живі (містять живі, атенуйовані, тобто ослаблені та позбавлені вірулентності мікроорганізми); вакцини проти: туберкульозу (БЦЖ [BCG]), кору, паротиту, краснухи, вітряної віспи, оперізуючого герпесу, поліомієліту (пероральна — OPV), жовтої гарячки; 2) т.
Живі вакцини (від поліомієліту, краснухи, кору, паротиту, туберкульозу, чуми, сибірки). Живі вакцини з ослабленим збудником хвороби відтворюють в організмі інфекцію без розвитку захворювання, формуючи таким чином імунітет проти інфекції.
вагітність — протипоказано введення живих вакцин (наприклад, КПК); тяжка імуносупресія/імунодефіцит — протипоказано введення живих вакцин; гострі захворювання з підвищенням температури вище 38,0° C – протипоказання для рутинної вакцинації.
Метою проведення щеплень є створення умов несприйнятливості до інфекційних хвороб шляхом їхньої імітації. Для цього в організм малюка вводять ослаблений збудник хвороби. У відповідь на це організм починає виробляти захисні реакції й перемагає штучну хворобу, а «пам`ять» про неї залишається.
Вакцина стимулює активний імунітет проти сказу тварин. Період виникнення імунітету: від 2 до 4 тижнів. Тривалість імунітету: протягом 3 років після першої ревакцинації у котів і собак та протягом року у тхорів, коней, ВРХ та овець.
визначеннячиєвакцини-кандидатабезпечнаіотриманняпершихданихпропобічніреакції,які можутьпроявлятисяпісляїїзастосування. …