Дієслова в умовному способі позначають дії, бажані або можливі за певних умов. Умовний спосіб дієслова утворюється від основи невизначеної форми дієслова за допомогою суфікса -л-і частки б (б). Ця частка може стояти після дієслова і перед ним, може бути відокремлена від дієслова іншими словами.

Що таке умовний спосіб приклади?

Умовний спосіб Дієслово у формі умовного (умовного) способу позначає дію, яка можлива за певних умов. Умовний спосіб можна утворити через приєднання частки «б» до форми дієслова минулого часу: встигнути – встиг би; зважитися — зважився б.

Як виглядає умовний спосіб?

У російській мові дієслова в умовному способі утворюються за допомогою суфікса-л-і частинки б(б) — вилікував би, поїхала б, принесло б, зробили б. Положення частки-енклітики у фразі досить вільне. Дієслова в умовному способі змінюються за числами і в однині – за родами.

Що таке спосіб простими словами?

Нахилення граматична категорія дієслова, що виражає його модальність (дійсність, бажаність, повинності). Відповідно розрізняють такі способи: Індикатив (дійсний спосіб) — «я пишу» («писав», «написав», «напишу», «писатиму»).

Урок "Нахилення дієслів"

Ознайомити з граматичною категорією дієслова – спосіб. Засвоїти значення способів. Навчитися застосовувати теоретичний матеріал практично. Вміння з повнотою висловлювати свої думки, удосконалювати культуру мови

Тема : Нахилення дієслів

Ціль: На цьому уроці ви дізнаєтеся, які властивості діє дієслово може виражати за допомогою способу.

Хід уроку:

1 . Організаційний момент.

2. Що нового ми дізналися на попередніх уроках про дієслово?

Ми знаємо про дієслово вже чимало, проте не всі. Дієслово – це найскладніша за складом форм частина мови російської. І сьогодні ми познайомимося ще з однією морфологічною ознакою дієслова. Це спосіб дієслова

Нахилення дієслова

дійсне

наказовий

Дієслова в дійсному способі позначають дії, що відбуваються, відбувалися чи відбуватимуться насправді.
Дієслова у дійсному способі змінюються часом. У теперішньому та майбутньому часі голосна кінця основи невизначеної форми іноді відсікається, наприклад: бачити – бачу .
У дійсному способі дієслова недосконалого виду мають три часи: сьогодення, минуле та майбутнє складне, у дієслова досконалого вигляду — два часи: минуле та майбутнє просте.

Дієслова в умовному способі позначають дії, бажані чи можливі за певних умов.
Умовний спосіб дієслова утворюється від основи невизначеної форми дієслова за допомогою суфікса -л- та частки б (б) . Ця частка може стояти після дієслова і перед ним, може бути відокремлена від дієслова іншими словами.
Дієслова в умовному способі змінюються за числами і в однині – за родами.

Дієслова в наказовому способі висловлюють спонукання до дії, наказ, прохання.
Дієслова в наказовому способі вживаються зазвичай у формі другої особи.
Дієслова у наказовому способі не змінюються часом.
Форми наказового способу утворюються від основи сьогодення або майбутнього простого часу за допомогою суфікса -і- чи нульового суфікса.Дієслова у наказовому способі в однині мають нульове закінчення, а в множині — -те .
Іноді до дієсловів наказового способу додається частка -ка , яка дещо пом'якшує наказ

Завдання. Запишемо ще кілька пропозицій, виділимо в них граматичні основи та визначимо, у формі якого способу вжито дієслово.

1. Посмішкою ясною природа крізь сон зустрічає (з. н., наст. вр.) ранок року … (А. Пушкін)

2. За допомогою вчителя учні вирішили б (Ум. Н.) це завдання.

3. Вихори, завірюхи та бурани, розіграйтеся (пов. н.) на ніч. (З Маршак)

Домашнє завдання . Згрупуйте дієслова за способами: скажіть, сказав би, викиньте, попросив би, кину, попрацював, попрацюй, одужую, бачу, їхав би, лечу, крокуватиму, розвіяв, дихай, схудни, прилягу, ляж.

Нахилення (лінгвістика)

Нахилення – Граматична категорія дієслова, що виражає його модальність (дійсність, бажаність, повинності). Відповідно розрізняють такі способи:

• Індикатив (дійсний спосіб) — «я пишу» («писав», «написав», «напишу», «писатиму»).
• Суб'юнктив (умовний спосіб, кон'юнктив) — «щоб я написав».
• Кондиціоналіс (умовний спосіб) – «я б написав»; у ряді мов є окремим випадком умовного способу, в інших може розглядатися як «майбутній час у минулому» (можливість, що існувала раніше).
• Оптатив (бажаний спосіб, модальне середнє між суб'юнктивом та імперативом) — «Напишу-ка».
• Імператив (наказовий спосіб) – «пиши!».
• Юсів (дозвільний спосіб): «Хай пише!».
• Гортатив (пропональний спосіб): «давайте напишемо!».
• Ін'юнктив (намірний спосіб: вираз власного наміру, що збігається в російській мові з досконалим майбутнім часом): «напишу».
• Прохибітів (негативно-прохальний спосіб) — висловлює прохання того, хто говорить про те, щоб дія не була здійснена — «не купуй!» (несов. вигляд, на противагу «купи!» – Рад. вид) [1] .
• Ірреаліс — форма ірреального способу у складних реченнях у багатьох індіанських та тихоокеанських мовах. Іноді вживаючись і в простих пропозиціях для ситуації, яка «чи не» чи «майже» реалізувалася. У деяких класифікаціях поєднує оптатив, імператив та суб'юнктив.
• Парафразив (переказовий спосіб) – спосіб в латиській та болгарській мовах, використовується для передачі чужих слів.

Є граматичною відповідністю семантичної категорії модальності (реальність, гіпотеза, ірреальність, бажання, спонукання і т. д.), проте в ряді мов спосіб може втрачати модальну семантику і диктуватися тільки синтаксисом (як в латинській та французькій мовах кон'юній) .

У російській [ правити | редагувати код ]

У сучасній російській мові, відповідно до Лінгвістичного енциклопедичного словника [2] , дієслова мають три способи [3] :

У російській мові умовний спосіб нерідко називають умовним, тоді як в інших мовах ці два способи протиставляються.

Форми способів можуть використовуватися у своєму прямому значенні, а й у переносному значенні, тобто у значенні, властивому іншому способу.

Наприклад, форма наказового способу може мати значення умовного способу (1) і дійсного (2): 1) Не будь на те Господня воля, не віддали б Москви (М. Ю. Лермонтов); 2) Раз він йому і скажи: «Бачу, Азамате, що тобі боляче сподобався цей кінь» (М. Ю. Лермонтов).

Дієслово у формі дійсного способу може вживатися у значенні наказового: Однак у полі вже темно; скоріше! пішов, пішов, Андрюшко! (А. С. Пушкін); Комендант обійшов своє військо, говорячи солдатам: «Ну, діточки, постоїмо сьогодні за матінку-государю і доведемо всьому світу, що ми люди браві та присяжні» (А. С. Пушкін).

Форма умовного способу може мати значення наказового: Папаша, ви поговорили б з Олександрою, вона поводиться відчайдушно (М. Горький).

також [ред. | редагувати код ]

Примітки [ред. редагувати код ]

1. ↑Гусєв В. Ю.Типологія імперативу. – Litres, 2017-09-05. – 336 с. – ISBN 9785457884571. Архівна копія від 15 січня 2018 року на Wayback Machine
2. ↑Нахил(неопр.) . tapemark.narod.ru. Дата звернення: 5 грудня 2018 року.Архівовано 5 грудня 2018 року.
3. ↑ У давньоруській мові існувало досягне нахиляння – іменоване супіном в загальній лінгвістиці і що збереглося в деяких мовах, у тому числі в рудиментарному вигляді.
4. ↑Нахилення дієслова(неопр.) . ГлавПрав. Дата звернення: 5 грудня 2018 року.Архівовано 5 грудня 2018 року.

Посилання [ред. редагувати код ]

• Морфема
• Корінь
• Афікс: суфікс, приставка, циркумфікс, інфікс, інтерфікс, трансфікс, дисфікс
• флексія
• Нульовий афікс
• Форматив
• Морфеміка
• Словотвір
• Словозміна
• Формоутворення
• Граматична форма
• Граматичне значення
• Таксіс
• Граматична категорія
• Актантна деривація
• Погоджувальний клас
• Граммема
• Парадигма
• Лексема
• Словоформа
• Частина мови