Поняття ліквідності: визначення

Ліквідність – це здатність фінансових активів бути оперативно проданими за найбільш наближеною до ринкової вартості. Іншими словами, дане визначення показує, наскільки швидко можна продати активи при мінімальних витратах. У широкому сенсі вищеназване поняття означає ефективність і мобільність.

За здатністю швидкого обміну активів на грошові кошти розрізняють їх такі різновиди:

• Високоліквідні – найбільш ефективні, які можна максимально швидко продати по їх повної вартості.
• Низьколіквідні -Мають низьку швидкість реалізації за номінальною вартістю.
• Неліквідні – досить важко реалізовані за номінальною вартістю.
• Загальні відомості про поняття ліквідність

Таке поняття як ліквідність, визначення якого було дано вище, можна застосувати до різним установам і інструментам фінансового ринку. Наприклад, існує ліквідність компаній і банків, ринків, грошей і цінних паперів. Нижче подано коротку характеристику кожному з цих понять.

• Ліквідність підприємства – це здатність представленого установи до швидкого погашення нинішньої заборгованості за рахунок існуючих на даний момент грошових коштів.
• Ліквідність ринку – це здатність систематично укладати угоди з купівлі / продажу товарів і послуг, які звертаються на цьому ринку.
• Ліквідність банку – це здатність представленого фінансової установи до забезпечення зі свого боку своєчасного виконання всіх зобов’язань.
• Ліквідність грошей – це здатність грошей зберігати встановлену емітентом вартість в незмінному вигляді і бути використаними як засіб для здійснення різних платежів.

Найчастіше саме грошові кошти відрізняються найбільш високим ліквідним рівнем.
Ліквідність цінних паперів – це володіння фондовим ринком великим обсягом торгів і низькою різницею між максимальною вартістю цінних паперів для покупки і мінімальною вартістю цінних паперів на продаж.

Ефективність і платоспроможність підприємств

Поняття ліквідності відображає рівень платоспроможності певної компанії. Щоб визначити цей показник, необхідний так званий коефіцієнт ліквідності. Його розрахунок здійснюється на основі аналізу звітної документації підприємства або компанії за допомогою модифікації бухгалтерського балансу і визначення балансової вартості активів.

Ефективність активів підприємства ділиться на 4 групи. це:

• Група А1 – з найбільшим ступенем ефективності.
• Група А2 – активи, що мають здатність до швидкої реалізації.
• Група А3 -Реалізація здійснюється досить повільно.
• Група А4 – важко реалізувати.

Для визначення ліквідності підприємства необхідні дані про джерела фінансування. Останні прийнято ділити на 4 групи.

• Група П1 – джерело отримання грошей виражений у вигляді термінових зобов’язань.
• Група П2 – джерело отримання фінансових коштів виражений у вигляді короткострокових пасивів.
• Група П3 – джерело отримання фінансових коштів виражений у вигляді довгострокових пасивів.
• Група П4 – джерело отримання грошей виражений у вигляді постійних пасивів.

На основі аналізу вищеназваної інформації можна зробити наступні висновки. Компанія платоспроможна якщо:

• Кількість найбільш ефективних активів перевищує число термінових зобов’язань.
• Кількість швидкореалізуємих активів перевищує число короткострокових пасивів.
• Кількість повільно реалізованих активів перевищує число довгострокових пасивів.
• Кількість тяжкореалізованих активів менше числа постійних пасивів.

Ефективність фондових ринків

Ефективність подібних ринків визначається на основі кількості всіх укладених угод. На сьогодні прийнято розрізняти дві основні методики проведення угод. До них відносять:

• Метод котирування – заявки на придбання або реалізацію цінних паперів залишаються із зазначенням бажаної вартості.
• Ринковий метод – заявки на придбання або реалізацію паперів залишаються з метою проведення моментальної угоди за поточною вартістю.

Ринковий метод дозволяє сформувати моментальну ефективність фондового ринку. Його учасники отримують можливість здійснення будь-якої пори покупки / продажу активів. Єдине питання полягає в вартості останніх. Чим більша кількість подібних заявок буде виставлено на ринку, тим вище моментальна ефективність останнього.

Метод котирування сприяє формуванню на фондовому ринку торгової ефективності. Завдяки цьому учасники ринку мають можливість придбати або продати наявні акції та облігації за привабливою вартістю. Єдине питання полягає в тимчасових рамках здійснення операції з цінними паперами.

Ліквідність банків

Ефективність представленого фінансової установи відображає його здатність мобільно і найбільш повно виконувати свої фінансові та інші зобов’язання. Низький рівень цього показника свідчить про неплатоспроможність банку. З іншого боку, високий рівень може несприятливо впливати на прибутковість фінансової установи.

За фінансовим і іншими джерелами ефективність банків може бути наступних видів:

• Накопичена – це ефективність, яка формується за допомогою фінансових коштів, які знаходяться на даний момент в касах і на рахунках установи. Ці кошти можна в оптимальні терміни перевести в готівку.
• Купівельна – це ліквідність, що формується завдяки міжбанківськими кредитами або кредитами від головних регуляторів банківської діяльності певної держави.

Система показників ліквідності: методика їх розрахунку та економічна інтерпретація

Ліквідність підприємства оцінюється за допомогою абсолютних та відносних показників.

Серед абсолютних основним є показник, що характеризує величину робочого капіталу. В аналізі ліквідності робочий капітал підприємства дуже часто називають власними оборотним капіталом (ВОК).

Значення цього показника для підприємства пов’язане не стільки з характеристикою співвідношення поточних активів і пасивів як деякою гарантією ліквідності, скільки з характером і причинами їх змін і тим безпосереднім впливом, який вони справляють на платоспроможність підприємства.

Показник власного оборотного капіталу характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів. Він є розрахунковим показником, що залежить від структури як активів, так і джерел коштів. За інших рівних умов зростання цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток.

Існує два варіанти розрахунку цього показника:

ДЗ – довгострокові зобов’язання;

ПЗ – короткострокові зобов’язання.

Показник власного оборотного капіталу показує, яка сума оборотних коштів залишається в розпорядженні підприємства після розрахунків за короткостроковими зобов’язаннями.

Для того щоб мати можливість порівнювати ступінь ліквідності різномасштабних підприємств, використовують відносні показники ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності ( ) (коефіцієнт покриття, коефіцієнт загального покриття) дає змогу встановити, якою мірою оборотні активи покривають поточні зобов’язання:

де ОА – оборотні активи;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Логіка такого співвідношення полягає в тому, що підприємство погашає свої короткострокові зобов’язання здебільшого за рахунок оборотних активів; отже, якщо оборотні активи перевищують за величиною короткострокові пасиви, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче.

Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається 1,5. 2,5, але не менше 1.

Значення коефіцієнта, рівне 1, припускає рівність поточних активів і пасивів. Однак якщо взяти до уваги, що ступінь ліквідності різних елементів поточних активів істотно відрізняється, можна допустити, що не всі активи будуть негайно реалізовані або ж реалізовані не в повній вартості, у результаті чого можлива загроза погіршення фінансового стану підприємства.

Якщо ж значення коефіцієнта значно перевищує 1, то можна зробити висновок про те, що підприємство володіє значним обсягом вільних ресурсів, які сформувалися завдяки власним джерелам. Якщо коефіцієнт покриття високий, це можна пов’язати з уповільненням оборотності коштів, вкладених у запаси, невиправданим зростанням дебіторської заборгованості.

При значенні показника менше 1 підприємство має дуже низьку ліквідність. У цьому випадку, а також за умови негативної динаміки цього показника проводиться додатковий аналіз з метою виявлення причин, що призвели до зниження ліквідності підприємства, а також уживаються заходи щодо недопущення банкрутства підприємства.

Для оцінки платоспроможності та задовільної структури балансу встановлено норматив цього показника 2.

Застосування нормативного значення коефіцієнта поточної ліквідності до всіх підприємств є економічно недоцільним. На його рівень впливає галузева належність підприємства, струкіура запасів, стан дебіторської заборгованості, тривалість виробничого та фінансового циклів, рентабельність виробництва, структура активів і пасивів й інші фактори.

Навіть, якщо не брати до уваги галузеві особливості (коли різне нормативне значення коефіцієнта є об’єктивним, оскільки відбиває структуру активів і пасивів залежно від сфери діяльності), одне і те саме підприємство в різні періоди своєї діяльності може мати різний нормативний рівень даного показника.

Фактори, що підвищують поточну ліквідність підприємств:

• – максимальне обмеження вкладень капіталу у важколіквідні та недопущення вкладень у неліквідні поточні активи;
• – наявність “чистих” поточних активів (у вигляді грошових коштів, цінних паперів, які можуть бути перетворені на гроші негайно) у розмірі, достатньому для покриття фінансових зобов’язань, строки сплати за якими настали або настануть у найближчий час;
• – залучення у господарський обіг позикових коштів на максимально тривалий час.

На відміну від інших показників ліквідності, коефіцієнт покриття відображає прогноз платоспроможності на відносно віддалену перспективу.

Коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття) відображає прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами й характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, що дорівнює середній тривалості обороту дебіторської заборгованості.

Цей показник аналогічний коефіцієнту поточної ліквідності, однак розраховується за вужчим колом оборотних активів, коли з розрахунку виключається найменш ліквідна їх частина – виробничі запаси. Таке виключення пояснюється не тільки значно меншою ліквідністю запасів, а й тим, що сума грошових коштів, які можуть бути отримані у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, може бути значно нижчою величини витрат на їх придбання. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли при ліквідації підприємство виручає 40 % (і менше) від облікової вартості запасів.

Теоретичне значення коефіцієнта оцінюється на рівні 0,8. 1, за деякими джерелами допускається його зниження до 0,5.

Коефіцієнт швидкої ліквідності ( ) розраховується за формулою:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності ( ) (“кислотний тест”) є найбільш жорстким критерієм ліквідності і платоспроможності підприємства. Він указує, яка частка короткострокових зобов’язань може бути за необхідності погашена негайно за рахунок наявних грошових коштів та їх еквівалентів:

Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,2. 0,3.

На практиці ж значення бувають значно нижчі, і за цим показником не можна відразу робити негативні висновки про можливості ггідприєм-

ства негайно погасити свої борги, тому що малоймовірно, щоб всі кредитори підприємства одночасно пред’являли б йому свої вимоги. У той же час, занадто високе значення показника абсолютної ліквідності свідчить про нераціональне використання фінансових ресурсів.

Слід зауважити, що розглянуті коефіцієнти мають певні недоліки, а саме:

• – статичність – ці коефіцієнти розраховуються на основі даних балансу, які характеризують майновий стан підприємства на конкретну дату і, відповідно, є одноманітними, що вказує на необхідність аналізу їх динаміки за ряд періодів;
• – можливість завищення значень показників унаслідок включення до складу поточних активів неліквідних їх елементів;
• – мала інформативність для прогнозування майбутніх грошових надходжень та платежів, що є головним завданням аналізу поточної платоспроможності;
• – наявність потенційних зобов’язань, які не відображаються в балансі і не враховуються при розрахунку коефіцієнтів ліквідності;
• – ігнорування перспективних виплат, які здатні спричинити значний відплив грошових коштів у майбутньому.

Показники ліквідності відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Для постачальників найцікавіший коефіцієнт абсолютної ліквідності, кредиторам, банкам – швидкої ліквідності. Потенційні й дійсні акціонери в більшій мірі оцінюють платоспроможність підприємства за коефіцієнтом покриття.

Для того, щоб висновки за результатами аналізу ліквідності були адекватними й щоб можна було інтерпретувати отримані коефіцієнти, необхідно фактичні значення коефіцієнтів аналізованого підприємства за звітний рік порівняти з фактичними значеннями їх за минулий рік, а також за кілька попередніх років; з нормативами, які прийняті на підприємстві; з показниками підприємств-конкурентів, з галузевими показниками.

Ліквідність: що це?

Ліквідність визначається як фінансова властивість продукції або активу, що характеризує можливості для його швидкого продажу за ціною, наближеною до ринкової. Відповідно, чим ліквідніший товар, тим простіше і швидше його можна продати. Наприклад, стрижні, які керують ланцюговою реакцією в АЕС є неліквідним товаром, оскільки продати їх швидко і за ринковою ціною не вийде. А ось вендінговий автомат чи кавомашина є більш ліквідними товарами. Тому що потреба в них набагато вища. Товаром із найбільшою ліквідністю (абсолютна ліквідність) є гроші.

Сам собою термін “ліквідність” виник на початку 20 століття Німеччини. Його запровадили фахівці у галузі фінансово-кредитної сфери. У той час значення ліквідності визначалося як здатність фінансової організації (банків) своєчасно виплачувати свої борги.

Помилки вживання терміну

Багато людей, які не є фахівцями у сфері фінансів та банківського сектора, використовують термін “ліквідність” не коректно. Наприклад, у банківській сфері, він означає зовсім інше. Зокрема, як згадувалося, здатність банку своєчасно виплачувати борги, тобто. виконувати взяті він фінансові зобов’язання за договором. У разі, ліквідність банку розраховується як співвідношення його активів до існуючих зобов’язань. Що зовсім відрізняється від змісту терміну у сфері фінансового ринку.

Коефіцієнти ліквідності (види ліквідності)

На практиці ліквідність розраховується за декількома коефіцієнтами:

• загальна ліквідність;
• проміжна ліквідність;
• абсолютна ліквідність;
• ліквідність маневреності власного капіталу.

Розглянемо кожен із 4 коефіцієнтів докладніше.

Коефіцієнт поточної ліквідності (загальної)

Цей коефіцієнт одна із найважливіших показників ліквідності і визначає фінансову платоспроможність підприємства, і навіть її здатність до погашення наявних заборгованостей. Загальна ліквідність дозволяє оцінку ліквідності активів компанії, показуючи скільки її фінансів посідає одну гривню поточних зобов’язань.

Метод обчислення даного коефіцієнта заснований на тому, що компанія погашає короткострокові зобов’язання заборгованості за рахунок поточних активів (в основному), а значить якщо величина цих активів більша за величину зобов’язань, то компанія може розглядатися потенційними клієнтами, як успішно функціонує.

Формула визначення даного показника виглядає так:

де, Кт – коефіцієнт поточної ліквідності ОА – оборотні активи, КО – короткочасні зобов’язання (борги).

Кредитори часто застосовують цей коефіцієнт при оцінці ризиків видачі короткострокового кредиту. Загальна ліквідність дає їм інформацію про оцінку поточного фінансового стану, що дуже важливо задля вчинення короткочасних угод. Відповідно, що більш високе значення даного коефіцієнта, то стабільніше і впевнене становище компанія займає фінансовому ринку.

Низька величина показника свідчить про проблеми із погашенням своїх поточних короткочасних зобов’язань. Але крім коефіцієнта поточної ліквідності, у своїй також треба дивитися і поток фінансових коштів від операційної діяльності підприємства. Досить поширена ситуація, коли низький показник перекривається за рахунок потужного потоку готівки. Як приклад – сфера роздрібної торгівлі чи ресторани швидкого харчування.

Дуже велика поточна ліквідність показує, що оборотні активи підприємства застосовуються недостатньо ефективно. Але для отримання кредиту в будь-якій фінансовій організації високий коефіцієнт загальної ліквідності є пріоритетною метою.

Коефіцієнт проміжної ліквідності (швидкої)

Проміжна (швидка) ліквідність є ідентифікатором можливості підприємства погашати свої короткочасні заборгованості з допомогою продажу товарів із високим рівнем ліквідності. Як ліквідного активу (активів) і продукції у разі виступають як грошові кошти, а й короткочасні фінансові вкладення і дебіторські заборгованості.

Ще одним шляхом оцінки ліквідних активів є розрахунок оборотних активів, крім тих запасів, які вважаються менш ліквідними. Мета такого розрахунку полягає як у меншій кількості ліквідних запасів, так і виручці при вимушеній реалізації виробничих запасів, яка може бути набагато меншою від вартості витрат на їх купівлю. І другий пункт є навіть важливішим і значущим для компанії. Крім цього, при аналізі динаміки даного показника важливо враховувати увагу і фактори, що призводять до його зміни.

Формула швидкої ліквідності виражається так:

де, Кбл – коефіцієнт швидкої ліквідності, Кдз – короткострокова дебіторська заборгованість, КФВ – короткострокові фінансові вкладення, ДС – кошти, ТО – поточні зобов’язання.

Коефіцієнт відображає можливості організації гасити свої борги при виникненні складності з реалізацією товарів. Нормальним показником є коефіцієнт більший за 1. Чим він вищий, тим сприятливіший фінансовий стан компанії. А надто низький коефіцієнт говорить про можливі ризики втрати платоспроможного стану, що відлякує потенційних інвесторів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

“Cash ratio” є індикатором того, яку частину короткострокових позикових зобов’язань компанія може миттєво погасити. Цей показник вважається дуже важливим і чітко визначає критерій ліквідності підприємства та є обов’язковим для підведення бухгалтерського балансу.

Формула розрахунку даного показника виглядає так:

де, Кал – коефіцієнт абсолютної ліквідності, ДС – кошти, Кфв – короткострокові фінансові вкладення, ТО – поточні зобов’язання.

Порівняно з двома наведеними вище показниками цей коефіцієнт не знайшов широкого застосування у західних компаній. За оцінкою експертів, нормальним показником є коефіцієнт лише на рівні 0,2 і більше. Занадто висока цифра говорить про неадекватні обсяги вільних коштів, які могли б бути використані як паливо для розкручування бізнесу. Іншими словами – актив не вкладено у розвиток справи.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

Суть показника у цьому, щоб обчислити яка частка власних оборотних засобів (без розбивки на статті витрат) перебуває у обороті. Інакше кажучи – актив, капітал, що у тій формі, що дозволяє вільно маневрувати цими грошима, а якій є капитализованним. Залежно від конкретної діяльності підприємства, цей показник то, можливо досить високим з метою забезпечення гнучкості використання власні кошти організації.

Формула розрахунку даного показника виглядає так:

де, Кмск – коефіцієнт маневреності власного капіталу, СОС – власні кошти підприємства, ІДС – джерело власні кошти.

Зниження цього показника свідчить про можливі простої при погашенні дебіторських зобов’язань чи жорсткіших умовах, у яких надається товарний кредит із боку постачальника і підрядчика. Зростання коефіцієнта показує збільшення можливостей у сфері погашення поточних заборгованостей.

Аналіз ліквідності

Будь-яка фінансова організація при наданні позикових коштів тієї чи іншої компанії попередньо оцінює ступінь ризиків, які вони змушені при цьому на себе взяти. Для доцільності правочину проводиться спеціальна операція, що називається аналіз ліквідності організації. Її суть у оцінці кредитоспроможності підприємства, тобто. використовуючи спеціальні обчислення визначити ліквідність та фінансову платоспроможність компанії. Оскільки у протилежному випадку, для стягнення позикових коштів доведеться звертатися до судів.

Ліквідність балансу підприємства відбувається за рахунок порівняння двох показників: коштів за активом, що групуються за ступенем зниження ліквідності, а також короткостроковими зобов’язаннями щодо пасиву, які, у свою чергу, групуються за ступенем терміновості погашення. Окремі фактори ліквідності дозволяють оцінити як різнобічну картину сталого становища компанії при різній частці ліквідних активів, так і є цікавими для різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації.

Найбільш мобільною частиною ліквідних активів вважаються короткочасні вкладення та кошти. Наступними за пріоритетом виступають вироблені товари, відвантажена продукція, і навіть дебіторська заборгованість. Але в цих категоріях ліквідність може зміняться в широких межах і залежить від своєчасного відвантаження товарів, оформлення банківських документів, поточного попиту на реалізовану продукцію, її виграш або програш на тлі конкурентів ринку, платоспроможність населення, форм розрахунків, а також швидкість проведення транзакцій у банку .

Істотно більше часу знадобиться при трансформації виробничих запасів і незакінченого виробництва готовий товар, та був у гроші. Саме з цих міркувань, ця категорія активів належить до третьої, найменш ліквідної, групи.

Що таке ліквідність банку

Під ліквідністю банку розуміють здатність кредитно-фінансової організації своєчасно та у повному обсязі виконувати взяті він фінансові зобов’язання (виплачувати гроші). Даному поняттю можна протиставити поняття прибутковості. Оскільки надто висока ліквідність зменшує прибуток, отриманий від здійснення тих чи інших операцій. Якщо резерв занадто великий, то, отже, кошти використовуються не ефективно і лише мала їх частина перебуває в обороті. Граничний випадок: коли при створенні кредитної компанії абсолютно всі її активи перебувають у Національному банку. І тут ліквідність становить абсолютний показник 100%, а прибутковості немає зовсім, оскільки жодна інвестиції ще була проведена.

Динаміки ліквідності та доходів змінюється у міру розвитку банком своєї діяльності. При цьому організація залучає у свою діяльність гроші інвесторів та вкладників, а також займається кредитуванням. Це призводить до зростання прибутковості банку, але зниження його ліквідності. Також будь-якої миті вкладки можуть вимагати повернення своїх коштів. А значить дуже низька ліквідність чревата високим ризиком краху будь-якої фінансової організації. Щоб уникнути подібних ситуацій, регулюючий державний орган запроваджує спеціальні нормативи ліквідності.

Ліквідність банку забезпечує з допомогою кількох джерел. Внутрішні є власні фінанси кредитної організації. Це гроші у касі та на коррахунках, а також інші активи, які можна швидко перевести у реальні гроші. До них відносяться:

Крім внутрішніх, також виділяють і зовнішні джерела ліквідності банку. Це активи, які організація може швидко залучити за необхідності. До них відносяться міжбанківські кредити та кредити, видані національними банками.

У ході свого функціонування банки можуть використовувати різні способи управління ліквідністю. Наприклад, складання платіжних календарів, у яких відбиваються майбутні транзакції, проводиться розрахунок платіжних позицій тощо. Коли банк опиняється в ситуації, де вільних фінансів не вистачає для погашення всіх поточних заборгованостей, при тому, що сумарна вартість його активів вища за цю саму заборгованість, то таку ситуацію прийнято називати касовими розривами. Вона потребує перерозподілу фінансових потоків, термінового залучення активів із інших джерел. Але при цьому не є небезпечним для кредитної організації.

Ліквідність активів

Оцінка платоспроможності та фінансового благополуччя організації тісно пов’язана з аналізом ліквідності її активів. Ліквідність цінних паперів та інших активів є властивість цих активів трансформуватися в кошти. При врахуванні, що рівень ліквідності того чи іншого майна оцінюється за допомогою швидкості їхнього обороту в гроші, то вони можуть називатися ліквідним активом насамперед.

А оскільки гроші є зразком ліквідності, то й ліквідними можна назвати ті активи, які можуть за найкоротші терміни бути на них обміняні. Таким чином, що нижча швидкість перетворення активів на фінанси, то вони є менш ліквідними. І навпаки. А для детальної оцінки ліквідності використовують коефіцієнти та підходи, які ми розглядали раніше у відповідних розділах.

Ліквідність ринку

Ліквідність ринку визначає доцільність торгівлі та інвестування на фінансовому ринку. Адже кожен товар може мати ту чи іншу ліквідність залежно від багатьох факторів. А сама по собі ліквідність ринку грає визначальну роль із кількох причин:

• Якщо вибраний сегмент має високу ліквідність, то це забезпечить вам можливість реалізації активів практично в будь-який момент часу та задовільною ціною.
• Висока ліквідність зменшує ймовірність стрибкоподібної волатильності, що, у свою чергу, знижує торговельні та інвестиційні ризики як у короткостроковій, так і в середньостроковій перспективах.
• Велика ліквідність включає торгові витрати, наприклад спреди, комісії інші речі, пов’язані з оплатою брокеру з боку трейдера чи інвестора. Чим об’ємніший ринок, тим менші його торгові витрати.
• Висока ліквідність припускає, що на ринку в даний момент достатня кількість учасників і він цікавий для потенційних покупців, а значить є і більш інформативним.

Якщо порівняти біржу Форекс, можна провести кілька прикладів, що показують зв’язок між ліквідністю і витратами. Наприклад, якщо ви торгуєте найбільш поширеною на біржі фінансовою парою валют (євро/долар), то спред по ній може починатися від 0 пунктів. Але тут також важливо зазначити, що поточна ліквідність (загальна) ринку залежить від торгових сесій. Цей факт випливає із цілком очевидних речей, а саме – кількість учасників на ринку може змінюватись в залежності від часу дня.

Постачальник ліквідності

Ми визначили, що ліквідність є чимось іншим, як головна характеристика фінансових ринків. Але крім визначення поняття також важливо розуміти, яким чином індивідуальні трейдери та інвестори отримують до неї доступ.

У більшості випадків кожен брокер має свого постачальника ліквідності (у деяких випадках таких постачальників на одного брокера може бути кілька). Постачальник ліквідності – це фінансова організація, виконує посередницькі функції у скоєнні угод з допомогою різних фінансових інструментів. Вона набуває великих партій тих чи інших фінансових інструментів (акції, облігації та інший актив), після чого розкидає їх на рахунки брокерів. Останні, своєю чергою, відкривають до них прямий доступ для трейдерів та інвесторів.

Постачальник ліквідності активів виконує таку функцію, а саме: забезпечує доступність фінансових інструментів при надходженні запиту на їх купівлю чи продаж. Досить поширені ситуації, коли підприємства, котрі займаються розподілом ліквідності, є великими комерційними банками, інвестиційними посередниками чи іншими фінансовими установами. Їх називають маркет-мейкерами.

Найменш ліквідні активи

Що таке ліквідність простими словами? Це — характеристика фінансового ринку. А що таке низька ліквідність цінних паперів та інших активів? Це неможливість здійснити обмін чи продаж активу за стабільною вартістю. Наведемо кілька прикладів активів із низькою ліквідністю:

• Нерухомість. Вартість житла формується не тільки на основі попиту та пропозиції. До неї входить фактор поточного економічного циклу. Проблема в тому, що між виставкою нерухомості на продаж та її фактом купівлі найчастіше минають місяці.
• Автомобіль. При покупці машини треба розуміти, що згодом її вартість почне падати. Отже це придбання не можна розглядати як довгострокову перспективу, а можна лише використовувати в особистих цілях, поступово виробляючи ресурс.
• Електронні та цифрові пристрої. Смартфони, ноутбуки, комп’ютери та побутова техніка. Як і у випадку з автомобілями, ці активи з часом знецінюються.

Якщо ринок характеризується низькими показниками ліквідності, то торгувати та інвестувати на таких майданчиках потрібно обережно. Оскільки низька ліквідність може спричинити зростання інвестиційних ризиків. З огляду на ці міркування, важливо дотримуватися стратегії управління ризиками.

Висновок

Ліквідність важливе та визначальне поняття фінансових ринків. При торгівлі чи вкладенні коштів, необхідно відстежувати основні показники ліквідності, оскільки її брак призводить до високих ризиків та можливості втрати коштів. Важливо пам’ятати, що ліквідність ринку динамічна, змінюється в залежності від безлічі різних факторів. Серед основних – обсяг торгів, попит, кількість учасників, час дня та багато іншого.