Присвійні займенники. Вказують на принадлежність предмета будь-якій особі. Їх легко утворити від особових + свій: я — мій, ми — наш, ти — твій, ви — ваш, він, воно — його, вона — її, вони — їхній. Присвійні займенники відмінюються за родами, числами, відмінками.
Присвійні займенники — розряд особових займенників, що вказують на належність до учасників розмови. Приклади: «мій», «твій», «їхній», «його», «її», «свій». Змінюються як прикметники, за винятком присвійних займенників третьої особи.
Присвійні займенники вказують на приналежність предмета першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (його, її, їхній ) чи будь-якій (свій) особі. Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенники його, її – незмінні.
Особові займенники — займенники, які вказують на предмет, але не називають його. До групи особистих займенників входять такі слова, як я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони.
Присвійні займенники / Possesivpronomen Присвійні займенники вказують на особисту приналежність предмета, відповідаючи на питання wessen? «чий?». У німецькій мові вони узгоджуються з особовим займенником, що позначає особу, якій належить предмет.
Мова – ДНК нації На жаль, під впливом російської мови все частіше «їх» вживається не у властивому значенні. Насправді, «їхній» – це присвійний займенник (відповідає на питання «чий?»), а «їх» – це форма родового й знахідного відмінка від особового займенника «вони» (відповідає на питання «кого?», «чого?», «що?»).
Присвійні займенники — розряд особових займенників, що вказують на належність до учасників розмови . Приклади: «мій», «твій», «їхній», «його», «її», «свій». Змінюються як прикметники, за винятком присвійних займенників третьої особи . У деяких мовах (семітських, фінській та ін.) належність вказується з допомогою присвійних афіксів.