Відразу дві країни НАТО взялися за очищення від мін транспортного коридору у Чорному морі
Інформацією про це поділився керівник моніторингової групи Інституту стратегічних чорноморських досліджень Андрій Клименко. За його словами, очищення відбувається на маршруті нового українського морського коридору.
Чорне море зроблять безпечнішим для суден
Нарешті. Мінно-тральна група ВМС Болгарії та Румунії розпочала тралення акваторії Чорного моря поблизу берегів Болгарії на маршруті нового українського морського коридору,
– зазначив він.
За словами Клименка, чорноморські сусіди України за короткий проміжок часу пройшли від ухвалення рішення про створення мінно-тральної групи до початку роботи.
Він зауважив, що відповідне рішення під час чергового “Рамштайну” ухвалили 12 жовтня, а вже 16 жовтня судна були у морі. Фіксують 7 кораблів: 1 румунський і 6 болгарських.
Розмінування проводять судна Болгарії та Румунії / Скриншот карти
Розмінування проводять судна Болгарії та Румунії / Скриншот карти
Дуже добре, що не обмежуються територіальним морем (12-мильна зона, “терводи” – 24 Канал) Болгарії, а й працюють в прилеглій зоні, де як раз проходять маршрути балкерів нового українського зернового коридору,
– зазначив він.
Клименко нагадав, що 12 жовтня Міністр національної оборони Туреччини Ягар Гюлер зустрівся з міністром оборони Болгарії Тодором Тагарьовим, а також заступником міністра оборони Румунії Симоною Кожокару у штаб-квартирі НАТО, де проходило засідання міністрів оборони країн, що входять до Альянсу. Під час нього ухвалили рішення створити “тристоронню ініціативу” для спільної роботи над боротьбою з морськими мінами у Чорному морі.
Кількома днями раніше розвідка Великої Британії зазначила, що минулого місяця завдяки розсекреченим даним вдалося запобігти спробі ворога завдати ракетного удару по вантажному судну у Чорному морі.
Причому, це не одиничні плани ворога, а також не спонтанні дії. Відомо також, що окупанти можуть закладати вибухові пристрої на підходах до портів України. Відтак, під загрозою будуть як цивільна інфраструктура, так і мирні мешканці.
Международное право, европейское право
Прилегла зона — це пояс морських вод, що прилягає до територіального моря, у межах якого прибережна держава має право здійснювати контроль із метою недопущення порушень визначених правил (митних, фіскальних (податкових), імміграційних або санітарних). Прилегла зона також установлюється з метою реалізації покарання за порушення таких правил у межах території або територіальних вод прибережної держави. Історія виникнення таких зон починається ще з XVIII сторіччя, коли ширина територіального моря у переважного числа держав не перевищувала 3 миль. Саме тоді деякі держави в односторонньому порядку стали встановлювати спеціальні зони за межами територіального моря, у яких вони претендували на здійснення юрисдикції у відношенні іноземних суден, головним чином із метою боротьби з контрабандою.
Вперше 5-миль-ну митну зону оголосила Великобританія в 1736 році. У 1799 році 12-мильна митна зона була встановлена США, пізніше прилеглі зони були встановлені Францією, Бельгією й іншими країнами. В основному вони були спрямовані на припинення контрабанди, але в деяких випадках вже об’являлися фіскальні, санітарні й інші види прилеглих зон. З розвитком і інтенсифікацією торгового мореплавання багато держав почали укладати двосторонні і багатосторонні договори про прилеглу зону. Так, наприклад, Мексика в період із 1882 по 1899 роки уклала 10 угод із різними державами. Багатостороннім договором такого роду стала конвенція, укладена в 1925 році прибалтійськими країнами для боротьби з контрабандною торгівлею алкогольними напоями, у якій держави-учасниці взаємно визнавали здійснення митного контролю над приватновласницькими суднами в 12-мильній зоні. Перша спроба кодификації звичайних міжнародних норм, що стосуються прилеглої зони, була почата в 1930 році на Гаазькій конференції, що закінчилася невдачею. Кодифіковані норми про прилеглу зону вперше були встановлені в статті 24 Конвенції про територіальне море і прилеглу зону 1958 року, а потім у статті 33 Конвенції ООН з морського права 1982 року. Слід особливо зазначити те, що за своєю юридичною природою прилегла зона — це частина відкритого моря, але зі спеціальним режимом. Тому обидві зазначені конвенції містять положення про суто цільовий характер прилеглої зони. Вона встановлюється тільки для запобігання прибережною державою порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів і правил, тобто, у точно визначених цілях, і розширення цих цілей, виходячи зі змісту положень конвенцій, неприпустимо. Отже, прилегла зона може бути тільки чотирьох видів: митна; фіскальна; імміграційна; санітарна. За Конвенцією про територіальне море і прилеглу зону 1958 року ширина прилеглої зони не може перевищувати 12 морських миль від тих же вихідних ліній, від яких відміряється і територіальне море. Іншими словами, право на прилеглу зону мають ті держави, територіальне море яких менше 12 миль (розмежування між суміжними державами проводиться по серединній лінії при відсутності угоди про інше).