§ 52. Природні зони Землі

Широтна зональність. Ще в глибоку давнину люди помітили, що природні умови на Землі закономірно змінюються з географічною широтою. У напрямку від полюсів до екватора на суходолі послідовно розміщуються різні природні зони: арктичні пустелі, тундра, лісотундра, хвойні ліси (тайга), змішані ліси, широколистяні ліси, лісостеп, степ, напівпустелі, пустелі, савани, сезонно-вологі ліси, екваторіальні ліси.

Природна зона — один із великих природних комплексів Землі, основним чинником формування якого є клімат (співвідношення тепла й вологи), що закономірно змінюється від екватора до полюсів і від океанів у глиб континентів.

Головні причини широтної зональності — зміна співвідношення тепла та вологи від екватора до полюсів і від океанів у глиб континентів.

Широтна зональність проявляється й у Світовому океані.

Зміна природних зон. Найпівнічніша природна зона розміщена в умовах надзвичайно сурового клімату. Це — арктична пустеля (мал. 136). У Південній півкулі ця природна зона називається антарктичною пустелею. У таких кліматичних умовах майже неможливе існування рослин і формування ґрунтів. Як не дивно, у цій пустелі є тварини, але їх небагато. Усі вони хижаки, їх життя пов’язане з морем. Море охолоджується повільніше від суходолу, тому в цьому холодному краї воно є єдиним джерелом тепла. Тут живуть морські птахи, тюлені, моржі й білі ведмеді.

Південніше арктичних пустель знаходиться зона тундри (мал. 137). Зима тут дуже холодна, а літо достатньо тепле, щоб могли жити рослини. Це невисокі трав’янисті рослини, які впродовж зими здатні зберігатися під шаром снігу. Великі стада північних оленів постійно кочують по тундрі в пошуках пасовищ. Ці стада супроводжують хижаки — полярні вовки. Є тут і травоїдні тварини та гризуни. На них полюють дрібні полярні лисички — песці.

Мал. 136. Арктична пустеля

Мал. 137. Зона тундри

Далі на південь клімат стає більш теплим. В умовах такого клімату вже ростуть дерева. Це початок лісової зони (мал. 138). Ліси бувають листяними та хвойними. У лісах достатньо їжі для травоїдних тварин, тому їх дуже багато. Частина з них живе на деревах (куниці, соболі). Водяться тут зайці, кабани, олені, на деревах — білки, велика кількість птахів. Наземні хижаки лісів: лиси, вовки, ведмеді.

Південніше лісової зони стає ще тепліше, але сухіше. Вологи вже недостатньо для росту дерев. Тут переважають трави. Це — степова зона (мал. 139).

Тварин тут значно менше, ніж у лісах. Вони в основному невеликі за величиною. Це польові миші, бабаки, ховрахи. Більшу частину доби тварини проводять у норах, на поверхню виходять тільки поживитися, а тут на них чекають хижаки: маленька степова лисиця — корсак і багато хижих птахів. Трапляються в степах і великі тварини.

У степах сформувалися найродючіші ґрунти планети. Тому майже всі степи розорані. Справжні дикі степи збереглися тільки в заповідниках.

На південь від степів вологи стає ще менше. У результаті степи змінюються пустелями (мал. 140). Рослинний і тваринний світ зони пустель дуже своєрідний. Рослини не мають листя, з поверхні якого могла б випаровуватися волога. У них є довге міцне коріння, що досягає глибокорозміщених підземних вод. Деякі рослини, наприклад кактуси, здатні накопичувати воду в рослинних тканинах. Тут живуть ящірки, змії, комахи. Вони не потребують великої кількості води. Є також великі витривалі тварини, які здатні долати значні відстані в пошуках їжі й води (антилопи, верблюди).

Мал. 138. Лісова зона

Мал. 139. Степова зона

Мал. 140. Пустеля

Ближче до екватора клімат дуже жаркий, але кількість опадів помітно зростає. Це зона тропічних степів — савана (мал. 141). Тут живе надзвичайно багато різноманітних тварин. Зебри, антилопи, слони, жирафи утворюють великі стада й постійно кочують у пошуках їжі та води. Водяться тут і леви, леопарди, гієни, антилопи. У савані живе найшвидший хижак планети — гепард, який здатний розвивати швидкість до 100 км/год.

У районі екватора дуже жарко й волого. Це — зона вологих екваторіальних лісів (мал. 142). Тут ростуть найбільші дерева, переплетені ліанами. Майже всі тварини живуть на деревах. Це мавпи й різноманітні птахи. Хижаки — великі змії, різні види диких кішок (леопарди, ягуари). Екваторіальні ліси — найбагатша життям природна зона. Більше 3/4 усіх видів тварин і рослин планети мешкає’ в цих лісах.

Висотна поясність. Природні зони спостерігаються не тільки на рівнинах. У горах співвідношення тепла й вологи змінюється з висотою: чим вище підніматися в гори, тим нижча температура й більше опадів. Зміна висотних поясів від підніжжя до вершини гір відбувається так само, як природних зон на рівнинах у напрямку від екватора до полюсів.

Нижній пояс завжди відповідає тій зоні, у якій знаходиться даний гірський масив. З висотою зміни температури відбуваються швидше, ніж на рівнинах; змінюється також освітлення, тиск, кількість опадів, вологість повітря, сила вітру. Висотні пояси займають меншу площу, ніж природні зони. Найвиразніше висотна поясність виявляється в горах неподалік від екватора. Так, на широті екватора на значній висоті можна спостерігати рослинність, подібну до рослинності в зоні тундри.

Мал. 141. Зона тропічних степів — савана

Мал. 142. Зона вологих екваторіальних лісів

Вплив людини на географічну оболонку. Унаслідок господарської діяльності людини природний стан географічної оболонки значно змінився й спотворився. На планеті майже не залишилося природних комплексів, не змінених діяльністю людини. Непродумане використання дарів природи призводить до порушення рівноваги в природних комплексах, знищення рослин і тварин, водойм, руйнування ґрунтового покриву, забруднення атмосфери. Лише при дбайливому ставленні до дарів нашої планети можна зберегти красу та багатство природи для наступних поколінь.

Для правильного використання природних багатств потрібні ґрунтовні знання про взаємозв’язки природних комплексів, глибоке розуміння їх єдності та взаємовпливів.

Практична робота 8 (на місцевості)

Ознайомлення з одним із природних комплексів (ландшафтів) вашої місцевості (яр, річка, ліс, парк тощо), виявлення взаємозв’язків між його компонентами

Здійсніть разом з учителем екскурсію на природу.

Уважно огляньте й опишіть основні елементи рельєфу, охарактеризуйте особливості клімату, тип водойм, склад та умови існування рослинності й тваринного світу.

Поясніть, як кожен із компонентів впливає один на одного (рельєф — на характер водойм, водойми — на формування рельєфу), який характер живлення водойм, які особливості ґрунтового покриву, як ці елементи використовуються живими організмами.

ПОВТОРИМО ГОЛОВНЕ

• Природна зона — один із великих природних комплексів Землі, основним чинником формування якого є клімат (співвідношення тепла й вологи), що закономірно змінюється від екватора до полюсів і від океанів у глиб континентів.
• Головна причина широтної зональності — зміна співвідношення тепла й вологи від екватора до полюсів.
• У гірських районах температура й волога, а отже, і рослинність змінюються не в широтному, а у висотному напрямку. Таку зміну називають висотною поясністю.
• Широтна зональність проявляється і у Світовому океані.
• Основними природними зонами, які змінюються від полюсів до екватора, є: арктична (антарктична) пустеля, тундра, лісова зона, степи, пустеля, савани й вологі екваторіальні ліси.

Ключові терміни і поняття

Природна зона, широтна зональність, висотна поясність.

Запитання та завдання

• 1. Що таке природна зона? За якими ознаками виокремлюють природні зони?
• 2. Назвіть природні зони від екватора до полюсів.
• 3. Що таке висотна поясність?
• 4. Що таке зональність?
• 5. Для чого потрібні знання про взаємозв’язки природних комплексів?
• 6. Покажіть на прикладі природних зон взаємозв’язки природних компонентів.
• 7. У якій природній зоні розміщений ваш населений пункт?

Розгляньте в атласі карту природних зон. Яка природна зона на материку Євразія займає найбільшу площу? Назвіть природні зони України.

Поясніть, у чому подібність і відмінність між вологими екваторіальними та змішаними лісами.

СКАРБНИЧКА ДОСЛІДНИКА

Людину, яка мандрує пустелею, іноді переслідують фантастичні видіння. На горизонті вмить виникають озера з відображеними в них деревами. Ці озера ваблять до себе, але чомусь віддаляються в міру наближення до них. Це — міражі. Вони виникають над землею завдяки розпеченому шару повітря, у товщі якого з’являються уявні зображення.

Степи є і в Північній, і в Південній Америці. Північноамериканські степи називаються преріями, а південноамериканські — пампасами. У рослинному покриві цих степів переважають трави, висота яких може сягати півтора метра й навіть більше.

§ 33. Клімат. Кліматична карта світу, України

Слово «клімат» походить із Давньої Греції. Грецькі філософи вважали, що основною характеристикою клімату є кут, під яким сонячне проміння потрапляє на землю. Оскільки протягом року цей кут змінюється, то з’являються пори року, кожна з яких характеризується певною погодою. Іншими словами, можна зробити висновок, що клімат — це сукупність погоди впродовж року на певній території. Та не все так просто.

Щоб дати точну характеристику клімату, потрібно десятками років вести спостереження за погодою. Спочатку вираховувати середні показники температури, кількості опадів, атмосферного тиску та переважаючого напрямку вітру за місяць, потім за сезон, ще пізніше — за рік. А для кінцевого результату — вираховувати середнє значення цих показників за весь період дослідження. Таким чином ми зрозуміємо сутність найбільш повнішого визначення терміна «клімат».

Клімат — це багаторічний режим погоди.

Підсоння — український синонім слова «клімат» (за словником синонімів С. Караванського). Цей термін у своїх працях вживав С. Рудницький. Словник української мови дає пояснення терміна «підсоння» як теплий помірний клімат (так писав в історичних творах Μ. Грушевський). А в літературних творах цей термін часто вживають у значенні як незатінене місце, простір, що добре освітлюється сонцем: осоння, відсоння, підсоння, пригрів.

Клімат має багато характеристик: і «добрих», і «поганих». Та всі вони залежать від того, наскільки погодні умови впливають на здоров’я населення та чи дають йому можливість вести господарство. Клімат може бути сприятливим, як наприклад, у помірних широтах, де достатня кількість опадів і помірні температури протягом року. Може бути несприятливим, як наприклад, за полярним колом, через сильні вітри і низькі температури. Клімат може бути надто спекотним, як у тропічних пустелях, або надто вологим, як на екваторі. А ще посушливим, через сухе повітря, і морським, тобто вологим.

Від чого ж залежить клімат певної території?

2. Фактори, що впливають на формування певного клімату

Розглянемо основні фактори, що формують клімат.

1. Кількість сонячної радіації. Сонячна радіація — головне джерело постачання тепла і світла на нашу Землю. Вона залежить від географічної широти місцевості (тобто висоти сонця над горизонтом), тривалості дня, хмарності, прозорості атмосфери. Чим ближче до екватора, тим буде більший кут падіння сонячних променів, а отже, клімат місцевості — тепліший. І навпаки: чим ближче до полюсів, тим кут падіння сонячних променів стає меншим, а клімат — холоднішим.

Щодо прозорості атмосфери. До прикладу: в екваторіальних широтах через велику хмарність температура повітря є дещо нижчою, ніж у тропічних широтах.

2. Вплив переважаючих вітрів. Наприклад: океанічне та морське узбережжя завжди буде перебувати під впливом місцевих вітрів — бризів. А от найбільша пустеля Сахара постійно перебуває під впливом сухих пасатів з Аравійського півострова.

3. Характер підстильної поверхні.

а) Наприклад, водна поверхня вбирає велику кількість сонячної радіації, а снігова поверхня — найменше.

б) Висота над рівнем моря. Чим вище в гори, тим нижче падає температура повітря і зростає вологість. Тому і в екваторіальних горах на високих вершинах лежить сніг.

в) Близькість теплої чи холодної течії. Наприклад: тепла Північноатлантична течія має великий вплив на західну частину Євразії, приносячи протягом року опади у вигляді дощу і снігу. Навпаки, холодна Перуанська течія опадів не дає, тож на західному узбережжі Південної Америки утворилася найсухіша пустеля світу — Атакама.

Також водна поверхня вбирає багато сонячної енергії впродовж теплого сезону, а в період холодного цю енергію віддає. Тому біля океану влітку прохолодніше, а взимку — тепліше. Чим далі ви віддаляєтеся від океану вглиб материка, тим вплив океану зменшується: літо стає спекотним, зима — холоднішою, кількість опадів зменшується.

г) Наявність гірського масиву як бар’єра. Гори захищають територію від впливу переважаючих вітрів. До прикладу: Закарпатська область України має значно м’якший клімат по відношенню до Передкарпаття, оскільки гори Карпати затримують з півночі холодні арктичні вітри.

Отже, на формування клімату впливає дуже багато факторів, і все ж головним із них залишається кількість сонячної радіації.

3. Кліматичні пояси

На нашій планеті виділяють великі території, які мають подібні кліматичні умови. Ці території в основному простягаються із заходу на схід широкими смугами, і їх називають кліматичними поясами. Усіх поясів виділяють 13, де 7 з них — це основні кліматичні пояси, а 6 — перехідні (мал. 26). Так, в екваторіальних широтах формуються екваторіальні повітряні маси: вони протягом року вологі і жаркі. А в полярних широтах формуються полярні повітряні маси: холодні і сухі. Для перехідних кліматичних поясів характерне чергування повітряних мас із сусідніх кліматичних поясів.

Повітряні маси — це великі об’єми повітря, які формуються над певною територією і характеризуються однаковими властивостями.

Практикуймо

Використовуючи кліматичну карту світу, таблицю 1 «Кліматичні пояси Землі», аналізуємо кліматичні пояси нашої планети.

Розпочнемо з екваторіального кліматичного поясу. Він лише один і простягається по обидві сторони від екватора. Протягом року в цьому поясі спостерігається одна пора року — тепле і вологе літо. Тобто щоденна погода збігається з екваторіальним кліматом. У цьому поясі спостерігається високий кут падіння сонячних променів і висхідні потоки повітря. Тому майже щодня випадають дощі. Середньорічна температура +27°С. Амплітуда температур — лише 1°С.

Аналогічно аналізуємо всі інші кліматичні пояси нашої планети.

Кліматичні пояси Землі

Продовження таблиці 1

Maл. 113. Кліматичні пояси світу

4. Глобальне потепління: погляди кліматологів

Протягом історії Землі клімат неодноразово змінювався. Причин для цього у Всесвіті є багато. Одні вчені доводять, що зміни клімату є нормальним явищем і пов’язані вони з циклічністю (згадайте наслідки обертань Землі в Галактиці, у Всесвіті). Інші припускають, що на зміни клімату великий вплив мали катастрофічні виверження вулканів та зіткнення Землі з великими астероїдами та метеоритами.

Проте, систематичні спостереження за кліматом впродовж останніх 200 років дали можливість науковцям зробити висновок, що сучасний клімат на Землі змінюється через глобальне потепління, яке спричинене саме активною людською діяльністю. Кожні 10 років учені фіксують підвищення температури повітря на Землі на 0,2°С.

Глобальне потепління — це поступове підвищення температури повітря на поверхні Землі та температури Світового океану.

Незначне підняття температури повітря на поверхні Землі вже призвело до суттєвих наслідків: формується нестійка погода, тануть в Арктиці і в горах льодовики, знижується рівень води в річках, озерах, криницях аж до повного її зникнення, збільшується рівень Світового океану, затоплюються коралові острови тощо.

Пізнаймо більше

Глобальне потепління зачепило і нашу країну. За останні 30 років (з 1991 по 2020 рр.) температура повітря піднялася на 0,8-1,8°С. Площа степової зони збільшилась і змістилася на північ. А це означає, що влітку зростатиме кількість днів із суховіями, пиловими бурями, посухами. Кількість опадів буде зменшуватись, а річки мілітимуть.

Практикуймо

Мініпроєкт «Як боротися зі змінами клімату?» Запропонуйте шляхи сповільнення підвищення температури на Землі.

Знаймо, вміймо і використовуймо в житті

Основними факторами, які впливають на формування клімату, є: кількість сонячної радіації, переважаючі вітри, висота над рівнем моря, вплив теплих та холодних течій, характеристика підстильної поверхні та прозорість атмосфери. Щоб оцінити тип клімату, метеорологам потрібно десятиліттями проводити спостереження за погодою.

Останні спостереження доводять, що глобальне потепління набирає швидких темпів. Це негативно буде позначатися на здоров’ї людей, її господарській діяльності, рослинному і тваринному світі нашої планети. Лише спільними зусиллями можна сповільнити цей процес шляхом насадження лісів та лісопарків, збільшення площ заповідних територій, зменшення площі орних земель, використання енергії вітру, сонця тощо.

Практикуймо

• 1. Доведіть, що грецькі науковці були праві, ввівши поняття «клімат».
• 2. Чим відрізняється клімат від погоди?
• 3. Гавайські острови, що в Тихому океані, вважаються одним з «наймокріших місць» на Землі, оскільки тут випадає до 10 000 мм опадів на рік. Користуючись картою півкуль та кліматичною картою, назвіть головні фактори, що обумовили такий клімат.
• 4. За описом визначте тип клімату і територію, для якої характерний такий клімат: середньорічна кількість опадів не перевищує 100 мм, постійно дують поривчасті холодні вітри, влітку сонце тижнями світить низько над горизонтом, проте температура не піднімається вище нуля, а взимку тижнями сонце не сходить і температура падає до -40°С.