Невербальне спілкування: що це таке і як воно допомагає розпізнати емоційний стан людини

Навички невербального спілкування знадобляться будь-кому в житті.

Спілкування — незамінний навик взаємодії з людьми. Однак людина не завжди відкрито висловлює свої емоції або переживання. Для цього існує в психології такий термін як “невербальне спілкування”, інформує Ukr.Media.

Що таке невербальне спілкування?

Невербальне спілкування являє собою комунікаційне спілкування між двома індивідами без використання слів. Простіше кажучи — це спосіб спілкування без слів. Бувають такі ситуації, коли під час розмови людина не бажає проявляти свої справжні емоції, стурбованість або втому, злість або ж радість. Для того, щоб краще зрозуміти співрозмовника і існує невербалістика.

Словами звичайно ж людина може обдурити, але ось тіло, неусвідомлено видає її справжні наміри. Цими процесами організму неможливо управляти.

Види невербального спілкування

Один з головних орієнтирів в невербальному спілкуванні. Завдяки голосу можна по-різному висловити одну і ту ж думку. Навіть вітаючись людина, за допомогою голосу може видати свій настрій в цей момент.

Так, наприклад, якщо мова дуже швидка — це вказує на емоційність і імпульсивність. У той час як повільний темп на спокій і умиротворення. Гучність голосу також має вплив: тихий голос означає скромність і стриманість, а гучний належить людині сильній, владній, у якої є чіткі життєві цілі і орієнтири. Високий голос говорить про інтелектуальну розвиненість особистості, писклявий — вказує на переляк, а низький тембр показує впевнену в собі і розслаблену людину. Найчастіше саме низький голос викликає почуття поваги до його власника і формує високопоставлений образ в очах слухачів.

Завдяки міміці люди висловлюють свої справжні емоції і переживання. Найчастіше, коли людина відчуває гнів, то очі широко розкриті, зуби щільно стиснуті, а погляд примружений. Щастя і радість виражаються піднятими куточками губ і спокійним, відкритим поглядом. Захоплення характеризується довгим зоровим контактом і спокійним поглядом. З обуренням все щось схоже: довгий зоровий контакт, але з деякими нотками тривожності. Відчуваючи неприязнь, співрозмовник дивиться в сторону, як би показуючи, що не налаштований на спілкування.

Найімовірніше найшвидшим способом розпізнати почуття, які відчуває людина в момент розмови — це звернути увагу на її положення тіла. Відомо, що схрещені на грудях руки або ж притискання до грудей папки, книги і т.д., служить натяком на те, що співрозмовник не налаштований на спілкування. Якщо ж руки спираються на будь-які поверхні, то це дозволяє зрозуміти, що людина шукає якоїсь опори, підтримки для себе. А ось якщо хоча б одна рука спирається на стегно, то це вже ознака переваги. Розпізнати бажання приховати щось виражається спрямованістю ніг у бік виходу, перекриванням рота рукою, а також потирання шиї і очей.

Як розпізнати брехню?

Отже, як же розпізнати брехню? Дуже багато хто задається цим питанням. Для цього є кілька очевидних факторів. По-перше — це спотворення голосу при розмові, його скачки, що і видає нервозність брехуна. Крім того, якщо міміка обличчя застигає в одному положенні довше ніж на 10 секунд, то це вказує на фальшивість емоцій. На додаток в цьому погляд постійно відводиться в сторону, робляться великі паузи між словами, а очі часто моргають.

Як підсумок, можна сказати, що вивчення невербального спілкування досить цікаве заняття і вкрай інформативне. Дані знання знадобляться будь-кому в житті і в спілкуванні з оточуючими. Навички невербального спілкування дозволять розпізнавати справжні почуття людей і знайти до них підхід.

Невербальні засоби спілкування

Опанувати комунікативною компетентністю неможливо без знань про невербальні засоби спілкування.

2/3 всієї інформації про людину (співбесідника), її наміри і значимі характеристики виходить не з того, що людина говорить, а безпосередньо з поведінки, що спостерігається, тобто з невербальної комунікації.

Існує 5 основних каналів невербальної комунікації.

• 1. Міміка
• 2. Жести.
• 3. Візуальний контакт.
• 4. Голосові характеристики.
• 5. Просторова поведінка.

Крім того, психологічно значущу інформацію має також те:

• а) як і що людина курить;
• б) як поводиться з протилежною статтю;
• в) як використовує засоби підвищення свого статусу;
• г) як вдягається;
• д) як проявляє ольфакторні сигнали (природні та штучні запахи) тощо.

Міміка – зовнішнє вираження психічних станів, у першу чергу емоційних, що проявляється в сукупності координованих рухів м’язів обличчя. Міміка здатна передавати емоційний і змістовний підтекст мовних повідомлень і служити регулятором процесу спілкування.

Загальновідомо, що ефективне спілкування можливо тільки за умови адекватної оцінки тих емоцій та почуттів, які відчуває співрозмовник, партнер і які виражаються на його обличчі.

Відомо, що сильно рухлива міміка свідчить про жвавість і швидку змінюваність сприймання вражень і внутрішніх переживань, про легку збудливість від зовнішніх подразників. Малорухома міміка, в цілому, вказує на сталість психічних процесів. Подібна міміка асоціюється зі спокоєм, сталістю, розважливістю, надійністю.

По вираженню обличчя можна визначити як людина ставиться:

Обличчя і його вираження легше контролюються людиною, чим інші невербальні ознаки, тому їм легко навчитися, і, відповідно, ввести нас в оману.

Таким чином, мімічна сторона спілкування вкрай важлива для повноцінного взаєморозуміння, виражаючи, насамперед, емоційний стан та емоційне відношення під час взаємодії.

Жести — рухи, що мають сигнальне значення в спілкуванні; це виразні рухи головою, рукою або кистю, які проявляються у процесі спілкування. Жести в процесі спілкування не тільки супроводжують мову. На основі жестів можна зробити висновок про відношення людини до якої-небудь події, особи, предмета.

Жест також може свідчити про бажання людини, його стани. Особливості жестикуляції можуть служити підставою для висновку про певну психологічну властивість.

Існує багато класифікацій жестів за різними підставами. Приведемо деякі з них.

За фізичною природою жести можна розділити на дві великі групи: головні й мануальні (ручні). Друга група, включає підгрупи жестів, виконуваних однієї рукою або обома руками, і жестів, що різняться по активно використовуваній частині рук: пальцевих, кистьових, ліктьових, плечових або змішаних.

По характеру впливу на людину, виділяють візуальні, візуально-акустичні, візуально-тактильні жести.

Ще одна класифікація жестів:

• • комунікативні, виразні рухи, що заміняють елементи мови;
• • ілюструючи, що підкреслюють, супроводжують мовлення поза мовним контекстом;
• • модальні, що виражають оцінку, відношення до предметів, явищ навколишнього середовища.

Розрізняють також довільні й мимовільні жести. Довільними є рухи голови, рук або кистей, які вчиняються свідомо. Такі рухи можуть перетворитися з часом і повторенням в мимовільні жести. Мимовільними є рухи, вчинені несвідомо. Часто їх позначають також як рефлекторні рухи. Як правило, вони бувають уродженими (захисний рефлекс) або придбаними.

За допомогою жестів передається близько 40% інформації.

Візуальний контакт. Контакт очей – винятково важливий компонент процесу комунікації. Близько 80% вражень людина отримує через органі зору. Погляд виконує роль керуючого впливу, забезпечуючи зворотний зв’язок про поведінку партнера й ступень його залучення в комунікацію. Велика роль погляду й в обміні репліками, де він виконує сигнальну функцію; бере участь у вираженні інтимності й регулюванні дистанції.

Психологами відзначаються наступні функції погляду в спілкуванні:

• • інформаційний пошук (у ході взаємодії мовець дивиться на слухаючого наприкінці кожної репліки й в опорних пунктах усередині репліки, а слухаючий – на мовця, для отримання зворотного зв’язку);
• • оповіщення про звільнення каналу зв’язку;
• • прагнення приховувати або виставляти своє “Я”;
• • установлення й підтримка соціальної взаємодії.

Мова очей, на думку психологів, дуже важлива для самовідчуття в процесі спілкування.

Голосові характеристики. Інтонація (за В.А.Лабунською) визначається як сукупність звукових засобів мовлення, що його організують. Це ритміко-мелодійна сторона мовлення. Основними її елементами є мелодія мовлення, її ритм, інтенсивність, темп, тембр, а також фразова й логічна побудова наголосу. Голосові характеристики дозволяють виражати свої думки й почуття, вольові устремління не тільки разом із словом, але й окремо від нього, а іноді й всупереч йому.

Інтенсивність (гучність) у конкретній комунікативній ситуації тісно пов’язані з індивідуальною манерою розпоряджатися простором спілкування. Володіння голосом передбачає, серед іншого, інтуїтивно вірний вибір тієї гучності, яка потрібна для даного помешкання, кількості слухачів та інших обставин спілкування.

Паузи – можуть бути використані як ефективний засіб маніпулювання співрозмовником: зненацька і точно надана ініціатива спроможна сильно його напружити, змусити внутрішньо метушитися. У діалозі уникають пауз ті, хто почуває себе тривожно і боїться “повиснути в пустоті” або спровокувати небезпечний поворот бесіди.

Темп – у мовному спілкуванні також має сенс. Крім традиційного зв’язку з темпераментом “взагалі”, швидкість промови може вказувати на функціональний стан. Людина збуджена, розпалена, говорить швидше, злегка недомовляє слова, але як правило, з деяким напруженням.

Тембр – особливості звучання голосу. Вони є важливими для розуміння актуального стану і минулих проблем, що запам’яталися в звуці. Одна справа коли людина говорить “високим” голосом, а інша, коли “низьким”. Тут можна виявити характеристики самоконтролю, мужності, жіночності тощо.

Просторова поведінка також у значній мірі позначається на процесі взаємодії людей. Вибір дистанції спілкування визначається соціальним престижем, національно-етнічними ознаками, статтю, віком, характером взаємин між людьми.

Існують чотири просторові зони:

• 1. Інтимна зона (фіз. конт. – 50 см): на інтимній відстані спілкуються діти, батьки, чоловік і жінка, близькі родичі, коханці. Це є найбільш охороняємою зоною, на яку підпускаються тільки ті, з ким людина знаходиться в тісному емоційному контакті.
• 2. Особиста (персональна) зона (50 см – 120 см): на цій дистанції спілкуються люди в яких є якісь стосунки, вони є приятелями або колегами по роботі. Особиста зона є оптимальною для вечірок, офіційних прийомів, ділових розмов і бесід.
• 3. Соціальна зона (120 см – 200 см): для цієї зони характерні нейтральні міжособистісні стосунки. На цій дистанції проходить формальне спілкування усіх видів.
• 4. Суспільна (публічна) зона (більше 200 см): характерна для спілкування з групою людей.

Порушення оптимальної дистанції спілкування сприймається партнерами негативно, і вони намагаються її змінити. Таким чином, люди у різних ситуаціях спілкування активно змінюють свій простір, установлюють оптимально відповідну об’єктивним і суб’єктивним умовам дистанцію взаємодії.

Організація й кут спілкування також є важливими просторовими компонентами невербальної поведінки. Відомо, зокрема, що розміщення за столом поруч сприяє нормальній спільній роботі, співробітництву; розміщення по діагоналі створює відчуття невимушеності, певний ступень вільності; позиція віч-на-віч (напроти) може підсилити напруженість і контроль один за одним, викликати конфлікт. Отже, вірно обрана дистанція й розташування партнерів відносно один одного в просторі, в залежності від мети, задають тон подальшому спілкуванню.

На закінчення можна зробити висновок про те, що невербальна комунікація в цілому відіграє величезну роль у людській взаємодії, переважно “працюючи” на підсвідомому рівні психіки. Вона є одним з основних засобів передачі зворотнього зв’язку партнерові по спілкуванню.

Невербальні засоби є найважливішим доповненням мовної комунікації, природно вплітаючись у тканину міжособистісного спілкування. їхня роль визначається не тільки тим, що вони підсилюють мовний вплив на комунікатора, але й у тому, що вони допомагають учасникам спілкування виявити наміри один одного й роблять процес комунікації більш відкритим.

Невербальне спілкування – Засоби і види невербального спілкування – «Бенефіс»

Невербальне спілкування – це процес комунікації, який легко сплутати з невербальною поведінкою. Ці поняття часто використовуються в тематичних статтях як синоніми, але між ними є одна принципова різниця. Поведінка може не усвідомлювати, тобто протікати без участі людської волі і навіть всупереч бажанню. Простий приклад: коли людині холодно, він тремтить, т. К. За допомогою тремтіння організм виробляє тепло. При цьому людина не знає, коли почнеться тремтіння і коли закінчиться, він не може змусити себе перестати тремтіти, навіть якщо йому ніяково, т. К. Тремтіння – це поведінка тіла, незалежне від волі і свідомості.

Спілкування ж, навпаки, – повністю усвідомлюваний процес взаємодії, до нього вдаються, щоб домогтися чогось від іншої людини. За аналогією з попереднім прикладом, якщо хтось захоче продемонструвати оточуючим, що йому холодно, він буде підтискати плечі, потирати руки, кутатися в одяг, притупувати і т. П. Все це – ефективні способи зігрітися, але з їх допомогою також можна ввести оточуючих в оману або просто натякнути, що непогано було б проявити турботу.

Особливості невербального спілкування

Запишіться на пробний урок
з акторської майстерності

Невербальне – значить, несловесне, неречевое. Мова невербального спілкування – це мова тіла і інтонацій. Головна його особливість – за допомогою цих засобів можна сказати все, що з тих чи інших причин неможливо озвучити. Наприклад, флірт на 95% складається з поглядів, жестів, поз, інтонацій, натяків і лише на 5% – зі слів. Фліртувати можна, розмовляючи, про що завгодно, або не розмовляючи ні про що.

Невербаліка лежить в основі будь-якого спілкування: навіть в процесі розмови по телефону людина висловлює ті чи інші відтінки емоцій за допомогою інтонацій і за інтонаціями ж розпізнає настрій співрозмовника. У живій розмові безперервно працюють міміка і жестикуляція – саме вони роблять вербальне спілкування жвавим і емоційно насиченим. Навряд чи когось влаштує нерухомий співрозмовник з кам’яним обличчям і рівним голосом, в кращому випадку люди подумають, що він нездужає.

Невербальні засоби спілкування

Невербальними засобами спілкування є будь-які прийоми передачі інформації, крім словесних, зокрема, кожен елемент поведінки, здатний виражати емоції або її відтінок. Таким чином, ми отримуємо велику групу засобів спілкування з чіткою структурою, компоненти якої можуть бути використані в самих різних ситуаціях і відрізняються один від одного за способом, силі та напрямку впливу на співрозмовника. Невербальні засоби спілкування – це аж ніяк не тільки жести й міміка, як можуть подумати необізнані. Це може бути навіть швидкість кроку, якщо вона вказує на якусь проблему, психологічний стан людини, відмінне від норми, або виділяється в контексті подій, що відбуваються.

приклади

• В умовах екстремальної небезпеки для життя (пожежа, стрілянина і т. П.) Людина йде дуже повільно або завмер на місці. Робимо очевидний висновок, що він не в собі, т. К. Або не може оцінити ступінь небезпеки і не відчуває страх, або навмисне її не уникає.
• У компанії з трьох що йдуть разом знайомих один йде швидше за інших, то і справа обсмикуючи і зупиняючись, щоб дочекатися приятелів. Робимо висновок, що він схвильований і хоче швидше потрапити в кінцеву точку походу, де його чекає якесь цікаве йому подія.
• У тій же компанії одна людина йде повільніше всіх, навмисно відволікається і норовить затриматися з будь-якого приводу. Робимо висновок, що в кінцевій точці походу його чекає щось неприємне, і він не горить бажанням туди потрапити.

Види невербального спілкування – класифікація

Невербальні способи спілкування діляться на 5 основних типів:

1. Фонаційного, що сприймаються на слух. Це інтонація і все, що стосується оформлення мови: темп, паузи, наголоси, акценти та інше.
2. Оптико-кінетичні, призначені для зорового сприйняття. До кінетичним особливостям невербального спілкування відносяться жестікулятівние, мімічні, пантомімічні засоби, а також виразні погляди, що говорять пози і їх значення, і т. П.
3. Знаково-символічні. До невербальних знакових систем спілкування відноситься те, як людина живе, якими речами себе оточує, що приймає в їжу, як одягається, як веде себе в побуті – все це може багато що про нього розповісти. У приклад можна привести будь-яку молодіжну субкультуру зі своєю унікальною специфікою і атрибутикою, що символізує найчастіше протест або заперечення чого-небудь.
4. Тактильні. Дотики і запахи.
5. Просторово-часові. Більшою мірою стосується управління і використання простору. Наприклад, якщо одна людина порушує особистий простір іншого (підходить надто близько), це вказує на агресію або сексуальні домагання. Виняток – обставини, в яких таке скорочення дистанції продиктовано необхідністю і вважається нормальним явищем (в громадському транспорті в годину пік).

Наведена класифікація невербальних засобів спілкування дає уявлення про можливі форми немовних взаємодії людей.

Свідоме читання сигналів

У процесі живого спілкування співрозмовники свідомо обмінюються невербальними сигналами з метою створити один у одного певне враження або повідомити конкретну інформацію. Все, що стосується настрою співрозмовника і його намірів, ми дізнаємося в першу чергу завдяки таким сигналам, а не словам, як помилково думають багато. Пам’ятайте правила Гліба Жеглова?

Проста інтонація і вираз обличчя здатні перевернути значення слова з ніг на голову. Особливо добре це відомо акторам, перед якими стоїть завдання оживити текст п’єси для глядача, і письменникам, майстерність яких часом зводиться до вміння справлятися з інертністю слів. на театральних курсах для дорослих вчать помічати, запам’ятовувати і відтворювати невербальні сигнали. Це вміння безцінне для артиста.

Несвідоме читання сигналів

На щастя, підсвідомість здатне не тільки зіграти з нами злий жарт, розкривши перед співрозмовником всі карти через мимовільне поведінку тіла, але і надати неоціненну послугу, попередивши про небезпеку. Підсвідомість вміє фіксувати і інтерпретувати найдрібніші жести і деталі міміки співрозмовника, в результаті чого ми отримуємо актуальну інформацію у вигляді відчуття, здогади або інтуїції. «Мені здається, він бреше, у нього це на лобі написано!» – такі фрази дуже популярні в побуті, вони означають, що людина розкусив брехуна, але не знає, як пояснити свій висновок. Примітно, що пояснення в дусі «це кидається в очі» найчастіше знаходить розуміння у інших людей, т. К. С подібним стикалися абсолютно все, і кожен знає, що це таке.

Вищим пілотажем можна вважати свідоме управління найдрібнішими невербальними сигналами, мікрореакцій. Цей навик дозволяє на рівні відчуття вселити співрозмовнику бажану інформацію, наприклад, викликати почуття довіри чи симпатію, або, навпаки, відштовхнути, вселити почуття небезпеки і неприязні або навіть спровокувати міжособистісний конфлікт. Однак саме управляти сигналами зусиллям волі неможливо, але цілком можна викликати у себе певний емоційний стан, в якому потрібні сигнали з’являться самі собою. Ця техніка, відома також як Система Станіславського, вивчається і застосовується театральними акторами для створення сценічного образу.

Спілкування між чоловіком і жінкою

Як вже зазначалося вище, зміст бесіди між чоловіком і жінкою, які цікавляться один одним, вдруге. На першому плані завжди виявляються три види невербального контакту:

Невербальне спілкування між чоловіком і жінкою починається задовго до їх першого діалогу.

Жінка мимоволі відзначає жестом навіть просте поява симпатичного чоловіка в поле її зору. Цей жест відомий як «підкидання голови»: жінка піднімає голову і повертає її в бік чоловіка. Жест абсолютно невинний і поки ще нічого не обіцяє адресату, але вже повідомляє йому, що він помічений і що на нього звернули увагу. Коли симпатичний чоловік опиняється поруч, жінка несвідомо поправляє волосся, прибираючи їх з лиця, причому робить це саме з того боку, з якою знаходиться чоловік.

Що стосується чоловіків, то при вигляді цікавої дівчини можна спостерігати, як вони розквітають на очах. Чоловік моментально розправляє плечі, пріосанівается, пригладжує волосся, поправляє комірець. Його хода стає більш енергійною і спритною, всі рухи покликані підкреслити фігуру і звернути увагу на фізичну силу.

Ділове спілкування

Роль невербального спілкування в діловій взаємодії неоціненна. Учасники переговорів завжди нагадують азартних гравців за столом покеру, які силкуються вгадати карти один одного і не видати своїх. І так само, як в покері, в мистецтві ведення переговорів цінується вміння блефувати, зберігати незворушність, не піддаватися на провокації і особливо вміння вчасно скидати карти. Успіху досягає той парламентер, який знає аспекти поведінки з людиною, що сидить навпроти, і знання ці беруться не з підручників, а зі спілкування «тут і зараз».

Іншими словами, якщо під час ділових переговорів ви втрачаєте позицію за позицією і, в кінцевому рахунку, зазнаєте невдачі, це означає, що ваш опонент більш уважний до дрібниць і краще розбирається в особливостях людської поведінки. Це вміння може бути природним даром, але природжених психологів набагато менше, ніж досягли успіху за допомогою довгої і кропіткої роботи над собою.

Особисте спілкування з близькими

У родині жести є першим засобом прояву уваги і небайдужості. Теплі стосунки самі по собі породжують масу милих «дурниць». Значення жестів невербального спілкування різноманітно: близькі люди обожнюють торкатися один до одного, триматися за руки, обніматися і інше. Справа тут навіть не в прихованих функціях рухів і бажанні щось комусь продемонструвати, а в непідробний задоволенні від самого процесу. Тому, коли близькі люди, навіть зайняті своїми справами, знаходять мить щоб просто торкнутися один одного, можна говорити про міцних сімейних кайданах, яким дарма будь-які випробування.

Протилежну ситуацію можна спостерігати, коли дитина віддаляється від батьків під час перехідного періоду. Реакція на найпростіші прояви уваги і турботи стає різкою і навіть агресивною: підлітки називають жести уваги «телячими ніжностями» і вважають, що так можна звертатися тільки з дітьми. Але з часом криза проходить, відносини дітей з батьками теплішають і першою ознакою відлиги стає повернення дотиків, обіймів і інших приємних «дурниць» в повсякденний побут.

Осягнути премудрості акторської професії, допоможе найкраща школа акторської майстерності в Москві . Стати фахівцем в кіно, на сцені, і телебаченні. Набути впевненості в собі, харизму, розвинути мовні звороти, мова жестів і рухів. Всі ці навички будуть, безумовно, корисні, як на професійній акторської сцені, так і в звичайному повсякденному житті, в сфері бізнесу та руководительских посадах.