Місто – великий населений пункт, мешканці якого зайняті головним чином у промисловості і торгівлі, а також у сферах обслуговування, управління, науки, культури [3, с. 321].
Селом є населений пункт із садибною забудовою, загальною чисельністю жителів менше ніж 5 тис. Міста належать до міських населених пунктів, а селища і села – до сільських населених пунктів.
Відповідно до енциклопедичних словників статус міста (міське право) – це система законодавчих засад, завдяки яким населений пункт набуває певних прав, що виділяють його з низки сільських населених пунктів1. Основним принципом надання населеному пункту статусу міста є чисельність населення.
В Україні населений пункт може отримати статус міста лише за окремим законом вищого законодавчого органу держави — Верховної Ради України, якщо в населеному пункті проживає не менше 10 тисяч жителів, при цьому «переважна більшість» населення має бути зайнята в галузях поза сільським господарством.
міста-держави Стародавньої Греції, також відомі як поліси (від грецького поліс — πόλις, Афіни, Спарта, Фіви, Коринф,…) міста-держави Малої Азії (Троя) міста-держави у стародавньому Римі міста-держави Фінікії (Тір, Сідон, Арвад, Беріт, Бібл, Триполі, Кітій і Карфаген)
Мі́сто — великий населений пункт , населення якого зайняте звичайно поза сферою сільського господарства ; зазвичай адміністративний, промисловий, торговий або культурний центр певного регіону . Вид людського поселення, зазвичай значного за чисельністю та густотою …