Дощові черв’яки – архітектори родючих ґрунтів

Від одного до трьох мільйонів дощових черв’яків живе в здоровому ґрунті з одного гектара пасовищ.
Що більше їх, то родючіший ґрунт.
Дощові черв’яки можуть повністю зникнути на ґрунтах, які занадто інтенсивно та неправильно обробляються.
Крім того, розрізаний навпіл черв’як не дає двох, як ми іноді чуємо, але в кращому випадку передня частина може вижити.

Спосіб життя
Зображ. 1 : Дощовий черв’як виходить з кокона
Зображ. 2 : Доросла особина : добре видиме намисто або клітковина.
Зображ. 3 : Скрутившись навколо себе, черв’яки переживають період засухи.

За винятком таких, що мешкають в підстилці на поверхні ґрунту (особливо компостні черв’яки), черв’яки розвиваються повільно. Вони народжують лише одне покоління на рік та максимум 8 коконів. Їх тривалість життя досягає від двох до восьми років залежно від виду. Дощові черв’яки, які досягли статевої зрілості ідентифікуються наявністю намистини,тобто потовщенням розташованим в передній третині тіла, що називається клітковиною. Саме в березні-квітні та вересні-жовтні спостерігається найбільш інтенсивна фізична та репродуктивна активність дощових черв’яків. Якщо дуже сухо і жарко, дощові черв’яки впадають в літню сплячку. настільки глибоку, що її можна порівняти із зимовою сплячкою їжаків. Прокидаються черв’яки восени, коли спека спадає та в грунті з’являється більше вологи. З першими морозами, вони опускаютья в незамерзлу частину своїх галерей та переходять в так званий «режим очікування». Активність знову повертається за кілька днів без мінусових температур. Дощові черв’яки здатні мігрувати на оброблювані поля з незайманих навколишніх районів (наприклад з природних луків). Таким чином, вони (Lumbricus terrestris) можуть перетинати двадцять метрів на рік.

Для прикладу у Швейцарії налічується близько 40 видів дощових черв’яків, з них від 4-х до 8-ми зустрічаються на розораних ґрунтах. Дощові черв’яки віддають перевагу середньосуглинистим, аніж супіщаним ґрунтам. Вони також не люблять ні важких глинистих , ні сухих піщаних ґрунтів, а на кислих торф’янистих живуть лише кілька «спеціалістів», які пристосувалися до цих специфічних негостинних умов. Різні види дощових черв’яків можна приблизно класифікувати за трьома екологічними групами (див. Графік і Таблицю 1):

Норники, утворюють глибокі вертикальні та галереї, важливі на сільськогосподарських ґрунтах. Їх червонувате забарвлення захищає від УФ-променів (Зображ. 2). Вони утворюють стабільні вертикальні галереї діаметром від 8 до 11 мм там, де вони зазвичай перебувають протягом усього життя.
Ендогенні види, копають поверхневі галереї, на вигляд бліді і прозорі. Ці види утворюють переважно горизонтальні та нестабільні галереї, майже ніколи не виходять на поверхню землі. Молоді особини зазвичай знаходяться високо в районі коренів рослин.
Епігейні види, живуть у шарі поверхневих решток, є досить рідкісними на орних землях, оскільки шар підстилки з решток не може сформуватись.

Графік 1 : Зони проживання трьох основних груп дощових черв’яків.

Живлення :

Для розвитку дощових черв’яків їжа є визначальним фактором, харчуючись переважно відмерлою рослинною сировиною. Вночі вони випасають “газони водоростей” що розростаються протягом дня, та затягують відмерлі рослинні рештки в свої галереї, де мікроорганізми попередньо перетравлюють їх протягом двох-чотирьох тижнів. У черв’яків немає зубів, тому вони не можуть пережовувати коріння рослин. Затягують рослинні рештки, які залишені на поверхні ґрунту або частково перемішані.

Дощові черв’яки роблять ґрунт родючим

Зображ. 4 : Галереї дощових черв’яків, вкриті їх виділеннями можуть містити білі грудочки – кристалізовані поживні елементи.

Дощові черв’яки – є архітекторами родючих ґрунтів. Їх вплив доволі мінливий. Відкладаючи велику кількість посліду, порядком від 40 до 100 тонн на гектар на рік, з яких приблизно 40% в землю та 60% на поверхні.

Дощові черв’яки аерують ґрунт

Утворені черв’яками галереї забезпечують хорошу аерацію ґрунту та збільшують частку макропор.

Дощові черв’яки підвищують здатність ґрунту поглинати воду

Стабільні вертикальні галереї норників відчутно покращують поглинання, накопичення, інфільтрацію та дренаж води в ґрунт, що значно запобігає горизонтальному стіканню та ерозії. В ґрунтах які не орють, можна знайти до 150 отворів на м2, що становить 900 метрів галерей на 1 м3 ґрунту. Стабілізовані слизом, що виділяються дощовими черв’яками, вертикальні галереї можуть досягати 3 метрів у глибину на глибоких лесових ґрунтах та біля 6 метрів на чорноземах.

Дощові черв’яки сприяють розкладанню відмерлих рослинних решток

На полях дощові черв’яки включають у ґрунт до 6 тонн відмерлих органіки протягом року на 1 га, а в лісах вони включають до дев’яти тонн опалого листя за рік/на 1 га.

також вони утворюють концентрати поживних речовин, яких безпосередньо потребують рослини

Зображ. 5 : Дощові черв’яки лишають на поверхні велику кількість виділень – що називають турикули: за рахунок їх активності ґрунт пратично не піддається запливанню (зораний ґрунт, органічне виробництво протягом 20 років у рамках випробування ДОТ Тервіль* (DOC Therwil)

Зображ. 6 : На поверхні практично немає турикул. Ґрунт має тенденцію до запливання (зораний ґрунт, комплексний передпосівний обробіток протягом 20 років в рамках випробування ДОТ Тервіль* (DOC Therwil)

*ДОТ Тервіль (порівняння систем виробництва біо-Динамічна, біо-Органічна, Традиційна)

Виділення дощового черв’яка – це суміш рослинних і мінеральних частинок, де поживні речовини присутні у великій концентрації та у легкозасвоюваній формі рослинами. Виробляється в середньому від 40 до 100 тонн посліду за рік/га.
Цей високоякісний гумус лишається у вигляді туррикул, які містять в середньому в 5 разів більше азоту, в 7 разів більше фосфору та в 11 разів більше калію, аніж навколишній ґрунт.

Дощові черви омолоджують грунт

Дощові черв’яки відбирають мінеральні речовини з глибоких шарів та транспортують її в верхній горизонт, таким чином постійно “омолоджуючи” його

Дощові черв’яки “гігієнізують” грунт

Дощові черв’яки сприяють заселенню і розмноженню бактерій та едафічних організмів, корисних у в самих галереях та туррикулах. Як тільки вони затягнули рештки рослин в ґрунт, ті піддаються біологічному розкладанню (шкідливі організми, такі як збудник парші яблуні чи мозаїки , або листова вогнівка). Однак резистентні форми все ж виживають після травлення і потім знаходяться в туррикулах.

Дощові черв’яки сприяють росту коренів

Більше дев’яноста відсотків галерей колонізовано корінням рослин, оскільки вони дозволяють їм проникати без перешкод в глибокі шари ґрунту маючи ідеальні умови росту (виділення багаті поживними речовинами, доступна волога)

Дощові черв’яки сприяють утворенню ґрунтових агрегатів та покращенню їх стабільності

Виділяючи слиз та інтенсивно змішуючи органічні речовини з мінеральними та мікроорганізмами, дощові черв’яки не лише утворюють стабільну грудочкувату структуру, яка сприяє зменшенню запливання ґрунту та полегшення розпушування, але й поживні речовини та вода краще утримуються. Виробляючи велику кількість виділень, дощові черв’яки розпушують важкі ґрунти та покращують текстуру піщаних ґрунтів.

Анексичні дощові черв’яки здатні проходити через легкоущільнені горизонти ґрунту та покращувати вертикальне проходження води.

Яким чином сприяти збільшенні кількості черв’яків?

Зображ. 7 : Безполицева оранка допомагає понизити рівень ущільнення в зоні підошви плуга.

Зображ. 8: Не використовуйте занадто важку техніку, для збереження біоти.

Обробіток ґрунту методом мілкої оранки

• Лише у випадку крайньої необхідності варто використовувати плуги та ротаційні борони. Оскільки після їх використання, масово гинуть дощові черв’яки. Рівень смертності сягає близько 25 % після оранки та 70 % після проходу ротаційної борони.
• Уникайте інтенсивного обробітку ґрунту в періоди найбільшої активності дощових черв’яків (березень-квітень та вересень-жовтень).
• Обробіток сухих або підмерзлих ґрунтів завдає набагато меншої шкоди дощовим черв’якам, оскільки більшість з них опускається в глибші шари ґрунту.
• Якомога менше перевертайте ґрунт. Якщо все ж таки необхідно виорати, варто обмежитись поверхневою оранкою, що дозволяє дещо уникнути утворення плужної підошви в нижньому шарі ґрунту.
• Обирайте заощадну та мінімальну технологію обробітку ґрунту, а також комбінації техніки.
• Обробляти грунт лише тоді коли він добре просох та здатен витримати навантаження техніки

Мінімізуйте тиск на землю та ущільнення

• Адаптуйте техніку так, щоб максимально зменшити тиск на землю.
  Чим важчі машини, тим серйозніше ущільнення ґрунту та безпосередній негативний вплив на кількість черв’яків та інших живих істот.

Урізноманітнена сівозміна покращує живлення дощових черв’яків

• Збалансоване постачання різноманітної маси у вигляді рослинних решток є основою багатства життя ґрунту. Важливим фактором є різноманіття решток сільськогосподарських культур, а також різноманітні сівозміни з покривними культурами багатими на бобові, тривалим вегетаційним період та глибоким корінням. Якщо дощові черв’яки мають достатньо живлення, їх присутність буде підтримуватись і навіть зростати.
• Ґрунт повинен завжди бути покритим.
• Покривні культури, зокрема і зимуючі, надзвичайно сильно сприяють розвитку черв’яків та всієї едафічної фауни.

Багаторічні злаково-бобові луки відновлюють популяції грунтової біоти і є кориснішими ніж однорічні.

Планування раціонального внесення добрив

Зображ. 9 : Розведений та підготовлений рідкий гній в помірних кількостях і вправильний період, також має позитивний ефект на дощових черв’яків.

Тип та кількість органічних добрив мають свій вплив на дощових черв’яків :

• Добре збалансований грунт – добрий як для рослин такі для дощових черв’яків.
  Свіжий компост з гною є кращим, ніж стиглий компост, оскільки містить більше їжі для дощових черв’яків.
  Органічні добрива варто мілко заробляти. Розведений та підготовлений рідкий гній має позитивний ефект на дощових черв’яків. Проте Аміак, що міститься в непідготовленому гною, може серйозно нашкодити дощовим черв’якам, які знаходяться на поверхні ґрунту, особливо коли грунт перенасичений вологою.
  Гноївку бажано вносити лише на ґрунтах, здатних її поглинути.
  Внесення помірних кількостей (до 25 м3/га) буде корисним для біоти.
  Варто проводити регулярне вапнування на основі вимірів pH.

Те що безпосередньо шкодить дощовим черв’якам :

• Рослинні рештки, загорнуті глибоко в ґрунт.
• Грунти з поганою аерацією, ущільнені та підтоплені.
• Кислі ґрунти з рН нижче 5,5.

Скільки дощових черв’яків є в моїх ґрунтах?

Від 120 до 140 особин/м2 представляє хорошу густоту для розораних ґрунтів Швейцарського плато.
Можна приблизно оцінити кількість дощових черв’яків на своїх ґрунтах:

Тест з лопаткою :

профіль розміром 10х10х25 см, середньоважкого суглинкового грунту, повинен містити одного або двох дощових черв’яків (що дорівнюватиме 100 – 200 особин/м2).

Кількість турикул :

Турикули підраховуються на поверхні розміром 50х50 см в основні періоди активності дощових черв’яків (березень-квітень та вересень-жовтень):

• до 5 турикул : Слабка активність, дуже мала кількість черв’яків
• 10 турикул : Середня активність
• 20 турикул та більше : Висока активність, ґрунт містить велику кількість черв’яків

Категорії статей

• ГОСПОДАРСТВО І ЕКОЛОГІЯ
• ҐРУНТ
• КОНТРОЛЬ ШКІДНИКІВ І БУР’ЯНІВ
• ПІДЖИВЛЕННЯ
• ПОЛЬОВІ РОБОТИ
• СИДЕРАТИ
• СІВОЗМІНА

Дощовий черв’як – середовище проживання, морфологія, анатомія, значення

Дощові черв’яки, широко відомі як повзуни, є складними організмами, які відіграють життєво важливу роль в екосистемі. Їхня класифікація в біологічній ієрархії є детальною та послідовною, що забезпечує повне розуміння їх еволюційного походження та біологічного значення.

• Королівство-Animalia: Дощові черв’яки належать до Царства Animalia, що вказує на те, що вони є багатоклітинними еукаріотичними організмами. Їх клітини мають ядро, і вони покладаються на споживання мертвих рослинних матеріалів і мікроорганізмів для існування. Тому вони є активними учасниками процесу розкладання, допомагаючи у переробці органічних речовин.
• Тип Annelida: Просуваючись далі, дощові черв’яки класифікуються під типом Annelida. Цей тип охоплює сегментованих червів. Тіло цих організмів розділене на кілька сегментів, відомих як кільця. Ці сегменти розділені внутрішніми стінками, які називаються перегородками. Крім того, кільчасті черв’яки демонструють послідовну структуру сегментації, при цьому органи повторюються в кожному сегменті. Однак у деяких кільчастих червів перегородки можуть бути менш вираженими або навіть відсутні.
• Клас Clitellata: Дощові черв’яки належать до класу Clitellata. Відмінною рисою цього класу є наявність клітеллума, комірчастої структури. Цей клітелум відіграє ключову роль під час розмноження, виділяючи захисні кокони для ембріонів, що розвиваються. Анатомія клітелятів відносно простіша порівняно з іншими видами кільчастих.
• Порядок – Haplotaxida: У цьому класі дощові черв’яки далі класифікуються в порядку Haplotaxida. Цей ряд є одним із основних відділів у підкласі Oligochaeta.
• Родина – Lumbricidae: Заглиблюючись у класифікацію, дощові черв’яки належать до родини Lumbricidae. Це значне сімейство, яке включає близько 33 визнаних видів дощових черв’яків.
• Рід і види: Загальна класифікація більшості дощових черв’яків – Lumbricus. Однак важливо відзначити, що в усьому світі існує приблизно 4,400 різних видів дощових черв’яків. Щоб визначити точну класифікацію конкретного дощового черв’яка, потрібно врахувати такі фактори, як середовище його проживання та географічне розташування. Місцеві польові путівники та біологічні тексти можуть дати цінну інформацію про точні дані систематика певного виду хробака.

Звичка і місце проживання дощового черв’яка

Дощові черв’яки — це дивовижні істоти, які відіграють життєво важливу роль в екосистемі. Їхні звички та середовище існування тісно пов’язані з їхніми екологічними функціями та стратегіями виживання. Зупинимося в подробицях звички і місця проживання дощових черв’яків:

1. Дієтичні звички: Дощові черв’яки є детритоїдними тваринами, тобто вони харчуються гниючою органічною речовиною. Це включає мертвий рослинний матеріал, розклалися тварини та мікроорганізми, присутні в ґрунті.
2. Нічна активність: Дощові черв’яки ведуть переважно нічний спосіб життя, тобто вони найбільш активні вночі. Така поведінка допомагає їм уникати потенційних хижаків і суворих денних умов, таких як екстремальні температури.
3. Репродуктивні звички: Дощові черв’яки є гермафродитними, мають як чоловічі, так і жіночі репродуктивні органи. Це дозволяє їм обмінюватися спермою з іншим дощовим черв’яком і запліднювати свої яйця.
4. Поведінка риття: Дощові черв’яки є викопними істотами. Вони створюють нори в ґрунті, які служать їм житлом і захистом від зовнішніх загроз.

Місце проживання:

1. Перевага грунту: Дощові черв’яки мешкають переважно у верхніх шарах вологого ґрунту. Вологість ґрунту має вирішальне значення для їхнього виживання, оскільки вона сприяє їхньому руху та диханню.
2. Глобальне поширення: Дощові черв’яки мають космополітичне поширення. Їх можна знайти на всіх континентах, крім Антарктиди. Їх присутність охоплює від рівня моря до висоти до 3000 метрів.
3. Умови навколишнього середовища: Дощові черв’яки віддають перевагу середовищам з достатньою вологістю. Тому їх більше в сезон дощів. Наявність органічної речовини в ґрунті також важлива для їх виживання, оскільки вона служить для них основним джерелом їжі.
4. Роль в екосистемі: Дощові черв’яки, яких часто називають «орачами природи» або «другами фермерів», відіграють вирішальну роль у аерації ґрунту та кругообігу поживних речовин. Їх заглиблення допомагає перемішувати шари ґрунту, що підвищує родючість ґрунту. Крім того, їх фекальні відкладення, відомі як виливки, збагачують ґрунт необхідними поживними речовинами.

Зовнішня морфологія дощового черв’яка

• Рот: Рот дощового хробака має форму півмісяця і розташований на черевній стороні першого сегмента, відомого як перистомій. Над ротом можна знайти простомій, який є часткою, яка часто служить сенсорною структурою.
• Анус: Анальний отвір розташований на останньому сегменті дощового хробака, відомому як анальний сегмент. Цей сегмент має вертикальний щілиноподібний отвір, через який перетравлений матеріал виходить назовні. Розмір заднього проходу відносно невеликий, що відповідає розміру гранул, які виробляють дощові черв’яки.
• Чоловічі статеві органи: Чоловічі статеві пори розташовані вентролатерально на 18 сегменті дощового черв’яка. Це пара півмісяцевих отворів, через які виходять чоловічі репродуктивні органи або сперма.
• Жіночі статеві органи: Навпаки, є одна маленька пора жіночих статевих органів, розташована посередині вентрально на 14-му сегменті. Ця пора служить точкою виходу для жіночих репродуктивних тіл, або яйцеклітин.
• Дорсальні пори: Дорсальні пори присутні з 12-го сегмента і далі, за винятком останнього сегмента. Через ці пори витікає целомічна рідина, яка змащує поверхню тіла дощового черв’яка, полегшуючи рух у ґрунті.
• Нефридіопори: Нефридіопори — дрібні отвори, розташовані в стінці тіла всіх сегментів, крім перших двох. Ці пори є зовнішніми отворами покривних нефридій, які беруть участь у виведенні відходів метаболізму.
• Сперматозоїдні пори: Ці пори розташовані вентролатерально і є міжсегментними, знаходяться між сегментами 5/6, 6/7, 7/8 і 8/9. Сперматозоїди беруть участь у репродуктивному процесі, дозволяючи сперматозоїдам проникати в сперматозоїди, де вони зберігаються під час копуляції.
• Генітальні сосочки: Нарешті, статеві сосочки — це помітні структури, розташовані на черевній стороні тіла дощового черв’яка. Ці конічні підйоми знаходяться парами на сегментах 17 і 19. Генітальні сосочки відіграють роль у тимчасовому прикріпленні під час репродуктивного процесу.

Таким чином, зовнішня морфологія дощового черв’яка є складною та вузькоспеціалізованою, де кожна особливість виконує певну функцію, яка сприяє здатності дощового черв’яка виживати та розмножуватися в середовищі. Ці морфологічні характеристики мають важливе значення для взаємодії дощового черв’яка з навколишнім середовищем, його руху через ґрунт і його ролі в екосистемі в цілому.

Морфологічна ознака Eартлиста

1. Форма і розмір Eартлиста

• Дощовий черв’як має циліндричне тіло, яке довге і майже загострене з обох кінців. Спостерігаючи за його структурою, можна легко визначити його двобічну симетрію. Це означає, що якщо через центр хробака провести уздовж лінію, то обидві половини будуть дзеркальним відображенням одна одної.
• Починаючи з переднього кінця, він має звужений вигляд. Це на відміну від заднього кінця, який має більш-менш тупу форму. Тому відмінність між двома кінцями легко помітити.
• Що стосується розмірів, то дощовий черв’як зазвичай має довжину близько 15 сантиметрів. Крім довжини, ширина хробака коливається, як правило, від 3 до 5 міліметрів.
• Форма і розмір дощового черв’яка не тільки визначають його зовнішній вигляд, але й служать функціональним цілям. Довге та тонке тіло полегшує його рух у ґрунті, що робить процес риття нор ефективним. Циліндрична форма корпусу в поєднанні з м’язовою структурою дозволяє йому легко проштовхувати частинки ґрунту. Потім передній кінець, що звужується, відіграє роль у початковому проникненні в ґрунт, роблячи процес риття легшим.
• Підводячи підсумок, можна сказати, що тіло дощового черв’яка з його двосторонньою симетрією та чіткими переднім і заднім кінцями є дивом природи, яке є структурно ефективним і функціонально цільовим.

2. забарвлення of Eартлиста

• Тіло дощового хробака має яскраво виражений червонувато-коричневий відтінок. Уважно спостерігаючи за його поверхнею, можна помітити, що спинна частина, або задня частина хробака, темніша за іншу частину його тіла. Крім цього більш темного відтінку, можна визначити помітну середню темну лінію, що проходить уздовж спинної сторони.
• Причина такого темного забарвлення пов’язана з відкладенням специфічного технічного компонента: пігменту порфірину. Цей пігмент, присутній у шкірі дощового черв’яка, надає їй характерного червонувато-коричневого відтінку. Функція порфіринового пігменту виходить за рамки простого забарвлення. Він відіграє роль у різних біологічних процесах, хоча його головний внесок у цьому контексті полягає в появі дощового черв’яка.
• Крім того, середня темна лінія, яка помітна на спині, не є простою варіацією кольору. Насправді він утворений спинною кровоносною судиною. Ця судина тягнеться вздовж спини хробака, і її темний вигляд робить її помітною візуально. Тому те, що може сприйматися як простий кольоровий візерунок, має анатомічне значення, підкреслюючи зв’язок між формою та функцією.
• Таким чином, червоно-коричневе забарвлення дощового черв’яка, підкреслене темнішою спинною частиною та середньою темною лінією, є результатом специфічних біологічних структур і пігментів. Складна взаємодія між порфіриновим пігментом і спинною кровоносною судиною не тільки визначає зовнішній вигляд дощового черв’яка, але й підкреслює функціональні аспекти його анатомії.

3. Сегментація of Eартлиста

• Тіло дощового черв’яка є класичним прикладом метамерної сегментації, біологічного явища, коли тіло ділиться на ряд подібних сегментів, які називаються метамерами. Типовий дощовий черв’як має від 100 до 120 таких метамерів, що забезпечує сегментований вигляд.
• Зовні ці сегменти відмежовані круглими борозенками, відомими як кільця. Тому кільця відіграють вирішальну роль у формуванні зовнішньої сегментації хробака. Крім зовнішньої сегментації, тіло дощового черв’яка має також внутрішню сегментацію. Це внутрішнє розмежування встановлюється м’язовими перегородками, які технічно називаються перегородками.
• Крім того, для більш детального розуміння тіло дощового черв’яка можна класифікувати на окремі області: спинну, черевну, передню та задню. Передня область розташована в безпосередній близькості до структури, яка називається клітелум, тоді як задня область розташована далі від клітеллума.
• Заглиблюючись у передню область, можна знайти рот і унікальну структуру, яка називається простомієм. Простоміум служить багатьом цілям. По-перше, він діє як захисне покриття для рота. Потім його клиноподібна структура допомагає дощовому черв’яку рити нори, полегшуючи його переміщення крізь ґрунт. Крім того, простоміум функціонує як сенсорний орган, допомагаючи хробаку орієнтуватися та відчувати навколишнє середовище.
• Найперший сегмент тіла, наступний за простомієм, називається перістомією. Цей сегмент важливий, оскільки в ньому знаходиться рот, який необхідний для живлення хробака.
• Підсумовуючи, сегментація дощового хробака є ретельно структурованою структурою, яка має як зовнішні кільця, так і внутрішні перегородки, що розділяють його тіло. Кожен сегмент і пов’язана з ним структура, від простоміума до перістомія, не тільки визначає зовнішній вигляд хробака, але й підкреслює його функціональну роль у харчуванні, відчуттях і русі.

4. Щетинки of Eартлиста

• Тіло дощового хробака оснащене спеціальними структурами, відомими як щетинки. Ці щетинки мають S-подібну форму, складаються з хітину — складної молекули — і мають чітке жовте забарвлення. Аналізуючи розподіл цих щетинок, можна виявити, що їх кількість зазвичай коливається від 80 до 120 на сегмент.
• Функціонально щетинки відіграють ключову роль у пересуванні дощового черв’яка. Вони знаходяться майже на кожному сегменті хробака, за винятком першого, останнього та клітелярного сегментів. При уважному спостереженні розташування щетинок виявляє візерунок, який називається перихетиновим порядком, де вони утворюють кільце або коло навколо сегмента.
• Заглиблюючись у структурні деталі, можна сказати, що щетинки вбудовані в спеціальні відділи в стінці тіла дощового черв’яка, відомі як щетинкові мішки. Щоб забезпечити ефективний рух щетинок, ними керують два набори м’язів. По-перше, є пара м’язів транспортира. Коли ці м’язи скорочуються, вони викликають розширення щетинкової сумки. Потім є єдиний ретрактор м’яз, а його скорочення призводить до відходження щетинок.
• Окрім загальної ролі в пересуванні, щетинки виконують певні функції, залежно від їх розташування. Черевні щетинки, розташовані на нижній стороні хробака, допомагають йому повзати по землі. Навпаки, бічні щетинки, розташовані з боків хробака, вступають у дію, коли дощовий черв’як рухається у своїх норах.
• Загалом, щетинки дощового черв’яка — це хітинові S-подібні структури, які відіграють важливу роль у пересуванні істоти. Незалежно від того, чи йдеться про перихетину, чи про складну м’язову систему, яка ними керує, кожен аспект щетинок не лише дає зрозуміти анатомію хробака, але й підкреслює його функціональну ефективність у русі.

5. клітеллум of Eартлиста

Тіло дощового черв’яка має чітку структуру, відому як клітелум. Цю особливість можна описати як товсту структуру, подібну до пояса, яка походить від стінки тіла. При уважному розгляді можна помітити, що клітеллум має залозистий характер і має помітний рожевий відтінок.

Позиційно клітеллум займає окремі сегменти тіла дощового черв’яка, а саме 14, 15 і 16 сегменти. Його розташування не є довільним; натомість клітеллум відіграє важливі ролі, пов’язані з його положенням. Функціонально він бере участь в секреція різних речовин, таких як слиз і білок. Крім того, під час сезону розмноження клітеллум бере на себе спеціальну роль, виділяючи кокони, життєво важливі для репродуктивного процесу дощового черв’яка.

Таким чином, виходячи з положення клітеллума, тіло дощового черв’яка можна систематично розділити на три визначені області:

1. Преклітелярна область, яка охоплює сегменти від 1 до 13.
2. Область клітелляра, зокрема, займає сегменти 14, 15 і 16.
3. Постклітелярна область, що охоплює сегмент 17 до останнього сегмента.

Підводячи підсумок, клітеллум дощового черв’яка з його залозистою природою та рожевим забарвленням служить як відмінною фізичною ознакою, так і функціональним компонентом, необхідним для розмноження. Наявність цієї структури також пропонує логічний поділ тіла хробака на преклітелярну, клітелярну та постклітелярну області, ще більше підкреслюючи складну організацію анатомії дощового черв’яка.

6. Стінка тіла of Eартлиста

Стінку тіла дощового черв’яка при детальному розгляді від поверхні досередини можна розділити на кілька окремих шарів: кутикулу, епідерміс, м’язові шари та целомічний епітелій.

1. Кутикула: Зовнішній шар, кутикула, відомий своїми тонкими та еластичними характеристиками. Ця неклітинна структура є двошаровою, утворена в основному з колагенових волокон і полісахаридів. Ці компоненти виділяються підлеглим епідермісом. Функціонально кутикула виконує функцію захисної мембрани. Крім того, він має кілька пор, що дозволяє епідермальним залозам спілкуватися із зовнішнім середовищем.

2. Епідерміс: Безпосередньо під кутикулою знаходиться епідерміс. Цей шар є клітинним і складається з одного шару клітин, що лежить на базальній мембрані. Тут можна виділити чотири різні типи клітин:

• Опорні клітини: Утворюючи первинну масу епідермісу, ці клітини відіграють роль забезпечення живлення ембріона.
• Клітини залози: У цій категорії є слизові клітини, відповідальні за секрецію слизу, і білкові клітини, яких особливо багато в клітелі і секретують альбумін.
• Базальні клітини: Розташовані на внутрішніх сторонах залоз і підтримуючих клітин, вони також відомі як замінні клітини.
• Рецептор Клітини: Ці спеціалізовані клітини відіграють роль у сенсорних функціях.

3. Дерма або м’язовий шар: Дермальний шар, розташований трохи нижче епідермісу, життєво важливий для руху та структурної підтримки. Вона складається з двох типів м’язів: кругової і поздовжньої.

• Кругові м’язи: цей зовнішній тонкий м’язовий шар огортає всю стінку тіла. У них розкидані пігментні клітини, сполучна тканина, нервові волокна та кровоносні капіляри. Коли ці м’язи скорочуються, вони подовжують дощового черв’яка та зменшують його товщину.
• Поздовжні м’язи: Розташований під циркулярним м’язовим шаром, цей більш товстий м’язовий шар утворений з пучків м’язових волокон. Скорочення тут призводять до скорочення довжини дощового черв’яка, але збільшення його товщини.

4. Целомічний епітелій: Внутрішній шар стінки тіла – целомічний епітелій, який також називають соматичною очеревиною або парієтальним шаром. Складається з єдиного осередок кожна клітина має невелике ядро.

7. перегородка of Eартлиста

• В анатомії Pheretima posthuma, виду дощових черв’яків, перегородки відіграють ключову роль у сегментарній організації. Ці перегородки, які по суті є перегородками, поділяють тіло дощового черв’яка на окремі сегменти.
• Спочатку перші чотири сегменти дощового черв’яка не мають перегородок. Крім того, сегменти 9/10 також демонструють відсутність цієї структурної особливості. Починаючи з 4/5 сегментів, стає помітною наявність перегородок. Ця перша перегородка відрізняється своєю тонкою, мембранною текстурою та косою орієнтацією. Слідом за цим наступні чотири перегородки, що охоплюють сегменти від 5/6 до 8/9, помітно товщі та мають м’язовий склад. Їх розміщення, як і першої перегородки, також косе.
• Крім того, початкові дев’ять перегородок, які охоплюють сегменти 4/5 до 13/14, називають повними. Це означає, що вони утворюють суцільну перегородку без будь-яких отворів або отворів. З іншого боку, наступні перегородки, починаючи з 14/15 і простягаючись до заднього кінця, відхиляються від цього малюнка. Ці перегородки описуються як неповні, головним чином через наявність у них перфорацій.
• Таким чином, перегородки у Pheretima posthuma не тільки розрізняють сегменти тіла, але й відрізняються за товщиною, складом і повнотою. Їхні структурні варіації підкреслюють ретельну організацію та функціональність анатомічної конструкції дощового черв’яка.

8. Коелом of Eартлиста

У складній анатомії дощового черв’яка целом виділяється як вирішальний компонент. Це справжня порожнина тіла і є шизоцельною за своєю природою. Це означає, що він походить від поділу мезодермальної смуги та смуги. Цілома, що відрізняється спинною порою, зовні пов’язана з тілом дощового черв’яка.

Крім того, целом дощового черв’яка поділений міжсегментними перегородками. Рідина, що заповнює цей целомічний простір, є лужною і безбарвною. Окрім складу води, солі та білків, ця целомічна рідина містить чотири різні типи целомічних корпускул:

1. Амебоцити/Фагоцити/Гранулоцити/Елеоцити: Ці клітини маленькі, рясні та сферичні. Характеризуючись своїми псевдоподіями, схожими на пелюстки квітів, і помітним ядром, вони також виявляють фагоцитарні властивості, поглинаючи чужорідні організми, такі як бактерії. Через їх зернистий вигляд, наповнений гранулами їжі та крапельками жиру, їх також називають гранулоцитами. Здається, що їх основна функція – поживна.
2. Мукоцити: Це спеціалізовані амебоцити. Витягнуті за структурою, вони мають віялоподібний кінець і ядро, розташоване на вужчому кінці.
3. Циркулярні ядерні клітини (лейкоцити): плоскі та круглі за формою, ці клітини містять велике ядро ​​та прозору цитоплазму. Вони відносно рідкісні, складають близько 10% клітин.
4. Хлорагогенні клітини/Хлороцити/Елеоцити/Жовті клітини: Ці клітини, що нагадують форму зірки, мають крихітне ядро. Їх функції збігаються з печінкою у хребетних. Окрім поживної ролі, вони також беруть участь у виділенні. Вони відіграють роль у зберіганні резервної їжі, дезамінуванні білка та утворенні сечовини.

Крім того, існує функція целомічної рідини в дощовому черв’яку, зокрема в Pheretima posthuma. Він служить гідравлічним скелетом, допомагаючи в пересуванні. Примітно, що в цій рідині відсутній гемоглобін. Ціломічна рідина, яка постійно виробляється та втрачається, виділяється частковою очеревиною. Цікаве спостереження полягає в тому, що коли дощовий черв’як занурюється в спирт, він викидає через спинні пори білу молочну рідину, відому як целомічна рідина. Крім того, у Феретимі лімфатичні залози відповідають за секрецію амебоцитів і кров’яних тілець.

Анатомія дощового черв’яка

Дощовий черв’як, м’якотіле безхребетне, має складну та складну анатомічну будову. Заглиблюючись у його склад, ми знаходимо кілька систем, які функціонують узгоджено, забезпечуючи його виживання та ефективну роботу. Зовнішнє покриття дощового черв’яка – це товста неклітинна мембрана, відома як кутикула. Під захисною кутикулою знаходиться епідерміс. Після цього є два потужних шари, і ще глибше ми знаходимо целомічний епітелій, який складається з одного шару залозистого стовпчастого епітелію.

Травний канал у дощових черв’яків

• Травно-шлунковий тракт, який зазвичай називають харчовою трубкою, є ключовим компонентом травної структури дощових черв’яків. Ця стаття має на меті забезпечити повне розуміння його анатомії, структури та функції.
• Травно-шлунковий тракт – найдовша трубка в тілі дощового черв’яка. Він починається з початкового сегмента, зокрема сегмента 1, і безперервно простягається до останнього сегмента хробака. З точки зору своєї структури, травний канал починається з рота, також визначеного як щічна порожнина. Ця порожнина розташована між сегментами 1-3. Потім вона просувається до глотки, а потім стравоходу, розташованого в сегментах 5-7. Згодом канал охоплює тверді шлунки, які займають сегменти 8 і 9. Шлунки виконують критичну функцію. функціонують, оскільки вони подрібнюють і змішують частинки ґрунту з іншими компонентами їжі. Потім канал переміщується в шлунок, розташований між сегментами 9 і 14, перш ніж просуватися до кишечнику. Кульмінація цієї великої труби знаходиться в задньому проході.
• У кишечнику між сегментами 26 і 35 розташована спеціалізована структура, відома як тифлозол. Така структура значно збільшує площу поверхні кишечника. Основною функцією тифлозолу є підвищення ефективності засвоєння перетравлених поживних речовин.
• З точки зору функціональності, травлення в травному каналі є послідовним процесом. Коли їжа потрапляє в цей канал живлення, вона проходить різні етапи трансформації. Кожен орган відіграє ключову роль у забезпеченні розщеплення їжі та витягуванні поживних речовин для існування хробака.
• Таким чином, травний канал у дощових черв’яків є складною системою, призначеною для ефективної обробки та поглинання поживних речовин. Від щічної порожнини до заднього проходу, кожен сегмент і орган у цьому каналі сприяють загальному харчуванню хробака.

Кровоносно-судинна система дощових черв’яків

Кровоносна система дощових черв’яків — це складна структура, спеціально створена для циркуляції крові по всьому організму. Щоб зрозуміти цю систему, важливо розглянути її компоненти та їхні відповідні функції.

Дощові черв’яки мають замкнуту кровоносну систему, що означає, що потік крові залишається обмеженим кровоносними судинами. Це забезпечує ефективний процес циркуляції, коли кров залишається в межах визначених шляхів і спрямовується до певних частин тіла хробака.

1. Вени в задній області: Вони розташовані за межами 13-го сегмента або травної області. Вони складаються з:
   • Середні поздовжні кровоносні судини: ці судини відіграють центральну роль у кровотоці.
   • Травне кровоносне сплетення: ця мережа сприяє циркуляції крові в області травлення.
   • Коміссуральні судини: вони з’єднують основні кровоносні судини.
   • Покривні судини: відповідають за кровопостачання шкіри.
   • Нефридіальні судини: вони сприяють циркуляції крові навколо органів виділення.
2. Вени в передній області: Знайдені в перших 13 сегментах, ці вени згруповані в три основні категорії:
   • Середні поздовжні судини: центральні для кровотоку.
   • Серце та передні кола: вони допомагають перекачувати та направляти потік крові.
   • Шлункові вени: Ці судини спеціально живлять шлунок.

Крім того, у хробака є 16 спеціалізованих структур серця. Примітно, що 12-й і 13-й сегменти містять серця, прикріплені до спинних і стравохідних судин, які називаються бічними стравохідними серцями. Між тим, серця в сегментах 7 і 9 відомі як бічні серця. Крім того, кругові структури, що нагадують судини, розташовані в 10-му і 11-му сегментах, називаються передніми колами. Ці структури мають клапани, що забезпечують односпрямований потік крові.

Нарешті, кровоносні органи стратегічно розташовані в сегментах 4, 5 і 6, прямо над глотковою масою. Маючи червоний відтінок, ці органи відіграють важливу роль у синтезі гемоглобіну та клітин крові, життєво важливих для транспортування кисню та поживних речовин.

Дихальна система у дощових черв’яків

• Коли справа доходить до розуміння дихальних механізмів в організмах, дощові черв’яки є унікальним випадком. На відміну від людини та багатьох інших істот, дощові черв’яки не мають окремої дихальної системи. Замість цього вони прийняли простий, але ефективний підхід для газообміну.
• У дощових черв’яків основний спосіб дихання – через вологу поверхню тіла. Вологість цієї поверхні сприяє прямому обміну газів, що робить процес ефективним і простим. Це явище, коли гази рухаються по градієнту, технічно називається «дифузією».
• Принцип дифузії полягає в тому, що молекули рухаються з області з більшою концентрацією в область з меншою концентрацією. У контексті дощового черв’яка кисень, присутній у навколишньому середовищі, дифундує у вологу шкіру черв’яка, багату кровоносними судинами. Потім цей кисень зв’язується з молекулами гемоглобіну, присутніми в крові, які транспортують його до різних частин тіла хробака. Одночасно через ту ж вологу поверхню з тіла хробака виводиться вуглекислий газ, який є продуктом клітинного дихання, завершуючи процес газообміну.
• Отже, стає очевидним, що хоча дощові черв’яки не мають спеціальних дихальних органів, таких як легені або зябра, їх волога поверхня тіла вміло виконує роль полегшення газообміну. У цьому контексті процес дифузії є не тільки ефективним, але й добре підходить для підземного середовища існування хробака, де відносно легко підтримувати вологу на поверхні тіла.
• Підсумовуючи, дихальна функція дощових черв’яків, хоча й позбавлена ​​складних систем, підкреслює багатогранність задумів природи. Стратегія дифузії через вологу поверхню тіла гарантує, що ці організми ефективно отримують кисень і викидають вуглекислий газ, підтримуючи їх загальну метаболічну діяльність.

Видільна система глистів

• У біологічних організмах управління відходами є важливою функцією, яку необхідно підтримувати гомеостазу. Для глистів видільна система з її спеціалізованими структурами та функціями відіграє ключову роль у управлінні та виведенні відходів з організму.
• Центральне місце в системі виділення хробаків займають нефридії. Ці закручені циліндричні структури розосереджені по різних сегментах анатомії хробака. Ці нефридії не є монолітними за своєю природою; скоріше, виходячи з їх розташування в тілі хробака, вони класифікуються на три різні типи.
• По-перше, септальні нефридії розташовані в останніх 15 сегментах структури хробака. Крім того, покривні нефридії знаходяться саме в останніх трьох сегментах. Потім є глотковий нефридій, розташований між 4-м і 6-м сегментами. Незважаючи на ці відмінності в розташуванні, усі ці типи нефридій служать спільній меті – допомагати викиду відходів і регулювати об’єм тіла хробака.
• Усі варіації нефридій мають послідовну структурну структуру. Кожен нефридій пов’язаний з невеликим воронкоподібним утворенням. Ця конкретна структура має чітку та стислу функцію: вона допомагає виводити відпрацьовані рідини з тіла хробака. Потім ці відпрацьовані рідини додатково обробляються та виводяться через травні трубки.
• На завершення видільна система хробаків, керована функціональною ефективністю нефридій, забезпечує систематичну обробку та видалення відходів. Це гарантує здоров’я та благополуччя хробаків, підкреслюючи важливість ефективного управління відходами навіть у найпростіших організмах.

Команда Нервова система у дощових черв’яків

У будь-якому біологічному організмі нервова система функціонує як центральна комунікаційна мережа, спрямовуючи та керуючи безліччю видів діяльності організму. Для черв’яків ця система, складна, але ефективна, в основному покладається на гангліозні клітини для обробки та передачі безлічі церебральних дій, включаючи як матеріальні, так і нематеріальні сигнали.

В основі нервової системи хробака знаходяться гангліозні клітини. Ці скупчення нервових клітин, організовані сегментарно, відіграють ключову роль у регуляції та координації неврологічної діяльності. Ці клітини складно з’єднані нервовими лініями, переважно розташованими в сегментах 3 і 4, що додатково сприяє безперебійному функціонуванню всіх церебральних завдань. Крім того, нервовий тяж розгалужується й огинає глотку, зрештою з’єднуючись із центральними гангліозними клітинами, розташованими на передньому кінці. Таким чином, це розташування має першочергове значення для виклику стійких реакцій і керування м’язовими діями в анатомії хробака.

1. Нервові кільця: Ця кільцеподібна кругла структура знаходиться в сегментах 3 і 4.
2. Черевний нервовий ланцюг: Струноподібна структура, ця нитка тягнеться аж до останнього сегмента хробака.

1. Рецептори епідермісу: Розташовані по всьому епідермісу, ці рецептори реагують на хімічні подразники та коливання температури.
2. Щічні рецептори: Ці рецептори, які головним чином беруть участь у смакових і нюхових функціях, розташовані всередині щічної камери, реагують на хімічні подразники.
3. Фоторецептори: Особливо чутливі до світла, ці рецептори знаходяться виключно на дорсальній поверхні.

Підсумовуючи, нервова система хробаків, хоч і відрізняється від більш складних організмів, здатна забезпечити ефективну комунікацію та механізми відповіді. Використовуючи комбінацію гангліозних клітин, нервових ниток і спеціалізованих рецепторів, черв’яки успішно орієнтуються та взаємодіють із навколишнім середовищем.

Команда Репродуктивна система у дощових черв’яків

Репродуктивна система є ключовим аспектом життєвого циклу будь-якого організму, що забезпечує безперервність його виду. У глистів репродуктивна система унікальна і високоспеціалізована. Цікаво, що глисти гермафродити, тобто вони мають чоловічі та жіночі репродуктивні органи в одному тілі.

Чоловіча репродуктивна система:

1. Набори яєчок: Розташовані в 10-му і 11-му сегментах, ці органи відповідають за виробництво сперми.
2. Мішки яєчок: Знайдені в 10-му та 11-му сегментах, це заповнені рідиною мішечки, які оточують яєчко.
3. Vas-deferens: Це поширюється до 18 сегмента.
4. Додаткові сальники: Їх два, розташованих на 17 і 19 сегментах.
5. Насінні бульбашки: Два набори, вони знаходяться в 11-му і 12-му сегментах і функціонують для зберігання сперми.
6. Чоловічі статеві пори: У 18-му сегменті розташовані отвори сім’яних проток і передміхурової залози.
7. Насіннєві канали: Вони бувають двох наборів і розташовані в 10-му та 11-му сегментах.
8. Передміхурова залоза: Ці залози білуватого кольору розташовані з 16 по 20 сегменти. Кожна залоза має пов’язану з нею простатичну протоку.

Жіноча репродуктивна система:

1. яйцепровід: Розташована на 14 сегменті, відкривається через пори жіночих статевих органів.
2. Яєчники: Їх два в кількості, вони розташовані в 12-му і 13-му сегментах і містять яйцеклітини.
3. Сперматека: Він має форму колби і відіграє ключову роль у зберіганні сперми. Він займає від 5-го до 9-го сегментів.

Під час репродуктивного процесу зрілі сперматозоїди повертаються до мішка яєчка через перидуктальний канал. Крім того, під час спаровування два хробака обмінюються сперматозоїдами. Згодом сперма, яйцеклітини та живильна рідина відкладаються в структурі, відомій як кокон, який потім укладається в ґрунт. Важливо, що розмноження глистів відбувається без участі личинок. Замість цього відбувається прямий розвиток, і з’являються повністю сформовані глисти.

Значення дощових черв’яків для людства

1. Аерація грунту: Коли дощові черв’яки прокопуються в ґрунті, вони створюють мережу тунелів. Ці тунелі дозволяють повітрю проникати в ґрунт, покращуючи аерацію ґрунту. Аерований ґрунт посилює ріст коренів і збільшує здатність ґрунту зберігати воду.
2. Розкладання органічних речовин: Дощові черв’яки харчуються органічними речовинами, такими як мертві рослини та листя. Коли вони перетравлюють цей органічний матеріал, вони виділяють відливки, які багаті поживними речовинами. Ці відливки покращують родючість ґрунту.
3. Підвищена родючість ґрунту: Процес травлення у дощових черв’яків призводить до виділення поживних речовин у формі, легкодоступній для рослин. Присутність дощових черв’яків у ґрунті пов’язана з підвищенням рівня азоту, фосфору та калію, які необхідні для росту рослин.
4. Природний обробіток ґрунту: Дощові черв’яки природно обробляють ґрунт, коли вони рухаються по ньому. Це зменшує потребу в механічному обробітку, який може порушити структуру ґрунту та корисні ґрунтові організми.
5. Зменшення ерозії ґрунту: Тунелі, створені дощовими черв’яками, допомагають утримувати воду, зменшуючи поверхневий стік. Це, у свою чергу, зменшує ерозію ґрунту, що є серйозною проблемою для багатьох сільськогосподарських регіонів.
6. Поліпшення структури ґрунту: Відливки, що виділяються дощовими черв’яками, є стійкими агрегатами. Ці наповнювачі покращують структуру ґрунту, роблячи його менш сприйнятливим до ущільнення та ерозії.
7. Біологічний контроль: Дощові черв’яки можуть діяти як агенти біологічного контролю, зменшуючи популяції деяких ґрунтових шкідників. Вони також можуть опосередковано впливати на популяції інших ґрунтових організмів, що призводить до більш збалансованої ґрунтової екосистеми.
8. Розкладання відходів: Дощові черв’яки, особливо певні види, як-от червоний віглер, використовуються в системах вермікомпосту. Вони сприяють швидкому розкладанню органічних відходів, перетворюючи кухонні відходи та сільськогосподарські залишки на цінний компост.
9. Індикатор біорізноманіття: Наявність, чисельність і різноманітність дощових черв’яків у ґрунті можуть служити показниками здоров’я ґрунту та загального біорізноманіття. Вони є важливим компонентом харчової мережі ґрунту і можуть вказувати на біологічне багатство певного середовища існування.
10. Медичні та наукові дослідження: Дощових черв’яків використовували в різних наукових дослідженнях, у тому числі пов’язаних із токсичністю ґрунту та забрудненням навколишнього середовища. Дещо ферменти отримані з дощових черв’яків, мають потенційне застосування в медицині, наприклад, сприяють розчиненню тромбів.