Гарбуз — це ягода, фрукт або овоч: відповідаємо на питання

Дійсно, гарбуз відома людству так давно, що важко визначити її батьківщину. Одні дослідники вважають, що вона прийшла в Європу з Китаю, інші називають Південну Америку, точніше, територію сучасної Бразилії. Багато претендентів на прабатьківщину цієї культури, яка сьогодні вирощується у всіх країнах, на всіх континентах, окрім хіба що Антарктиди.

Яскраві плоди різного кольору, форми і розміру містять величезну кількість вітамінів, мікро- і макроелементів, їх вводять в дитячі та дієтичні меню. Вони збагачують наш організм фолієвою і нікотинової кислотами, вітамінами, мінералами (серед них селен, який захищає від онкозахворювань), що роблять нас сильнішими, здоровішими, красивіше. Їх ми варимо, смажимо, маринуємо, запікаємо, готуємо з них солоні і солодкі страви. Наскільки коректно ми вживаємо при цьому їх назва, мало кого хвилює.

Зазвичай люди, не заглиблюючись у тонкощі назв, користуються кулінарними назвами, але якщо вже таке питання виникло, бажано розглянути його з різних сторін. Щоб з’ясувати, що таке гарбуз, потрібно розібратися в термінах. Ми звикли думати, що овочі ростуть на городі, а ягоди в саду на деревах або кущах.

З цієї обивательської точкою зору майже згодні словники. Тлумачний словник В. І. Даля до них відносить всю городину, у якій в їжу йдуть бадилля або коренеплоди. Все гарбузове представляють собою трав’янисті рослини, але їмо ми плоди цих рослин, а не листя або коріння. Так що ж виходить, гарбуз — це овоч чи, може, ягода?

Словник Брокгауза і Ефрона цим терміном називає городні плоди і зелень, які вживаються в їжу. Цей плід називають тиквіна, у нього під твердою шкіркою ховається м’якоть, що містить насіння. А це вже опис ягоди. Тому вирішити точно, ягода або овоч росте на нашій грядці, просто неможливо. Перш потрібно домовитися, з якої точки зору на цей плід дивитися — з точки зору городника, кулінара або вченого-ботаніка.

Ще потрібно згадати слово «фрукт», яким в побуті називають соковиті плоди. Від ягід вони відрізняються розмірами. Кажуть, що фрукт двома пальчиками не візьмеш, в рот цілком не покладеш. До них зазвичай відносять яблука, груші, апельсини, мандарини. А наша чудова гарбуз — це овоч чи, може бути, фрукт? Але це поняття скоріше обивательська, ботаніки таким терміном не користуються. На їхню думку, вона є ягодою, як кавун або помідор, але все навколо називають її овочем. Це суперечка чисто термінологічний.

Відео «Корисні властивості гарбуза»

З цього відео ви дізнаєтеся про те, якими корисними властивостями володіє гарбуз.

Щедрівки. Що це таке?

Сьогодні, напередодні Щедрого Вечора, який припадає на 13 січня кожного року, прийнято щедрувати. Але що ж воно таке щедра? І чим різниться від коляди?

Звернемось до Академічного тлумачного словника (1970-1980):

ЩЕДРІВКА, и, жін. Старовинна українська обрядова новорічна пісня, що виконується 31 грудня та 1 січня. [Таня:] Оце наслухалась щедрівок, то й здається мені, немов у селі стало диво: цвітуть сади золоті — і лист на дереві шовковий, кора золотая (Степан Васильченко, III, 1960, 125) ; Від хати до хати летять новорічні щедрівки, котяться над засніженим селом співучими лунами (Іван Цюпа, Грози. 1961, 5) .

Вільна Енциклопедія подає таке значення:

Щедрівки — величальні ]]> українські народні обрядові пісні ]]> , які виконуються під Новий рік і під Йордан у ]]> Щедрий Вечір ]]> . Відповідно до різдвяно-новорічних звичаїв, щедрівки, як і колядки, величають господаря та членів його родини.

У щедрівках висловлюється побажання багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл. Поетичне слово в щедрівках і колядках виконує магічну функцію.

У давніх щедрівках і колядках відбилися часи Київської Русі й збереглися образи князівсько-дружинного побуту. Проте у щедрівках і колядках християнського циклу переважають мотиви біблійних і євангельських та апокрифічних оповідань: картини народження Христа, поклоніння волхвів і пастухів. У багатьох щедрівках і колядках християнські мотиви і євангельські оповідання сполучені з життям і побутом українського селянина («Господь волики гонить, Пречиста Діва їсточки носить, а святий Петро за плугом ходить»). Образи святих вводяться, щоб надати ще більшої магічної сили поетичній формулі.

Щедрівки і колядки християнського циклу відзначаються своїм глибоким етичним змістом і великою мистецькою красою. Основні мотиви їх — християнська любов, милосердя, глибока пошана до матері.

Щедрівки відрізняються від колядок неодмінним приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір».

Багатством змісту і поетичною формою щедрівок захоплювалися українські письменники і композитори, зокрема Микола Лисенко, Микола Леонтович (відомий ]]> «Щедрик» ]]> ), Кирило Стеценко, Михайло Вериківський, Костянтин Данькевич та інші.

Якщо порівняти ці два визначення, то напрошується два запитання: коли ж українцям щедрувати і що як саме їм це робити?

Щоб відповісти на це запитання, в першу чергу згадаймо, що Новий рік, за старим стилем наступає 14 січня (за новим- 1 січня). Чому ж тоді в академічному словнику 70-80-х років сказано, що щедрують в ніч з 31 на 1 січня? Думаю відповідь криється в політиці Радянського союзу. Утворення було штучне, не було набутим будь яка культурна спадщина, відсутнє національне начало. От і намагались хоча б штучно “змусити” українців щедрувати в ніч з 31 грудня на 1 січня.

Відповідь на наступне питання для мене стала більш складною. Якщо брати щедрівки дуже давні, напевне, ще до хрещення Київської Русі, то там “висловлюється побажання багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл”. Відповідь на це запитання знайшла в Українському журналі №7-2007 “Християни-язичники та поганські звичаї в християнській культурі українців”.Там пишуть : “Наші предки святкували день зимового сонцестояння — 25 грудня за старим стилем. Язичники вірили, що у цей день змій Коротун з’їсть Сонце. Але замість старого Сонця богиня Коляда народить нове. Саме про народження нового Сонця сповіщали колядники, ходячи від хати до хати, бажали добробуту господарям та їхнім дітям, процвітання і благополуччя в наступному році. Крім цього, деякі колядки мали і возвеличувальний зміст — ці пісні розповідали про тодішні героїчні подвиги воїнів, битви, походи князів. Саме князів найчастіше ототожнювали з божествами, переважно з сонцем, тобто Дажбогом. Наприклад, у колядці «Ой рано, рано кури запіли, ой дай боже», немає жодного згадування по народження Ісуса Христа. Ця колядка є радше розповіддю про молодого воїна, який вирушив у похід. Є у ній згадка і про «тихий Дунай» і «білий камінь», з якого «господар» скочивши, перескочив Дунай і «не замочив він злоті стременця/ ой дай боже/ злоті стременця, себе молодця/ ой дай боже».

Лише згодом почали з’являтися колядки з прямою розповіддю про народження Христа, і Бога-Сонце почали ототожнювати зі світлом Різдва.

Дідух, це також спадок від язичників. Сніп-дідух або, як його ще називають — Коляду, заносли до хати як символ доброботу та врожаю.

Дуже багато язичницьких звичаїв на Різдво пов’язано із тваринами та рослинами. Коли господиня готувала кутю, основну страву Святої вечері, діти мали квокати, мекати, мукати — щоб тварини в господарстві добре плодилися. Господар бив обухом сокири по деревах в саду і примовляв: «Родися, бо тя зрубаю». Від нечистої сили захищалися часником, клали його на чотири кути столу; щоб у хаті гроші водилися — під обрус клали гроші.

Багато поганських звичаїв мають свята Василя, Меланки та Щедрий вечір. На Василя, 13-14 січня, в Україні цей день святкується ще як Старий Новий Рік, хлопці ходять «посівати». Вони ходять по хатах, бажають господарям доброго наступного року та сіють зерном пшениці.

«Сію, сію, посіваю, щастя й радості бажаю! На щастя, на здоров’я, на Новий Рік, щоб краще родило, як торік. Жито, пшениця і всяка пашниця. З Новим Роком!», — бажають хлопці господарям. Причому і досі суворо дотримується правило, що на Новий Рік першим до хати має зайти чоловік. Якщо прийде жінка, то це погана прикмета — наступний рік буде нещасливим.”

Якщо узагальнити, то Україна і в традиція, культурі, обрядовості(а не лише в політиці), цікава країна, тут поєднано здавалося б не поєднані речі : Християнство та язичнитцво, молитва до Бога та заклинання. Зрештою, якщо брати колядки та щедрівки в сучасному житті, то вони втратили (принаймі мені так здається) своє первинне магічне значення, а залишилось, як частина традицій Різдв’яних свят, забавою для молоді та розрадою для людей старшого віку. Але як не крути, все ж воно залишається нашим-український!

А що є щедрівка та колядка для вас- справа особиста.