крилатих слів і закінчуючи літературознавчими та мовознавчими працями, що висвітлюють вживання тих чи інших висловів окремими письменниками. У тих випадках, коли автори попередніх збірників крилатих слів уперше або по-новому тлумачили вислів, у статтях вказані ці джерела. Якщо ж вислів однаково тлумачиться в декількох джерелах, посилання на них відсутні. Частина крилатих слів вперше дібрана й пояснена в цій книзі (це, насамперед, вислови, які походять з творів українських авторів).

У новому виданні внесено зміни в структуру книжки: крилаті слова іншомовного походження не виділяються тепер в окремі розділи (джерела їх вказуються у тексті статей).

Реєстр крилатих слів також зазнав змін (при його перегляді було враховано зауваження авторів рецензій на перше видання). З нього усунуто ті вислови, які походять з казок, оскільки це фразеологізми іншого типу; з цієї ж причини знято цитати з народних пісень. Склад крилатих слів було переглянуто й під кутом зору популярності, поширеності окремих висловів у сучасній українській мові —їх «крилатості». Додано до реєстру значну кількість висловів, які походять з нової, сучасної нам української літератури та літератури інших народів, а також ті загальновідомі вислови старого фонду, які не увійшли до першого видання. При перевиданні випущені деякі літературні цитати, джерела яких загальновідомі або, як правило, наводяться разом з прізвищем автора.

Значні зміни внесено також до ілюстративної частини статей: кількість прикладів до однієї статті скорочено; склад їх поповнено за рахунок сучасних художніх та публіцистичних творів; додано багато ілюстрацій з газетних та журнальних статей.

Розрахована на учителів, журналістів, видавничих працівників та ін., ця книжка може бути використана не лише як довідник, а й як посібник при проведенні практичних занять із студентами філологічних факультетів та факультетів журналістики. Вивчення крилатих слів у стилістичному аспекті дасть можливість чіткіше розмежувати сфери їх вживання; дослідження крилатих висловів у діахронічному плані може дати багато цінних відомостей з історії української лексики та фразеології.

За визначенням В. І. Леніна, крилаті слова «з дивною влучністю виражають суть досить складних явищ».

Кожна культурна людина нашого часу повинна володіти цими скарбами літературної мови.

Чому вислови “крилаті”?

Крила́ті слова́ (крила́ті ви́слови, крила́ті фра́зи) — сталі словесні формули (влучні вислови, звороти мови, окремі слова). До крилатих слів належать: -висловлювання відомих осіб (письменників, політиків, громадських діячів та ін.); -назви історичних та міфологічних подій, що набули переносного значення; -власні імена історичних, міфологічних та літературних персонажів, які мають символічне значення тощо.

▲ Крилаті слова; Крилатий вислів (вираз); Крилата фраза — влучна словосполука, влучний вислів літературного походження, що стисло й образно передають думку й стали загальновживаними.

1 Answer 1

Словосполучення отримало своє термінологічне значення після виходу книги Ґеорґа Бюхмана «Geflügelte Worte», що дослівно означає «окрилені слова».

Український варіант є, вочевидь, калькою з німецької.

У «Великій російській енциклопедії» шлях розписано трохи докладніше: «Вислів „крилаті слова“ (метафорич. образ – „слова, що вилітають з вуст мовця“) взято з поем Гомера. В кін. 18 ст. його вжив нім. поет Ф. Г. Клопшток. В ролі філологіч. термина введено Г. Бюхманом (Німеччина) в кн. „Geflügelte Worte“ (1864)».