Ве́ста ( лат. Vesta, етимологія достеменно невідома) — у давньоримській релігії жіноча персоніфікація вогню, світлоносного й животворного полум'я; богиня громадського жертовного вогнища, а разом із ларами і пенатами — домашнього вогнища, добробуту й ладу в родині.
Ве́ста (лат. Vesta) — римська богиня домашнього вогнища й родинного життя, жіноча персоніфікація вогню. У греко-римському пантеоні відповідає грецькій богині Гестії.
Ге́стія (/ˈhɛstiə, ˈhɛstʃə/; грец. Ἑστία, «вогнище» або «ватра») — у давньогрецькій міфології незаймана богиня вогнища, домашнього господарства, сім'ї, дому та держави.
У Стародавньому Римі Весталки (лат. Vestālēs) були жрицями богині домашнього вогнища й родинного життя Вести, являючи собою могутню і впливову сила в Римській імперії, відповідальну за проведення державних ритуалів.
Вважається, що Нума Помпілій збудував цей храм разом з оригінальною Регією і храмом Жриць-Весталок у своєму первісному вигляді. 7 століття до н. е. Храм разом з Будинком весталок становив єдиний комплекс (лат.
Сварог — бог вогню Сварог — Прабог, владика світу, батько Сварожичів. Він навчив людей користуватися вогнем, виготовляти мідь та залізо. У небесному царстві Сварги живе син Сварога — Дажбог-сонце.
Веста – це давньоримська богиня домашнього вогнища і сім’ї, що символізує гостинність та благополуччя. Вона вважалася покровителькою побуту і домашнього вогнища, і її ритуали були надзвичайно важливими для римлян. Її ім’я …